Рішення

від 22.07.2024 по справі 944/712/24

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/712/24

Провадження №2/944/792/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22.07.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря Василиці Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залісуду вм.Яворові цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи Яворівської державної нотаріальної контори Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Придставник позивача звернувся до суду з позовом до Яворівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи Яворівської державної нотаріальної контори Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку.

В обгрунтування заявлених вимог покликається на те, що ОСОБА_4 16.12.2003року на випадок своєї смерті склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітеті Нагачівської сільської ради Яворівського району Львівської області. Згідно даного заповіту вона заповіла все майно, яке буде належати їй на момент смерті своєму синові ОСОБА_1 ..

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , померла.

Після смерті матері, йому стало відомо що існує ще один заповіт, який складений 26.12.2013року ОСОБА_4 , згідно якого дві земельні ділянки вона заповіла ОСОБА_5 . Усвідомлюючи що такого не могло бути,він звернувся до суду із позовом про визнання заповіту від 26.12.2013 року недійсним. Справа №460/4944/15-ц перебувала на розгляді у Яворівському районному суді Львівської області. 06.09.2023року судом було прийнято рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог, однак судом було встановлено, що ОСОБА_4 (спадкодавець) є матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .. Згідно копії Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ №320933, виданого 15.03.2012, земельна ділянка, площею 0,6030 га, яка розташована в с. Липино Яворівського району Львівської області, з кадастровим номером 4625886000:03:000:0011 та згідно копії Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ №320929, виданого 15.03.2012 земельна ділянка, площею 1,8920 га, яка розташована в с. Липино Яворівського району Львівської області, з кадастровим номером 4625886000:03:000:0010 належали ОСОБА_4 .. Було складено два заповіти, чинні на момент ОСОБА_6 : заповіт від 16.12.2003 року, номер у спадковому реєстрі 55568228, в реєстрі нотаріальних дій № 94, заповіт від 30.12.2013 року номер у спадковому реєстрі 55573422, в реєстрі нотаріальних дій №107. 10.11.2015 позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом, а 12.11.2015 звернувся із аналогічною заявою ОСОБА_5 .. Згідно заповіту від 26.12.2013 року земельну ділянку (4625886000:03:000:0011 та 4625886000:03:000:0010) померла заповіла ОСОБА_5 .. Відповідно до висновку експерта Львівського наукового-дослідного інституту судових експертиз від 30.11.2020 №6354 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, проведеної уже під час судового розгляду, встановлено, що рукописні записи: "Цей заповіт мною прочитаний вголос і власноручно підписаний і відповідає моїй волі ОСОБА_4 " та "Цей заповіт мною прочитано вголос власноручно підписано і відповідає моїй волі ОСОБА_4 ОСОБА_7 ", розташовані на обох примірниках заповіту, укладеного від імені ОСОБА_4 , 26 грудня 2013, посвідченого секретарем виконкому Нагачівської сільської ради Яворівського району Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за №107 та підпис від імені ОСОБА_4 , розташований у графі: "Підписи осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії", навпроти №н/д 107 за 2013 р. в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Нагачівської сільської ради, виконані не ОСОБА_4 , а іншою собою під впливом "штучних збиваючих" факторів. Оскільки, скільки підпис від імені ОСОБА_4 в оригіналі заповіту від 26.12.2013 виконаний іншою особою, вказаний заповіт є нікчемним на підставі частини першої статті 1257 ЦК України. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, спадкоємцями, що прийняли спадщину є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Мотивами відмови у задоволенні позову стало обрання позивачем неналежного способу захисту, а саме, визнання недійсним заповіту (праовчину), який в силу закону є нікченим, однак, закон не передбачає можливості визнання недійсними нікчемних правочинів, оскільки вони є недійсними в силу закону.

Він звернувся до Яворівської державної нотаріальної контори Львівської області з проханням видати свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки, однак, отримав відмову, оскільки, нотаріуса відсутні оригінали всіх примірників заповітів, наявність рішення суду у справі №460/4944/15-ц про відмову у позові про визнання заповіту недійсним, відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на майно померлої ОСОБА_4 .

Як зазначалося вище, судом у справі №460/4944/15-ц встановлено, що його мати не підписувала другий заповіт, а отже такий заповіт є нікчемним відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України і не має жодних правових наслідків для дійсності першого заповіту від 16.12.2003 року, згідно якого позивачу мати заповіла все майно, яке буде належати їй на момент смерті.

