Рішення

від 31.07.2024 по справі 320/5723/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2024 року м. Київ № 320/5723/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурій-Торг ЛТД

до Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області,

треті особи: 1) Броварська районна державна адміністрація;

2) Виконавчий комітет Броварської міської ради

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Торг ЛТД» з позовом до Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області, треті особи: Броварська районна державна адміністрація, Виконавчий комітет Броварської міської ради, в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви від 29.08.2022 вх. № 19697/22):

- визнати дії суб`єкта владних повноважень - Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення дій, а саме: проведення перевірок щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Торг ЛТД»;

- встановити відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень - Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Торг ЛТД» зазначив, що всі перевірки проведені відповідачем є протиправними, оскільки на думку позивача у відповідача відсутня компетенція на їх проведення. На момент розгляду даної справи постанови, що винесені на підставі цих перевірок частково скасовані, а решта перебувають на розгляді, позивач стверджує, що відповідач взагалі не повинен перевіряти діяльність підприємства.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 13.09.2022. Наголошує, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. Підстави для задоволення позову відсутні.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 відкрито провадження у даній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 15.08.2022 о 14:30 год.

Протокольними ухвалами від 15.08.2022 та 29.08.2022 відкладено розгляд справи на 29.08.2022 та 06.09.2022 у зв`язку із неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Протокольними ухвалами від 06.09.2022 та 15.09.2022 відкладено розгляд справи на 15.09.2022 та 27.09.2022 у зв`язку із неявкою сторін, які були належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 27.09.2022 ухвалено подальший розгляд справи проводити у порядку письмового провадження. Сторони у судове засідання не прибули. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

У період з 23.01.2019 по 05.02.2019 відповідачем було здійснено перевірку об`єкта ТОВ «Меркурій-Торг ЛТД» за адресою: м. Бровари, вул. Шевченка,27. За результатом даної перевірки було складено : припис № C-0502/1 від 05.02.2019, акт № T-0502/1 від 05.02.2019 та протокол № Л-3 -0502/1 від 05.02.2019.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 у справі № 320/1194/19, постанову про накладення штрафу № 3-1802/1-1802/5 від 18.02.2019 було визнано протиправною та скасовано.

У період з 29.11.2019 по 09.12.2019 відповідачем було здійснено чергову перевірку зазначеного об`єкта. За результатом даної перевірки було складено : акт від 09.12.2019 № T-0912/1; припис від 09.12.2019 № С-0912/1; постанову від 20.12.2019 № 3-2012/4/2012/6-вих.; постанову від 20.12.2019 № 3-2012/5/2012/7-вих.; постанову від 20.12.2019 № 3-2012/6/2012/8-вих.; постанову від 20.12.2019 № 3-2012/9/2012/9-вих.; постанова від 20.12.2019 №3-2012/7/2012/10-вих.; постанову від 20.12.2019 № 3-2012/8/2012/11-вих.; постанову від 20.12.2019 № 3-2012/10/2012/12-вих.; постанову від 20.12.2019 № 3-2012/3/2012/5-вих.; протокол від 09.12.2019 № Л-3-0912/5; протокол від 09.12.2019 № Л-3-0912/7; протокол від 09.12.2019 № Л-3-0912/6; протокол від 09.12.2019 № Л-3-0912/8; протокол від 09.12.2019 № Л-3-0912/1; протокол від 09.12.2019 № Л-3-0912/2; протокол від 09.12.2019 № Л-3-0912/3; протокол від 09.12.2019 № Л-3-0912/4.

Позивач не погоджуючись з винесеними постановами оскаржив їх в судовому порядку до Броварського міськрайонного суду Київської області (справа № 361/56/20).

У період з 26.01.2021 по 05.02.2021 Управлінням було здійснено чергову перевірку зазначеного об`єкта. За результатом даної перевірки було складено : припис № С-0502/1 від 05.02.2021; протокол № Л-0502/1 від 05.02.2021; акт № T-0502/1 від 05.02.2021; постанову № 3-1802/1/1802/9-вих від 18.02.2021.

Зазначена постанова № 3-1802/1/1802/9-вих від 18.02.2021 оскаржується позивачем в Київському окружному адміністративному суді (справа №320/2913/21).

У період з 15.04.2021 по 23.04.2021 Управлінням було здійснено чергову перевірку зазначеного об`єкта. За результатом якої було складено: акт від 23.04.2021 № T-2304/1.

Вказані дії відповідача по проведенню перевірки позивача та винесення постанови, на переконання позивача, вчинено з порушенням норм чинного законодавства і тому такі дії відповідача мають бути визнані протиправними, а постанова підлягає скасуванню, що і зумовило звернення до суду з позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (надалі також Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Частиною першою статті 38 Закону № 3038-ІV встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Згідно зі статтею 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

VI. Оцінка суду

Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 1 Примірного положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 671 зазначає, що орган державного архітектурно-будівельного контролю утворюється як структурний підрозділ Київської та Севастопольської міськдержадміністрації та як виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (далі - орган держархбудконтролю).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.

Відповідно до абзацу третього пункту 7 частини першої статті 7 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів) виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів.

Судом встановлено, що згідно з п.п. 1.2, 1.2.1 рішенням Броварської міської ради Київської області від 21.06.2018 № 983-41-07 «Про оптимізацію структури виконавчих органів Броварської міської ради Київської області» створено юридичну особу: Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області (далі - Управління).

