ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2296/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Технополіс" (м. Дніпро)
про стягнення суми майнового відшкодування у розмірі 63 961 грн. 65 коп.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Технополіс" (далі - відповідач) суми майнового відшкодування у розмірі 63 961 грн. 65 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- 08.04.2022 о 12:12 год. у м. Дніпро, Донецьке Шосе, 124г сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: 1) транспортного засобу "MAN NL 223", державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 ; 2) транспортного засобу "Hundai Sonata", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та який належить ОСОБА_3 (далі - потерпіла);
- постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2022 по справі № 202/4935/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відношенні ОСОБА_1 , - закрите на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених частиною 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Закриття провадження у справі не є реабілітуючою обставиною;
- згідно з постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2022 по справі № 202/4935/22 ОСОБА_1 працював на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ Виробнича фірма "Технополіс" (далі - відповідач). На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс №AP/2223997;
- потерпілий своєчасно звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 11.04.2021 та заявою про виплату страхового відшкодування від 11.04.2022. Розрахунок та виплата відшкодування проводився на основі: 1) звіту № 0804221з оцінки вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді; 2) наказу № 3.1/9967 від 18.10.2022; 3) довідки № 1 від 14.10.2022. Загальний розмір витрат позивача, з урахуванням витрат на збір документів, послуги аварійного комісара та визначення розміру шкоди складає: 63 961 грн. 65 коп.;
- позивач відшкодував завдані відповідачем збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 62 429 65 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 935032 від 19.10.2022, а також витрати в розмірі 732 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 819430 від 05.05.2022 (рахунок-фактура № 83698 від 04.05.2022; акт № 83698 виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ по справі МТСБУ № 83698) та витрати в розмірі 800 грн. 00 коп., що підтверджується актом № 83698 виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ по справі МТСБУ № 83698;
- оскільки, згідно з постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2022 по справі № 202/4935/22 вбачається, що водій транспортного засобу "MAN NL 223", державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, працював на посаді водія автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Технополіс", а також, з урахуванням того факту, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "MAN NL 223", державний номерний знак НОМЕР_1 , не була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, саме відповідач - ТОВ Виробнича фірма "Технополіс", повинен відшкодувати МТСБУ суму регламентної виплати в розмірі: 63 961 грн. 65 коп., здійсненої позивачем на користь власника автомобіля "Hundai Sonata" (державний номерний знак НОМЕР_2 ).
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 31278/24 від 28.06.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- згідно з підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, а у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
- в якості доказу розміру страхового відшкодування та обґрунтування суми стягнення до позовної заяви доданий висновок № 0804221 про вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю марки Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в дорожньо-транспортній пригоді, зроблений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 . За даними вказаного Звіту вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю Hundai Sonata, державний номер НОМЕР_2 , становить 68 152 грн. 94 коп. з ПДВ (62 429 грн. 64 коп. без ПДВ). Відповідач вважає, що даний висновок не є належним доказом з огляду на те, що положення статей 98, 101 Господарського процесуального кодексу України визначають висновки експертів як один із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
- відповідно до частини 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків;
- вимогами частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. У висновку № 0804221 про вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю марки Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в дорожньо-транспортній пригоді, зробленому суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також, що цей висновок підготовлено для подання до суду. Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 4.14 розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція № 53/5), у вступній частині висновку експерта зазначаються: попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України. Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, провадження № 14-270 19, що у висновку експерта має бути застереження, що він обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного суду від 16.11.2022 по справі №335/2566/18. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. На думку відповідача, висновок № 0804221 про вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю марки Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в дорожньо-транспортній пригоді, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , не є належним та допустимим доказом, тому розмір шкоди, який позивач просить стягнути, є недоведеним;
- представник ТОВ ВФ "Технополіс" не запрошувався на проведення огляду пошкодженого транспортного засобу під час проведення оцінки вартості матеріальних збитків, що є порушенням пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003. Даною Методикою також регулюється визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу;
- в якості обґрунтування для здійснення регламентної виплати позивач надав постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.09.2022 по справі № 202/4935/22, за якою не встановлена вина водія ТОВ ВФ "Технополіс" у заподіянні шкоди власнику транспортного засобу марки Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Встановлення факту вини є обов`язковою підставою для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду;
