Ухвала

від 01.08.2024 по справі 760/14835/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/14835/24 Провадження №2/760/8777/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

«01» серпня 2024 року м. Київ

Суддя Солом?янського районного суду міста Києва Тесленко І. О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЗИКА», треті особи: Приватний виконавець ПВВО м. Києва Фесик Марія Олексіївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановила:

26 червня 2024 року позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЗИКА», треті особи: Приватний виконавець ПВВО м. Києва Фесик Марія Олексіївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

26 червня 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 177 ЦПК України, а тому на підставі ч. 1 ст. 185 ЦПК України, вона підлягає залишенню без руху.

При подачі позову до суду позивачем не було сплачено судовий збір за подання позовної заяви, оскільки остання посилається на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» - споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Вказаний позов стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до п. 17) ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

В рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2013 від 28 листопада 2013 року, яке є остаточним та обов`язковим до виконання на території України, також зазначено, що перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання позову, визначено у статті 5 Закону України «Про судовий збір» і цей перелік є вичерпним.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України N 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (з наступними змінами), при пред`явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при пред`явленні позову споживачем.

Позивачем оскаржується виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості, яка виникла за договором кредиту.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (з наступними змінами), споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. При цьому Законом України N 1734-УІІІ від 15.11.2016 виключений п. 23 зазначеної статті, який визначав термін споживчого кредиту.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум. При цьому, нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх та не вирішує по суті питань права, а лише підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій.

Отже, норми Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-XII, не поширюються на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

У спірних правовідносинах позивачем оскаржується виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом про звернення стягнення заборгованості, яка виникла за договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки/застави.

Таким чином, у даному випадку, позивач не може керуватися ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, у зв`язку з чим позивачем не було сплачено судовий збір.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Предметом спору у позовній заяві ОСОБА_1 є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

Позивач зазначила, що згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», вона звільнена від сплати судового збору, як споживач фінансових послуг.

Проте, у Постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19) зазначено, що «позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи, що позовна вимога позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин, а не фінансових послуг, положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню, а тому посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, є безпідставними. Оспорюваний позивачем виконавчий напис, вчинений на виконання договору кредиту, не є споживчим договором в розумінні п. 7 ч. 1Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, ставка судового збору за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 гривень.

У зв`язку з вищезазначеним, суддя дійшла до висновку, що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні.

За таких обставин, суддя вважає за необхідне надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків позовної заяви, а саме: надання суду відповідного документу про сплату судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1211,20 гривень за реквізитами Солом?янського районного суду міста Києва, а саме: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Соломян.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача №UA388999980313181206000026010, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху,в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 175, 177, 185, 260 - 261 ЦПК України, суддя, -

ухвалила:

позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОЗИКА», треті особи: Приватний виконавець ПВВО м. Києва Фесик Марія Олексіївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.

Суддя І. О. Тесленко