Пунктом 1.4.1 1 рішення Броварської міської ради Київської області від 21.06.2018 №983-41-07 «Про оптимізацію структури виконавчих органів Броварської міської ради Київської області» припинено юридичну особу - відділ державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 40199309), шляхом приєднання до новоутвореного управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області.

Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області є правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов?язків спецвідділу контролю за станом благоустрою та зовнішнім дизайном міста Броварської міської ради Київської області та відділу державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області.

Таким чином, функції державного архітектурно-будівельного контролю на території м. Бровари з 01.11.2018 здійснює відповідач-Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об?єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Повноваження Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені ст. 41 Закону № 3038-VI та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі Порядок № 553). Цей Порядок № 553 визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 13 Порядку № 553 передбачено, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право:

вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства;

перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень;

бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;

за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю;

подавати в письмовій формі, зокрема через електронний кабінет, свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

В той час, як відповідно до пункту 14 Порядку № 553, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний:

допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;

одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу;

виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали, зокрема через електронний кабінет, з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області є юридичною особою, яка має самостійний баланс, обігові кошти, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України, печатки, штампи, бланки зі своїм найменуванням та іншими реквізитами.

Відповідно до розпорядження міського голови від 19.02.2020 № 57-ОС, ОСОБА_1 з 20.02.2020 призначений на посаду начальника Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області, та надано право першого підпису документів.

Частиною п`ятою статті 65 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV (зі змінами), встановлено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і в органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і є діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Пунктом 5.15.9. Положення про Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області, затвердженого рішенням Броварської міської ради Київської області від 20.08.2020 № 1979-80-07, яке було чинне на час проведення реєстраційної дії номер 1003551070007009918 від 17.02.2021, визначено, що начальник управління здійснює інші повноваження, визначені законодавством.

Відповідно додатку до рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 09.02.2021 № 04-01-08 «Про затвердження Структури та загальної штатної чисельності виконавчих органів Броварської міської ради Броварського району Київської області», затверджено структуру та загальну чисельність Управління, а саме визначено: назва: управління інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області, штатна чисельність - 15.

У зв`язку з прийняттям вказаного рішення процедура зміни найменування є такою, що проведена правомірно та в межах компетенції,будь яких доказів зворотього, суду не надано.

Позивач оскаржує дії Броварської міської ради Київської області щодо проведення перевірки протиправними та просить суд зобов`язати утриматися від вчинення дій, а саме: проведення перевірок щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Торг ЛТД».

З огляду на наведені вище норми Закону №3038-VI та Положення № 553, а також встановлені судом обставини по справі суд доходить до висновку, що відповідач на момент проведення перевірки діяв на підставі та у межах своїх повноважень, підстави для утримання від проведення перевірок позивача відсутні.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що свідчили про наявність підстав для утримання від проведення перевірок.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №144/1883/15-а, від 01.07.2019 у справі №460/1019/16-а, від 08.11.2019 у справі №157/1231/15-а.

У ході розгляду справи судом не встановлено фактів порушень прав, свобод чи інтересів позивача внаслідок дій відповідача з проведення перевірки. Позивачем не доведено, що дії відповідачів як суб`єктів владних повноважень щодо проведення цієї перевірки призвели до настання будь-яких юридичних наслідків, мали вплив на реалізацію його (позивача) прав, свобод, інтересів та призвели до їх порушення.

Щодо позовних вимог про встановлення наявності/відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень, суд зазначає таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Положеннями пункту 5 частини першої статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 за змістом наведених правових норм, компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 802/833/17-а сформовано висновок, відповідно до якого, компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір. Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.

Позовні вимоги 4,5,6 стосуються саме встановлення наявності/відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень і заявлені позивачем, як фізичною особою, до суб`єкта владних повноважень. Разом з тим, наведеними вище правовими нормами передбачено, що компетенційний спір може виникати виключно між суб`єктами владних повноважень. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні правовідносини. Це означає, що фізична особа не може бути позивачем у спорі про наявність/відсутність компетенції суб`єкта владних повноважень.

За приписами частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Указаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Заявлені у цій справі позивачем як фізичною особою позовні вимоги про наявність/відсутність компетенції суб`єкта владних повноважень не є юридичним спором у правовідносинах, розгляд яких передбачено нормами чинного процесуального закону і у зазначеному у позові формулюванні не може бути самостійним предметом судового розгляду.

За таких обставин, а також беручи до уваги правові висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та від 12.06.2019 у справі № 9901/70/19, за відсутності компетенційного спору між позивачем та відповідачем провадження у справі щодо цих позовних вимог про встановлення наявності/відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень підлягає закриттю.

Суд також зазначає, що позивач може скористатися альтернативними способами захисту порушеного або оспорюваного права чи інтересу шляхом звернення до суду з іншим предметом та підставами позову.

Відтак, позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими.

Крім того, суд не бере до уваги доводи позивача стосовно результатів розгляду проведених перевірок, оскільки правомірність проведення та/або порушення процедури проведення, законність результатів перевірок не є предметом позовних вимог даної адміністративної справи.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а доказів понесення ним судових витрат суду не надано, судові витрати компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 31.07.2024.