Враховуючи те, що в позивача відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що належали померлій, наявність двох заповітів, один з яких є нікчемним, однак у задоволенні позову про визнання заповіту було відмовлено, у зв`язку із чим другий заповіт вимагається нотаріусом, однак відсутній у нього, то у нього відсутній інший (позасудовий) спосіб захисту своїх прав окрім як подачі позову про визнання права власності на відповідні земельні ділянки, що забезпечить відновлення порушених його прав .

Додатково слід зазначити, що позивач не в змозі отримати дублікати державних актів на земельні ділянки, оскільки з 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються, всі незаповнені бланки в районних відділах земельних ресурсів вилучено, отже, заповнити та видати дублікат державного акта неможливо, а місцезнаходження другого заповіту йому не відомо.

Просить позовнівимоги задовольнити.Визнати за ним право власності наземельну ділянкуз кадастровимномером 4625886000:03:000:0011площею 0,6030га такадастровим номером4625886000:03:000:0010площею 1,8920 га.

В судове засідання позивач не з`явився,його представник адвокатЯрош В.В.скерував наадресу судузаяву,в якійпросить розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, заявлені позовні вимоги підтримує повністю, просить такі задовольнити.

Представник відповідача Яворівської міської ради в судове засідання не з`явився, на адресу суду скерував заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 будучи належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з`явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили. Від них не надходило на адресу суду жодних клопотань про відкладення судових засідань та відзиву на позовну заяву.

Як вбачається, з позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , саме на ці адресу були скеровані виклики в судове засідання.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом із повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Так як відповідачі, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання за зареєстрованою адресою місця проживання не з`явилися повторно в судове засідання без повідомлення причин, що в розумінні ч.3 ст.131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин, крім того не подали відзиву, від них не надходило на адресу суду жодних клопотань, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи

З матеріалів справи вбачаються права та взаємовідносини сторін, тому суд вважає за можливе справу слухати у відсутності відповідачів, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи та згідно ч.6 ст.128, ст.280 ЦПК України, постановити заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивача.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, на адресу суду скерував заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали даної справи в їх сукупності, слід прийти до наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено,що ОСОБА_4 на випадоксвоєї смертісклала заповіт,який посвідчила16.12.2003у виконкоміНагачівської сільськоїради,Яворівського району,Львівської області.Відповідно доякоговсе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті заповіла своєму сину - ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що 01.06.2015 виконавчим комітетом Нагачівської сільської ради Яворівського району Львівської області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №25.

Після смерті ОСОБА_4 у встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернувся донотаріуса іззаявою проприйняття спадщини, де йому було повідомлено про наявність ще одного заповіту укладеного 26.12.2013, посвідченого секретарем Нагачівської сільської ради, у якому значаться двоє спадкоємців, а саме, ОСОБА_5 , якому ОСОБА_4 заповіла земельні частки паї у с.Липино та ОСОБА_1 , якому ОСОБА_4 заповіла житловий будинок з господарським спорудами і присадибною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_3 .

Із змістом другого заповіту ОСОБА_1 був не згідний, тому звернувся до суду з позовом до Яворівської міської ради Львівської області, ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , третя особа Яворівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.

06.09.2023рокуу данійсправі було ухваленорішення,відповідно доякого,у задоволенні позову ОСОБА_1 до Яворівськоїміської радиЛьвівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особаЯворівська державнанотаріальна контора,про визнаннязаповіту недійсним, відмовлено з тих підстав, що позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту, застосування якого не призводить до реального поновлення його порушених прав.

Відповідно дост. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1217 Цивільного кодексу України- визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ст. 1223 даного Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Положеннями ч.ч. 2,3ст. 1254 ЦК Українипередбачено, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Статтею 1245 ЦК України- визначено, що частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Згідно із положеннями ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Статтею 1234 ЦК Українивстановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт, як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Згідно із частиною другоюстатті 1247ЦК України -заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертоїстатті 207 цього Кодексу, відповідно до якої у разі, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 пункту 1 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1298/20036, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. Заповіти подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах органу місцевого самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов`язані роз`яснити громадянам зміст і значення поданих ними проектів заповітів і перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей1247,1251 Цивільного кодексу Україниі особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку. Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача. Посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству. Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу зміст статей1241,1307 Цивільного кодексу України, про що зазначається у тексті заповіту. Аналогічні вимоги до порядку посвідчення заповіту викладені і в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Також, як роз`яснено у пунктах 4, 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно достатті 215 ЦК Українинеобхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина першастатті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина першастатті 225 ЦК України, тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215,216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) викладено висновок, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.У інших справах щодо визнання заповіту нікчемним. Верховний Суд пояснив, що наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача, власноруч підписаний заповідачем, має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 522/904/16-ц, постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 у справі № 725/2412/15-ц).

За правиламист. 76 ЦПК України, доказами єбудь-якідані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення Яворівського районного суду Львівської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Яворівськоїміської радиЛьвівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особаЯворівська державнанотаріальна контора,про визнаннязаповіту недійсним, в межах даної справи було проведено судово- почеркознавчу експертизу. Відповідно до висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.11.2020 №6354 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що рукописні записи: «Цей заповіт мною прочитаний вголос і власноручно підписаний і відповідає моїй волі ОСОБА_4 Ховряк» та «Цей заповіт мною прочитано вголос власноручно підписано і відповідає моїй волі ОСОБА_4 ОСОБА_7 », розташовані на обох примірниках заповіту, укладеного від імені ОСОБА_4 , 26 грудня 2013, посвідченого секретарем виконкому Нагачівської сільської ради Яворівського району Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за № 107 та підпис від імені ОСОБА_4 , розташований у графі: «Підписи осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії», навпроти № н/д 107 за 2013р. в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Нагачівської сільської ради, виконані не ОСОБА_4 , а іншою собою під впливом «штучних збиваючих» факторів.

Як вбачається із вищевказаної експертизи у заповіті від 26.12.2013 вищевказані підписи не були виконані спадкодавцем ОСОБА_4 , хоч такі є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів підтверджує наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечує їх ідентифікацію,тобто, доведено відсутність волевиявлення спадкодавця на його складання.

Дане рішення не оскаржувалось і набрало законної сили.

Відповідно до вимог ч.4ст.82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній чи адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини,якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно дост.328 ЦК України -право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1225 ЦК України -право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 п. «г» ст. 81 ЗК України - громадяни України набувають права власності на земельні ділянки,в тому числі, на підставі прийняття спадщини.

Як вбачається із копії Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ №320933, виданого 15.03.2012, земельна ділянка, площею 0,6030га, яка розташована в с.Липино Яворівського району Львівської області, з кадастровим номером 4625886000:03:000:0011 належить ОСОБА_4 .

Згідно копії Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ №320929, виданого 15.03.2012, земельна ділянка, площею 1,8920га, яка розташована в с.Липино Яворівського району Львівської області, з кадастровим номером 4625886000:03:000:0010 належить ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 19.01.2024року звернувся до державного нотаріуса Яворівського нотаріального округу Львівської області Вахули О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, з однак, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно, відсутністю оригінальних примірників заповітів ОСОБА_4 від 26.12.2013 року, зареєстрованого у реєстрі №107 та від 16.12.2003року, зареєстрованого у реєстрі за №94, посвідченим секреиарем Нагачівської сільської ради Яворівського району Львівської області, а також за наявності у справі рішення Яворівського районного суду Львівської області, яке набрало законної сили 07.10.2023року, щодо відмови у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним, що підтверджується повідомленням державного нотаріуса Яворівського нотаріального округу Львівської області Вахули О.В. №38/01-16 від 19.01.2024року.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_9 була власником земельних ділянок та згідно заповіту від 16.12.2003 року ОСОБА_4 заповіла все майно, яке буде належати їй на момент смерті своєму сину ОСОБА_1 , то другий заповіт від 26.12.2013 не має жодних правових наслідків для дійсності першого заповіту від 16.12.2003 року, через відсутність у останньому заповіті підписів які підтверджують наміри та волевиявлення ОСОБА_4 .

Враховуючи вищенаведене у позивача є право на спадкування, як спадкоємця за заповітом 16.12.2003 однак, такий в позасудовому порядку позбавлений можливості її оформити, про що свідчить відмова нотаріуса, відтак, позовні вимоги слід задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , право власності наземельну ділянкуз кадастровимномером 4625886000:03:000:0011площею 0,6030га такадастровим номером4625886000:03:000:0010площею 1,8920 га.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3, 10, 247, 258,259,263, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи Яворівської державної нотаріальної контори Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , право власності наземельну ділянкуз кадастровимномером 4625886000:03:000:0011площею 0,6030га такадастровим номером4625886000:03:000:0010площею 1,8920 га.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлено в разі пропуску строку з інших причин.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Позивач: ОСОБА_1 ,

проживає за адресою:

АДРЕСА_4 .

Відповідач: Яворівська міська рада Львівської області,

юридична адреса: 81000, вул.Львівська, 15 м.Яворів Львівської області.

Відповідач: ОСОБА_2 ,

проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 ,

проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

СУДДЯ: Швед Н.П.