Рішення

від 01.08.2024 по справі 280/4967/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 серпня 2024 року Справа № 280/4967/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом - Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до - Новомиколаївського селищного комунального підприємства "Варта"

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році,-

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі по тексту - позивач) до Новомиколаївського селищного комунального підприємства "Варта" (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

- стягнути з Новомиколаївського селищного комунального підприємства "Варта" на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 у розмірі 79 669,67 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не виконано норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, та не сплачено самостійно адміністративно-господарські санкції та пеню, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

31 травня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

10 червня 2024 року за вх. № 27057 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків щляхом сплату судового збору.

11 червня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4967/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 04 липня 2024 року за вх. № 31188. З позиції відповідача, ним повністю виконано обов`язок, передбачений нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Позивачем було помилково здійснено розрахунок середньооблікової кількісті штатних працівників, врахувавши до нього тимчасових працівників, які направлялися центром зайнятості для проведення суспільно корисних робіт, що виконувалися в умовах воєнного стану.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Відповідно рішення Новомиколаївського селищного голови від 09.12.2022 № 131 "Про організацію суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану" запроваджено трудову повинність та організовано суспільно корисні роботи на території Новомиколаївської селищної ради на період дії в Україні правового режиму воєнного стану.

Відповідачем укладено Договір № 3 про організацію та фінансування суспільно корисних робіт від 20.01.2023 з Запорізьким обласним центром зайнятості.

Додатковою угодою № 1 від 14.03.2023 до Договору №3 відповідач зобов`язався створити 20 тимчасових робочих місць до 01.04.2023 для проведення суспільно корисних робіт. Наказом № 15-ка від 31.03.2023 такі робочі місця створені.

Додатковою угодою №2 від 19.05.2023 до Договору № 3 Відповідач зобов`язався створити до 20.05.2023 20 тимчасових робочих місць. Наказом №50-ка від 19.02.2023 тимчасові робочі місця у кількості 20 місць створені відповідачем.

Додатковою угодою №3 від 10.08.2023 до Договору №3 Відповідач зобов`язався створити 16 тимчасових робочих місць до 11.08.2023. Наказом №69-ка від 01.09.2023 відповідач створив на вересень-грудень 2023 року 16 тимчасових робочих місць для працевлаштування безробітних осіб.

Додатковою угодою №4 від 13.11.2023 Відповідач зобов`язався створити до 20.05.2023 15 тимчасових робочих місць до 14.11.2023, які створив наказом №100-ка від 01.12.2023р.

Листом вих. №15 від 25.03.2024 відповідач повідомив позивача про наявність укладеного договору №3 та додаткових угод до нього та про створення ним тимчасових робочих місць для виконання суспільно корисних робіт.

У 2023 році у відповідача працювало три особи з інвалідністю, що підтверджується наказами відповідача від 20.06.2023 № 60-ка, від 08.08.2023 № 66-ка, від 14.11.2023 № 86-ка, довідками до акта огляду медико-соціальною експертною комісією стосовно відповідних осіб.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Новомиколаївському селищному комунальному підприємстві "Варта" за 2023 рік склала 41 особу, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, повинна складати 2 особи. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 1 особу.

У зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, підприємству нараховані АГС в сумі 79 669,67 грн. Розрахунок надіслано підприємству через електронний кабінет підприємства на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2023 році у загальному розмірі 79 669,67 грн у добровільному порядку Запорізьке ОВ ФСЗОІ звернулось із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Частинами першою і другою статті 20 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону № 875).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частинами першою і третьою статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини третьої статті 181 Закону № 875 Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з абзацом другим пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на роботодавця покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості, однак законодавством не покладено обов`язок на роботодавців здійснювати самостійний пошук працівників серед осіб з інвалідністю.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 09.06.2021 у справі № 920/474/20 та від 22.08.2023 у справі № 120/2403/20-а.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України від 12.04.2022 № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за № 565/37901, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок № 827-22).

Періодичність подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, але передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію (пункт 1.5 Порядку № 827-22).

