Ухвала

від 31.07.2024 по справі 918/232/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"31" липня 2024 р. Справа № 918/232/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Гудак А.В.,

суддя Мельник О.В.,

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду заяву представника Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" адвоката Хлівицької О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції у справі №918/232/24

за позовом Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС"

до Приватного підприємства АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС

про стягнення 2 445 182.72 грн

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 17.07.2024 у справі №918/232/24 апеляційну скаргу Приватного підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 23 травня 2024 року у справі №918/232/24 в частині стягнення 2 340 433 грн 62 коп. - основного боргу, 43 466 грн 25 грн. - пені, 60 297 грн 89 коп. - інфляційних втрат, без змін.

20 липня 2024 року представником Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" адвокатом Хлівицькою О.В. сформовано та подано через систему "Електронний суд" заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції у справі №918/232/24. В якій просить суд ухвалити додаткове рішення по справі №918/232/24 за апеляційною скаргою ПП АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС на рішення Господарського суду Рівненської області від 23 травня 2024 року у справі №918/232/24 за позовом ФГ АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС (ЄДРПОУ 43456510) до ПП АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС (ЄДРПОУ 30132761) про стягнення заборгованості за договором, про розподіл судових витрат під час розгляду даної справи у апеляційній інстанції, якою стягнути з Приватного підприємства АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 30132761) на користь Фермерського господарства АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 43456510), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року розгляд заяви представника Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" адвоката Хлівицької О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції у справі №918/232/24 призначено на 31 липня 2024 року.

30 липня 2024 року від Приватного підприємства АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС надійшло клопотання в якому просив відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, поданої адвокатом Хлівицькою О. В. 20.07.2024 року в інтересах Фермерського господарства «Агропівдень Плюс», в частині стягнення з Приватного підприємства «Агро-Експрес-Сервіс» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування вказаного клопотання, відповідач посилаючись на приписи ч.8 ст.129 ГПК України зазначає, що ні відзив на апеляційну скаргу поданий адвокатом Хлівицькою О. В., ні жоден інший сформований представником ФГ «АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС» процесуальний документ, не містить заяви про долучення доказів, що підтверджують понесені стороною судові витрати, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Поряд з цим, зазначає, що ПП «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» досліджено відеозапис судового засідання по справі №918/232/24 від 17 липня 2024 року. Після ознайомлення з відеозаписом встановлено, що адвокат Хлівицька О. В. до закінчення судових дебатів у справі не зробила відповідної заяви про подання доказів понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що є необхідною умовою для дотримання ст. 129 ГПК України.

31 липня 2024 року представником Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" адвокатом Хлівицькою О.В. через систему «Електронний суд» подано заяву про розгляд справи без її участі.

Представник ПП «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» в судове засідання 31.07.2024 не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а.с.7 на звороті, 8 т.2).

Згідно ч.4 ст.244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши заяву представника Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" адвоката Хлівицької О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції у справі №918/232/24, дійшов висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд не вирішив питання про судові витрати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 221 ГПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Така норма кореспондується з частиною 8 статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судова колегія наголошує, що суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України законодавцем унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За умовами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, з наведених положень чинного процесуального законодавства вбачається, що саме учасники справи, які наділені певною процесуальною ініціативою, при зверненні до суду із відповідними заявами визначають свої вимоги (в межах яких і відбувається розгляд цих заяв судом) та несуть ризик настання або ненастання наслідків, пов`язаних з вчиненням відповідних процесуальних дій.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу), повинен враховувати, що:

- кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому згідно із положеннями ст. 124 Господарського процесуального кодексу України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. За вказаних обставин, питання стосовно витрат, які сторона понесла у суді апеляційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень ч. 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду (постанова Верховного Суду від 21.06.2022 року у справі №908/574/20);

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі №917/304/21);

- якщо сторона до закінчення судових дебатів заявляє про намір подати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то така заява може бути подана в усній формі, що підтверджується технічним записом судового засідання, тоді як неподання зазначеної заяви виключає здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. (відповідний висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20).

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №908/574/20 та від 07.09.2022 року у справі №911/2130/21).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.11.2023 у справі №905/493/22, якщо справа в суді апеляційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення (судом апеляційної інстанції).

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Звідси, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, якщо сторона до закінчення судових дебатів заявляє про намір подати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то така заява може бути подана в усній формі, що підтверджується технічним записом судового засідання, тоді як неподання зазначеної заяви виключає здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Наведені вище положення ГПК України та висновки Верховного Суду у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21. Вказана позиція застосована також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що представником позивача у поданому відзиві на апеляційну скаргу заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції, зокрема витрати пов`язані з розглядом апеляційної справи: витрати на професійну правничу допомогу, всього в розмірі 14500,00 грн, з яких: Зустріч та консультація клієнта, узгодження правової позиції по апеляційній справі 1000 грн.; підготовка та направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу та направлення поштою сторонам 5000 грн; Підготовка та направлення адвокатського запиту або інших клопотань 1500 грн.; Підготовка заперечення на відповідь на відзив 3000 грн.; Прибуття до суду для участі в судовому засіданні 4000 грн.

Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу заявлено, про стягнення з Приватного підприємства «Агро-Експрес-Сервіс» на користь ФГ «Агропівдень Плюс» 14500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу щодо захисту інтересів позивача в апеляційній інстанції.

Колегія суддів відзначає, що вказана заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести (поніс) у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, заявлена у відзиві на апеляційну скаргу у відповідності до ст.124 ГПК України.

Однак, у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №907/850/22 зроблено висновок про те, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України наведення стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є заявою щодо необхідності їх розподілу, яка (заява) з урахуванням зазначених приписів чинного процесуального законодавства повинна подаватися/заявлятися у належній процесуальній формі.

Таким чином, зазначений орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у відзиві на апеляційну скаргу, не є підставою для відшкодування понесених витрат, адже це була заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції (частина перша статті 124 ГПК України).

Твердження представника позивача в заяві про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції у справі №918/232/24, що: Представник позивача у відзиві від 05 липня 2024 повідомляв суд апеляційної інстанції про намір вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення у даній справі.» вважає необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи №918/232/24 відзиву від 05 липня 2024 року від Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" або представника позивача адвоката Хлівицької О.В. немає та ними не подавався.

Разом з тим, в матеріалах справи є лише відзив на апеляційну скаргу поданий представником позивача 11.07.2024 (а.с.194-197 т.1) в якому зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат: витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14500,00 грн та заявлено: «Стягнути з Приватного Підприємства «Агро-Експрес-Сервіс» на користь ФГ «Агропівдень Плюс» 14 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу щодо захисту інтересів позивача в апеляційній інстанції.» . Про намір вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення у даній справі представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу від 11.07.2024 не зазначено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в результаті дослідження відеозапису судового засідання від 17.07.2024 та протоколу судового засідання в режимі конференції №3127635 від 17.07.2024 встановлено, що представник позивача адвокат Хлівицька О.В. під час судового засідання 17.07.2024 не заявляла, що нею будуть надано до суду докази на підтвердження орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч.8 ст.129 ГПК України тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, у даному випадку Фермерське господарство "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" та представник господарстваадвокат Хлівицька О.В. пропустили один з обов`язкових етапів практичної реалізації принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме, не скористалося своїм правом на надання суду відповідної заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката ані в усній формі до судових дебатів, ані у письмовій формі.

Вказане в свою чергу свідчить про недотримання заявником вимог ГПК України, які надають право стороні на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В той же час, незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

При цьому сам по собі факт подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом встановленого законом п`ятиденного строку не змінює обов`язку заявника вказати про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів до судових дебатів.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 07.02.2024 року у справі №910/216/23.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що представник позивачаадвокат Хлівицька О.В.хоча й заявила попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у відзиві на апеляційну скаргу та просила про стягнення з відповідача 14500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, проте у відзиву на апеляційну скаргу не заявлено, що позивачем або його представником буде надано до суду докази на підтвердження орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу в порядку частини восьмоїстатті 129 Господарського процесуального кодексу України, що виключає можливість суду апеляційної інстанції надати їм оцінку та встановити розмір судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, за відсутності заяви про те, що докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у апеляційного господарського суду відсутні підстави для ухвалення судового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №907/568/22.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" адвоката Хлівицької О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції у справі №918/232/24.

За змістом частини 5 статті 244 ГПК України, у разі відмови в прийнятті додаткового рішення, суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в прийнятті додаткової постанови за заявою представника Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" адвоката Хлівицької О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції у справі №918/232/24.

2. Справу №918/232/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, визначеному статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений "02" серпня 2024 року

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.