- відповідач вважає, що відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким ОСОБА_1 був би притягнутий до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, є достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України, таке рішення є обов`язковим для суду, який розглядає справу про відшкодування шкоди;
- МТСБУ здійснило регламентну виплату власнику транспортного засобу марки Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у сумі 63 961 грн. 65 коп., але належних та допустимих доказів для стягнення цієї суми в порядку регресу з ТОВ ВФ "Технополіс" не надало, що є підставою для відмови у позові.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 31891/24 від 02.07.2024), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:
- у позовні заяві було зазначено, що 08.04.2022 о 12 год. 12 хв. у м. Дніпро, Донецьке Шосе, 124г сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: 1) транспортного засобу "MAN NL 223", державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , 2) транспортного засобу "Hundai Sonata", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та який належить ОСОБА_3 (далі - потерпіла). Постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2022 по справі № 202/4935/22 вирішено провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відношенні ОСОБА_1 - закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених частиною 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно із постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2022 по справі № 202/4935/22 ОСОБА_1 працював на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ Виробничої фірми "Технополіс" (далі - відповідач). На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АР/2223997. Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 11.04.2021 та заявою про виплату страхового відшкодування від 11.04.2022. Розрахунок та виплата відшкодування проводився на основі: звіту № 08042213 з оцінки вартості матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в дорожньо-транспортній пригоді;
- заперечуючи проти суми майнового відшкодування, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування визначеної вартості ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна, клопотань про призначення експертизи з приводу того, що встановлена вартість матеріального збитку суперечить дійсності також не заявлено. Більш того, доказів в обґрунтування того, що сума страхового відшкодування, яка сплачена позивачем, не відповідає розміру спричинених збитків, є завищеною та відповідно є необґрунтованою, відповідачем також не надано та матеріали справи не містять. Як зазначалось, постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2022 по справі № 202/4935/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відношенні ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених частиною 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте, правовий аналіз положень Кодексу України про адміністративні правопорушення дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення. Так, з положень статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в порушенні провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону. Виходячи зі змісту статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення "строки накладення адміністративного стягнення", таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, ця норма (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинна застосовуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення. Тим більше, за своєю правовою природою звільнення від відповідальності у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29.04.2020 (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення. З точки зору матеріального (сутнісного) підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв`язку із чим відновлюються її добре ім`я, репутація), а нереабілітуючими - обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності. Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючі і нереабілітуючі має, насамперед, практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі. Визнання обставини реабілітуючою/нереабілітуючою впливає на права та інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення. За таких обставин, закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не спростовує факту вини відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а також з огляду на той факт, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент завдання шкоди застрахована не була, то з відповідача повинно бути стягнуто на користь МТСБУ, суму сплаченого майнового відшкодування;
- загальний розмір витрат МТСБУ, з урахуванням витрат на збір документів, послуги аварійного комісара та визначення розміру шкоди складає: 63 961 грн. 65 коп. Позивач відшкодував завдані відповідачем збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 62 429 грн. 65 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 935032 від 19.10.2022, а також поніс витрати в розмірі 732 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 819430 від 05.05.2022 (рахунок-фактура № 83698 від 04.05.2022; акт № 83698 виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ по справі МТСБУ № 83698) та витрати в розмірі 800 грн. 00 коп., що підтверджується актом виконаних робіт № 83698, відповідно до листа МТСБУ по справі МТСБУ № 83698;
- стаття 1172 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Оскільки, згідно з постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2022 по справі № 202/4935/22 вбачається, що водій транспортного засобу "MAN NL 223", державний номерний знак НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 , на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, працював на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ Виробничої фірми "Технополіс", а також, з урахуванням того факту, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "MAN NL 223", державний номерний знак НОМЕР_1 , не була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, саме відповідач - ТОВ Виробнича фірма "Технополіс", повинен відшкодувати МТСБУ суму регламентної виплати в розмірі: 63 961 грн. 65 коп., здійсненої позивачем на користь власника автомобіля "Hundai Sonata" (державний номерний знак НОМЕР_2 ).
Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 33001/24 від 09.07.2024), в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- як вже зазначалось у відзиві на позовну заяву, висновок № 0804221 про вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю марки Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в дорожньо-транспортній пригоді, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , не є належним доказом для суду. У висновку № 0804221 про вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю марки Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в дорожньо-транспортній пригоді, виконаному суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також, що цей висновок підготовлено для подання до суду;
- в порушення пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 на проведення огляду пошкодженого транспортного засобу під час проведення оцінки вартості матеріальних збитків не запрошувався представник ТОВ "ВФ "Технополіс";
- у даному випадку саме страхова компанія, яка здійснила страхове відшкодування та пред`являє вимоги до ТОВ ВФ "Технополіс" в порядку регресу, має подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Таким чином, саме позивач зобов`язаний доводити загальний розмір завданої шкоди і в даному випадку, доказ, яким він обґрунтовує її розмір не є належним та допустимим. Отже, вищезазначений висновок № 0804221, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , не може бути належним доказом для суду відповідно до положень статей 98 та 101 Господарського процесуального кодексу України, тому розмір шкоди, який позивач просить стягнути з відповідача є недоведеним;
- у справі про адміністративне правопорушення не була встановлена вина водія Галаєва, тому, на думку відповідача, позивач передчасно здійснив страхове відшкодування.
Судом враховано, що матеріали справи містять всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України та, відповідно, всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 03.07.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 02.08.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам максимально можливий строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
ВСТАНОВИВ:
Предметом доказування у даній справи є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2022 о 12:12 год. у м. Дніпро, Донецьке Шосе, 124г сталася дорожньо-транспортна пригода за участю:
1) транспортного засобу "MAN NL 223", державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 ;
2) транспорний засіб "Hundai Sonata", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та який належить ОСОБА_3 (далі - потерпіла).
З матеріалів справи також вбачається, що постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2022 по справі № 202/4935/22 (провадження №3/202/2596/2022) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відношенні ОСОБА_1 , - закрите на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених частиною 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судом враховано, що згідно з частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Також, відповідно до частини 1 статті 11 цього Кодексу суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" № 28342/95, ECHR 1999-VII).
В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.
Слід також відзначити, що відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 904/2425/20, від 27.07.2021 по справі № 910/6161/20, від 27.07.2021 по справі № 910/4436/19, від 29.06.2021 по справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 по справі № 910/16898/19 та ін.).
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Таким чином, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
У постанові Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2022 по справі № 202/4935/22 (провадження № 3/202/2596/2022) встановлено, зокрема, таке:
- згідно з протоколом про адміністративне правопорушення встановлено, що 08.04.2022 о 12 годині 12 хвилин у м. Дніпро, Донецьке Шосе, 124г, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAN NL 223, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху не переконався в безпечності свого маневру, не вжив всіх заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу чи безпечного об`їзду перешкод, яку водій об`єктивно міг виявити, внаслідок чого допустив наїзд на транспортний засіб Hundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , котрий стояв попереду, в результаті даної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим порушив вимоги пунктів 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- як убачаться з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 093197 від 27.07.2022, ОСОБА_1 в вину інкримінується те, що він 08.04.2022 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- відповідно до частини 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - п`ятій цієї статті;
- таким чином, строки накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 закінчилися 08.07.2022, тобто до надходження адміністративної справи до суду;
- згідно з пунктом 7 частини 2 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
- пункт 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Тлумачення абзацу 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення), у тому числі й вини особи у його вчиненні;
- таким чином, суд не встановлює вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, в зв`язку з тим, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (а.с.7).
Також з матеріалів справи вбачається, що згідно з Полісом № АР2223997 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Hundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 08.04.2022 була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" (а.с.13).
Водночас цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "MAN NL 223", державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На спростування вказаного відповідачем жодних доказів до суду не надано.
З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2022 представник ОСОБА_2 звернувся до позивача з Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Зі змісту повідомлення вбачається такий опис обставин дорожньо-транспортної пригоди: водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Hundai Sonata", державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався по вулиці Березинська в м. Дніпро, де на перехресті з вул. Донецьке Шосе в районі будинку 124-Г зупинився на червоне світло світлофора та через декілька секунд отримав удар в задню частину свого автомобіля від автомобіля "MAN NL 223", державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався позаду в тому ж напрямку руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції між автомобілями, внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів (а.с.9). До Повідомлення було додано Схему дорожньо-транспортної пригоди (а.с.10).
Крім того, представник ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою від 11.04.2022, у якій відповідно до статті 35, пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" просив здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 08.04.2022 (а.с.11).
З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2022 суб`єктом оціночної діяльності - Фізичною особою - підприємцем Земляним Романом Сергійовичем (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності виданий Фондом Держмайна України № 762/20, дійсний до 28.08.2023) на замовлення позивача - Моторного (транспортного) страхового бюро України, було складено Звіт № 0804221 з оцінки вартості матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді, в якому встановлено таке:
- ринкова вартість автомобіля Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначена порівняльним підходом складає: 344 323 грн. 20 коп.;
- вартість відновлювального ремонту автомобіля Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, становить: 92 190 грн. 80коп. з ПДВ.;
- вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, становить: 68 152 грн. 94 коп. з ПДВ.;
- вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, становить: 68 152 грн. 94 коп. з ПДВ. (а.с.18-25).
Відповідно до Довідки № 1 від 14.10.2022 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, Моторним (транспортним) страховим бюро України розраховано суму до сплати у розмірі 62 429 грн. 65 коп. (а.с.35 на звороті).
18.10.2022 позивач наказом № 3/9967, відповідно до статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", приймаючи до уваги довідку № 1 від 14.10.2022 про розмір відшкодування шкоди та документи надані по справі № 52440 МТСБУ, наказав Департаменту фінансів сплатити на рахунок ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 62 429 грн. 65 коп. за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с.35).
19.10.2022 позивачем сплачено на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 62 429 грн. 65 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 935032 від 19.10.2022 з призначенням платежу: "Виплата по справі № 83698, згідно наказу № 3/9967 від 18.10.2022, т.з. НОМЕР_2 " (а.с.36).
Як зазначив позивач у позовній заяві, позивач відшкодував завдані відповідачем збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 62 429 65 коп., а також витрати в розмірі 732 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 819430 від 05.05.2022 (рахунок-фактура № 83698 від 04.05.2022; акт № 83698 виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ по справі МТСБУ № 83698) та витрати в розмірі 800 грн. 00 коп., що підтверджується актом № 83698 виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ по справі МТСБУ № 83698. Оскільки, з постанови Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2022 по справі № 202/4935/22 вбачається, що водій транспортного засобу "MAN NL 223", державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, працював на посаді водія автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Технополіс", а також, з урахуванням того факту, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "MAN NL 223", державний номерний знак НОМЕР_1 , не була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, саме відповідач - ТОВ Виробнича фірма "Технополіс", повинен відшкодувати МТСБУ суму регламентної виплати в розмірі 63 961 грн. 65 коп., здійсненої позивачем на користь власника автомобіля "Hundai Sonata" (державний номерний знак НОМЕР_2 ).
Наведені обставини стали причиною звернення позивача із позовом до суду та є предметом спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Положеннями частин 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
З аналізу змісту норм глави 82 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Положеннями статті 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
У статті 1166 Цивільного кодексу України вказано, що, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
За загальними правилом, закріпленим у частині 2 статті 1187 Цивільного Кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
За приписами статті 1187 Цивільного Кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно із частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Відповідно до статті 4 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі.
Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону).
Відповідно до частин 1, 4 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Згідно із абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються, зокрема, витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з врахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до пунктів 34.1, 34.2 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1. статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно з нормами статті 36.1. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з підпунктом 38.2.1. пункту 38.2 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 ст.атті13 цього Закону.
Положеннями абзаців 1-2 пункту 39.1. статті 39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Відповідно до пункту 39.2.1 статті 39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 40.3. статті 40 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Підпунктом "а" пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
В процесі розгляду справи судом вживалися всі заходи для надання учасникам процесу можливості реалізувати свої процесуальні права щодо надання доказів по справі, обґрунтування доводів та заперечень на підтвердження своїх правових позицій.
Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції, зазначає наступне.
Спеціальним Законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Підставою виплати страхового відшкодування є дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося пошкодження майна. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела. Покласти відповідальність на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливо лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини 3 та 4 статті 1187 Цивільного кодексу України).
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду справі № 910/20622/17 від 19.09.2018.
Суд відзначає, що вирішуючи спір, пов`язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, необхідно виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі матеріалів правоохоронних органів.
