Постанова

від 25.07.2024 по справі 538/2378/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/2378/23 Номер провадження 22-ц/814/2596/24Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л.Г. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Обідіної О.І., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційноюскаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 лютого 2024 року (повний текст рішення складено 16 лютого 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з позовом до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є орендарем земельної ділянки площею 9,4685 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Лохвицької міської ради (раніше Лучанська сільська рада) Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 5322684400:00:003:0727, на підставі договору оренди землі між ним і Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області від 19 серпня 2016 року.

16 лютого 2017 року було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору. Пунктом 8 договору оренди визначено, що договір укладено на 7 років, з переважним правом орендаря на поновлення договору на новий строк.

Виконуючи вимоги пункту 8 договору щодо тридцятиденного повідомлення до закінчення строку дії договору оренди, позивачем було направлено 26 червня 2023 року письмове повідомлення про намір продовжити його дію з проектом додаткової угоди, але до дати подачі позову до суду Лохвицькою міською радою відповіді на його повідомлення не надіслано. Після закінчення терміну дії договору оренди землі ОСОБА_1 продовжує користуватися за цільовим призначенням земельною ділянкою з кадастровим номером 5322684400:00:003:0727. Крім того, ним сплачено орендну плату за користування землею за 2023 рік.

Позивач вважає, що його право порушене, у зв`язку з чим звертається до суду з позовом у якому прохає суд визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 19 серпня 2016 року у викладеній ним редакції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі задоволено.

Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 19 серпня 2016 року у викладеній редакції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 лютого 2024 року не погодився заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, та оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі особа, що її подала, прохала суд рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 лютого 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити; повернути Полтавській обласній прокуратурі понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1610,40 грн.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує, що спірна земельна ділянка надавалася в оренду позивачу для ведення фермерського господарства, яка після створення останнім Фермерського господарства «Еко-Край» перебуває у суборенді юридичної особи, відтак земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

З огляду на правовий режим спірної земельної ділянки, а також вказуючи на судову практику Верховного Суду, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури вважає, що ініційований позивачем спір належить до юрисдикції господарських судів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що відповідач здійснює неналежний захист інтересів держави під час розгляду даної справи, зокрема орган місцевого самоврядування повідомив про неможливість сплати судового збору за подання апеляційної скарги, що є підставою для їх представництва прокурором.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Прокурор Полтавської обласної прокуратури Вороненко А.М. під час судового засідання підтримала вимоги поданої апеляційної скарги та прохала її задовольнити з підстав, що у ній наведені.

Лохвицька міська рада надіслала до Полтавського апеляційного суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, в якому прохала розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 серпня 2016 року між ОСОБА_1 і Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області було укладено договір оренди землі, предметом оренди якого стала земельна ділянка площею 9,4685 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Лучанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 5322684400:00:003:0727. Пунктом 8 договору оренди було визначено, що договір укладено на 7 років, з переважним правом орендаря на поновлення договору на новий строк (а.с. 11-14).

16 лютого 2017 року було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 19 серпня 2016 року (а.с.15).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24 лютого 2017 року, індексний номер витягу 81204043, на земельну ділянку з кадастровим номером 5322684400:00:003:0727, площею 9,4685 га з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства», адреса: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с/рада Лучанська, є така інформація: вид іншого речового права «право оренди земельної ділянки», підстава виникнення іншого речового права «договір оренди землі, серія та номер: б/н виданий 22 серпня 2016 року, видавник: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі від 19 серпня 2016 року, серія та номер: б/н, виданий 16 лютого 2017 року, видавник: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, відомості про суб`єкта іншого речового права: «Орендар: ОСОБА_1 , орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка загальною площею 9,4685 га (а.с. 16).

18 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ «Еко-Край» було укладено договір суборенди земельної ділянки, за цим договором у суборенду передається земельна ділянка, що перебуває у державній власності, загальною площею 9,4685 га, у тому числі 9,4685 (ріллі), кадастровий номер 5322684400:00:003:0727, що знаходиться за межами населеного пункту на території Лучанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, земельна ділянка передається у суборендарю у платне володіння і користування на строк 7 років з дати підписання цього договору (а.с. 44-46).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27 квітня 2017 року, індексний номер витягу 86005246, на земельну ділянку з кадастровим номером 5322684400:00:003:0727, площею 9,4685 га з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства», адреса: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с/рада Лучанська, є така інформація: вид іншого речового права «право суборенди земельної ділянки», підстава виникнення іншого речового права «договір суборенди, серія та номер: б/н виданий 18 квітня 2017 року, видавник: ФГ «Еко-Край», ОСОБА_1 , строк дії: договір укладено строком на 7 років, відомості про суб`єкта іншого речового права: «суборендар: ФГ «Еко-Край», особа, яка передає право: ОСОБА_1 (а.с. 47).

