Рішення

від 31.07.2024 по справі 240/9891/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/9891/24

категорія 102020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації, яка виявилася у ненаданні йому відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитуваного ним документу, а саме щодо надсилання йому на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 висновку за результатами клініко-експертної оцінки у повній відповідності до форми, наведеної в додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 28.09.2012 №752;

- зобов`язати Департамент охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації, надіслати йому на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 висновок за результатами клініко-експертної оцінки у повній відповідності до форми, наведеною в додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 28.09.2012 №752.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що використовуючи своє право, передбачене Законом України "Про доступ до публічної інформації" та з метою отримання висновку за результатами клініко-експертної оцінки у повній відповідності до форми, наведеної в додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги, звернувся до Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації із запитом. На запит отримав відповідь, яка на його думку, є неправомірною, оскільки не містить посилання на норми законодавства. Назва отриманого документу, не відповідає назві, закріпленій в Порядку контролю якості медичної допомоги. Крім того зауважує, що такий документ не повинен містити таких складових як: "клінічний діагноз основний", "за участю осіб, які не є членами комісії" та іншу інформацію не передбачену формою. Вважає, що самовільний відступ від форми, наведеної в додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги не передбачений, у тому числі щодо зміни назви документу. Зауважує, що відмова у наданні йому результатів клініко-експертної оцінки за встановленою формою є безпідставною, а допущена бездіяльність порушує його права.

Вказані обставини призвели до звернення позивача із даним позовом до суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов.

Розгляд справи судом відкладався у зв`язку із перебуванням у період з 24.06.2024 по 26.07.2024 судді Єфіменко О.В. у відпустці, на підставі наказу №01-39-в від 03.06.2024.

Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені доводи, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 подав до Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації запит, в якому просив надіслати на його електронну адресу результати клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги. Додатково повідомив, що результати засідання клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації були зафіксофані 18.04.2024. Просив відповідь на запит надати протягом 48 годин, оскільки це дозволить не пропустити процесуальний термін на його оскарження.

У відповідь на запит позивач отримав лист Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації №Г-654 від 09.05.2024, яким повідомлено про направлення йому 02.05.2024 копії висновку за результатами засідання клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації та проведення клініко-експертної оцінки КЕК за формою, наведеною у додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги.

Позивач вважає, що при розгляді поданого до Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації запиту допущено протиправну бездіяльність, яка призвела до порушення його прав. Зауважує, що отриманий документ не відповідає встановленій Порядком контролю якості медичної допомоги формі, а тому звернувся до суду за їх захистом та відновленням.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вказує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ст.34 Конституції України).

За змістом ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац шостий пункту 4, абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини вказаного Рішення).

У абзаці третьому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 01.06.2016 № 2-рп/2016 Конституційний Суд України відмітив, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцієюі законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Конституційний Суд України визначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров`я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019).

У Рішенні Першого сенату Конституційного Суду України від 22.01.2020 № 1-р(I)/2020 Конституційний Суд України наголосив, що право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац сьомий пункту 2.2 мотивувальної частини даного Рішення).

Відповідно ст.1 Закону України "Про інформацію" №2657-XII від 02.10.1992 (далі - Закон №2657-XII) інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Частинами 1, 2 статті 7 вказаного Закону №2657-XII встановлено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом №2657-XII, та інформації, що становить суспільний інтерес врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13 січня 2011 року (далі - Закон №2939-VI).

Статтею 1 Закону №2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Положеннями статті 3 Закону №2939-VI регламентовано, що право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

За правилами ст. 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону №2939-VI передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

За змістом ч. 1 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У частині 1 ст.22 Закону №2939-VI закріплено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту зокрема в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. При цьому, розпорядник інформації має право відмовити в наданні інформації за сукупності умов передбачених ч. 1 ст.22 Закону №2939-VI.

Як свідчать матеріали справи спірні правовідносини виникли з приводу отриманої відповіді на запит позивача від 08.05.2024 щодо надання копії висновку за результатами клініко-експертної оцінки, у повній відповідності до форми, наведеної в додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 28.09.2012 №752 (далі - Порядок №752). У відповідь на запит, листом №Г-654 від 09.05.2024 повідомлено позивача про направлення такого висновку на його адресу 02.05.2024. Однак позивач вважає, що йому надано затребуваний висновок, який не відповідає формі, встановленій Порядком №752.

Здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин у цій частині, суд враховує наступне.

Основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" №2801-XII від 19.11.1992 (далі - Закон №2801-XIІ) передбачено, що медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров`я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону №2801-XIІ кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

З метою впровадження та організації роботи щодо управління якістю медичної допомоги затверджено Порядок №752. Такий порядок спрямований на забезпечення одержання пацієнтами медичної допомоги належної якості.

Відповідно до положень пунктів 3, 4 Порядку №752 якість медичної допомоги - надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров`я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров`я. Оцінка якості медичної допомоги - визначення відповідності наданої медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров`я. Контроль якості надання медичної допомоги здійснюється шляхом застосування методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної допомоги, самооцінки медичних працівників, експертної оцінки, клінічного аудиту, моніторингу системи індикаторів якості, атестації/сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства України та законодавства Європейського Союзу.

Контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку (п.8 Порядку №752).

Відповідно до п.1, розділу 1 Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 05.02.2016 №69 (далі - Положення №69) клініко-експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України (далі - КЕК МОЗ) є консультативно-дорадчим органом, діючим на постійній (без виїзду на місце конкретного випадку) або тимчасовій основі (у разі виїзду на місце конкретного випадку), що утворюється для колегіального розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів щодо клініко-експертних питань профілактики, діагностики, медичного лікування, реабілітації, оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за конкретними випадками у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування (далі - ЗОЗ), а також фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність у сфері охорони здоров`я у відповідній адміністративно-територіальній одиниці України (далі - ФОП).

Основним завданням КЕК є проведення експертної оцінки запитуваної КЕК документації, яка передбачає клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування шляхом експертизи первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я (п.1 розділу 2 Положення №69).

Відповідно до п.2-4 розділу 2 Положення №69 клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування проводиться у випадках смерті пацієнтів, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання ЗОЗ або ФОП стандартів медичної допомоги та медичного обслуговування, клінічних локальних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами заявника та/або особи, яка представляє інтереси заявника.

Клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування проводиться протягом 30 календарних днів з дня надходження запиту чи звернення фізичної або юридичної особи. У разі неможливості прийняття рішення за цей час строк розгляду може бути продовжений на 15 календарних днів.

За результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування складається Експертний висновок за формою, наведеною у додатку до цього Положення, який затверджується висновком за результатами клініко-експертної оцінки КЕК за формою, наведеною у додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 28 вересня 2012 року №752, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1996/22308 (далі - висновок КЕО).

Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що КЕК надає експертну оцінку надання медичної допомоги та медичного обслуговування та оцінює якість такої (допомоги, обслуговування), дотримання Основ законодавства України, за результатами якого складається висновок, за формою, наведеною у додатку до Порядку №752.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач не погоджується із формою документу, складеного за результатами засідання клініко-експертної комісії.

За додатком до Порядку №752 затребуваний позивачем у відповідача документ має містити наступні реквізити та інформацію:

- назву документу "ВИСНОВОК за результатами клініко-експертної оцінки";

- найменування закладу охорони здоров`я або П.І.Б. фізичної особи - підприємця;

- склад комісії, їх прізвище, ім`я та по батькові та місце роботи, посада;

- перелік опрацьованих матеріалів;

- висновки;

- інформацію про виявлені недоліки (відхилення);

- необхідні заходи з усунення недоліків (у тому числі дисциплінарного впливу);

- строк виконання заходів з усунення недоліків;

- відповідні підписи голови та членів комісії.

При цьому, досліджуючи перший аркуш висновку, який міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що такий містить назву ("Висновок за результатами засідання клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації від 18.04.2024" щодо проведення експертизи оцінки якості та обсягу надання медичної допомоги ОСОБА_1 ), з якою позивач не погоджується та складову "клінічний діагноз", яка, на думку позивача, не повинна міститися у висновку, оскільки це не передбачено Порядком №752.

Крім того, слід звернути увагу, що перший аркуш висновку містить наступні складові (реквізити): найменування закладу охорони здоров`я; питання, яке підлягало дослідженню; прізвище, ім`я, по батькові, місце роботи та посади осіб, за участю яких проведено засідання клініко-експертної комісії та склад такої комісії. Інших сторінок висновку матеріали справи не містять, що унеможливлює суд здійснити його аналіз у повному обсязі. Однак, суд розглядаючи спірні правовідносини враховує, що позивач не погоджується лише із назвою документу та викладеною у ньому інформацією про клінічний діагноз та участю інших осіб, які не є членами комісії. Інших заперечень, щодо оформлення документу у позовній заяві не викладено, з огляду на, що такий документ не потребує повного дослідження.

