Постанова

від 01.08.2024 по справі 127/6596/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/6596/23

Провадження № 22-ц/801/1343/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 рокуСправа № 127/6596/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Берегового О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Федчишена С. А. від 30 квітня 2024 року про поворот виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року та додаткової постанови цього ж суду від 24 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д. К. Заболотного про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відшкодування шкоди,

встановив:

09 квітня 2024 року Вінницький медичний фаховий коледж ім. акад. Д. К. Заболотного (далі ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного) звернувся до суду із заявою про поворот виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року та додаткової постанови цього ж суду від 24 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відшкодування шкоди.

Заява обґрунтована тим, що постановою Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року скасовано рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2023 року. Позов ОСОБА_1 до ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного № 04-02/10-к від 10 січня 2023 року «Про дисциплінарне стягнення». Зобов`язано ВМК ім. акад. ОСОБА_2 поновити ОСОБА_1 попередні умови праці, які існували до зняття педагогічного навантаження на 144 години. Стягнуто з ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного на користь ОСОБА_1 10 000 грн 00 к. у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ВМК ім. акад. ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 052 грн 00 к. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Додатковим рішеннямцього жсуду від24січня 2024року стягнутоз ВМКім.акад.Д.К.Заболотного накористь ОСОБА_1 15000 грн 00 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання вимог статті 383 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) та постанов Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року та 24 січня 2024 року ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного було винесено накази № 04-02/19- к від 30 січня 2024 року, № 04-02/20-к від 30 січня 2024 року, відповідно до яких ОСОБА_1 були виплачені наступні грошові суми: 10000грн 00к.у відшкодування моральної шкоди; 8052грн 00к.у відшкодування витрат зі сплати судового збору; 15000грн 00к.у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується платіжними інструкціями № 25 (внутрішній номер 326543413) від 02 лютого 2024 року та № 26 (внутрішній номер 326543414) від 02 лютого 2024 року про перерахування коштів на особистий рахунок ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року постанови Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року та від24січня 2024року скасовані, залишено в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2023 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року заяву задоволено. Здійснено поворот виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року та додаткової постанови цього ж суду від 24 січня 2024 року шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного: 10000грн 00к.у відшкодування моральної шкоди; 8052грн 00к.у відшкодування витрат зі сплати судового збору; 15 000 грн 00 к. у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки постанова Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року та додаткова постанова цього ж суду від 24 січня 2024 року фактично виконані ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного, разом з тим ці судові рішення постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року скасовані, виплачені кошти не відносяться до обмежень встановлених статтею 445 ЦПК України, то заява про поворот виконання рішення суду підлягає задоволенню, а грошові кошти стягненню з позивачки на користь відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, просила ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року та додаткової постанови цього ж суду від 24 січня 2024 року.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про поворот виконання постанов апеляційного суду, тому що чинне законодавство не допускає повороту виконання рішення суду у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин.

ВМК ім.акад.Д.К.Заболотного подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, відповідно до обставин справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що у березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2023 року у позові відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного 20 000 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора ВМК ім. акад. Д.К. Заболотного № 04-02/10-к від 10 січня 2023 року «Про дисциплінарне стягнення». Зобов`язано ВМК ім. акад. ОСОБА_2 поновити ОСОБА_1 попередні умови праці, які існували до зняття педагогічного навантаження на 144 години. Стягнуто з ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного на користь ОСОБА_1 10 000 грн 00 к. у відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ВМК ім. акад. ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 052 грн 00 к. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Додатковою постановоюцього жсуду від24січня 2024року стягнутоз ВМКім.акад.Д.К.Заболотного накористь ОСОБА_1 15000 грн 00 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року касаційну скаргу ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного задоволено. Постанову Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року та додатковупостанову цьогож судувід 24січня 2024року скасовано, залишено в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2023 року.

09 квітня 2024 року ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного звернулося до суду із заявою про поворот виконання постанов Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року та від 24 січня 2024 року, на виконання вимог яких ВМК ім. акад. Д.К. Заболотного винесено Накази № 04-02/19- к від 30 січня 2024 року, № 04-02/20-к від 30 січня 2024 року, згідно з якими ОСОБА_1 виплачено 10000грн 00к.у відшкодування моральної шкоди; 8052грн 00к.у відшкодування витрат зі сплати судового збору; 15000грн 00к.у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року заяву задоволено. Здійснено поворот виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року та додаткової постанови цього ж суду від 24 січня 2024 року шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного: 10000грн 00к.у відшкодування моральної шкоди; 8052грн 00к.у відшкодування витрат зі сплати судового збору; 15 000 грн 00 к. у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 444 ЦПК України установлено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Поворот виконання це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням. Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі. Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Враховуючи зазначене, положення статті 444 ЦПК України про поворот виконання рішення необхідно розглядати як повернення (виконання) особою, на користь якої відбулось виконання у подальшому скасованого (зміненого) рішення, всього, що було на її користь виконано, тій особі, якою було здійснено таке виконання.

Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнуте з нього за скасованим рішенням суду.

Відповідно до статті 239 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Зазначене узгоджується зі змістом частини другої статті 445 ЦПК України, згідно з якою у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Тобто поворот виконання не допускається не будь-якого рішення у справі, що випливає з трудових правовідносин, а лише про стягнення заробітної плати та інших виплат, що випливають з цих правовідносин.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відшкодування моральної шкоди.

Оплата праці урегульована нормами КЗпП України (Глава VII) та Закону України «Про оплату праці».

Так згідно зі статтею 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норм.

Системний аналіз цих норм у взаємозв`язку з положеннями статті 239 КЗпП України та частини другої статті 445 ЦПК України свідчить про те, що до інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання за якими не допускається, належать ті, що установлені законодавством про працю чи трудовим договором виплати, на отримання яких працівник мав право, але вони не були виплачені йому власником чи уповноваженим ним органом (доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, виплата працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (частина друга статті 235 КЗпП України), виплата грошової компенсації у розмірі шестимісячного чи дворічного середнього заробітку (частина четверта статті 235 КЗпП України), виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогу (частина п`ята статті 235 КЗпП України), виплата заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи (частина шоста статті 235 КЗпП України)).

Під моральною шкодою розуміють, зокрема, душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

За загальним правилом моральна шкода,завдана фізичнійабо юридичнійособі неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю,відшкодовується особою,яка їїзавдала,за наявностіїї вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Тобто підставою відшкодування моральної шкоди є порушення прав особи (частина перша статті 23 ЦК України) делікт (від лат. Delictum правопорушення, провина, проступок).

Відповідно поняття виплата та відшкодування не є тотожними, тому що для виплати має бути наперед встановлена законом чи договором підстава, а підставою для відшкодування є факт заподіяння шкоди.

Оскільки предметом позову у цій справі не було стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для застосування до цих правовідносин обмежень, встановлених статтею 445 ЦПК України.

Апеляційний суд відхиляє посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду у постановах від 25 жовтня 2021 року у справі № 607/3393/18 та від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, тому що вони не є релевантними до цієї справи, зокрема предметом позову у справі № 607/3393/18 окрім відшкодування моральної шкоди було стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а у справі 336/9595/14 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що тягнуть за собою скасування або зміну рішенням.

Керуючись статтями 367, 368, 374,375,381 383 ЦПКУкраїни апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення виготовлено 01 серпня 2024 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. В. Ковальчук

О. Ю. Береговий