Так, протиправна поведінка водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом MAN NL 223, державний номерний знак НОМЕР_1 , полягає в тому, що під час зміни напрямку руху він не переконався в безпечності свого маневру, не вжив всіх заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу чи безпечного об`їзду перешкод, яку водій об`єктивно міг виявити, внаслідок чого допустив наїзд на транспортний засіб Hundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , котрий стояв попереду, чим порушив вимоги пунктів 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, з матеріалів правоохоронних органів вбачається, що водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути ДТП, проте допустив зіткнення з транспортним засобом особи, яка не була в судовому порядку визнана винною у вчиненні ДТП, та якій було завдано шкоди у вигляді пошкодження транспортного засобу.
Розмір збитків підтверджується Звітом № 0804221 з оцінки вартості матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді, розрахунком МТСБУ та доказами сплати таких збитків в розмірі 62 429 грн. 65 коп.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками полягає в тому, що водій, який керував транспортним засобом (який належить відповідачу), маючи технічну можливість уникнути ДТП, допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, спричинивши його пошкодження. Наслідковий характер збитків простежується у тому, що саме поведінка водія транспортного засобу MAN NL 223, державний номерний знак НОМЕР_1 , стала причиною їх завдання.
Вина водія, який керував транспортним засобом MAN NL 223, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановлена за наслідками розгляду даного спору, та полягає в тому, що саме у зв`язку з діями водія транспортного засобу, який належить відповідачу, була завдана шкода. Суд вважає встановленою вину водія автомобіля MAN NL 223, державний номерний знак НОМЕР_1 , саме у її цивільно-правовому розумінні.
Разом з тим, згідно із постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2022 по справі № 202/4935/22 (провадження № 3/202/2596/2022) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відношенні ОСОБА_1 , - закрите на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених частиною 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аналізуючи подібні обставини закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення Верховний Суд у своїй постанові від 07.02.2018 року (справа №910/18319/16) вказав наступне: "З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП".
Суд вважає за необхідне прийняти вказаний правовий висновок до уваги.
Таким чином суд приходить до висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з наведених вище підстав не означає відсутність в діях особи вини для настання цивільно-правової відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 16.07.2018 року у справі №910/20412/16, суд дійшов висновку, що відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким названий вище громадянин був би притягнутий до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) таке рішення є обов`язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди, а також те, що з урахуванням зазначених норм чинного Цивільного кодексу України, для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Суд звертає увагу, що якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відповідальність покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, тобто першочерговим у визначені особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду є власник такого джерела.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди був працівником ТОВ Виробничої фірми "Технополіс", що не заперечується відповідачем.
Як убачається з матеріалів справи, станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу MAN NL 223, державний номерний знак НОМЕР_1 не була застрахована.
Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія (власника) транспортного засобу MAN NL 223, державний номерний знак НОМЕР_1 не була застрахована, власник пошкодженого автомобіля звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про ДТП від 11.04.2022 та відповідною заявою про виплату страхового відшкодування.
Отже, ТОВ Виробнича фірма "Технополіс" є особою, що відповідальна за шкоду, заподіяну у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 08.04.2022, а до МТСБУ, як особи, що виплатила страхове відшкодування, перейшло право зворотної вимоги (регресу), яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
25.07.2018 Верховний Суд у справі № 914/820/17 дійшов висновку, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків (пункт 28). Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (пункт 29).
Суд робить висновок про те, що в момент скоєння ДТП ОСОБА_1 виконував свої трудові обовязки; відповідач вказані обставини не спростував та не заперечив, також відповідачем не заявлено про незаконне заволодіння вказаною особою вище зазначеним автомобілем в момент скоєння ДТП.
Отже, суд приходить до висновку, що у даному випадку шкоду потерпілому завдано особою під час виконання службових обов`язків.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку щодо наявності усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина боржника.
Отже, на переконання суду, у позивача виникло право передбачене статтею 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на подання регресного позову до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
З огляду на викладене, враховуючи доведеність вини водія транспортного засобу MAN NL 223, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , у вчиненні ДТП, оскільки станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, що підтверджують здійснення Моторним (транспортним) страховим бюро України виплати у сумі 62 429 грн. 65 коп., суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченого відшкодування у розмірі 62 429 грн. 65 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З приводу вимог позивача щодо стягнення з відповідача: 1) витрат на оплату послуг аварійного комісара в розмірі 732 грн. 00 коп., понесення яких позивач підтвердив платіжною інструкцією № 819430 від 05.05.2022; рахунком-фактурою № 83698 від 04.05.2022 та Актом № 83698 виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ по справі МТСБУ № 83698) та 2) витрат на оплату складання Звіту № 0804221 з оцінки майна в розмірі 800 грн. 00 коп., на підтвердження понесення яких позивач надав Акт № 83698 виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ по справі МТСБУ № 83698, суд зазначає таке.
Суд вважає вказані вимоги безпідставними, з огляду на те, що такі витрати не є складовою розміру страхового відшкодування, а тому така вимога не відповідає нормам частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України та пункту 38.2 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які передбачають право зворотної вимоги (регресу) лише у розмірі виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 40.3. статті 40 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Крім того, згідно з нормою статті 41 (пункт 41.4) Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" оплата послуг особи, залученої для встановлення розміру шкоди, виплачується за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду.
Отже, вказані виплати не є сумою страхового відшкодування, після виплати якої у МТСБУ виникає право регресу в силу норм Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Слід також відзначити, що Звіт № 0804221 виготовлений на замовлення позивача, не містить відомостей щодо підготовки останнього для подачі до Господарського суду Дніпропетровської області та інформації про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність, чим не дотримано положень пункту 4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), відповідно до яких висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки). У вступній частині висновку експерта зазначаються попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України, або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України; інформація про те, що висновок підготовлений для подання до суду або долучення до матеріалів кримінального провадження (у разі проведення експертизи на підставі письмового звернення особи, яке містить таку інформацію).
На підставі зазначеного, витрати на виготовлення вказаного Звіту у розмірі 800 грн. 00 коп. не є судовими витратами на оплату послуг експерта в розумінні статті 127 Господарського процесуального кодексу України та не підлягають стягненню в судовому порядку.
За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 1 532 грн. 00 коп. (732,00 + 800,00) витрат позивача на оплату послуг аварійного комісара та послуг по виготовленню Звіту.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з положеннями статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
За змістом статті 9 КУпАП саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку). Суб`єкти можуть притягатися до адміністративної відповідальності виключно за наявності в їхніх діях складу певного адміністративного порушення (рішення Конституційного суду України № 1-34/2010 від 22.12.2010. № 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 КУпАП (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Хоча Конституція України прямо не встановлює презумпції невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, однак, принцип невинуватості особи повною мірою стосується й осіб, що обвинувачуються у вчиненні адміністративних правопорушень, за які настає відповідальність карального характеру. Таким чином, презумпція невинуватості має діяти не лише для випадків обвинувачення у вчиненні злочину, але й щодо адміністративних правопорушень.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (презумпція невинуватості).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На підставі статті 221 КУпАП виключно судами (районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями)) розглядаються справи про передбачені статтею 124 КУпАП адміністративні правопорушення (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).
Суд урахував положення вказаних норм щодо визначення порядку притягнення до адміністративної відповідальності. Однак суд звертає увагу відповідача, що, розглядаючи даний спір, суд не встановлює обставин вчинення особою адміністративного правопорушення та його вину в порушенні правил дорожнього руху. Натомість спірні правовідносини є позадоговірними та стосуються відшкодування шкоди (деліктні зобов`язання). У межах даного провадження суд не досліджує питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності, але встановлює обставини щодо наявності складу цивільного правопорушення.
Деліктне зобов`язання - це різновид цивільно-правових зобов`язань, і тому йому властиві ті самі структурні особливості, що характеризують будь-яке зобов`язання.
Кредитором у такому зобов`язанні виступає потерпілий, а боржником, за загальним правилом, є особа, яка завдала шкоди (деліквент). Змістом зобов`язання з відшкодування шкоди є право потерпілого (кредитора) вимагати поновлення його майнових і особистих немайнових прав, що були порушені неправомірними діями (бездіяльністю) заподіювача шкоди до того стану, в якому вони знаходились до правопорушення, і обов`язок заподіювача шкоди чи інших зобов`язаних осіб (боржника) виконати такі вимоги. Предметом зобов`язання з відшкодування шкоди є дії боржника, що забезпечують найбільш повне поновлення майнових та особистих немайнових благ кредитора, яким завдана шкода.
Деліктна відповідальність є недоговірною відповідальністю. Вона настає у разі делікту - протиправного завдання шкоди будь-кому, коли правопорушник не перебуває в договірних відносинах із потерпілим.