Щодо тверджень позивача про недотримання відповідачем форми, визначеної у додатку до Порядку №752 при складенні документу (висновку), суд вважає за необхідне вказати наступне.

Назва документу - "Висновок за результатами засідання клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації від 18.04.2024 щодо проведення експертизи оцінки якості та обсягу надання медичної допомоги Глібову Руслану Вадимовучу" є тотожною назві - "Висновок за результатами засідання клініко-експертної комісії" лише більш розгорнутою, що не може впливати на зміст викладеного у такому документі. Слід врахувати, що клініко-експертна комісія під час засідання надавала оцінку дослідженому питанню, в даному випадку, щодо проведення експертизи оцінки якості та обсягу надання медичної допомоги ОСОБА_1 , про що було зазначено і у висновку.

Крім того, суд враховує, що позивач не заперечує щодо викладеного змістом такого документу, а лише не погоджується із його назвою та вважає, що такий не може містити складові, як "клінічний діагноз основний", "за участю осіб, які не є членами комісії" та будь-яку іншу інформацію, не встановлену додатком.

Так, згідно з п.1 розділу IV Положення №69 до складу до складу КЕК входять працівники відповідного органу охорони здоров`я, спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію за спеціальністю, а також можуть входити інші фахівці та представники громадських організацій, асоціацій у сфері охорони здоров`я, представники професійних спілок, їх об`єднань у сфері охорони здоров`я, організацій роботодавців, їх об`єднань у галузі охорони здоров`я (за їх згодою).

До прав та обов`язків КЕК МОЗ належать, зокрема, залучення до проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування експертів КЕК та/або інших спеціалістів за наявності відповідної кваліфікації за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування (за їх згодою) для надання Експертного висновку (пп.3 п.1 розділу III Порядку №69).

Пунктом 12 розділу IV Порядку №69 передбачено, що до роботи в КЕК МОЗ можуть бути залучені експерти з вищою освітою (за їх згодою).

При цьому, слід відмітити, що положення Порядку №752, не містять застереження (обмежень) з приводу зазначення у висновку додаткової інформації (більш розгорнутої, детальної, яка стосується суті питання).

Як вже зазначалося, клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до Порядку №752. Тобто вказаним додатком, визначені основні складові, які має містити документ, при цьому не заборонено викладати інші, необхідні для детального дослідження поставленого питання.

Таким чином, наведені позивачем доводи не свідчать про порушення його суб`єктивних прав у процедурі проведення оцінки якості медичної допомоги.

З огляду на встановлені обставини справи, на думку суду, недотримання відповідачем певних формальностей при складанні висновку за результатами засідання клініко-експертної комісії, якою проведено експертизу оцінки якості та обсягу надання медичної допомоги, не може свідчити про протиправну бездіяльність Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації, так як затребуваний висновок, який на думку суду, відповідає встановленій формі, направлено позивачу 02.05.2024 (про що йдеться у листі відповідача №Г-654 від 09.05.2024 та не заперечується позивачем).

Разом з тим, суд при розгляді спірних правовідносин, враховує, що висновок не є рішенням суб`єкта владних повноважень, адже не створює змін у стані суб`єктивних прав і обов`язків особи, тобто додаткові обов`язки відсутні, на реалізацію суб`єктивних прав не впливає.

За своїм правовим характером та юридичним змістом висновок є підсумком вжиття суб`єктом владних повноважень управлінських дій з приводу контролю за якістю надання медичної допомоги.

З огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку відповідача при наданні відповіді на поданий запит позивача.

У контексті викладеного суд вважає, що Департаментом охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації, як уповноваженим органом надано відповідь на запит позивача по суті питань, наведених у такому, а тому протиправної бездіяльності, під час розгляду спірних правовідносин, не встановлено.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

В рамках адміністративного судочинства дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм; бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити згідно із законодавством України.

Суд оцінює правомірність поведінки суб`єкта владних повноважень через призму критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені обставини справи, заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . паспортні дані: НОМЕР_1 , Богунським РВ у м.Житомирі, УДМС України в Житомирській області 26.09.2012) до Департамента охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації (вул. Мала Бердичівська, 25, м. Житомир, 10014. ЄДРПОУ: 02012846) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 31 липня 2024 р.