Рішення

від 31.07.2024 по справі 380/11785/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2024 рокусправа № 380/11785/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» (вул. Б. Хмельницького 26, м. Сокаль, Червоноградський р-н., Львівська обл., код ЄДРПОУ 32323256) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ) ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_11 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_12 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_13 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_14 , РНОКПП НОМЕР_14 ), ОСОБА_15 ( АДРЕСА_15 , РНОКПП НОМЕР_15 ), ОСОБА_16 ( АДРЕСА_16 , РНОКПП НОМЕР_16 ) ОСОБА_17 ( АДРЕСА_17 , РНОКПП НОМЕР_17 ), ОСОБА_18 ( АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_18 ), ОСОБА_19 ( АДРЕСА_19 , РНОКПП НОМЕР_19 ), ОСОБА_20 ( АДРЕСА_20 , РНОКПП НОМЕР_20 ), ОСОБА_21 ( АДРЕСА_21 , РНОКПП НОМЕР_21 ), ОСОБА_22 ( АДРЕСА_22 , РНОКПП НОМЕР_22 ), ОСОБА_23 ( АДРЕСА_23 , РНОКПП НОМЕР_23 ), ОСОБА_24 ( АДРЕСА_24 , РНОКПП НОМЕР_24 ), ОСОБА_25 ( АДРЕСА_25 , РНОКПП НОМЕР_25 ), ОСОБА_26 ( АДРЕСА_26 , РНОКПП НОМЕР_26 ), ОСОБА_27 ( АДРЕСА_27 , РНОКПП НОМЕР_27 ), ОСОБА_28 ( АДРЕСА_28 , РНОКПП НОМЕР_28 ), ОСОБА_29 ( АДРЕСА_29 , РНОКПП НОМЕР_29 ), ОСОБА_30 ( АДРЕСА_30 , РНОКПП НОМЕР_30 ), ОСОБА_31 ( АДРЕСА_31 , РНОКПП НОМЕР_31 ), ОСОБА_32 ( АДРЕСА_32 , РНОКПП НОМЕР_32 ), ОСОБА_33 ( АДРЕСА_33 , РНОКПП НОМЕР_33 ), ОСОБА_34 ( АДРЕСА_34 , РНОКПП НОМЕР_34 ) ОСОБА_35 ( АДРЕСА_35 , РНОКПП НОМЕР_35 ), ОСОБА_36 ( АДРЕСА_36 , РНОКПП НОМЕР_36 ), ОСОБА_37 ( АДРЕСА_37 , РНОКПП НОМЕР_37 ), ОСОБА_38 ( АДРЕСА_38 , РНОКПП НОМЕР_38 ), ОСОБА_39 ( АДРЕСА_39 , РНОКПП НОМЕР_39 ), ОСОБА_40 ( АДРЕСА_40 , РНОКПП НОМЕР_40 ), ОСОБА_41 ( АДРЕСА_41 , РНОКПП НОМЕР_41 ), ОСОБА_42 ( АДРЕСА_42 , РНОКПП НОМЕР_42 ), ОСОБА_43 ( АДРЕСА_43 , РНОКПП НОМЕР_43 ), ОСОБА_44 ( АДРЕСА_44 , РНОКПП НОМЕР_44 ), ОСОБА_45 ( АДРЕСА_45 , РНОКПП НОМЕР_45 ), ОСОБА_46 ( АДРЕСА_46 , РНОКПП НОМЕР_46 ), ОСОБА_47 ( АДРЕСА_47 , РНОКПП НОМЕР_47 ), ОСОБА_48 ( АДРЕСА_48 , РНОКПП НОМЕР_48 ), ОСОБА_49 ( АДРЕСА_49 , РНОКПП НОМЕР_49 ), ОСОБА_50 ( АДРЕСА_50 , РНОКПП НОМЕР_50 ), ОСОБА_51 ( АДРЕСА_51 , РНОКПП НОМЕР_51 ), ОСОБА_52 ( АДРЕСА_52 , РНОКПП НОМЕР_52 ), ОСОБА_53 ( АДРЕСА_53 , РНОКПП НОМЕР_53 ), ОСОБА_54 ( АДРЕСА_54 , РНОКПП НОМЕР_54 ), ОСОБА_55 ( АДРЕСА_55 , РНОКПП НОМЕР_55 ), ОСОБА_56 ( АДРЕСА_56 , РНОКПП НОМЕР_56 ), ОСОБА_57 ( АДРЕСА_57 , РНОКПП НОМЕР_57 ), ОСОБА_58 ( АДРЕСА_58 , РНОКПП НОМЕР_58 ), ОСОБА_59 ( АДРЕСА_59 , РНОКПП НОМЕР_59 ), ОСОБА_60 ( АДРЕСА_60 , РНОКПП НОМЕР_60 ), ОСОБА_61 ( АДРЕСА_61 , РНОКПП НОМЕР_61 ), ОСОБА_62 ( АДРЕСА_62 , РНОКПП НОМЕР_62 ), ОСОБА_63 ( АДРЕСА_63 , РНОКПП НОМЕР_63 ), ОСОБА_64 ( АДРЕСА_64 , РНОКПП НОМЕР_64 ), ОСОБА_65 ( АДРЕСА_65 , РНОКПП НОМЕР_65 ), ОСОБА_66 ( АДРЕСА_66 , РНОКПП НОМЕР_66 ), ОСОБА_67 ( АДРЕСА_67 , РНОКПП НОМЕР_67 ), ОСОБА_68 ( АДРЕСА_68 , РНОКПП НОМЕР_68 ), ОСОБА_69 ( АДРЕСА_69 , РНОКПП НОМЕР_69 ), ОСОБА_70 ( АДРЕСА_70 , РНОКПП НОМЕР_70 ), ОСОБА_71 ( АДРЕСА_71 , РНОКПП НОМЕР_71 ), ОСОБА_72 ( АДРЕСА_72 , РНОКПП НОМЕР_72 ), ОСОБА_73 ( АДРЕСА_73 , РНОКПП НОМЕР_73 ), ОСОБА_74 ( АДРЕСА_74 , РНОКПП НОМЕР_74 ), ОСОБА_75 ( АДРЕСА_75 , РНОКПП НОМЕР_75 ), ОСОБА_76 ( АДРЕСА_76 , РНОКПП НОМЕР_76 ), ОСОБА_77 ( АДРЕСА_77 , РНОКПП НОМЕР_77 ), ОСОБА_78 ( АДРЕСА_78 , РНОКПП НОМЕР_78 ), ОСОБА_79 ( АДРЕСА_79 , РНОКПП НОМЕР_79 ), ОСОБА_80 ( АДРЕСА_80 , РНОКПП НОМЕР_80 ), ОСОБА_81 ( АДРЕСА_81 , РНОКПП НОМЕР_81 ), ОСОБА_82 ( АДРЕСА_82 , РНОКПП НОМЕР_82 ), ОСОБА_83 ( АДРЕСА_83 , РНОКПП НОМЕР_83 ), ОСОБА_84 ( АДРЕСА_84 , РНОКПП НОМЕР_84 ), ОСОБА_85 ( АДРЕСА_85 , РНОКПП НОМЕР_85 ), ОСОБА_86 ( АДРЕСА_86 , РНОКПП НОМЕР_86 ), ОСОБА_87 ( АДРЕСА_87 , РНОКПП НОМЕР_87 ), ОСОБА_88 ( АДРЕСА_88 , РНОКПП НОМЕР_88 ), ОСОБА_89 ( АДРЕСА_89 , РНОКПП НОМЕР_89 ), ОСОБА_90 ( АДРЕСА_90 , РНОКПП НОМЕР_90 ), ОСОБА_91 ( АДРЕСА_91 , РНОКПП НОМЕР_91 ), ОСОБА_92 ( АДРЕСА_92 , РНОКПП НОМЕР_92 ), ОСОБА_93 ( АДРЕСА_93 , РНОКПП НОМЕР_93 ), ОСОБА_94 ( АДРЕСА_94 , РНОКПП НОМЕР_94 ), ОСОБА_95 ( АДРЕСА_95 , РНОКПП НОМЕР_95 ), ОСОБА_96 ( АДРЕСА_96 , РНОКПП НОМЕР_96 ), ОСОБА_97 ( АДРЕСА_97 , РНОКПП НОМЕР_97 ), ОСОБА_98 ( АДРЕСА_98 , РНОКПП НОМЕР_98 ), ОСОБА_99 ( АДРЕСА_99 , РНОКПП НОМЕР_99 ), ОСОБА_100 ( АДРЕСА_100 , РНОКПП НОМЕР_100 ), ОСОБА_101 ( АДРЕСА_101 , РНОКПП НОМЕР_101 ), ОСОБА_102 ( АДРЕСА_102 , РНОКПП НОМЕР_102 ), ОСОБА_103 ( АДРЕСА_103 , РНОКПП НОМЕР_103 ), ОСОБА_104 ( АДРЕСА_104 , РНОКПП НОМЕР_104 ), ОСОБА_105 ( АДРЕСА_105 , РНОКПП НОМЕР_105 ), ОСОБА_106 ( АДРЕСА_60 , РНОКПП НОМЕР_106 ), ОСОБА_107 ( АДРЕСА_106 , РНОКПП НОМЕР_107 ), ОСОБА_108 ( АДРЕСА_107 , РНОКПП НОМЕР_108 ), ОСОБА_109 ( АДРЕСА_108 , РНОКПП НОМЕР_109 ), ОСОБА_110 ( АДРЕСА_109 , РНОКПП НОМЕР_110 ), ОСОБА_111 ( АДРЕСА_110 , РНОКПП НОМЕР_111 ), ОСОБА_112 ( АДРЕСА_111 , РНОКПП НОМЕР_112 ), ОСОБА_113 ( АДРЕСА_112 , РНОКПП НОМЕР_113 ), ОСОБА_114 ( АДРЕСА_113 , РНОКПП НОМЕР_114 ), ОСОБА_115 ( АДРЕСА_114 , РНОКПП НОМЕР_115 ), ОСОБА_116 ( АДРЕСА_115 , РНОКПП НОМЕР_116 ), ОСОБА_117 ( АДРЕСА_116 , РНОКПП НОМЕР_117 ), ОСОБА_118 ( АДРЕСА_117 , РНОКПП НОМЕР_118 ), ОСОБА_119 ( АДРЕСА_118 , РНОКПП НОМЕР_119 ), ОСОБА_120 ( АДРЕСА_119 , РНОКПП НОМЕР_120 ), ОСОБА_121 ( АДРЕСА_120 , РНОКПП НОМЕР_121 ) ОСОБА_122 ( АДРЕСА_121 , РНОКПП НОМЕР_122 ), ОСОБА_123 ( АДРЕСА_122 , РНОКПП НОМЕР_123 ), ОСОБА_124 ( АДРЕСА_123 , РНОКПП НОМЕР_124 ), ОСОБА_125 ( АДРЕСА_124 , РНОКПП НОМЕР_125 ), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у прийняті заяви-розрахунку №26359891-2024-75 від 29.02.2024 року та №26359891-2024-76 від 29.02.2024 року;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти до оплати заяву-розрахунок №26359891-2024-75 від 29.02.2024 року та №26359891-2024-76 від 29.02.2024 року подану відокремленим підрозділом «Шахта Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля»;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести оплату листків тимчасової непрацездатності згідно Додатку №1 до Заяви-розрахунку №26359891-2024-75 від 29.02.2024 року та №26359891-2024-76 від 29.02.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено в прийняті Заяв-розрахунків №26359891-2024-75 від 29.02.2024 року та №26359891 2024-76 від 29.02.2024 року про здійснення фінансування-оплати для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, страхових виплат поданої ДП «Львіввугілля» згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105, Порядком фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України що затверджений постановою ФСС від 19.07.2018 № 12 (далі - Постанова № 12). Підставою відмови зазначено: «Згідно даних ОК-7 відсутня сплата ЄСВ по всіх працівниках з квітня 2022 року. Потрібно обмежити середньоденний заробіток для розрахунку лікарняних до мінімального середньоденного заробітку на момент настання страхового випадку». Вважає відмову необґрунтованою та безпідставною, оскільки періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні. За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси третіх осіб, зокрема, порушувати їх право на належне соціальне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на оплату листка тимчасової непрацездатності в належному розмірі. Вказує, що у підприємства відсутня заборгованість по заробітній платі, що підтверджується відповідними довідками. Стверджує, що надавачі платіжних послуг приймають від платників ЄСВ грошові чеки та платіжні інструкції на видачу (перерахування) коштів для виплати зарплати, на які нараховується ЄСВ, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником ЄСВ платіжних інструкцій про перерахування коштів для сплати сум ЄСВ, в яких платник в реквізиті «Призначення платежу» зазначив період, за який зарплата нарахована або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум. Отже, ДП «Львіввугілля» при виплаті заробітної плати здійснює сплату ЄСВ, іншого способу виплати заробітної плати не передбачено. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма ОК-5, ОК-7) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для оплати листка тимчасової непрацездатності не є та не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальну виплату, а саме оплату лікарняного, оскільки остання не може нести за це відповідальність.

Ухвалою суду від 07.06.2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що у випадках, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, це призводить до не зарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць. Відповідно, розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності таким особам слід було здійснювати із застосуванням обмежень, встановлених частиною 4 статті 12 Закону №1105: 6700грн.:30,44=220,11грн. (для випадків, які настали в 2023 році). Однак, страхувальником у заявах-розрахунках №26359891-2024-75 від 29.02.2024, №26359891-2024-76 від 29.02.2024 в розрахунковому періоді страховий стаж у переважній більшості працівників невірно зазначено 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати, що суперечить нормам Закону. Всупереч зазначеному, позивачем під час обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, положення частини 4 статті 12 Закону №1105 не застосовувались. До заяв-розрахунків включено допомогу по тимчасовій непрацездатності, обчислену із нарахованої заробітної плати, що в розрахунку на місяць перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку. За результатами опрацювання заяв-розрахунків за №26359891-2024-75 від 29.02.2024, №26359891-2024-76 від 29.02.2024 фахівцями виявлено ряд невідповідностей, які потребують уточнення з боку страхувальника або доопрацювання, зокрема щодо визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності без застосування обмеження розміру зазначеної допомоги відповідно до норми пункту 1 частини 4 статті 12 Закону №1105. Просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 24.06.2024 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Треті особи не скористались правом на подання пояснень по суті позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