Водночас необхідно враховувати, що вина є одним з елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння. Відповідальність без вини можлива тільки в окремих, передбачених законом випадках в цивільному праві (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки).
В Цивільному кодексі України закріплено легальну цивільно-правову дефініцію вини (стаття 614 Цивільного кодексу України), визначаючи її через обставини, які свідчать про її відсутність. Так, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України). Отже, вина у цивільному праві це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання або для запобігання заподіянню шкоди. Дане визначення вини позбавлене суб`єктивної характеристики, воно ґрунтується на зовнішніх, об`єктивних критеріях визначення. Вживання всіх залежних від особи заходів є формою поведінки особи, а не її психічного ставлення.
За таких умов, як встановлено та зазначено судом, водій який керував транспортним засобом, що належить відповідачу, не вжив належних заходів задля уникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Суд вважає, що в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують вину водія ОСОБА_1 у спірній дорожньо-транспортній пригоді. Закінчення строків накладення адміністративного стягнення на зазначену особу не звільняє від обов`язку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок такої дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідачем під час розгляду справи не заперечено розмір визначеної суми.
Щодо відсутності представника відповідача під час огляду транспортного засобу, суд зазначає, що за змістом пункту 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів №142/5/2092 від 24.11.2003, виклик заінтересованих осіб для технічного огляду здійснюється у разі потреби.
Суд також зазначає, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Вищенаведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.03.2020 у справі № 641/2795/16-ц, від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16; від 16.04.2019 у справі № 927/623/18 та від 29.04.2020 у справі № 686/4557/18.
Отже, заперечення відповідача в частині не доведення вини водія ОСОБА_1 , а також в частині не здійснення виклику представника відповідача для огляду пошкодженого транспортного засобу судом відхиляються.
З приводу заперечень відповідача в частині того, що у Звіті № 0804221 про вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю марки Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в дорожньо-транспортній пригоді, виконаному суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також, що цей висновок підготовлено для подання до суду, суд зазначає таке.
Частинами 1, 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Згідно з частиною 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Суд відзначає, що положення статті 101 Господарського процесуального кодексу України розповсюджуються на проведення експертизи на замовлення учасника справи.
У той же час, Звіт № 0804221 з оцінки вартості матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді, було виготовлено 12.10.2022, тобто задовго до подання позову до суду. Вказаний Звіт було отримано позивачем з метою розрахунку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, а питання про відшкодування вирішувалося у позасудовому порядку.
Більше того, висновок експерта та звіт про оцінку є різними доказами в господарському процесі, при цьому, Господарський процесуальний кодекс України не містить вимоги щодо попередження оцінювача про відповідність за завідомо неправдивий висновок.
Разом з тим, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем Звіт про оцінку не є висновком експерта в розумінні вимог процесуального закону, а є документом, що містить висновки про вартість майна, зокрема, щодо розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в дорожньо-транспортній пригоді, а відтак незазначення у ньому відомостей про те, що оцінювач попереджений про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, не може бути підставою для неприйняття цього звіту як доказу у цій справі.
Водночас, суд також враховує, що відповідачем не надано власного експертного висновку, звіту чи інших доказів, які б спростовували визначений розмір матеріального збитку у сумі 62 429 грн. 65 коп., встановлений у Звіті № 0804221, наданому позивачем.
А тому, оскільки Звіт № 0804221 з оцінки вартості матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю Hundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді, на підставі якого позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування, відповідає вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а також іншим нормативно-правовим актам, суд прийняв його в якості доказу здійснення позивачем розрахунку страхового відшкодування відповідно до норм Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Враховуючи викладене, заперечення відповідача в цій частині також відхиляться судом.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 955 грн. 47 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Технополіс" про стягнення суми майнового відшкодування у розмірі 63 961 грн. 65 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Технополіс" (вулиця Березинська, будинок 66 Б, м. Дніпро, 49130; ідентифікаційний код 20250213) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, будинок 8, м. Київ, 02154; ідентифікаційний код 21647131) 62 429 грн. 65 коп. сплаченого страхового відшкодування та 2 955 грн. 47 коп. частину витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 01.08.2024.
Суддя Ю.В. Фещенко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 01.08.2024 |
Оприлюднено | 05.08.2024 |
Номер документу | 120769303 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні