Рішення

від 25.07.2024 по справі 920/1421/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.2024м. СумиСправа № 920/1421/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 920/1421/23

за позовом: Фермерського господарства «Натон» (42324, Сумська область, Сумський район, село Постольне, вул. Центральна, буд. 89, код 34878603)

до відповідача: російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, м. москва, вул. житня, буд. 14)

про відшкодування шкоди та збитків у розмірі 18 551 960, 00 грн,

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представника позивача не з`явився,

представника відповідача не з`явився,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації на користь Фермерського господарства «Натон» 18 551 960, 00 грн (вісімнадцять мільйонів п`ятсот п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот шістдесят гривень нуль копійок) в якості відшкодування майнової шкоди та майнових збитків.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.12.2023 справу № 920/1421/23 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою від 20.12.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1421/23 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 06.02.2024, 10:30.

Водночас, підготовче засідання, призначене 06.02.2024, 10:30 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. на лікарняному у період з 05.02.2024 по 14.05.2024.

Ухвалою від 27.05.2024 призначено підготовче засідання на 06.06.2024, 12:30.

Ухвалою від 06.06.2024 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/1421/23 та призначити розгляд справи № 920/1421/23 по суті в судове засідання на 25.07.2024, 12:00.

Представник позивача у судове засідання по суті 25.07.2024 не з`явився. Від представника позивача до суду надійшло клопотання від 12.06.2024 №12-1/06, в якому просить розгляд справи № 920/1421/23 здійснювати за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання по суті 25.07.2024 не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Суд зазначає, що з 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).

Також припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

Враховуючи викладені вище обставини, судом здійснено публікації на офіційному вебсайті судової влади України про розгляд справи та призначені судові засідання по справі № 920/1421/23.

Отже, судом вчинено об`єктивно можливі дії з метою належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено 25.07.2024 у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

За ФГ «НАТОН» зареєстровано наступні об`єкти нерухомого майна:

1) нежитлове приміщення, склад (літ. « 2Ж») загальною площею 1 644,0 м2, а саме одноповерхова будівля (клюшечник), фундамент - бетон, стіни - залізобетонні панелі, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі складське;

2) нежитлове приміщення, птичник широкогабаритний цех № 1, 2 (літ. «М-1») загальною площею 2 371,5 м2, а саме птичник широкогабаритний цех № 1, 2 (літ. «М-1») - одноповерхова будівля, фундамент - цегляний, стіни - цегла, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі-для утримання птиці;

3) нежитлове приміщення, склад (літ. « 1Ж») загальною площею 1 500,4 м2, а саме одноповерхова будівля (клюшечник), фундамент - бетон, стіни - залізобетонні панелі, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі складське;

4) нежитлове приміщення, птичник на 24 тис. голів (літ. «К-1») загальною площею 1 397,9 м2, а саме - одноповерхова будівля, фундамент - бетон, стіни - цегла, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі - для утримання птиці;

5) яйцесклад (літ. « 2С») загальною площею 725,3 м2, а саме - одноповерхова будівля (клюшечник), фундамент - бетон, стіни - залізобетонні панелі, цегла, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі складське;

6) нежитлове приміщення, прохідна (літ. «Л-1») загальною площею 16,3 м2, а саме - одноповерхова будівля, фундамент - цегляний, стіни - цегла, перекриття - дерево, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі - підсобне (для обслуговування функціонування комплексу);

7) нежитлове приміщення, склад зберігання кормів (літ. «Ж-1») загальною площею 1 230,0 м2, а саме - одноповерхова будівля, фундамент - цегла, стіни - цегла, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі складське;

8) пташник № 5 (літ. « 1С») загальною площею 1 332,0 м2, а саме - одноповерхова будівля (клюшечник), фундамент - бетон, стіни - залізобетонні панелі, цегла, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі - для утримання птиці;

9) пташник № 6 (літ. «С-1») загальною площею 1 332,0 м2, а саме - одноповерхова будівля (клюшечник), фундамент - бетон, стіни - залізобетонні панелі, цегла, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі - для утримання птиці;

10) пташник на 36 тис. голів (літ. «Т-1») загальною площею 1 849,1 м2, а саме - одноповерхова будівля (клюшечник), фундамент - бетон, стіни - залізобетонні панелі, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі - для утримання птиці;

11) нежитлове приміщення, будинок тваринника (літ. «О-1») загальною площею 141,8 м2, а саме - одноповерхова будівля, фундамент - цегла, стіни - цегла, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі - для розміщення обслуговуючого персоналу підприємства;

12) нежитлове приміщення, гараж (літ. «З») загальною площею 685,6 м2, а саме - одноповерхова будівля, фундамент - бетон, стіни - цегла, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі - гаражно-складське;

13) нежитлове приміщення, гараж (літ. «В-1») загальною площею 174,8 м2, а саме - одноповерхова будівля, фундамент - бетон, стіни - цегла, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання, водопостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі - гаражно-складське;

14) нежитлове приміщення, гараж з складом (літ. «Г-1») загальною площею 283,6 м2, а саме - одноповерхова будівля, фундамент - бетон, стіни - цегла, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання. Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі - гаражно-складське;

15) нежитлове приміщення, адмінбудівля (літ. «А-2») загальною площею 311,8 м2, а саме - двоповерхова будівля, фундамент - бетонні блоки, стіни - цегла, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - шиферні листи, інженерні мережі - електропостачання, автономне опалення (від котла на твердому паливі). Будівля побудована в 1990 році. Функціональне призначення будівлі - для розміщення адміністративного персоналу підприємства.

28.05.2022, внаслідок ракетного обстрілу з боку російських військ міста Путивль Конотопського району Сумської області зазнали пошкоджень вказані вище об`єкти нерухомості позивача - відповідні приміщення, в кількості 15 позицій за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

1) нежитлове приміщення, склад (літ. « 2Ж»): деформовані стіни (частково зруйновані та зміщенні залізобетонні напіврами (напівоснови - клюшечники), дах - пошкоджені стропила вздовж всієї будівлі, знищено шиферну покрівлю, вікна -вирвані вибуховою хвилею металеві жалюзі та рами вікон всього складу, ворота - пошкоджені ворота з профнастилу у кількості 2 шт., відірвані листи профнастилу біля входу, комунікації: пошкоджені високовольтні кабелі, інші роботи та прилади - виведені з ладу 4 вентилятори, зруйнована апаратна ферментатору, пошкоджена камера відео нагляду;

2) нежитлове приміщення, птичник широкогабаритний цех №1,2 (літ. «М-1»): пташник № 2 площею 1 081,5 м2 (приміщення № 7 поверхневого плану БТІ) було епіцентром вибуху та повністю зруйноване разом з технологічним лініями, бункерами та відновленню не підлягає; пташник № 1 (приміщення № 1 поверхневого плану БТІ) зламані стропила перекриття вздовж всього цеху, вибиті віконні рами (у всій будівлі), металеві двері деформовані, пошкоджено шифер покрівлі, пошкоджені стіни цеху (спостерігаються тріщини та осипання опорядження);

3) нежитлове приміщення, склад (літ. « 1Ж»): стіни - пробиті уламками, пошкоджені залізобетонні напіврами (клюшечники), перекриття - пробиті уламками, є зміщення плит, що опираються на зламану напівраму, пошкоджений покрівельний матеріал - профнастил та утеплювач, які відірвало від основи, вибиті віконні рами;

4) нежитлове приміщення, птичник на 24 тис. голів (літ. «К-1»): стіни - тріщини, осипання опорядження, дах - пошкодження покрівельного матеріалу (частково розбиті листи шиферу), вікна - вибиті всі віконні рами з утеплювачем, пошкоджена вентиляційна система (вентиляційні шахти);

5) яйцесклад (літ. « 2С»): стіни - із західної сторони стіна відійшла від основи, присутні тріщини, осипання опорядження, ворота - зламані ролети;

6) нежитлове приміщення, прохідна (літ. «Л-1»): стіни - присутні тріщини, осипання опорядження, дах - пошкоджений покрівельний матеріал (розбиті листи шиферу), двері - виламана дверна коробка, зламані вхідні двері (ворота);

7) нежитлове приміщення, склад зберігання кормів (літ. «Ж-1»): стіни - присутні тріщини, осипання опорядження, ворота пошкоджені вхідні ворота, вікна вибиті віконні рами;

8) пташник № 5 (літ. « 1С»): пошкоджена система вентиляції (повністю пошкоджені клапани вентиляції, вибиті всі вентиляційні рами з жалюзями);

9)пташник № 6 (літ. «С-1»): пошкоджена система вентиляції (повністю пошкодаені клапани вентиляції, вибиті всі вентиляційні рами з жалюзями);

10) пташник на 36 тис. голів (літ. «Т-1»): з північної сторони вибиті віконні рами;

11) нежитлове приміщення, будинок тваринника (літ. « 0-1»): з північної та західної сторони вибиті віконні рами;

12) нежитлове приміщення, гараж (літ. «З»): з північної сторони вибиті віконні рами;

13) нежитлове приміщення, гараж (літ. «В-1»): з західної сторони вибиті віконні рами;

14) нежитлове приміщення, гараж з складом (літ. «Г-1»): з північної та західної сторони вибиті віконні рами;

15) нежитлове приміщення, адмінбудівля (літ. «А-2»): з північної та західної сторони вибиті віконні рами.

За фактом вказаних обстрілів російською федерацією території нежитлових будівель позивача відкрито кримінальне провадження №12022200520000063 від 28.05.2022 за ч. 1 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до витягу з ЄДРДР 28.05.2022 о 00:20 мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями збройних сил рф, що полягали у здійсненні обстрілів із використанням авіаційної ракети та її потраплянням по території ФГ «НАТОН» за адресою: АДРЕСА_1 , що в наслідок дії вибухової хвилі авіаційної ракети призвели до пошкодження та руйнування зазначених вище об`єктів.

Згідно із Звітом суб`єкта оціночної діяльності - приватного підприємства Експертно оціночної фірми «Апекс» про визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємству, внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності визначено розмір збитків, завданих ФГ «НАТОН» обстрілом російської федерації, по будівлям за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Звіту про визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємству, внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності підтверджено факт спричинення матеріальної шкоди позивачу пошкодженого майна та основних засобів.

Загальний розмір збитків, які були завдані підприємству внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, без урахування ПДВ, з урахуванням округлення, згідно Звіту становить 18 551 960 (вісімнадцять мільйонів п`ятсот п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Фермерське господарство «Натон» визначило відповідачем державу - російську федерацію в особі її міністерства юстиції.

Згідно з частиною 1 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Відповідно до частини 4 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року в справі № 428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою військову діяльність в Україні, включаючи не тільки збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

У даному випадку суд не вбачає підстав для застосування суверенного судового імунітету відповідача, виходячи з наступного.

Як Україна, так і російська федерація, є учасницями міжнародних договорів, а саме:

- Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року (далі - Конвенція про правову допомогу). Вказана Конвенція підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до Закону України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР; РФ - відповідно до Федерального закону від 04.08.1994 року № 16-ФЗ;

- Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 року (далі - Угода). Наведена Угода підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до постанови Верховної Ради України від 19.12.1992 року № 2889-XII; РФ - постановою верховної ради РФ від 09.10.1992 року № 3620-1.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про правову допомогу громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, які проживають на її території, користуються на територіях усіх інших Договірних Сторін щодо своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, які проживають на її території, мають право вільно та безперешкодно звертатися до судів, прокуратури та інших установ інших Договірних Сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні та кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред`являти позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що й громадяни цієї Договірної Сторони. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.

Відповідно до частин 1, 3 статті 42 Конвенції про правову допомогу у справах про відшкодування шкоди (крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій), компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. При цьому, наведена Конвенція про правову допомогу не містить жодних застережень щодо юрисдикції відповідному суду спорів про відшкодування шкоди, відповідачем у яких виступає держава чи державні органи відповідної Договірної Сторони.

За умовами статті 1 Угоди ця угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Згідно із підпунктом "г" пункту 1 статті 4 Угоди компетентний суд держави - учасниці має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди.

Одночасно, Угода встановлює особливі правила щодо судового імунітету держав-учасниць. Так, відповідно до пункту 4 статті 4 Угоди справи про визнання недійсними повністю або такими, що не мають нормативного характеру, актів державних і інших органів, а також про відшкодування збитків, завданих господарюючим суб`єктам такими актами або які виникли внаслідок неналежного виконання зазначеними органами своїх обов`язків по відношенню до господарюючих суб`єктів, розглядаються виключно судом за місцем знаходження зазначеного органу.

Таким чином, визначаючи межі свого судового імунітету відповідно до зазначеної Угоди, її учасники (у тому числі російська федерація), встановили: 1) загальне правило, відповідно до якого, виходячи зі змісту статті 1, підпункту "г" пункту 1 статті 4 Угоди, спір про відшкодування шкоди (незалежно від суб`єктного складу сторін, зокрема і у випадку, коли відповідачем по такому спору буде держава чи її орган) підвідомчий суду держави, в якій було вчинено дії із заподіяння шкоди і 2) вичерпний перелік випадків, коли визначені вказаною Угодою правила підсудності спорів не поширюються на спори, відповідачем у якій є державний орган. При цьому, визначені Угодою правила судового імунітету держав-учасниць є вичерпними та поширюються на спори двох типів: 1) щодо недійсності актів органів державної влади та 2) відшкодування збитків, заподіяних суб`єктам господарювання такими актами або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов`язків щодо суб`єкта господарювання.

Відтак, з урахуванням положень статті 1, підпункту "г" пункту 1 статті 4, пункту 4 статті 4 Угоди стосовно спорів про відшкодування шкоди будь-які спори такого роду підвідомчі суду тієї держави, де була заподіяна шкода, крім випадку розгляду спорів про відшкодування збитків, заподіяних суб`єктам господарювання актами органів державної влади, визнаними недійсними або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов`язків щодо суб`єкта господарювання. Тобто, за змістом наведених положень Угоди, будь-які спори про відшкодування шкоди, якщо така шкода не заподіяна прямо передбаченими Угодою та наведеними вище діями органу державної влади, розглядаються компетентним органом (судом) за місцем заподіяння шкоди.

Таким чином, завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії не входить до меж, встановлених Угодою винятків, коли спір не може розглядатись судом за місцем заподіяння шкоди, оскільки така шкода не заподіяна недійсним актом органу державної влади російської федерації, а також не заподіяна неналежним виконанням обов`язків будь-якого із державних органів російської федерації по відношенню до позивача як суб`єкта господарювання, оскільки позивач, як суб`єкт господарювання, не перебував і не перебуває у будь-яких зобов`язальних відносинах як приватно-правового, так і публічно-правового характеру, із жодним з органів відповідача, а отже ні належне, ні неналежне виконання будь-яких обов`язків органів державної влади російської федерації перед позивачем неможливе. При цьому, таке заподіяння шкоди не може бути проявом реалізації будь-яких обов`язків будь-якого із органів РФ в силу своєї явної протиправності, визнаної міжнародними інституціями, зокрема ООН.

Із урахуванням положень статті 42 Конвенції про правову допомогу, статті 1, підпункту "г" пункту 1 статті 4, пункту 4 статті 4 Угоди, щодо відповідної категорії спорів існує явно виражена відмова російської федерації від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору.

Виходячи з наведеного, російська федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні позивачу збитки.

Судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.04.2022 року в справі № 308/9708/19, яка полягає у тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російської федерації, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 року в справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 року в справі № 311/498/20, від 12.10.2022 року в справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року в справі № 990/80/22.

Відтак, відповідно до Угоди, судовий імунітет російської федерації у даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.

Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді цього спору є матеріальний закон України.

Одночасно, відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із статтею 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Аналогічна за змістом норма викладена у статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.

Отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Тобто, збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі N 910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі N 917/1651/16.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особа та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

У силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Тому будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і ракетний обстріл майна позивача, здійснений в рамках реалізації акту агресії відповідачем.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони та звичаї війни на суходолі (додаток до конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинку чи споруди.

Згідно з пунктами 1,3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року (набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, відшкодовує збитки, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Відтак, стягнення відповідної шкоди має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.

За таких умов, пред`явлення позовних вимоги до російської федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Пред`явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов`язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з ЄДРДР 28.05.2022 о 00:20 мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями збройних сил рф, що полягали у здійсненні обстрілів із використанням авіаційної ракети та її потраплянням по території ФГ «НАТОН» за адресою: АДРЕСА_1 , що в наслідок дії вибухової хвилі авіаційної ракети призвели до пошкодження та руйнування зазначених вище об`єктів (кримінальне провадження №12022200520000063 від 28.05.2022 за ч. 1 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни).

Відповідно до Звіту про визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємству, внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації (завданих ФГ «НАТОН» обстрілом російської федерації, по будівлям за адресою: АДРЕСА_1 ), а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності підтверджено факт спричинення матеріальної шкоди позивачу пошкодженого майна та основних засобів. Загальний розмір збитків згідно Звіту становить 18 551 960 (вісімнадцять мільйонів п`ятсот п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку пункту 22 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, м. москва, вул. житня, буд. 14) на користь Фермерського господарства «Натон» (42324, Сумська область, Сумський район, село Постольне, вул. Центральна, буд. 89, код 34878603) 18 551 960, 00 грн (вісімнадцять мільйонів п`ятсот п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот шістдесят гривень нуль копійок) відшкодування майнової шкоди та майнових збитків.

3. Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, місто москва, вулиця житня, будинок 14) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 278 279, 40 грн (двісті сімдесят вісім тисяч двісті сімдесят дев`ять гривень сорок копійок).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Дата складання та підписання тексту рішення - 02.08.2024.

СуддяЮ.А. Джепа