Рішення

від 02.08.2024 по справі 477/2952/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2952/23

Провадження №2/477/207/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання Клюсевич-Шараповою Н.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 (не з`явилися),

представника відповідача не з`явився,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Засільське хлібоприймальне підприємство про стягнення сум при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з приватного акціонерного товариства «Засільське хлібоприймальне підприємство» (далі ПАТ «Засільске ХПП) на свою користь всі суми, що належать йому від роботодавця в день звільнення 15223 грн. 24 коп. це компенсація за 36 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки та вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, а також 40561 грн. 53 коп. - середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Крім того просив стягнути витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 1500 грн.

На обґрунтування позову вказував наступне.

Працював до 03 листопада 2022 року на посаді змінного майстра БЦК в ПАТ «Засільське ХПП» і був звільнений згідно наказу відповідача № 20-к про припинення трудового договору (контракту) від 27 жовтня 2022 року, на підставі п. 6 ст. 41 КЗпП України, тобто з причини неможливості забезпечення роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням майна роботодавця внаслідок бойових дій. Вказаним наказом позивачу визначено до виплати компенсацію за 36 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки; вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Однак, будь-яких розрахунків із позивачем у день звільнення проведено не було.

Виплати всіх сум, що належать позивачу від роботодавця в день звільнення, проведено не було, а згідно довідки (форма ОК-5) з Пенсійного фонду України від 05.10.2023 року, у листопаді 2022 року відповідачем нарахована до виплати позивачу сума 15223 грн. 24 коп. при звільненні, як компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу. Таким чином, згідно даних, що містяться в довідці ПФУ (форма ОК-5), місяцями, що враховуються для розрахунку середньої заробітної плати, є лютий-березень 2022 року. Сума нарахувань у вказаний період склала 13004 грн. 25 коп. Середньоденна заробітна плата позивача складає 309 грн. 63 коп. (13004 грн. 25 коп./42 (кількість робочих днів у періоді).

Тому, враховуючи період затримки розрахунку з позивачем при звільненні, він просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки, який складає в межах шести місяців 40561 грн. 53 коп.

У судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи як і його представник, був повідомлений належний чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без нього та позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений відповідно до положень статті 128, 130 ЦПК України, причини неявки в судове засідання не повідомив, відзив не подав.

Відповідно дочастини другоїстатті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вважаючи можливим розгляд справи без участі сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

В ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за нормами статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 212 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду України від 14 грудня 2016 року по справі №6-788цс16.

З наданих доказів встановлено судом, що ОСОБА_1 до 03 листопада 2022 року працював на посаді змінного майстра БЦК у приватному акціонерному товаристві «Засільське хлібоприймальне підприємство».

Згідно наказу відповідача № 20-к про припинення трудового договору (контракту) від 27 жовтня 2022 року, позивачку звільнено з займаної посади на підставі п. 6 ст. 41 КЗпП України, а саме з причини неможливості забезпечення роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Вказаним наказом позивачу визначено до виплати компенсацію за 36 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 12 травня 2021 року по 03 листопада 2022 року; вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно довідки (форма ОК-5) з Пенсійного фонду України від 05.10.2023 року, у листопаді 2022 року відповідачем нараховано до виплати позивачу 15223 грн. 24 коп. Вказана сума включає в себе компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу.

Вимога позивача про здійснення розрахунку при звільненні відповідачем отримана 20 жовтня 2023 року.

Проте остаточний розрахунок з позивачем станом на момент звернення до суду не проведений, тому позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Порядок обчислення середньої заробітної плати та розміру компенсації при трудових відносинах встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Відповідно до п. 8 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, згідно даних, що містяться в довідці ПФУ (форма ОК-5), місяцями, що враховуються для розрахунку середньої заробітної плати, є лютий-березень 2022 року. Сума нарахувань у вказаний період склала 13004 грн. 25 коп. Середньоденна заробітна плата позивача складає 309 грн. 63 коп. (13004 грн. 25 коп. /42 (кількість робочих днів у періоді).

Проведення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з робочих, а не календарних днів, відповідає правовій позиції, викладеній в постанові від 21 січня 2015 року №6-195цс14 Верховного Суду України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, але не більше як за шість місяців, у розмірі 40561 грн. 53 коп. підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 137 та ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача: судовий збір, а також і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з договору про надання правової допомоги від 18 вересня 2023 року, акту приймання передачі наданих послуг (правової допомоги) до договору про надання правової допомоги від 18.09.2023 року, акту про підтвердження факту отримання коштів від клієнта від 22.09.2023 року - долучених до матеріалів справи, позивач уклав з адвокатом Шевченком С. В. договір про надання правової допомоги та здійснив оплату у розмірі 1500,00 грн., тому доказами цей вид судових витрат підтверджений.

Судовий збір був сплачений позивачем в розмірі 1073 грн. 60 коп..

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Засільське хлібоприймальне підприємство на користь ОСОБА_1 , невиплачену суму при звільненні у розмірі 15223 (п`ятнадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 24 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 40561 (сорок тисяч п`ятсот шістдесят одна) грн. 53 коп.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Засільське хлібоприймальне підприємство на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 2573 (дві тисячі п`ятсот сімдесят три) грн. 60 коп., з яких 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. - судовий збір, сплачений при поданні позову до суду, та 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. витрати на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: приватне акціонерне товариство «Засільське хлібоприймальне підприємство», адреса: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Засілля, вул. Заводська, 22, код ЄДРПОУ: 00955006.

Суддя Р.В. Козаченко