Рішення

від 01.08.2024 по справі 200/3315/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2024 року Справа№200/3315/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства СЛАВТЕЛЕКОМ про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, -

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства СЛАВТЕЛЕКОМ, в якій позивач просить стягнути на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 39775,10 грн та пеню у розмірі 270,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не виконав нормативи по створенню робочих місць осіб з інвалідністю. Таким чином, відповідач мав сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році. Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році становить 39775,10 грн. Оскільки відповідачем суму адміністративно-господарських санкцій не сплачено, йому була нарахована пеня у розмірі 270,47 грн.

Представник позивача зазначає, що згідно інформації отриманої від ГУ ПФУ в Донецькій області яка була сформована відносно страхувальника відповідач всупереч вимогам ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не виконав норматив у працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю, що свідчить про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

03 червня 2024 року відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

10 червня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що згідно наказу директора №18 від 30.03.2019 р. з 01.04.2019 р. прийнято на роботу інваліда ІІІ групи ОСОБА_1 на посаду диспетчера, довідка до акту огляду МСЕК серії 10/ААБ №359304 (інвалід дитинства довічно).

Наказом директора №91 від 02.05.2023 р. ОСОБА_1 звільнено з посади диспетчера на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП за згодою сторін у зв`язку з її виїздом за межі України.

Наказом директора №2 від 30.04.2024 р. з 01.05.2024 р. на посаду менеджера (управителя) з реклами прийнято інваліда ІІІ групи ОСОБА_2 , довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №542869 (інвалід ІІІ групи з 14.09.2023 р. до 01.10.2024р.). Відповідач звертає увагу, що з 01.04.2019р. по 02.05.2023р. безперервно на підприємстві була працевлаштована та працювала на посаді диспетчера інвалід дитинства ОСОБА_1 , тому підстави для нарахування адміністративно-господарських санкцій відсутні.

У зв`язку з чим, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

17 червня 2024 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній наголошує на порушенні відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та наполягає на задоволенні позовних вимог.

26 червня 2024 року відповідачем подані заперечення де зазначено про самостійне вживання заходів для пошуку та працевлаштування інваліда у 2023 році. Також відповідач звертає увагу на військовою агресією російської федерації проти України.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, код ЄДРПОУ: 13492430, місцезнаходження: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, 1а, у спірних правовідносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідач приватне підприємство СЛАВТЕЛЕКОМ зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження: Донецька область, місто Слов`янськ, вул. Торська, будинок 24-А, квартира 112.

Позивач нарахував ПП СЛАВТЕЛЕКОМ адміністративно-господарські санкції у розмірі 39775,10 грн, за нестворене 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, що підтверджується відповідним розрахунком.

Згідно з розрахунком суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році сума пені станом на 02.05.2024 року становить 270,47 грн.

Згідно листа Слов`янського міського центру зайнятості на № 200/3315/24 від 26.06.2024, приватне підприємство "Славтелеком" протягом 2023 року звітів за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для осіб з інвалідністю до Слов`янського міського центру зайнятості не надавало.

Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці листом б/н повідомило позивача, що Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі Постанова №303), припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні (п.1 Постанови 303). Як виключення, за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах (п.2 Постанови №303). У зв`язку із вищевикладеним та з огляду на те, що питання законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю не входять до переліку, визначеного статтею 16 Закону України № 2136, не відносяться відповідно до критеріїв оцінки до високого ступеня ризику, а також на відсутність відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, на період дії воєнного стану у Держпраці та її територіальних органів відсутні повноваження на здійснення заходів державного нагляду (контролю) з зазначеного питання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд керується положеннямиКонституції України,Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми спеціального законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон №875-XII).

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (частина 3 статті 17 Закону України №875-XII).

Відповідно до положень частини 1 статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно частини 1 статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Згідно частин 7-8 статті 19 Закону №875-XII отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України №875-XII порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 10 статті 19 Закону України №875-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку (частина 11 статті 19 Закону України №875-XII).

Частинами 12 та 13 статті 19 Закону України №875-XII передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно з частинами 1-2 статті 20 Закону України №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частин 4, 5 статті 20 Закону України №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Отже, спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями.

В силу положень статті 238 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин за статтею 218 цього Кодексу є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд вважає за необхідне зауважити, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI) обумовлено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Форма звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядок її подання затверджені наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22 (далі - Порядок №827-22).

За змістом пункту 1.7. Поряду №827-22 актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.

