Ухвала

від 01.08.2024 по справі 520/16540/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код: 34390710, тел. 730 42 72

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

01 серпня 2024 р.справа № 520/16540/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮСТРОВЕР УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у Харківській області про про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.10.2023р. №0/34132/0412,

встановив:

Підставами позову є доводи про те, що у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року ТОВ "ГЮСТРОВЕР УКРАЇНА" відобразило погашення податкового боргу за лютий 2022р. за рахунок від"ємного значення з ПДВ.

Згідно з складеною заявником податкової декларацією з ПДВ за звітний податковий період - червень 2022р. сума податкових зобов"язань з ПДВ склала - "0,00грн." (графа №9); сума податкового кредиту склала - "1.184.490,00грн." (графа №17; 988.237,00грн. у зв`язку із проведенням господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та 196.253,00грн. від"ємного значення попереднього звітного податкового періоду); сума, що зараховується у зменшення податкового боргу з ПДВ - "864.044,00грн." (графа №20.1); сума, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду - "320.446,00грн. (графа №20.3).

Згідно з складеним платником уточнюючим розрахунком податкових зобов"язань з ПДВ за звітний податковий період - червень 2022р. сума, що зараховується у зменшення податкового боргу з ПДВ - "864.044,00грн." (графа №20.1 податкової декларації) була виключена, а значення суми, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду склало - "1.184.490,00грн." (графа №20.3).

Згідно з складеним ГУ ДПС у Харківській області актом від 25.09.2023р. №28920/20-40-04-12-02/42758972 (далі за текстом - Акт №28920) суть виявленого податкового правопорушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України полягає у несвоєчасній сплаті податкових зобов`язань з ПДВ за уточнюючим розрахунком з ПДВ від 17.04.2023р. (гранична дата - 18.04.2023р., календарна дата фактичної оплати - 20.06.2023р.), що є підставою для застосування штрафу у порядку п.124 Податкового кодексу України.

27.10.2023р. із посиланням на Акт №28920 суб"єктом владних повноважень було прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.10.2023р. №0/34132/0412 про застосування 85.760,70грн. штрафу згідно з п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України.

Рішенням ДПС України від 18.01.2024р. №1421/6/99-00-06-03-01-06 адміністративна скарга заявника на податкове повідомлення - рішення від 23.10.2023р. №0/34132/0412 була відхилена.

За викладеним у позові твердженням заявника указане рішення ДПС України було отримано 16.05.2024р.

За твердженням суб"єкта владних повноважень датою отримання заявником рішення ДПС України від 18.01.2024р. №1421/6/99-00-06-03-01-06 є - 08.02.2024р.

Ухвалою суду від 17.06.2024 по даній справі судом встановлено, що в межах цього спору позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0/34132/0412 від 27.10.2023р. Оскільки, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач скористався своїм правом оскарження цього рішення суб`єкта владних повноважень в адміністративному (позасудовому) порядку та рішенням Державної податкової служби України від 18.01.2024р. №1421/6/99-00-06-03-01-06 скаргу заявника було залишено без задоволення та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0/34132/0412 від 27.10.2023р. без змін, строк на звернення до суду з таким позовом становить один місяць. Відтак, позивач пропустив строк звернення до суду на оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0/34132/0412 від 27.10.2023р., оскільки звернувся з позовом до суду 14.06.2024р.

Ухвалою суду від 17.06.2024р. по даній справі було відкрито спрощене позовне провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у Державної податкової служби України докази про обставини направлення позивачу та докази про обставини отримання позивачем рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 18.01.2024р. №1421/6/99-00-06-03-01-06 для з`ясування обставин можливого пропуску строку звернення заявника до суду з даним позовом.

На виконання ухвали суду від 17.06.2024р. Державною податковою службою України до суду надано письмові пояснення, у яких зазначено, що до ДПС надійшла скарга ТОВ «ГЮСТРОВЕР УКРАЇНА» від 20.11.2023 б/н (вх. ДПС № 37611/6 від 23.11.2023) на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27.10.2023 № 0/34132/0412. З метою з`ясування обставин справи та розгляду наданих до скарги матеріалів, керуючись пунктом 56.9 статті 56 Кодексу, рішенням ДПС від 05.12.2023 № 35944/6/99-00-06-03-01-06 (далі - Рішення 1) строк розгляду скарги було продовжено до 21.01.2024 (включно). Рішення 1 направлено засобами поштового зв`язку 05.12.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0600066051100) на адресу, зазначену у скарзі та вручено. ДПС за результатами розгляду скарги прийнято рішення від 18.01.2024 № 1421/6/99-00-06-03-01-06 (далі - Рішення 2), яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27.10.2023 № 0/34132/0412, а скаргу - без задоволення. Рішення 2 направлено засобами поштового зв`язку 18.01.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0600079657074) на адресу, зазначену у скарзі та повернуто на адресу ДПС з зазначенням причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

