Рішення

від 14.05.2024 по справі 758/1835/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/1835/22

Категорія 52

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛВМ Холдінг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2022 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЛВМ Холдінг» звернувся до суду з позовною заявою, в якому просить: 1) стягнути з відповідача АТ «Страхова компанія «ІНГО» суму неоплаченого страхового відшкодування в розмірі 8 927,61 грн., 2) стягнути з відповідача ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою у розмірі 16 357,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26липня 2021 року о 09 год. 30 хв., за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 31 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «VolkswagenPolo», реєстраційний № НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ЛВМ Холдінг», під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «DAFCF», реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .Згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 03.09.2021 по справі № 758/11604/21, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, останньогобуло визнано винним у ДТП.У результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб «VolkswagenPolo», реєстраційний № НОМЕР_1 , який належить Позивачу на праві власності, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_3 , отримав значні механічні пошкодження.На момент вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу «DAFCF», реєстраційний № НОМЕР_2 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ІНГО», згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР 4107867.26липня 2021 року Позивач звернувся до ПрАТ «СК «ІНГО» із заявою про страхове відшкодування, а також надав всі необхідні страховику документи.01 листопада 2019 року ПрАТ «СК «ІНГО» здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням франшизи у розмірі 7 406,39 грн.Однак, відповідно звіту незалежного оцінювача №70-D/97/3 від 15.11.2021 вартість відновлювального ремонту «VolkswagenPolo», реєстраційний № НОМЕР_1 , з урахуванням зносу без ПДВ складає 18 934 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 32 691,55 грн.Окрім того, позивач поніс витрати на проведення оцінки завданого збитку у розмірі 850 грн.З урахуванням цього, позивач просив стягнути з ПрАТ «СК «ІНГО»на його користь 8 927,61 грн. недоплаченого страхового відшкодування, а з ОСОБА_1 - 16 357,55 грн. відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Провадження у справі відкрито ухвалою 14.02.2022 р. з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження.

15 березня 2023 року до суду від ПрАТ «СК «ІНГО» надійшла заява про закриття провадження у справі щодо ПрАТ «СК «ІНГО» у зв`язку з визнанням позовних вимог та сплатою на користь позивача 8 927,61 грн.

Аналогічна заява про закриття провадження в частині вимог до ПрАТ «СК «ІНГО» надійшла 20 березня 2023 року від позивача.

Ухвалою від 24.04.2023 р. провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛВМ Холдінг» до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП - закрито в частині позовних вимог до відповідача 1- Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО».

До початку судового засідання представника позивача - адвокат Сорока М.М. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій вимоги позову підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, в зв`язку з чим відповідно до вимог ст.ст.223 ч.4, 280 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.

Суд, встановивши обставини справи на перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

26липня 2021 року о 09 год. 30 хв., за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 31 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «VolkswagenPolo», реєстраційний № НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ЛВМ Холдінг», під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «DAFCF», реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 03.09.2021 по справі № 758/11604/21, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, останньогобуло визнано винним у ДТП.

Відповідно до частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Подільського районного суду м. Києва від 03.09.2021 по справі № 758/11604/21.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб «VolkswagenPolo», реєстраційний № НОМЕР_1 , який належить Позивачу на праві власності, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження.

На момент вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу «DAFCF», реєстраційний № НОМЕР_2 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ІНГО», згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР 4107867.

26липня 2021 року Позивач звернувся до ПрАТ «СК «ІНГО» із заявою про страхове відшкодування, а також надав всі необхідні страховику документи.

ПрАТ «СК «ІНГО» здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням франшизи (2 600 грн.) у розмірі 7 406,39 грн., а також доплату у розмірі 8 927,61 грн., що разом складає 16 334 грн.

Відповідно до звіту незалежного оцінювача №70-D/97/3 від 15.11.2021 вартість відновлювального ремонту «VolkswagenPolo», реєстраційний № НОМЕР_1 , з урахуванням зносу без ПДВ складає 18 934 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 32 691,55 грн.

Окрім того, позивач поніс витрати на проведення оцінки завданого збитку у розмірі 850 грн.

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Крім того, Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.

Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17 дійшов до висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням».

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо правомірності звернення позивача з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням на загальну суму 16 357,55грн., яка була розрахована наступним чином: 32 691,55грн. - 16 334 грн.= 16 357,55грн., де, 32 691,55грн. - вартість відновлювального ремонту ТЗ; 16 334 грн. - розмір страхової виплати.

Матеріалами справи встановлено всі складові деліктного зобов`язання як щодо розміру матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, так і щодо суб`єкта правопорушення, відповідача по справі ОСОБА_1 , та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та завданими позивачу матеріальними збитками.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких підстав позов є обґрунтованим, доведеним й таким, що підлягає задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 2 481грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛВМ Холдінг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити в повному обсязі

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛВМ Холдінг» різницю між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою в розмірі 16 357,55 грн. (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят сім грн. 55 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛВМ Холдінг» судовий збір у розмірі 2 481,0 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛВМ Холдінг» (місцезнаходження: 03115, м.Київ, пр.Перемоги, буд.91; код ЄДРПОУ 40539121);

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Н. М. Ларіонова