Згідно з пунктом 1.5 Порядку №827-22 форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Отже, звітність за формою № 3-ПН подається до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), і лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі №824/379/17-а та від 26.06.2018 у справі №806/1368/17.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченомуЗаконом №5067та Порядком №827-22;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленомуЗаконом № 875-ХІІта Порядком №827-22;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону №875-XII, а саме не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону №875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 808/2646/15.

Згідно повідомлення Слов`янського міського центру зайнятості № 1263/02/01-28-24 від 05.07.2024, приватне підприємство СЛАВТЕЛЕКОМ протягом 2023 року не надавало звітів за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для осіб з інвалідністю відповідачем.

Тобто, відповідач не інформував Центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про працевлаштування особи з інвалідністю з огляду на наступне.

Як вбачається з інформації з Централізованого банку даних з проблем інвалідності штатна чисельність працівників позивача у січні 2023 року становила 17 осіб інвалідів 1, у лютому 2023 17 осіб інвалідів 1, у березні 2023 року становила 17 осіб інвалідів 1, у квітні 2023 року 14 осіб інвалідів 1, у травні 2023 року 13 осіб інвалідів 1, у червні 2023 року 12 осіб інвалідів 0, у липні 2023 року 9 осіб інвалідів 0, у серпні 2023 року 9 осіб інвалідів 0, у вересні 2023 року 9 осіб інвалідів 0, у жовтні 2023 року 8 осіб інвалідів 0, у листопаді 2023 року 8 осіб інвалідів 0, у грудні 2023 року 8 осіб інвалідів 0.

Наказом директора №91 від 02.05.2023р. ОСОБА_1 (особу з інвалідністю ІІІ групи) звільнено з посади диспетчера на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП за згодою сторін у зв`язку з її виїздом за межі України.

Згідно п. 1.8. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 28.09.2005 № 286 у формах державних статистичних спостережень містяться різні показники кількості працівників, які відрізняються методом розрахунку та метою їхнього використання.

Зокрема, передбачається підрахунок облікової кількості штатних працівників у цілому по підприємству, а також окремих категорій працівників. Наприклад, зайнятих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працюючих пенсіонерів, інвалідів тощо.

Обрахунок середньооблікової кількості працівників з інвалідністю за 2023 рік на підставі пункту 3.2.6 вказаної Інструкції здійснюється шляхом підсумування кількості працівників за всі місяці роботи підприємства та діленням одержаної суми на 12.

Враховуючи вказану норму, норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю вважатимуться виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року з частиною 2 п. 3.2 Інструкції № 286.

Разом з тим, навіть якщо врахувати факт роботи особи з інвалідністю з січня 2023 року до травня 2023 року, вказана особа пропрацювала у 2023 році лише 5 місяців, що свідчить про невиконання нормативу.

Отже, відповідач унеможливив зарахування у виконання нормативу особи з інвалідністю, робоче місце для якої існувало менше 6 місяців.

Таким чином, оскільки протягом 2023 року особа з інвалідністю працювала у відповідача 5 місяців, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, складає 0.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону №875-ХІІ, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин згідно з частиною першою статті 218 ГК України є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 06 березня 2024 року у справі 120/7955/21-а.

Оскільки відповідачем як роботодавцем, який використовує найману працю, у 2023 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи, та через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії не повідомлено центр зайнятості про попит на робочу силу протягом 2023 року, вказане тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Суд не приймає до уваги посилання відповідач щодо неможливості виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з огляду на положення Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, згідно якого Слов`янська міська територіальна громада належить до території можливих бойових дій, оскільки ці обставини жодним чином не впливають на обов`язок відповідача створити робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

До того ж, відповідачем не надано доказів припинення господарської діяльності у зв`язку із військовою агресією російської федерації.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства СЛАВТЕЛЕКОМ про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючисьнормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ: 13492430, місцезнаходження: вул. Серова, 1а, м. Маріуполь, Донецька область, 87528) до приватного підприємства СЛАВТЕЛЕКОМ (код ЄДРПОУ: 42672890, місцезнаходження: вул. Торська, буд. 24-А, кв. 112, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства СЛАВТЕЛЕКОМ (код ЄДРПОУ: 42672890, місцезнаходження: вул. Торська, буд. 24-А, кв. 112, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 39775 (тридцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 10 копійок та пеню у розмірі 270 (двісті сімдесят) гривень 47 копійок на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв