Ухвала

від 25.07.2024 по справі 759/15227/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/99/24

ун. № 759/15227/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (01054, м.Київ, вул.Ярославів Вал, 33-б) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

23.07.2024 р. адвокат Демченко О.Б., яка представляє інтереси позивача, разом із поданням позовної заяви звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в розмірі суми стягнення (позовних вимог) 872 095,32 грн., які знаходяться на рахунках в банківських установах і належать або підлягають сплаті Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Капітал» ( код ЄДРПОУ 35393445, адреса: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33Б) крім коштів, що містяться на рахунках накладення та/або звернення стягнення, на які заборонено законом. Заява вмотивована тим, що на виконання умов Договору № 72-2501/2019-1 про участь у Фонді фінансування будівництва, ОСОБА_1 внесені кошти в розмірі 1 513 440,25 грн. за 64,23 кв.м. вимірних одиниць об`єкту інвестування, та, крім того, на виконання п. 10.1.5 Договору сплачена вартість винагороди по управлінню майном в розмірі 13 519,61 грн., що підтверджується квитанціями. Таким чином, позивачем здійснено оплату вартості об?єкта за 64,23 кв.м. закріплених за Довірителем одиниць об`єкту інвестування, відповідно до умов Договору, а отже виконано взяті на себе зобов?язання перед відповідачем, що підтверджується Свідоцтвами про участь у фонді фінансування будівництва виду А ЖК «SOLAR CITY». Станом на дату подання позовної заяви, терміни, які визначені Договором не дотримані, будівництво об`єкта інвестування не здійснюється, а отже не було завершене, відповідно, і в експлуатацію він зданий не був. Таким чином, зі сторони ТОВ «ФК «Житло-Капітал» має місце невиконання умов Договору від 25.01.2019 р. Отже, з відповідача підлягає стягненню 3% річних та інфляційні втрати на підставі ст.625 ЦК України. Так як виконання в майбутньому судового рішення у даній справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення 872 095,32 грн , у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежатиме від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, безпосередньо пов`язане із предметом позову. При цьому, вказує, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення у даній справі, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Зваживши доводи заяви, вивчивши письмові матеріали заяви, суддя доходить наступного висновку.

Позовна заява надійшла до суду разом із заявою про забезпечення позову.

У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову, такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.06.2021 року у справі № 308/8567/20.

Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї, матеріали цивільної справи, дійшов до висновку, що подана заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно положень п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення позову є те, що відповідач може відчужити належне йому на праві приватної власності майно, і це може утруднити виконання судового рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З поданого позову та заяви про його забезпечення вбачається, що у разі відчуження належного відповідачеві майна, не буде існувати реальна загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки спір не стосується майна у вигляді грошових коштів, на яке представник позивача просить накласти арешт, а лише стосується відповідальності відповідача за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної загрози, за якої невжиття саме таких заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Посилання позивача на ту обставину, що на момент прийняття судом рішення відповідач не буде мати достатньо коштів для погашення перед позивачем заборгованості є лише припущенням, яке не доведене належними доказами.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року, справа № 320/3560/18, заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що суд може накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

За нормами ЦПК України, що регулюють питання виконання ухвали про забезпечення позову, така ухвала є виконавчим документом і повинна відповідати вимогам виконавчого документу, який направляється для виконання.

При цьому суд, враховує також ту обставину, що позивачем не конкретизовано на які саме рахунки і у яких банківських установах слід накласти арешт.

Згідно ч.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.

Зобов`язання із сплати заробітної плати мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, а тому на кошти, цільовим призначенням яких є оплата праці, мають спеціальний (особливий) правовий статус і звернення стягнення на них має відбуватись в рамках особливої правової процедури, в порядку і в розмірах, визначених законом. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.05.2020 в справі № 905/361/19.

Таким чином, накладення арешту на всі рахунки відповідача у банківських установах може порушити права відповідача.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та враховуючи її обставини, характер правовідносин, предмет та підстави позову, а також з метою ефективного захисту прав позивача в майбутньому, суд доходить висновку, що невжиття зазначених представником позивача заходів не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому заява про накладення арешту на майно не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (01054, м.Київ, вул.Ярославів Вал, 33-б) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя : І.Ю. Єросова