За даними інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України позивачем на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України сформовано заяви-розрахунки №26359891-2024-75 від 29.02.2024 року та №26359891-2024-76 від 29.02.2024 року для оформлення фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності для працівників ДП «Львіввугілля» .

Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Львівській області не прийнято вказані заяви-розрахунки позивача про здійснення фінансування-оплати для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, страхових виплат поданої ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля».

Причиною відхилення поданих позивачем заяв-розрахунків зазначено: «Згідно даних ОК-7 відсутня сплата ЄСВ по всіх працівниках з квітня 2022 року. Потрібно обмежити середньоденний заробіток для розрахунку лікарняних до мінімального середньоденного заробітку на момент настання страхового випадку».

Згідно довідки ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» від 03.06.2024 №4/1-15/737, у підприємства відсутня заборгованість по заробітній платі станом на 01.02.2024. Відсутність такої заборгованості також підтверджено статистичними звітами позивача по заборгованості з оплати праці (форма №3-борг (місячна)) станом на на 01.11.2023.

Не погодившись із відмовою відповідача у прийнятті заяв-розрахунків, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Пунктом 3, 4, 11, 12, 14 частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV встановлено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Страхові внески - кошти відрахувань на окремі види загальнообов`язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 9 Закону № 1105-XIV застраховані особи мають право, зокрема, отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

В силу ст. 11 Закону № 1105-XIV, страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Частиною 1 статті 12 Закону № 1105-XIV закріплено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону № 1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, як допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків: 1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) догляд за хворою дитиною; … (п. 1, 2 ч. 1 ст. 15 Закону № 1105-XIV).

Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону в таких розмірах: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку; 2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку (ч. 4 ст. 12 Закону № 1105-XIV).

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч. 1-3 ст. 14 Закону № 1105-XIV).

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з уповноваженим органом управління (ч. 1 ст. 23 Закону № 1105-XIV).

При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 25 Закону № 1105-XIV).

Обчислення середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку страхових виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМ України № 1266 від 26.09.2001р.

Згідно 3 Порядку №1266, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.

Правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України № 2464 від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

При цьому, згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Пунктом 32, 33 Порядку № 1266 передбачено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.

У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п`яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основою обчислення середньої заробітної плати (доходу) для цілей визначення розміру нарахування допомоги по вагітності та пологах є база нарахування єдиного внеску в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, та який фактично було сплачено.

При цьому, пунктом 29 вказаного Порядку передбачено, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку: допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов`язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.

У розглядуваному випадку згідно відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування є відсутніми дані про повну сплату ЄСВ в розрахунковому періоді (із дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку оплачені не всі).

У цій справі має місце ситуація, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, це призводить до не зарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць.

Відповідач не заперечує той факт, що позивач нараховує та сплачує поточні страхові внески разом із виплатою заробітної плати, проте наявність недоїмки зумовлює їх зарахування у порядку черговості виникнення платежів та виникнення поточної заборгованості.

Судом взято до уваги пункт 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), у якому наявний правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

Щодо наведених відповідачем причин відхилення поданих позивачем заяв-розрахунків, суд зазначає наступне.

Порядок ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування врегульовує Закон України № 1058 від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 1 Закону № 1058, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058, сплачуються їх роботодавцями.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1, 3, 6, 10 статті 20 Закону № 1058, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 12 статті 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 статті 16 Закону №1058, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Тобто, із аналізу наведених норм слідує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

На підставі викладеного, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством (роботодавцем) - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для обмеження соціальних гарантій позивача.

Суд зазначає, що наймані працівники підприємства самостійно не сплачують єдиний внесок. Обов`язок щодо сплати ЄСВ покладено саме на позивача, який здійснив нарахування цього внеску та його сплату одночасно із виплатою заробітної плати працівникам.

Із матеріалів справи суд встановив, що позивач не має заборгованості із виплати заробітної плати найманим працівникам, на виплачену заробітну плату був нарахований та сплачений ЄСВ, проте платежі зараховані пенсійним органом у порядку черговості погашення заборгованості.

Відтак, внаслідок несвоєчасного виконання роботодавцем свого обов`язку по сплаті внесків до ПФ України позивач позбавлений соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ у п.п.52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас, положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.22 Основного Закону України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.

Зокрема, згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Отже, застраховані особи, за яких з вини страхувальника не були сплачені страхові внески, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, розмір якої не підлягає обмеженню.

Отже, несвоєчасна сплата або несплата страхованих внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності в належному розмірі. Відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків покладається на підприємство, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд робить висновок про задоволення позову повністю.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови у прийнятті заяв-розрахунків №26359891-2024-75 від 29.02.2024 року та №26359891-2024-76 від 29.02.2024 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) прийняти до оплати заяви-розрахунки №26359891-2024-75 від 29.02.2024 року та №26359891-2024-76 від 29.02.2024 року подані відокремленим підрозділом «Шахта Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) провести оплату листків тимчасової непрацездатності згідно Додатку №1 до заяв-розрахунків №26359891-2024-75 від 29.02.2024 року та №26359891-2024-76 від 29.02.2024 року.

5. Стягнути на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» (вул. Б. Хмельницького 26, м. Сокаль, Червоноградський р-н., Львівська обл., код ЄДРПОУ 32323256) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 31.07.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович