Рішення

від 02.08.2024 по справі 911/1427/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1427/24

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства «Глорія», с. Кривчунка Черкаської області,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківхлібопродукт», м. Біла Церква Київської області

про стягнення 214 782,77 грн.

без участі представників;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Приватне сільськогосподарське підприємство «Глорія», с. Кривчунка Жашківського району Черкаської області (далі по тексту ПСГП «Глорія»), звернулось до Господарського суду Київської області з позовом від 04.06.2024 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківхлібопродукт», м. Біла Церква Київської області (далі по тексту ТОВ «Білоцерківхлібопродукт»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором поставки №351 від 31.10.2023 у загальному розмірі 214 782,77 грн., з яких:

150 000,00 грн. основного боргу за видатковими накладними №491 від 31.10.2023, №669 від 30.11.2023, №51 від 20.02.2024;

37 331,92 грн. інфляційних втрат (за сукупний період листопад 2023 року квітень 2024 року);

27 450,85 грн. трьох процентів річних (за сукупний період 15.11.2023 03.06.2024).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 3 221,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 31.10.2023 між ТОВ «Білоцерківхлібопродукт» (покупець) та ПСГП «Глорія» (продавець) був укладений договір поставки №351, за умовами якого продавець зобов`язується поставляти у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати товар і сплачувати за нього грошові суми згідно з виставленими рахунками.

Позивач твердить, що поставив відповідачу три партії товару, які були прийняті без будь-яких зауважень та частково оплачені. Разом з тим, станом на дату підписання позовної заяви (04.06.2024) відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача проценти річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1427/24 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача у строк 15 днів з дати отримання цієї ухвали подати суду докази оплати отриманого товару за видатковими накладними №491 від 31.10.2023, №669 від 30.11.2023, №51 від 20.02.2024 відповідно до Договору поставки №351 від 31.10.2023 платіжні документи та/або банківську виписку (ч. 2 ст. 74 ГПК України).

20.06.2024 через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позову заяву, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог у справі №911/1427/24 відмовити повністю.

Відзив мотивований тим, що після подання позивачем даного позову, відповідач повністю погасив наявну основну заборгованість у розмірі 150 000, 00 грн. на підтвердження чого надає копії платіжних інструкцій №27410 від 07.06.2024, №27470 від 14.06.2024, №27446 від 12.06.2024, №27482 від 17.06.2024, №27500 від 18.06.2024, №27511 від 18.06.2024. Відтак, відповідач твердить, що станом на 20.06.2024 заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у стягненні інфляційних збитків та 3% річних з огляду на:

відсутність в матеріалах справи доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для позивача;

значний розмір інфляційних втрат та 3% річних, стягнення яких стане для підприємства непомірним тягарем і може призвести до катастрофічних наслідків;

складну ситуацію у державі та негативне економічне становище загалом.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов ПСГП «Глорія» до ТОВ «Білоцерківхлібопродукт», всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

31.10.2023 між ПП «Білоцерківхлібопродукт» (покупець) та ПСГП «Глорія» (продавець) був укладений договір поставки №351 (далі Договір), за умовами якого:

- продавець зобов`язується поставляти у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати товар і сплачувати за нього грошові суми, згідно з виставленими рахунками (п.1.1);

- предметом поставки є визначений товар, а саме: зерно пшениці, зерно гречки (п.1.2);

- поставка товару здійснюється продавцем окремими партіями в обсязі, в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в специфікації до цього Договору (п.2.1);

- право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від продавця за видатковою накладною (п.2.3);

- поставка товару здійснюється на підставі специфікації, завіреної з обох сторін. Продавець поставляє товар в строки зазначені в Специфікації (п. 4.1, 4.2);

- покупець оплачує товар на умовах визначених в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 7.1);

- цей договір діє до 31.12.2024. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від його виконання (п.10.1).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.

Сторони погодили та підписали Специфікацію №1, яка є додатком №1 від 31.10.2023, відповідно до якої до поставки належало зерно пшениці 2 клас у кількості 100 т із можливою похибкою в 20%, за ціною 6 150,00 грн. з ПДВ за 1 т, загальною вартістю 615 000,00 грн. зі строком поставки до 01.11.2023. В свою чергу, покупець мав оплатити дану партію товару протягом 10 банківських днів після поставки.

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною №491 від 31.10.2023 на суму 615 000,36 грн. Також позивач зареєстрував в ЄРПН податкову накладну від 31.10.2023 №482 на суму 615 000,36 грн. та сформував рахунок на оплату №110 від 31.10.2023 на суму 615 000,36 грн.

Суд встановив, відповідач мав обов`язок оплатити товар, поставлений за даною специфікацією, до 14.11.2023, а з 15.11.2023 настало прострочення.

Сторони погодили та підписали Специфікацію №2, яка є додатком №2 від 30.11.2023, відповідно до якої до поставки належало зерно пшениці 2 клас у кількості 130 т із можливою похибкою в 20% за ціною 6 150,00 грн. з ПДВ за 1 т, загальною вартістю 799 500,00 грн. зі строком поставки до 01.12.2023. В свою чергу, покупець мав оплатити дану партію товару протягом 10 банківських днів після поставки.

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною №669 від 30.11.2023 на суму 799 500,47 грн. Також позивач зареєстрував в ЄРПН податкову накладну від 30.11.2023 №611 на суму 799 500,47 грн. та сформував рахунок на оплату №118 від 30.11.2023 на суму 799 500,47 грн.

Суд встановив, відповідач мав обов`язок оплатити товар, поставлений за даною специфікацією, до 14.12.2023, а з 15.12.2023 настало прострочення.

Сторони погодили та підписали Специфікацію №3, яка є додатком №3 від 20.02.2024, відповідно до якої до поставки належало зерно пшениці 2 клас у кількості 122,877 т за ціною 6 400,00 грн. з ПДВ за 1 т, зерно пшениці 3 клас у кількості 75,476 т за ціною 5 900,00 грн. з ПДВ за 1 т, загальною вартістю 1 231 721,20 грн. зі строком поставки до 22.02.2024. В свою чергу, покупець мав оплатити дану партію товару протягом 10 банківських днів після поставки.

На виконання вказаного додатку позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною №51 від 20.02.2024 на суму 1 231 722,01 грн. Також позивач зареєстрував в ЄРПН податкову накладну від 20.02.2024 №49 на суму 1 231 722,01 грн. та сформував рахунок на оплату №33 від 20.02.2024 на суму 1 231 722,01 грн.

Суд встановив, відповідач мав обов`язок оплатити товар, поставлений за даною специфікацією, до 11.03.2024, а з 12.03.2024 настало прострочення.

Як вбачається з поданої позивачем виписки за період з 01.10.2023 - 04.06.2024, відповідач:

до 30.11.2023 повністю оплатив рахунок №110 від 31.10.2023 на загальну суму 615000,36 грн., який виставлявся для оплати товару, поставленого за видатковою накладною №491 від 31.10.2023.

до 19.02.2024 повністю оплатив рахунок №118 від 30.11.2023 на загальну суму 799500,47 грн., який виставлявся для оплати товару, поставленого за видатковою накладною №669 від 30.11.2023.

до 31.05.2024 частково оплатив рахунок №33 від 20.02.2024 на суму 1081722,01 грн., який виставлявся для оплати товару, поставленого за видатковою накладною №51 від 20.02.2024.

Станом на дату підписання позовної заяви (04.06.2024) за відповідачем утворилась заборгованість з оплати поставленого товару за видатковою накладною №51 від 20.02.2024 (за рахунком №33 від 20.02.2024), строк оплати якої сплив 11.03.2024, у сумі 150 000,00 грн. (1 231 722,01 грн. мінус 1 081 722,01 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі відповідач погасив вказану заборгованість повністю в сумі 150000,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними інструкціями

№27410 від 07.06.2024 на суму 20 000,00 грн.;

№27446 від 12.06.2024 на суму 20 000,00 грн.;

№27470 від 14.06.2024 на суму 20 000,00 грн.;

№27482 від 17.06.2024 на суму 30 000,00 грн.;

№27500 від 18.06.2024 на суму 30 000,00 грн.;

№27511 від 18.06.2024 на суму 30 000,00 грн.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов`язаних з вирішенням справи по суті, зокрема щодо закриття провадження щодо частини позовних вимог. Крім того, у частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вище викладене, провадження у справі №911/1427/24 у частині стягнення 150 000,00 грн. основного боргу належить закрити відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору шляхом постановлення відповідної ухвали. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та заявив до стягнення 27 450,85 грн. трьох відсотків річних, нарахованих за сукупний період 15.11.2023 03.06.2024, та 37 331,92 грн. інфляційних втрат, нарахованих за сукупний період листопад 2023 року квітень 2024 року. Щодо вказаних вимог суд встановив таке.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем:

Видаткова накладнаСтрок оплатиФактично сплачено, грнОсновний борг, грнПеріод прострочення3%, грн 13.11.2350 000,00 (ПІ №24377)0-- 14.11.2350 000,00 (ПІ №24414)0--№491 від 31.10.2023 на суму 615 000,36 грн.14.11.2023 -- 15.11.2350 000,00 (ПІ №24464)465 000,3615.11.2023-16.11.202376,44 17.11.2350 000,00 (ПІ №24527)415 000,3617.11.2023-20.11.2023136,44 21.11.2350 000,00 (ПІ №24549)365 000,3621.11.202330,00 22.11.2365 000,00 (ПІ №24566)300 000,3622.11.2023-23.11.202349,32 24.11.2350 000,00 (ПІ №24945)250 000,3624.11.2023-26.11.202361,64 27.11.23100 000,00 (ПІ №24970)150 000,3627.11.2023-28.11.202324,66 29.11.23100 000,00 (ПІ №25006)50 000,3629.11.20234,11 30.11.2350 000,36 (ПІ №25021)0--Всього 382,61

Видаткова накладнаСтрок оплатиФактично сплачено, грнОсновний борг, грнПеріод прострочення3%, грн 11.12.2350 000,00 (ПІ №24747) №669 від 30.11.2023 на суму 799 500,47 грн.14.12.2023 749 500,4715.12.2023-19.12.2023308,01 20.12.2350 000,00 (ПІ №25083)699 500,4720.12.2023-21.12.2023114,99 22.12.2350 000,00 (ПІ №25135)649 500,4722.12.2023-25.12.2023213,53 26.12.2350 000,00 (ПІ №25152)599 500,4726.12.2023-21.01.20241 327,57 22.01.2450 000,00 (ПІ №25591)549 500,4722.01.2024-31.01.2024450,41 01.02.2450 000,00 (ПІ №25680)499 500,4701.02.202440,94 02.02.2450 000,00 (ПІ №25688)449 500,4702.02.2024-05.02.2024147,38 06.02.2450 000,00 (ПІ №25747)399 500,4706.02.2024-07.02.202465,49 08.02.2450 000,00 (ПІ №25771)349 500,4708.02.202428,65 09.02.2450 000,00 (ПІ №25799)299 500,4709.02.2024-11.02.202473,65 12.02.2450 000,00 (ПІ №25831)249 500,4712.02.2024-18.02.2024143,16 19.02.24249 500,47 (ПІ №25921)0- Всього 2 913,78

Видаткова накладнаСтрок оплатиФактично сплачено, грнОсновний борг, грнПеріод прострочення3%, грн 23.02.2450 000,00 (ПІ №25982) 29.02.2450 000,00 (ПІ №26080) 06.03.24100 000,00 (ПІ №26173) 07.03.24100 000,00 (ПІ №26186) №51 від 20.02.2024 на суму 1 231 722,0111.03.2024 -- 12.03.2450 000,00 (ПІ №26283)881 722,0112.03.2024-14.03.2024216,80 15.03.2450 000,00 (ПІ №26349)831 722,0115.03.2024-08.04.20241 704,35 09.04.24100 000,00 (ПІ №26671)731 722,0109.04.202459,98 10.04.24100 000,00 (ПІ №26675)631 722,0110.04.202451,78 11.04.2450 000,00 (ПІ №26720)581 722,0111.04.2024-14.04.2024190,73 15.04.2450 000,00 (ПІ №26751)531 722.0115.04.2024-16.04.202487,17 17.04.2431 722.01 (ПІ №26798)500 000,0017.04.2024-24.04.2024327,87 25.04.2450 000,00 (ПІ №26916)450 000,0025.04.202436,89 26.04.2450 000,00 (ПІ №26933)400 000,0026.04.2024-12.05.2024557,38 13.05.2450 000,00 (ПІ №27084)350 000,0013.05.2024-14.05.202457,38 15.05.2430 000,00 (ПІ №27121)320 000,0015.05.202426,23 16.05.2420 000,00 (ПІ №27150)300 000,0016.05.2024-21.05.2024147,54 22.05.2430 000,00 (ПІ №27195)270 000,0022.05.202422,13 23.05.2430 000,00 (ПІ №27218)240 000,0023.05.202419,67 24.05.2430 000,00 (ПІ №27243)210 000,0024.05.2024-26.05.202451,64 27.05.2420 000,00 (ПІ №27260)190 000,0027.05.202415,57 28.05.2420 000,00 (ПІ №27291)170 000,0028.05.2024-30.05.202441,80 31.05.2420 000,00 (ПІ №27352)150 000,0031.05.2024-03.06.202449,18 3 664,09

встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних за заявлений період становить 6 960,48 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періоду (сукупний період листопад 2023 року квітень 2024 року), заявленого позивачем

Видаткова накладнаПрострочена заборгованість, грн.Період простроченняІнфляційні втрати, грн.1. №669 від 30.11.2023549 500,47січень 2024 року2 198,00 249 500,47лютий 2024 року748,502. №51 від 20.02.2024831 722,01березень 2024 року4 158,61 400 000,00квітень 2024 року800,00 150 000,00травень 2024 рокуне заявленоВсього 7 905,11встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за заявлений період становить 7 905,11 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ПСГП «Глорія» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Білоцерківхлібопродукт» 6 960,48 грн. процентів річних та 7 905,11 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку з тим, що спір у справі виник в результаті неправильних дій відповідача, який не розрахувався повністю за отриманий товар, що спричинило необхідність позивачу звертатися до суду з позовом та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам та пропорційно вимогам, провадження за якими судом закрито, а саме в сумі 2472,98 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 4 ст. 129 ГПК України суд залишає за позивачем судовий збір в частині, пропорційній вимогам, у задоволенні яких судом відмовлено, а саме в сумі 748,76 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Глорія» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківхлібопродукт» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, буд. 6, ідентифікаційний код 20608169)

на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Глорія» (19215, Черкаська обл., Жашківський район, с. Кривчунка, вул. О. Левади, буд. 2, ідентифікаційний код 32644275)

6 960,48 грн. (шість тисяч дев`ятсот шістдесят гривень сорок вісім копійок) процентів річних,

7 905,11 грн. (сім тисяч дев`ятсот п`ять гривень одинадцять копійок) інфляційних втрат,

2 472,98 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят дві гривні дев`яносто вісім копійок) судового збору,

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх