Ухвала

від 24.07.2024 по справі 761/19567/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.06.2024 залишено без задоволення клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024000310000017, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 204 КК України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на наступне майно:

- папір схожий на грошові кошти - долар США, на загальну суму 129 900;

- папір схожий на грошові кошти - гривня на загальну суму 19 819 700;

- папір схожий на грошові кошти - гривня на загальну суму 725 645;

- папір схожий на грошові кошти - долар США на загальну суму 30 000;

- папір схожий на грошові кошти - долар США назагальну суму 161 360;

- документи з робочого місця ОСОБА_6 , а саме блокнот з чорновими

---

Справа 761/19567/24 Слідчий суддя - ОСОБА_7

Апеляційне провадження № 11-сс/824/4919/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

записами з надписом «Сбербанк Росії» зеленого кольору, копії квитанцій, чорнові записи, платіжні інструкції, довідки, жорсткий диск TOSHIBA SNz5jzokbasx13, мобільний телефон Galaxy S20 FE, серійний номер - НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 , жорсткий диск Kingston 240gb sa400s37\240g, мобільний телефон iPhone 6s, шляхом заборони відчуження, розпорядження та/або користування майном, здійснення його продажу, переміщення, транспортування, вивезення, зміни власників, користувачів та розпорядників, здійснення експортування за межі митної території України.

Апелянт зазначав, що майно (грошові кошти, документи, чорнові записи, телефони, жорсткі диски), на яке планується накласти арешт та яке належить задіяним в злочинній схемі кримінального правопорушення ТОВ «Біопаливно-енергетична компанія», ПрАТ «Гнідавський цукровий завод», набуті кримінально протиправним шляхом та є матеріальними об`єктами, які зберегли відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та в повній мірі відповідають критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи ТОВ «Біопаливно-енергетична компанія», ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» та ряд невстановлених осіб, налагодили незаконне виробництво «спирту етилового денатурованого» під виглядом розчиннику універсального органічного, що не входить до акцизної групи товарів.

Також встановлено, що посадовими особами ТОВ «Біопаливно-енергетична компанія», ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» та рядом невстановлених осіб, налагоджено протиправний механізм, спрямований на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Крім того, згідно інформації, отриманої від Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, частина виготовленої продукції реалізовується за готівкові кошти без відображення в податковому та бухгалтерському обліках. Готівкові кошти, отримані від реалізації ТМЦ, акумулюються в офісних приміщеннях та за місцями проживання власників ТОВ «Біопаливно-енергетична компанія» та ПрАТ «Гнідавський цукровий завод», які в подальшому розподіляються між учасниками злочинної схеми.

На думку апелянта, вказане підтверджується, у тому числі протоколами огляду телефону засновника ТОВ «Біопаливно-енергетична компанія» ОСОБА_8 , з яких вбачається, що ОСОБА_8 , не будучи службовою особою вищезазначеного підприємства, надає вказівки ОСОБА_6 , яка є тіньовим бухгалтером, вказівки щодо зняття грошових коштів, їх видачі, обміну, тощо.

Крім того, з протоколів огляду телефону ОСОБА_6 та вилучених під час обшуку документів вбачається, що остання веде неофіційний облік грошових коштів, які отримано ТОВ «Біопаливно-енергетична компанія», ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» від незаконної діяльності, у тому числі їх накопичення, облік, обмін на валюту, видачу засновникам ТОВ «Біопаливно-енергетична компанія» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

З метою запобігання можливості приховування та відчуження майна, яке визнано речовими доказами, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане у клопотанні майно.

22.07.2024 від представника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких представник зазначала, що вилучені грошові кошти належать особисто ОСОБА_8 , який є власником та співвласником інших юридичних осіб різної організаційно-правової форми та є фізичною особою-підприємцем, та в ході обшуку надав працівникам БЕБ усі необхідні документи на підтвердження походження вилучених коштів.

Власники вилученого майна та їх представники у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомили та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності власників майна та їх представників.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив накласти арешт на вилучене майно у межах, вказаних в апеляційній скарзі, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024000310000017, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 204 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи ТОВ «Біопаливно-енергетична компанія» (ЄДРПОУ 40687308), ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» (ЄДРПОУ 00372658) та ряд невстановлених осіб, налагодили незаконне виробництво «спирту етилового денатурованого» під виглядом розчиннику універсального органічного, що не входить до акцизної групи товарів.

Крім того встановлено, що посадовими особами ТОВ «Біопаливно-енергетична компанія» (ЄДРПОУ 40687308), ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» (ЄДРПОУ 00372658) та рядом невстановлених осіб, налагоджено протиправний механізм, спрямований на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, зокрема акцизного податку шляхом зміни кодів УКТЗЕД, а саме: реалізацію «спирту етилового денатурованого» під виглядом розчиннику універсального органічного, що не входить до акцизної групи товарів.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.05.2024 надано дозвіл на проведення обшуку в офісних приміщеннях, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належать ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ТОВ "Буд-Агро", та які використовуються у господарській діяльності ТОВ «Біопаливно-енергетична компанія» та ПрАТ «Гнідавський цукровий завод».

Згідно даних протоколу обшуку від 22.05.2024, у період з 22.05.2024 по 23.05.2024 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено

у кабінеті № 5: папір схожий на грошові кошти валюти долар США, на загальну суму 129 800 доларів, номіналом 100 доларів у кількості 1297 штук, з переліченими у протоколі обшуку номерами купюр;

- номіналом 50 доларів у кількості 2 штук, з номерами купюр: MB78870154A; JB28501123B;

у кабінеті № 6:

- папір схожий на грошові кошти валюти гривня на загальну суму 19 819 700 грн, номіналом 1000 грн у кількості 2707 шт.; номіналом 500 грн у кількості 31 882 шт.; номіналом 200 грн у кількості 4 786 шт.; номіналом 100 грн у кількості 1 545 шт.; номіналом 50 грн у кількості 1 200 шт.;

- папір схожий на грошові кошти валюти долар США на загальну суму 161 360 доларів США, номіналом 100 доларів у кількості 1613 шт.; номіналом 20 доларів у кількості 3 шт., всі купюри паперу схожі на грошові кошти - ДОЛАР США зафіксовані у додатку № 1 до протоколу обшуку (сканкопії);

Документи з робочого місця ОСОБА_6 , а саме:

Блокнот з чорновими записами з надписом «Сбербанк Росії» зеленого кольору - 1 шт.;

- Копію квитанції № 8757685 про здійснення валютно-обмінної операції на 1 арк.;

- Копію квитанції № 8166187 про здійснення валютно-обмінної операції на 1 арк.;

- Копію квитанції № 7951324 про здійснення валютно-обмінної операції на 1 арк.;

- Копію квитанції № 7703610 про здійснення валютно-обмінної операції на 1 арк.;

- Копію квитанції № 7449935 про здійснення валютно-обмінної операції на 1 арк.;

- Копію квитанції № 7213420 про здійснення валютно-обмінної операції на 1 арк.;

- Копію квитанції № 6783124 про здійснення валютно-обмінної операції на 1 арк.;

- Копію квитанції № 6562529 про здійснення валютно-обмінної операції на 1 арк.;

- Копію квитанції № 5931728 про здійснення валютно-обмінної операції на 1 арк.;

- Копію квитанції № 5705604 про здійснення валютно-обмінної операції на 1 арк.;

- Копію квитанції № 5286937 про здійснення валютно-обмінної операції на 1 арк.;

- Копію квитанції № 5078924 про здійснення валютно-обмінної операції на 1 арк.;

- Копію квитанції № 4840872 про здійснення валютно-обмінної операції на 1 арк.;

- Чорнові записи на 35 арк.;

- Платіжну інструкцію на видачу готівки № 3 від 07.03.2024 з довіреністю на 4 арк.;

- Платіжну інструкцію на видачу готівки № 1 від 06.09.2023 на 1 арк.;

- Платіжну інструкцію на видачу готівки № 4 від 05.04.2024 на 1 арк.;

- Платіжну інструкцію на видачу готівки № 1 від 07.09.2023 на 1 арк.;

- Платіжну інструкцію на видачу готівки б/н на 1 арк.;

- Платіжну інструкцію на видачу готівки № 1 від 18.09.2023 з довіреністю на 3 арк.;

- Платіжну інструкцію на видачу готівки № 3 від 03.03.2024 на 1 арк.;

- Довідку від 27.03.2024 №33/001/10311/2024-БТ на 1 арк.;

- Довідку від 25.03.2024 № 0203/0203/10095/2024 на 1 арк.;

- Чорнові записи відносно ТзОВ «Твест» 33971499 на 3 арк.;

- Чорнові записи відносно ТзОВ «Агротехцукор» 30630302 на 5 арк.;

- Чорнові записи відносно Крок Агро Ресурс на 2 арк.;

- Платіжну інструкцію ПМП «НОРТЕКС» № 2289 на 1 арк.;

- Платіжну інструкцію ПМП «НОРТЕКС» № 2286 на 1 арк.;

- Платіжну інструкцію ПМП «НОРТЕКС» № 2287 на 1 арк.;

- Платіжну інструкцію ПМП «НОРТЕКС» № 2288 на 1 арк.;

- Платіжну інструкцію ПМП «НОРТЕКС» № 2285 на 1 арк.;

- Жорсткий диск TOSHIBASNz5jzokbasx13;

- Мобільний телефон Galaxy S20 FE, серійний номер - НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2, IMEI НОМЕР_3;

у кабінеті №7 ОСОБА_13 :

- папір схожий на грошові кошти валюти гривня, на загальну суму 725 645 грн наступними номіналами: номіналом 1000 грн у кількості 300 шт.; номіналом 500 грн у кількості 802 шт.; номіналом 200 грн у кількості 123 шт.; номіналом 20 грн у кількості 2 шт.; номіналом 5 грн у кількості 1 шт.;

- папір схожий на грошові кошти валюти долар США, на загальну суму 30 000 доларів США, номіналом 100 доларів у кількості 300 шт. з переліченими у протоколі обшуку номерам купюр;

у кабінеті № 3:

- Жорсткий диск Kingston 240gbsa400s37\240g;

- Мобільний телефон iPhone 6s.

Постановою детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_14 від 23.05.2024 виявлене та вилучене вищевказане майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

27.05.2024 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024000310000017, в якому просив накласти арешт на вищевказане майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.06.2024 залишено без задоволення клопотання прокурора, з підстав недоведеності відповідності вилученого майна ознакам речових доказів у кримінальному провадженні.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Обґрунтовуючи в клопотанні підстави для накладення арешту на грошові кошти, речі та документи, вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , прокурор у клопотанні посилався на необхідність збереження даного майна як речових доказів у кримінальному провадженні.

Разом з тим, не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , прокурором у клопотанні та під час судового розгляду на даній стадії досудового розслідування не доведено таку мету арешту даного майна, як збереження речових доказів.

Так, надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 204 КК України, не містять відомостей та даних, які б давали розумні підстави вважати, що вилучені речі, документи та грошові кошти у робочих кабінетах ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , можуть бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

Як вірно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, клопотання прокурора містить лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінальних правопорушень та перелік норм КПК України щодо арешту майна з метою збереження речових доказів, без обгрунтування висновку, яким конкретно ознакам речових доказів відповідають вилучені грошові кошти, документи, жорсткі диски та мобільні телефони.

У клопотанні не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання вилученого майна.

Ураховуючи наведені обставини, клопотання про арешт майна не містить, та органом досудового розслідування не надано доказів того, що майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , може бути речовими доказами у кримінальному провадженні № 72024000310000017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 204 КК України.

На переконання колегії суддів, прокурор у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Крім того, звертаючись із клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, прокурор не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власників такого майна потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на вказане у клопотанні майно не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.

Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про те, що вилучене майно набуте кримінально протиправним шляхом та є матеріальними об`єктами, які зберегли відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, не спростовує правильність висновків слідчого судді, оскільки відомостей на підтвердження вказаних обставин матеріали клопотання не містять та прокурором під час апеляційного розгляду не надано.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Інші доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучені речі, документи та грошові кошти, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3