26 червня 2023 року виконком Лохвицької міської ради отримав від ОСОБА_1 адресоване Лохвицькому міському голові письмове повідомлення про намір продовжити дію договору з проектом додаткової угоди (а.с. 17-18).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0002042492023 від 02 жовтня 2023 року встановлено, що кадастровий номер земельної ділянки 5322684400:00:003:0727, цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, яка розташована: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с/рада Лучанська, площа земельної ділянки 9,4685 га, форма власності: комунальна, власник: Лохвицька міська рада, орендар: ОСОБА_1 , документ, який є підставою для виникнення права: пункт 24 «Перехідні положення» Земельного кодексу України, Верховна рада України, 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ, строк дії речового права: договір укладено строком на 7 років (а.с. 19-22).

З квитанції до платіжної інструкції за переказ готівки №0164310042 від 12 вересня 2023 року вбачається, що платник ОСОБА_1 оплатив орендну плату з ФО за землю за 2023 рік в сумі 214 000,00 грн (а.с. 23).

Згідно копії статуту ФГ «Еко-Край», затвердженого рішенням засновника ФГ «Еко-Край» №1/18 від 24 жовтня 2018 року, засновником ФГ «Еко-Край» є ОСОБА_1 (а.с. 49-58).

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно допункту 1частини першоїстатті 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

У статті 20ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Як передбаченочастиноюпершоюстатті 1Закону України«Про фермерськегосподарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до статті 31 ЗК України, статті 12Закону України«Про фермерськегосподарство» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Отже, земельна ділянка, що надається для ведення фермерського господарства, є основною та необхідною умовою для здійснення фермерським господарством господарської діяльності у сфері товарного сільськогосподарського виробництва.

Як передбачено частиною четвертою статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) зазначено, що:

«земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства. Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання».

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що в кожній окремій справі, від висновків у яких колегія суддів просила відступити, юрисдикція спору ставилася в залежність від обставин справи, які не є визначальними ані з точки зору суб`єктного складу спору, ані з точки зору змісту правовідносин (прав і обов`язків учасників спірних правовідносин). Фактично визначення юрисдикції спору було поставлено в залежність від додержання вимог законодавства в межах фактичної процедури створення фермерського господарства, на підставі чого і подано позов. Підхід до визначення юрисдикції залежно від обставин, які встановлюватимуться після відкриття провадження у справі, під час розгляду справи по суті, значно ускладнює вибір юрисдикції, що, в свою чергу, негативно відображається на доступі до правосуддя.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19 зробила висновок, що: «спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство».

У даній справі існує спір між позивачем, як особою, яка отримала земельну ділянку для ведення фермерського господарства, та власником землі щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки.

З урахуванням норм матеріального права, а також беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1830/19, відповідно до яких усі спори, які пов`язані з отриманням та використанням земель з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства підпадають під юрисдикцію господарського суду, колегія суддів погоджується із доводами особи, яка подала апеляційну скаргу, що даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту четвертого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки вирішення спору за вимогами позивача належить до юрисдикції господарського суду, то колегія суддів вважає за потрібне рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 лютого 2024 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі закрити.

Крім того, згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Також частиною четвертою статті 377 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд, відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, роз`яснює позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Полтавського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19 зазначено, що «у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією) розгляд такої справи не закінчується, а продовжується компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Отже, подання позивачем зави (у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України) про направлення справи за встановленою юрисдикцією унеможливлює повернення судового збору на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір»».

Відтак, питання розподілу судових витрат на даному етапі розгляду справи не вирішується судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 255, 256, 367, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області задовольнити частково.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 09 лютого 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі - закрити.

Роз`яснити, що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Полтавського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 липня 2024 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді О.І. Обідіна

О.О. Панченко