На підтвердження вказаних обставин ДПС України надано до суду копії: поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0600079657074) з довідкою про причини повернення/досилання, витягу зі списку згрупованих відправлень № 48 від 18.01.2024, фіскального чеку від 18.01.2024.

Ухвалою суду від 23.07.2024р. по даній справі, зокрема, було додатково витребувано у Державної податкової служби України оригінал або належним чином засвідчену копію читабельної якості повернутого рекомендованого листа з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0600079657074) з рішенням від 18.01.2024 № 1421/6/99-00-06-03-01-06 з Довідкою про причини повернення/досилання в частині дати, відображеної на поштовому штемпелі, проставленому на вищезазначеній довідці.

До суду 23.07.2024р. через підсистему (модуль) "Електронний суд" системи ЄСІТС надійшло клопотання відповідача про долучення доказів, до якого долучено фотокопії повернутого рекомендованого листа з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0600079657074) з рішенням від 18.01.2024 № 1421/6/99-00-06-03-01-06 з Довідкою про причини повернення/досилання в частині дати, відображеної на поштовому штемпелі, проставленому на вищезазначеній довідці.

За наслідками огляду поданих відповідачем електронних доказів судом встановлено, що рішення від 18.01.2024 № 1421/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги повернуто на адресу ДПС з зазначенням причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» - 08.02.2024р.

Ухвалою суду від 24.07.2024р. по даній справі позов - залишено без руху у зв`язку із відсутністю юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини. Надано час для усунення недоліків в оформленні позову - 5 днів від дати отримання ухвали.

До суду представником позивача 29.07.2024р. подано заяву про усунення недоліків позову, обґрунтовуючи яку зазначив, що рішення про результат розгляду скарги на оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.10.2023 №0/34132/041 від ДПС України не отримав та листом № 1/04-24 від 17.04.2024 р. звернувся до ДПС України з проханням надіслати вказане рішення. Державною податковою службою України листом від 29.04.2024р. № 12424/6/99-06 02-02-06 було надіслано копію рішення за результатом розгляду скарги яке позивач отримав 16.05.2024 р. З урахуванням дати отримання рішення встановлений законодавством строк звернення позивача до суду з оскарженням винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення на дату подання цього позову не сплинув. Також з посиланням на постанову Верховного Суду в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022 заявник обґрунтовував строк звернення до суду введенням воєнного стану на території України. Просив поновити строк звернення до суду з даним позовом.

Суд, розглянувши подану заяву про поновлення строку звернення до суду, зазначає, що згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Суд зважає, як на те, що відповідно до ч.3 ст.122 КАС України іншими законами можуть встановлюватись інші строки звернення до адміністративного суду, так і на те, що відповідно до абз.1 ст.4 ст.122 КАС України у разі використання особою досудового порядку вирішення спору - для звернення до суду установлюється 3-місячний строк, який обчислюється від дати вручення рішення за наслідками розгляду адміністративної скарги.

Разом із тим, відповідно до п.п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відтак, суд належить визначитись стосовно поширення на спірні правовідносини дії абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, ч.3 ст.122 КАС України у кореспонденції з п.п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України, абз.1 ч.4 ст.122 КАС України.

З цього приводу суд зазначає, що Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 по справі №160/11673/20, з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова палата у постанові від 27.01.2022р. по справі №160/11673/20 зауважила, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №1640/2885/18 (провадження № К/9901/20715/19) пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Такий висновок також сформований в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №300/2318/21 (провадження №К/9901/43263/21).

Окрім того, у постанові від 26.11.2020р. у справі №500/2486/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

В межах цього спору позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.10.2023р. №0/34132/0412.

Оскільки, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач користався своїм правом оскарження рішення в адміністративному порядку та рішенням за результатами розгляду скарги Державної податкової служби України від 18.01.2024 №1421/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без задоволення та податкове повідомлення рішення без змін, строк на звернення до суду з таким позовом становить один місяць.

Відтак, позивач пропустив строк звернення до суду на оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.10.2023р. №0/34132/0412, оскільки звернувся з позовом до суду - 14.06.2024р.

Суд звертає увагу, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що обов`язок кожного громадянина знати законодавство закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.

Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

Стосовно події настання обізнаності учасника суспільних відносин - платника податків з існуванням рішення суб"єкта владних повноважень - контролюючого органу системи Державної податкової служби України суд зазначає, що відповідно до п.42.2 ст.42 та п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України як спеціальних норм матеріального права документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику); У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З наведеного слідує, що у силу спеціального застереження закону місячний строк звернення заявника до суду із вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.10.2023р. №0/34132/0412 у даному конкретному випадку слід обчислювати з - 08.02.2024р., а не з календарної дати, коли за окремим письмовим зверненням заявника рішення контролюючого органу було повторно надіслано платнику податків та фізично отримано ним.

Позов до суду було подано заявником - 14.06.2024р., тобто поза межами строку звернення до суду згідно з п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України.

Посилання заявника на отримання рішення ДПС України за результатами розгляду скарги від 18.01.2024 №1421/6/99-00-06-03-01-06 лише 16.05.2024р. після особистого звернення заявника до контролюючого органу прямо суперечать п.42.2 ст.42 та п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України, оскільки матеріали справи містять докази направлення даного рішення заявнику та докази повернення рекомендованого листа з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0600079657074) з рішенням від 18.01.2024 № 1421/6/99-00-06-03-01-06 з Довідкою про причини повернення/досилання в частині дати, відображеної на поштовому штемпелі, проставленому на вищезазначеній довідці.

За наслідками огляду поданих відповідачем електронних доказів судом встановлено, що рішення від 18.01.2024 № 1421/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги повернуто на адресу ДПС з зазначенням причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» - 08.02.2024р.

Стосовно усіх обставини дії правового режиму воєнного стану суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 та у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022р. №1-р(ІІ)/2022 констатовано початок агресії Російської Федерації проти України - 20.02.2014р. та набуття цією агресією повномасштабного характеру - 24.02.2022р.

При цьому, у нормах Закону України від 15.03.2022р. №2123-ІХ факт такої агресії було використано законодавцем у якості причини для зменшення тривалості строку звернення до суду (а не у якості фактору збільшення тривалості строку звернення до суду), позаяк у період дії правового режиму воєнного стану публічні інтереси суспільства у відносинах, де учасником є Держава Україна набувають пріоритету над власними інтересами приватних осіб.

Постанова Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21 містить правові висновки про те, що: 1) введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.; 2) при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

До того ж у постанові Верховного Суду від 29.09.2022р. по справі №500/1912/22, на яку посилається представник заявника у заяві про поновлення пропущеного строку, сформульована правова позиція, за якою сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивача у встановлені строки, у звязку із запровадженням такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Проте, ані у позові, ані у поданому на виправлення недоліків позову процесуальному документі заявником не викладено жодних юридично спроможних аргументів та не подано жодних доказів існування об`єктивних перепон/перешкод (істотних труднощів чи значних ускладнень) для вчинення процесуальної дії з подачі позову до суду в частині згаданих вище вимог у межах строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України.

Тому посилання заявника на знеособлені фактори загальної дії воєнного (військового) характеру безвідносно до конкретної життєвої ситуації, у якій заявник потрапив у становище фізичної нездатності (неможливості) подати позов не можуть бути кваліфіковані у якості поважних причин пропуску строку на звернення до суду.

При цьому суд зважає, що за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного суду від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.; 3) Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.; 4) Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 29.09.2022р. по справі №500/1912/22 при застосуванні процесуальних норм судам слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог закону.

Таким чином, заявник не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення позивача до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, та не довів причинно-наслідкового зв`язку неможливості звернутись до суду в установлений судом строк у зв`язку із введенням на території України правового режиму воєнного стану, а тому наведені позивачем обставини суд визнає недостатніми для поновлення пропущеного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на вищевикладене у суду наявні підстави, встановлені частиною 15 статті 171 та пунктом 7 частини 1 статті 240 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 4-9, 122-123, 240-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду від 29.07.2024р. причини визнати неповажними підставами пропуску строку на звернення до суду.

Заяву про поновлення строку звернення до суду від 29.07.2024р. - залишити без задоволення.

Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2024р. у справі №520/16540/24 - визнати невиконаними.

Позов - залишити без розгляду.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя А.В. Сліденко