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі №440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі №120/4975/22.

В матеріалах справи відсутні дані щодо подання відповідачем у 2023 році до центрів зайнятості звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Натомість, на виконання розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації - начальника обласної війскової адміністрації від 17.11.2022 № 518 «Про організацію суспільно корисних робіт», голови Запорізької обласної державної адміністрації - начальника обласної війскової адміністрації від 24.11.2022 №257 «Про організацію суспільно корисних робіт» у період з 07.03.2023 по 30.10.2023 відповідач уклав з Запорізьким обласним центром зайнятості Договор про суспільно-корисні роботи, згідно з підпунктами 2.1.1, 2.1.2 і 2.1.3 пункту 2.1 яких відповідач зобов`язується створити у відповідні періоди 2023 року тимчасові робочі місця для проведення суспільно корисних робіт на умовах повного робочого дня та повідомити про це упродовж 3-робочих днів з дня затвердження наказу про створення тимчасових місць для проведення суспільно корисних робіт; надавати Філії інформацію про професію (спеціальність), режим роботи, місце проведення, оплату праці, умови праці (Додаток № 1).

Відповідно до наказів відповідача було створено тимчасові робочі місця у кількості відповідно 20, 20, 16, 15, 7, 11, 24, 20, 26 і 21.

У 2023 році відповідач подав Запорізькому обласному центру зайнятості довідки про виконання суспільно корисних робіт, а саме: за січень стосовно залучення до таких робіт 5 осіб, за лютий 5 осіб, за березень 4 особи, за квітень 20 осіб, за травень 20 осіб, за червень 20 осіб, за липень 20 осіб, за серпень 20 осіб, за вересень 16 осіб, за жовтень 16 осіб, за листопад 16 осіб, за грудень 15 осіб.

З вищевикладеного слідує, що у 2023 році відповідач повідомляв Запорізький обласний центр зайнятості про створення тимчасових робочих місць у порядку, визначеному Договорами про суспільно-корисні роботи.

А це свідчить про те, що відповідач вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Водночас суд врахував, що відповідно до підпункту 2.1.3. Договору про суспільно-корисні роботи відповідач зобов`язаний був приймати на роботу осіб, яким було видано відповідні направлення Запорізьким обласним центром зайнятості.

Відтак у діях відповідача відсутня вина щодо недотримання ним у 2023 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875.

У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21, акцентує увагу на тому, що позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю в 2023 році, звернувся з цим позовом.

Так, у пункті 55 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21 зазначено:

« 55. З огляду на вищенаведені положення законодавства України колегія суддів робить висновок, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду щодо незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.»

До такого висновку Верховний Суд прийшов на тій підставі, що питання виконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік проводилось безпосередньо відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на підставі звіту форми № 10-ПОІ за 2020 рік, який був поданий відповідним суб`єктом господарювання до Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно з частинами восьмою і дев`ятою Закону № 875 (у редакції, чинні до 05.11.2022) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Однак, 06.11.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», яким у новій редакції викладено статтю 19 Закону № 875.

Відповідно до частин дванадцятої та тринадцятої статті 19 Закону № 875 (у редакції, чинній з 06.11.2022) керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій:

до 05.11.2022 здійснювався Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю на підставі поданої до нього звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

з 06.11.2022 здійснюється автоматично без втручання посадових осіб Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Отже, оскільки з 06.11.2022 змінився порядок розрахунку адміністративно-господарських санкцій і Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю вже його не здійснює, тому правові висновки Верховного Суду щодо можливості накладення на суб`єктів господарювання цих санкцій лише за результатами проведеної органами Держпраці відповідної перевірки, не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли після 06.11.2022.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 75, офіс 226, код ЄДРПОУ 20508338) до Новомиколаївського селищного комунального підприємства "Варта" (70101, Запорізька область, смт. Новомиколаївка, вул. Українська, буд. 34, код ЄДРПОУ 32456533) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 01 серпня 2024 року.

Суддя Сацький Р.В.