Постанова

від 31.07.2024 по справі 902/1140/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року Справа № 902/1140/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

приватного виконавця - Коваль В.О. (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23.05.2024 (повний текст складено 28.05.2024) у справі №902/1140/23 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вернигородоцьке"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин"

про стягнення 4 461 439,71 грн заборгованості по розрахунках, інфляційних втрат та річних (скарга на дії приватного виконавця)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.05.2024 у задоволенні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" вих. №11 від 02.05.2024 у справі №902/1140/23 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ТОВ "Козятин-Млин" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а скаргу на дії приватного виконавця задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/1140/23 у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №902/1140/23. Призначено справу до розгляду на 31 липня 2024 року о 10:30 год.

Приватний виконавець Целіна Яна Ігорівна у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 23.07.2024 №01-05/530 у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі №902/1140/23 - Грязнова В.В. у період з 22 липня 2024 р. по 23 серпня 2024 р. включно, перебуванням у відпустці судді-члена колегії Розізнаної І.В. у період з 22 липня 2024 р. по 23 серпня 2024 р. включно, перебуванням у відпустці судді-члена колегії Павлюк І.Ю. у період з 22 липня 2024 р. по 23 серпня 2024 р. включно, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №902/1140/23 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 справу №902/1140/23 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А.

В судове засідання представники позивача та відповідача не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача.

Безпосередньо в судовому засіданні представник приватного виконавця підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника приватного виконавця, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Вінницької області 28.04.2020 у справі №902/1140/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, позов СТОВ "Вернигородоцьке" до ТОВ "Козятин-Млин" про стягнення4 461 439,71 грн позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Козятин-Млин" на користь СТОВ "Вернигородоцьке" 3 925 569,43 грн - основного боргу; 53 684,46 грн - 3% річних; 38 824,94 грн - інфляційних втрат та 66 271,19 грн - витрат на сплату судового збору.

22.03.2024 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ, який скеровано стягувачу.

07.05.2024 до суду від представника ТОВ "Козятин-Млин" надійшла скарга вих. №11 від 02.05.2024, згідно якої скаржник просить скасувати ряд постанов приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Целіної Яни Ігорівни, прийнятих у процесі примусового виконання рішення у справі №902/1140/23 за наказом від 22.03.2024.

В обґрунтування поданої скаргиборжник вказує, що приватним виконавцем Целіною Яною Ігорівною було відкрито виконавче провадження №74680936 з примусового виконання наказу від 22.03.2024 по справі №902/1140/23 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2024).

Цією ж датою винесено ряд інших постанов, а саме: постанову про арешт майна боржника від 08.04.2024, постанову про арешт коштів боржника від 08.04.2024, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 08.04.2024.

Скаржник зазначає, що постанову про відкриття виконавчого провадження №74680936 ухвалено з порушенням територіальної юрисдикції, всупереч ч.2ст.24 Закону України "Про виконавче провадження". Вказує, що у листопаді 2023 року ТОВ "Козятин-Млин" змінило адресу місцезнаходження юридичної особи на: вул. Заводська, 14, смт Великий Березний, Ужгородського району, Закарпатської області.

Як наслідок, скаржник вважає неправомірними ряд інших постанов приватного виконавця, ухвалених після відкриття виконавчого провадження тією ж датою, враховуючи порушення територіальної юрисдикції при відкритті виконавчого провадження.

Місцевий господарський суд, розглянувши скаргу ТОВ "Козятин-Млин", з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із ч.1ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права.

Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормамиГПК УкраїнитаЗаконом України "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення єЗакон України "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цимЗакон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Відповідно дост.1 Закону України "Про виконавче провадження",виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст.3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Частиною 1ст.5 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4ст.4 Закону України "Про виконавче провадження",виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 6ст.25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно доЗакону України "Про виконавче провадження"знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За приписамист.26 Закону України "Про виконавче провадження"виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідност.4 Закону України "Про виконавче провадження"у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

За змістом наведених норм, в разі коли місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку поширюється його компетенція, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Тобто, прийняття виконавцем виконавчих документів до виконанняздійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції.

Судом встановлено, що виконавче провадження №74680936 за наказом Господарського суду Вінницької області у справі №902/1140/23 від 22.03.2024 відкрито 08.04.2024 на підставі заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вернигородоцьке" (вих. №40 від 01.04.2024) приватним виконавцем Целіною Яною Ігорівною.

Виконавчим округом приватного виконавця Целіної Яни Ігорівни є Вінницька область.

За змістом пред`явленого до виконання наказу у справі №902/1140/23 боржником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" за місцезнаходженням: вул. Замостянська, буд. 35, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 36072551. Тобто, зазначена адреса перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця Целіної Яни Ігорівни.

В заяві про примусове виконання наказу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вернигородоцьке" зазначає про територіальне пред`явлення виконавчого документа відповідно до вимогст.24 Закону України "Про виконавче провадження".

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженоюнаказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5(Інструкція).

Згідно із п. 10 розд. ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

За приписами п. 3 розд. ІІІ Інструкції у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи,адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ/копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особиабо адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

Отже, саме на стягувача покладено обов`язок надання підтверджуючого документа місцезнаходження боржника - юридичної особи у випадку, коли адреса реєстрації відрізняється від адреси, вказаної у виконавчому документі.

Виконавчий документ видав суд і приватний виконавець не може на власний розсуд вносити зміни за цим документом (подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.07.2022 у справі №908/309/21, від 23.03.2020 у справі №806/2273/17).

В свою чергу, на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися чи відповідають виконавчий документ і заява про його виконання вимогамЗакону України "Про виконавче провадження", чи надано всі необхідні документи, а також встановити наявність/відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

В силу процесуального закону та за умови належного виконання процесуальних обов`язків й незловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документі, який видається судом.

З урахуванням викладеного, немає підстав вимагати від виконавця здійснення додаткової перевірки інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача під час відкриття виконавчого провадження.

Водночас, перед прийняттям виконавчого документа, пред`явленого до виконання, виконавець має упевнитися, що адреса місцезнаходження, місця проживання (перебування) боржника належить до території виконавчого округу приватного виконавця.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження",виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Закон не містить норми, що встановлює безпосередньо обов`язок виконавця перевірити інформацію про місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження.

Якщо інформація про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі, не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації.

Крім того, виконавець на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження не зобов`язаний самостійно встановлювати адресу боржника, відповідно нездійснення дій щодо перевірки місця реєстрації боржника не може свідчити про те, що виконавче провадження було відкрито протиправно.

Подібних висновків притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.01.2024 по справі №640/35340/21.

Також у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №699/165/13-ц Верховний Суд зазначив, що "отримавши від стягувача документи, в яких міститься інформація щодо місця проживання боржника у м. Києві, приватний виконавець на законних підставах відкрив виконавче провадження в межах свого територіального округу. Оскільки ні виконавчий документ, ні заява стягувача не містила іншу інформацію щодо місця проживання боржника, виконавчий документ на момент його прийняття приватним виконавцем не підлягав поверненню, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва щодо прийняття до виконання виконавчого листа".

В п.79 постанови від 17.10.2023 у справі №922/1689/21 Верховний Суд зазначив, що "з огляду на те, що в наказі суду та заяві стягувача про примусове виконання рішення суду зазначена адреса, на яку поширюється територія виконавчого округу приватного виконавця, до заяви не додано документів / копій документів, які підтверджували б, що адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія виконавчого округу іншого приватного виконавця, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 05.10.2022 у справі №922/1689/21 в межах виконавчого округу Харківської області, тобто за місцем проживання/перебування боржника - фізичної особи, зазначеним у вказаному виконавчому документі".

При цьому, посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №380/7750/20 та від 15.07.2021 у справі №380/9335/20 є необґрунтованим, позаяк обставини таких справ є відмінними від спірних у даній справі.

З огляду на подані стягувачем у справі №902/1140/23 заяви про прийняття до виконання виконавчого документу та наказу суду з визначеним місцезнаходженням боржника, що належить до територіальної юрисдикції приватного виконавця Целіної Яни Ігорівни, у вказаного приватного виконавця на момент відкриття виконавчого провадження об`єктивно не могли виникати сумніви в достовірності відповідних відомостей боржника.

За висновком Верховного Суду у справі №380/9335/20 від 15.07.2021 частина друга статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першійстатті 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Поряд з цим мотиви такого висновку слідують з того, що нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених устатті 19 Закону України "Про виконавче провадження"(ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголошує, що відсутність прямої вказівки вЗаконі України "Про виконавче провадження"на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Таким чином, вимога про зазначення місцезнаходження (для юридичних осіб) або місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) проходить через цілу низку процесуальних документів - як тих, що надаються сторонами, так і тих, що ухвалюються судом.

З огляду на обов`язок суду щодо належного повідомлення учасників справи про судові засідання та належне направлення процесуальних документів, можна стверджувати, що суд тримає під контролем відповідність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) учасників справи.

Як вказує скаржник, з 21.11.2023 ТОВ "Козятин-Млин" змінило юридичну адресу, якою станом на час розгляду скарги є вул. Заводська, буд. 14, смт. Великий Березний, Ужгородський р-н, Закарпатська область, 89000, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до даних матеріалів справи у скаржника (боржника) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" наявний електронний кабінет у ЄСІТС. Всі процесуальні документи у даній справі, як при апеляційному розгляді, так і при розгляді скарги і справи у господарському суді, були доставлені скаржнику до його електронного кабінету.

Натомість, жодних заяв щодо зміни своєї офіційної (юридичної) адреси, адресованої суду першої чи апеляційної інстанції, матеріали справи не містять.

При цьому, зазначення боржникоміншої адреси у апеляційній скарзі, на думку суду, не є заявою у розумінні положень ч.7ст.120 ГПК України, оскільки не містить відповідних пояснень і обґрунтувань щодо вчинення таких реєстраційних дій щодо статусу юридичної особи, а відтак при видачі виконавчого документа сприймалося судом першої інстанції як чергова поштова адреса для листування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані в апеляційній скарзі боржник не вказує, яким чином відкриття виконавчого провадження за адресою, визначеною виконавчим документом, порушило його права та інтереси, а також яким чином це вплинуло на виконання ним, як боржником, своїх обов`язків, які він має виконати в силу обов`язковості судового рішення, де б не було відкрито виконавче провадження.

Колеія суддів зазначає, що за змістом статті 339 ГПК України право сторін виконавчого провадження на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця обмежене випадками, коли такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушуються права та свободи скаржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №904/7326/17 вказано, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2020 в справі №641/7824/18 вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".

Разом з тим, боржником (скаржником) не обґрунтовано жодних обставин, які б свідчили про наявність перешкод у вчиненні ним дій в порядкуст.19 Закону України "Про виконавче провадження", не підтверджується наявність ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця і матеріалами виконавчого провадження №74680936. Описка у даті набрання рішенням у справі законної сили, допущена приватним виконавцем у спірній постанові про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2024 та згодом виправлена постановою про зміну реєстраційних даних, не позбавляє обов`язку боржника виконати відповідне рішення суду та жодним чином не свідчить про порушення його прав.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді скарги.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Козятин-Млин" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23 травня 2024 року у справі №902/1140/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "01" серпня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.