Постанова

від 01.08.2024 по справі 260/3521/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/3521/24 пров. № А/857/14984/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Коваля Р.Й., Носа С.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Берегівського відділу Державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Дору Ю.Ю. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгороді) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Берегівського відділу Державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

21.05.2024 ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Берегівського відділу Державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Берегівський ВДВС, відповідач), в якому просила визнати постанови про арешт рахунку "зарплатного" протиправними та скасувати арешт зарплатного рахунку; розблокувати зарплатний рахунок в Ощадбанку для отримання заробітної плати.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 позовні вимоги були задоволені повністю. Визнано протиправною та скасовано постанови головного державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.05.2023 про відкриття виконавчого провадження № 71782899. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.05.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 71782899. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.05.2023 про стягнення виконавчого збору № 71782899. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.05.2023 про арешт коштів боржника № 71782899. Визнано протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.05.2024 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника № 71782899.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Берегівський ВДВС подав апеляційну скаргу, в якій через невідповідність висновків суду. викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права вийшов за межі позовних вимог, а його висновки грунтуються на неповно досліджених доказах по справі. При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що на виконанні перебували вимоги податкового органу, які входили у зведене виконавче провадження. У ході примусового виконання вказаних виконавчих документів вчинялися виконавчі дії і після звільнення боржника з попереднього місця роботи, виконавчий документ було повернуто та повторно пред`явлено у межах тримісячного строку. Також зазначає, що 11.06.2024 державним виконавцем було винесено постанову про зняття арешту рахунку боржника, призначеного для виплати заробітної плати та направлено АТ Ощадбанк шляхом електронного обміну.

Поданий позивачкою відзив на апеляційну скаргу судом апеляційної інстанції не було прийнято у зв`язку з недотримання вимог ч.5 ст.304 КАС України.

Згідно п.1 ч.1ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що згідно долучених до матеріалів справи відповідачем копій матеріалів виконавчого провадження слідує, що виконавче провадження №71782899 здійснюється на підставі вимоги №Ф-3290-51 від 09.11.2020 виданої Головним управлінням ДПС в Закарпатській області стосовно боржника ОСОБА_1 .

Згідно вказаних матеріалів вищевказану вимогу передано до виконання 10.05.2023.

Як слідує зі змісту вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3290-51 від 09.11.2020 така набрала чинності 24.11.2020.

15.05.2023 головним державним виконавцем Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову ВП №71782899 про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги №Ф-3290-51 від 09.11.2020, якою одночасно визначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 2732,62 грн.

У вказаних матеріалах виконавчого провадження міститься копія конверту про направлення поштової кореспонденції на адресу позивачки зазначену у виконавчому документі (вул.Келчеї, 7/1, м.Берегово,90202) № відправлення 9020207894668. Згідно відмітки на конверті та трекінгового відстеження вказана кореспонденція відправлена 08.05.2024.

15.05.2023 головним державним виконавцем Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову ВП №71782899 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 200, 00 грн.

15.05.2023 головним державним виконавцем Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову ВП №71782899 про стягнення виконавчого збору у розмір 2732,62 грн.

15.05.2023 головним державним виконавцем Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову ВП №71782899 про арешт коштів боржника

21.06.2023 відповідачем направлено вимогу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю до ПАТ КБ «Приват Банк», АТ "УКРСИББАНК", АТ «СЕНС БАНК» , АТ «Райффайзенбанк, ПАТ «Банк Восток» стосовно наявності та/або стану рахунків ОСОБА_1

19.04.2024 відповідачем направлено запит на отримання інформації, яка містить банківську таємницю до ПАТ КБ «Приват Банк», АТ "УКРСИББАНК", АТ «СЕНС БАНК» , АТ «Райффайзенбанк, ПАТ «Банк Восток» стосовно наявності та/або стану рахунків ОСОБА_1

01.05.2024 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника та направлено на адресу ТзОВ «АДЖАКС СІСТЕМС МАНЮФАКЧУРИНГ» м. Київ вул. Скляренка ,5 , копію направлено боржнику.

Згідно вказаної постанови слідує, що звернено стягнення на доходи боржника, що отримує дохід у ТзОВ «АДЖАКС СІСТЕМС МАНЮФАКЧУРИНГ» являється «АДЖАКС СІСТЕМС КІПР ХОЛДІНГС ЛТД». Пунктом 2 вказаної постанови визначено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 30258,83 грн, в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Вважаючи дії відповідача протиправними позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції вийшовши за межі обгрунтування позовних вимог, дійшов висновку, що станом на час винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, було пропущено тримісячний строк пред`явлення до примусового виконання вимоги податкового органу. При цьому, відповідачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження обставин переривання строків пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання. Також суд вказав, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо своєчасного направлення боржнику постанов про відкриття виконавчого провадження. Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та решти постанов, які приймалися у межах спірного виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.7 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до ч.5 зазначеної статті вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно ч.1 ст.12 вказаного Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом та строк пред`явлення її до виконання складає 3 місяці після набрання ним законної сили.

Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.05.2023 головним державним виконавцем Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ветров Олегом Михайловичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №71782899 з примусового виконання вимоги №Ф-3290-51 від 09.11.2020.

Також, у вимозі про сплату боргу від 09.11.2020 №Ф-3290-51, яка наявна в матеріалах виконавчого провадження зазначено, що вказана вимога набрала чинності 24.11.2020.

При цьому, колегія суддів зазначає, що така вимога передана до виконання 10.05.2023.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження обставин переривання строків для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що станом на час винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 71782899, тримісячний строк пред`явлення до примусового виконання вимоги від 09.11.2020 №Ф-3290-51, визначений ст.12 Закону №1404-VIII було пропущено.

Колегія суддів вважає не обґрунтованими доводи скаржника з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині виходу за межі позовних вимог, оскільки при відкритті провадження по справі суд своєю ухвалою витребував у відповідача копії матеріалів виконавчого провадження №71782899.

При цьому, посилання відповідача на те, що докази надавалися суду виключно з урахуванням предмету спору, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідач був обізнаний з тим, що стосовно боржниці, якою є позивачка по справі, на примусовому виконанні у Берегівському ВДВС перебували вимоги податкового органу, які були обєднані у зведене виконавче провадження, тобто попередній виконавчий документ та прийняті на його виконання постанови, мали безпосереднє відношення до матеріалів виконавчого провадження, яке витребовував суд.

Колегія суддів наголошує, що в контексті положень ст.ст.9, 77 КАС України, не лише суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, а і сторони, зокрема, відповідач - суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність своїх дій та рішень.

Крім того, відповідно до ч.4, 5 ст.308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З урахуванням приведеної вище процесуальної норми та встановлених обставин, колегія суддів не приймає подані відповідачем не стадії апеляційного перегляду докази, оскільки такі відповідач, як суб`єкт владних повноважень повинен був і мав можливість надати суду разом з тими доказами, які витребовував суд.

Враховуючи ту обставину, що висновок суду про протиправність постанов державного виконавця ґрунтується на відсутності доказів переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, і, як наслідок, наявності у державного виконавця обов`язку у такому випадку повернути такий виконавчий документ, колегія суддів не надає правової оцінки іншим порушенням, зокрема, дотримання порядку направлення виконавчих документів боржниці, оскільки такі стосуються дій державного виконавця за умови відкриття виконавчого провадження та наявності підстав для вчинення вказаної виконавчої дії.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Берегівського відділу Державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року по справі №260/3521/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Р. Й. Коваль С. П. Нос