Рішення

від 01.08.2024 по справі 910/6021/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2024Справа № 910/6021/24Господарський суд міста Києва у складі Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000"

2. ОСОБА_1

про стягнення 55 169,37 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000", ОСОБА_1 з вимогою про солідарне стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № K7VKFLO110507 від 30.03.2021 року, яка складається з 51 822,00 грн. несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, 3 347,37 грн. заборгованості за винагороду за користування предметом лізингу, а разом 55 169,37 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Відповідачі правом на подачу відзивів на позов не скористалися, ухвалу суду від 24.05.2024 в електронному вигляді отримано ними в їхніх електронних кабінетах 27.05.2024, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.03.2021 між позивачем (лізингодавець, Банк) та відповідачем 1. (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № K7VKFLO11050, згідно умов якого Банк здійснює придбання у власність у ТОВ "Енерготехнолоджі" (продавець), а потім передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від Банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність у визначені цим Договором строки майно відповідно до специфікаціїй (Додаток № 1).

Відповідно до умов п. 1.2 договору строк лізингу - 29.03.2024.

Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість майна становить 932 892 грн. з ПДВ.

31.03.2021 року між Банком та лізингоодержувачем було підписано акт прийому майна на відповідальне зберігання, за яким Банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно передбачене договором вартістю 932 892 грн.

У пункті 2.1 Договору його сторони погодили, що загальна вартість майна становить 932 892 грн та складається з:

- суми авансового платежу 466 446 грн.;

- загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого лізингоодержувачу майна, 466 446 грн, згідно з графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в Додатку № 2, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком № 2.

Згідно умов п. 2.2.2 договору лізингоодержувач сплачує банку винагороду за користування майном у розмірі 10.5% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За умовами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання лізингоодержувачем зобов`язань за Договором, 30.03.2021 між ОСОБА_1 (поручитель, відповідач 2.) та акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (Банк) було укладено договір поруки № К7VKFLO110507/DP, відповідно до якого предметом цього Договору є надання поруки поручителем перед Банком за виконання відповідачем 1. (лізингоодержувач) зобов`язань за Договором фінансового лізингу № K7VKFLO11050 від 30.03.2021 по сплаті: загальної вартості майна за Договором фінансового лізингу, що становить 932 892 грн. на взяття у лізинг майна згідно з Додатком № 1, який є невід`ємною частиною Договору фінансового лізингу, в тому числі авансового платежу лізингоодержувача, що становить 466 446 грн. у строки, зазначені у Договорі фінансового лізингу;

- зі сплатою винагороди за користування майном у розмірі 10.5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені у Договорі фінансового лізингу. Якщо під час виконання Договору фінансового лізингу зобов`язання лізингоодержувача, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Договором фінансового лізингу в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібно.

За умовами пункту 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов`язань за Договором фінансового лізингу в тому ж розмірі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг майна, винагороди за отримане в лізинг майно, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед Банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Підпунктом 2.1.2 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання лізингоодержувачем якого-небудь зобов`язання, передбаченого пунктом 1.1 цього Договору, Банк має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов`язання (нь). Ненаправлення Банком вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Банк звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Банком як солідарний лізингоодержувач у випадку невиконання лізингоодержувачем зобов`язань за Договором фінансового лізингу незалежно від факту направлення чи ненаправлення Банком поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Відповідно до пункту 4.1 Договору поруки його сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього Договору.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором позивач передав лізингоодержувачу в лізинг придбане позивачем та погоджене між відповідачем 1. майно, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом прийому майна на відповідальне зберігання від 31.03.2021.

Згідно пояснень позивача, викладених в позовній заяві, наявною в матеріалах справи випискою по рахунку відповідача 1. в порушення взятих на себе зобов`язань лізингоодержувач встановлені умовами Договору лізингові платежі сплатив лише частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість зі сплати, зокрема, вартості переданого в лізинг майна у розмірі 51 822 грн., а також прострочена заборгованість зі сплати винагороди за користування цим майном у сумі 3 347,37 грн.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів оплати відповідачами вказаних коштів суду не подано.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - це вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", чинного на момент вирішення спору, також передбачено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Разом із тим, за статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно зі статтею 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, в яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Враховуючи те, що сума простроченої заборгованості зі сплати відшкодування вартості переданого лізингоодержувачу в лізинг майна у розмірі 51 822 грн., а також сума простроченої заборгованості зі сплати винагороди за користування цим майном у розмірі 3 347,37 грн., підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про солідарне стягнення з відповідачів вказаних грошових коштів.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам відповідачі у визначений судом строк письмових відзивів на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для сплати спірних сум коштів не надали, стверджувань позивача не спростували.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" (01133, Україна, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок, 29, код 31111758) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1д, код 14360570) 51 822 (п`ятдесят одну тисячу вісімсот двадцять дві) грн. заборгованості зі сплати вартості переданого в лізинг майна, 3 347 (три тисячі триста сорок сім) грн. 37 коп. заборгованості зі сплати винагороди за користування предметом лізингу, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак