Постанова

від 01.08.2024 по справі 520/2022/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 р. Справа № 520/2022/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024, по справі № 520/2022/24

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач),звернувся доХарківського окружного адміністративного судузпозовом, у якому просив суд:

- визнати дії управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської областіщодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до п. 9 ч. 2ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"протиправними;

- зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до п. 9 ч. 2ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на не врахування судом першої інстанції довідки Лозівської районної санітарно-епідеміологічної станції Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 02.03.2011 № 245, яка підтверджує, що ОСОБА_1 був задіяний в особовому складі ланки цивільної оборони, а також довідки Харківської обласної санітарно-епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров`я України від 06.04.2011 № 20/2750, згідно з якою позивач, як лікар-епідеміолог Лозівської СЕС, згідно з наказом № 125-ДСП/2 від 17.09.1986 по санітарно-епідеміологічній службі Харківської області був відряджений до м. Чорнобиль для ліквідації наслідків аварії на атомній електростанції з 24.08.1986 по 23.10.1986, де виконував роботу згідно з функціональними обов`язками лікаря-епідеміолога і був залучений до складу формувань цивільної оборони Київської області.

Зазначав, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Зауважував, що підставою для відмови позивачу відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, визначив саме відсутність довідки, а не самого розпорядчого документа (наказу). Між тим жоден нормативний документ не визначає форму такої довідки, її обов`язкові реквізити, не визначає орган, який уповноважений на видачу такої довідки, з огляду на що, докази, наявні в матеріалах справи, переконливо свідчать про те, що позивач має право на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС Українисправа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржуване рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 24.04.2019 Харківською обласною державною адміністрацією.

Згідно довідки про визначення ступеню втрати працездатності 13.09.2007 позивачу встановлено II групу інвалідності, захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

16 жовтня 2023 року позивач звернувся із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області із заявою про надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до п. 9 ч. 2ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області листом від 03.11.2023 року повідомило позивачу про відсутністьпідстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Мотивуючи свою відмову відповідач зазначав, що підставою для надання учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є не лише довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, а і довідка, що надається управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яка підтверджує залучення особи до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків на ЧАЕС із зазначенням назви формування, терміну перебування у зоні відчуження.

Не погодившись із такою відмовою позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належним чином залучення до невоєнізованих формувань Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаютьсяЗаконом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII.

Відповідно дост. 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з п. 9 ч. 2ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинністьЗакону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з п. 10 цього Положення "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Відповідно до ч. 1ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, можливе за наявності наступних обставин: настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06 червня 1975 року № 90, та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Відповідно до чинного у 1986 році Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого 18.03.76 року постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111, цивільна оборона будувалась за територіально-виробничим принципом. Тобто в кожному міністерстві, відомстві або іншому центральному органі виконавчої влади, а також на підприємствах, в установах і організаціях створювались служби та формування цивільної оборони. Керівництво службами та формуваннями цивільної оборони в межах адміністративно-територіальних одиниць (областей, районів, міст) здійснювалось відповідними місцевими органами державної влади.

Документом, який підтверджує роботу у складі невоєнізованого формування цивільної оборони, є перелік особового складу невоєнізованого формування, затверджений наказом начальника цивільної оборони, наказом начальника штабу цивільної оборони про залучення невоєнізованого формування до виконання робіт з визначенням видів робіт та місць їх виконання.

Судовим розглядом підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

Зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом із тим, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Так, із наданих позивачем документів: посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 24.04.2019 Харківською обласною державною адміністрацією; довідка до акту огляду МСЕК серія ХАР-06 №031888, довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії ХАР-06 №001024 встановлено, що позивач працював на Чорнобильській АЕС, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Однак належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Ця обставина є істотною, оскільки в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 9 частини другоїстатті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідківі відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з підпунктом 1 частини першої статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановівід 10.07.2019 у справі № 360/2690/17, від 18.09.2019 у справі № 674/450/17, від 14.08.2020 у справі № 620/3108/19.

Так, довідка Лозівської районної санітарно-епідеміологічної станції Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 02.03.2011 № 245, згідно з якою ОСОБА_1 був задіяний в особовому складі ланки цивільної оборони, а також довідка Харківської обласної санітарно-епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров`я України від 06.04.2011 № 20/2750, згідно з якою позивач, як лікар-епідеміолог Лозівської СЕС, згідно з наказом № 125-ДСП/2 від 17.09.1986 по санітарно-епідеміологічній службі Харківської області був відряджений до м. Чорнобиль для ліквідації наслідків аварії на атомній електростанції з 24.08.1986 по 23.10.1986, де виконував роботу згідно з функціональними обов`язками лікаря-епідеміолога і був залучений до складу формувань цивільної оборони Київської області не підтверджують факту залучення позивача до формувань Цивільної оборони, оскільки, як вже зазначалося раніше, документом, який підтверджує роботу у складі невоєнізованого формування цивільної оборони, є перелік особового складу невоєнізованого формування, затверджений наказом начальника цивільної оборони, наказом начальника штабу цивільної оборони про залучення невоєнізованого формування до виконання робіт з визначенням видів робіт та місць їх виконання.

Крім того, згідно наказу Міністерства охорони здоров`я від 17.09.1986 № 125-ДСП/2 позивач перебував у розпорядженні Київського облздраввідділу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності належного підтвердження факту залучення особи до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відсутні достатні підстави для набуття такою особою статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже, колегія суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 по справі № 520/2022/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов