Рішення

від 21.07.2024 по справі 925/1316/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1316/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: Тищенко Ю.П. - адвокат за ордером;

від першого відповідача: Ніколаєв О.В. - адвокат за ордером;

від другого відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнум" ( м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин Будівельник і К" ( м. Черкаси ) та до Черкаської міської ради ( м. Черкаси) про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів з вимогами :

- визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Сигнум" право власності на під`їзну залізничну колію № 21 довжиною 916,0 м., яка є продовженням колії № 16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" і знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 74:

- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом:

* скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,6654 га з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032 шляхом виключення з державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки;

* скасування запису у Поземельній книзі щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 0,6654 га з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032.

Незалежно від посилання на інші судові справи, по всьому тексту рішення під визначеннями Позивач та Відповідач 1 маються на увазі сторони даної справи № 925/1316/22.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В ході розгляду справи позивач свої вимоги підтримує, а Відповідач1 просить у їх задоволенні відмовити.

Відповідач2, Черкаська міська рада, вважає себе неналежним відповідачем, яким не було порушеного права позивача і в позові просить відмовити.

Спір сторонами не врегульовано.

Ухвалою від 22.12.2022 суд задовольнив повністю заяву позивача ТОВ "Сигнум" від 21.12.2022 про забезпечення позову та заборонив Черкаській міській раді, органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти дії стосовно земельної ділянки під спірними майном.

Постановою ПАГС від 18.04.2023 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.12.2022 у справі № 925/1316/22 скасовано, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Постановою від 29.06.2023 Верховним Судом постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 скасовано, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.12.2022 у справі № 925/1316/22 залишено в силі.

Ухвалою від 17.01.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача1 від 10.01.2023 про скасування заходів забезпечення позову.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи і пояснення представників обох сторін і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 153 том 1 оборот) вказує, що ТОВ "Будівельник і К" є правонаступником прав та обов`язків реорганізованого шляхом приєднання колективного торгово-виробничого підприємства магазин "Строитель" і з даного питання спору між учасниками справи немає.

Ці обставини були також встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 24 вересня 2007 р. у справі № 11/2773 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Будівельник і К до приватного підприємця Таран С.О., третьої особи на боці відповідача Черкаської міської ради про визнання права власності.

Рішення суду у цій справі базується на доказах про укладення 26.04.1994 р. між управлінням приватизації і комунального майна Черкаської ОДА та товариством покупців членів трудового колективу Черкаського державного комунального торгово-виробничого підприємства "Магазин "Строитель" договору купівлі-продажу державного майна-цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства "Магазин "Строитель", за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 569/1 та вул. Першотравнева, 74. Майно на виконання Договору передано покупцю по акту від 14.09.1994 року.

Також встановлено, що 09 листопада 1994 р. виконкомом Черкаської міської ради зареєстровано за № 14206277 статут колективного торгово-виробничого підприємства магазин "Строитель" в "Загальних положеннях" якого визначено, що підприємство створено товариством покупців членів трудового колективу Черкаського державного комунального торгово-виробничого підприємства "Магазин "Строитель" на базі майна, придбаного за договором від 26.04.94 р. (далі КТВП магазин "Строитель").

20 червня 2005 р. загальними зборами засновників КТВП магазин "Строитель" прийнято рішення про реорганізацію КТВП магазин "Строитель" шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю „магазин „Будівельник і К (протокол № 11 загальних зборів засновників КТВП магазин "Строитель" від 20.06.2005 р.) .

29.11.2005 р. загальними зборами засновників позивача прийнято рішення про приєднання КТВП магазин "Строитель" до ТОВ "Магазин "Будівельник і К" (протокол загальних зборів засновників ТОВ "Магазин "Будівельник і К" № 14 від 29.11.2005 р.)

20.10.2005 р. у відповідності до передавального акту активи, капітал та зобов`язання КТВП магазин "Строитель" станом на 20 жовтня 2005 р., у тому числі гараж, столярний цех літ. А-І, частину огорожі № 1-3, огорожу № 4, відмостку І та залізничну колію ІІ, що розміщені за адресою: м. Черкаси, вул. Першотравнева, 74 передано на баланс правонаступника ТОВ "Магазин "Будівельник і К" та зареєстровано виконкомом Черкаської міської ради 28.09.2006 р. за № 10261050002002406 статут ТОВ "Магазин "Будівельник і К" в новій редакції відповідно до пункту 1.2. якого ТОВ "Магазин "Будівельник і К" є правонаступником всіх прав та обов`язків КТВП магазин "Строитель".

На підставі цих доказів суд рішенням у справі № 11/2773 визнав за товариством з обмеженою відповідальністю „Магазин "Будівельник і К (м. Черкаси, вул. Чигиринська, 569/1, код 30476867) право власності на гараж, столярний цех літ. А-І, частину огорожі № 1-3, огорожу № 4, відмостку І та залізничну колію ІІ, що розміщені за адресою: м. Черкаси, вул. Першотравнева, 74.

За правилами ч. 4 ст. 74 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З матеріалів справи вбачається і сторонами також не заперечується, що 26.04.1994 року за договором купівлі-продажу державного майна (а.с. 52 том 1) Черкаське державне комунальне торгово-виробниче підприємство "Магазин "Строитель", як правопопередник відповідача 1 (ТОВ "Магазин Будівельник і К") придбав державне майно цілісного майнового комплексу ДКТВП "Строитель" за адресою м. Черкаси, вул. Чигиринська, 569/1, вул. Першотравнева, 74. Майно підприємства включає в себе всі активи і пасиви, інвентар, обладнання та інше майно згідно із Актом інвентаризації, який додавався до цього Договору (розділ І).

На підставі цього Договору правопопереднику Відповідача1 було видано Свідоцтво про власність від 14.09.1994 (а.с. 56 том 1) та складено Акт передачі державного майна від цієї ж дати (а.с. 57 том 1).

Згідно наявних у справі документів з Інвентаризаційної справи КП ЧООБТІ за ЧКТВПМ "Строитель" на підставі вказаного Договору від 26.04.1994 було зареєстровано будівлі та споруди у складі придбаного цілісного майнового комплексу (а.с. 58 том 1), відомості про які внесено також і до Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.60,61 том 1).

Серед переліченого на праві власності за ЧКТВПМ "Строитель" майна обліковується залізнична колія без вказівки її метражу та будь-яких характеристик.

В подальшому, 19.04.2005 року ЧКТВПМ "Строитель" (як продавець) та ТОВ "Сигнум" (як Покупець) уклали нотаріально-посвідчений Договір купівлі-продажу (а.с. 17 том 1) за згодою третьої сторони цього договору - АКПІБ "Промінвестбанк" (далі - нотаріальний Договір).

Предметом купівлі-продажу за цим нотаріальним Договором (Об`єкт) стала частина комплексу будівель за адресою м. Черкаси, вул. Першотравнева, 74 (склади літери Б1, В,Г,Д,Ж,З,Е,И,К,Л,М,Н,О, С,Т та частина огорожі № 1-3) і вказано, що повна характеристика об`єкта наведена в інвентаризаційній справі.

В п.2 нотаріального Договору сторони обумовили, що будь-які інженерні комунікації, зокрема, лінії електропостачання, телефонні лінії, пожежні водойми, санітарно-технічні системи та інші системи комунікацій, стаціонарно встановлене обладнання і механізми, тобто, все, що знаходиться у нежилій будівлі, а також асфальтобетонне покриття, залізнична під`їзна колія та інші елементи інфраструктури (зовнішні інженерні мережі) також передаються за Договором у власність Покупця.

Продавець несе відповідальність за відчуження, демонтаж, тощо перерахованих вище інженерних комунікацій з дня укладення цього Договору до моменту фактичного звільнення (передачі) об`єкта (п. 3 нотаріального Договору).

Продавець надає Покупцю право вільного (без будь-яких обмежень) постійного та безоплатного користування залізничною під`їзною колією, що проходить по території Продавця (п. 4).

Продаж Об`єкта проводиться відповідно до ЗУ "Про іпотеку" згідно листа-згоди Іпотекодержателя Промінвестбанку від 19.04.2005 (п. 6).

У п. 8 нотаріального Договору міститься посилання на Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, видане КП ЧООБТІ № 4917869 (а.с. 60 том 1) з якого взято балансову вартість Об`єкта.

Між позивачем та Відповідачем1 виник спір щодо того, чи було продано у складі Об`єкта за нотаріальним Договором всю приналежну Продавцю залізничну колію № 21 (яка є продовженням колії № 16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"), що знаходиться по вул. Героїв Холодного Яру, 74 у м. Черкаси чи лише її частину.

Сторони не заперечують, що за результатом укладення нотаріального Договору у власності Відповідача1 ще залишилося інше нерухоме майно (приміщення) і йому належить земельна ділянка під ними. По цій земельній ділянці в даний час проходить спірна залізнична колія.

За доводами представників обох сторін, з часу укладення ними нотаріального Договору і до часу виникнення спору у 2021-2022 роках, позивач без будь-яких заперечень та обмежень користувався всією залізничною колією, яка проходить по земельних ділянках обох сторін спору - Позивача та Відповідача1, на яких знаходиться їх нерухоме майно.

В даний час Позивач та Відповідач1 одночасно претендують на оформлення земельної ділянки виключно кожен на свою користь під залізною колією, з метою чого вже звернулися до Черкаської міської ради за дозволами на розроблення документації із землеустрою.

Станом на час розгляду спору, питання відведення земельної ділянки під спірну залізничну колію Черкаською міською радою не вирішено.

У відповідності до ст. 180 ГК України змiст господарського договору становлять умови договору, визначенi угодою його сторiн, спрямованою на встановлення, змiну або припинення господарських зобов`язань, як погодженi сторонами, так i тi, що приймаються ними як обов`язковi умови договору вiдповiдно до законодавства.

Господарський договiр вважається укладеним, якщо мiж сторонами у передбачених законом порядку та формi досягнуто згоди щодо усiх його iстотних умов. Iстотними є умови, визнанi такими за законом чи необхiднi для договорiв даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однiєї iз сторiн повинна бути досягнута згода.

При укладеннi господарського договору сторони зобов`язанi у будь-якому разi погодити предмет, цiну та строк дiї договору.

Позивач доводить, що виходячи з прямого змісту нотаріального Договору від 19.05.2005 його сторонами було погоджено, що до складу Об`єкта продажу входить вся залізнична під`їзна колія, без будь-якого виділення жодної її ділянки, яка б залишилась у власності продавця, оскільки метраж колії чи інший її розподіл між сторонами Договору не зазначався.

Натомість у відзиві на позов (а.с. 153 том 1) Відповідач1 (ТОВ "Магазин "Будівельник і К") вказує, що за умовами нотаріального Договору :

- позивачу було продано частину комплексу будівель ( п. 1 Договору);

- в п. 4 Договору передбачено, що Продавець надає Покупцю право вільного (без будь-яких обмежень) постійного безоплатного користування залізничною під`їзною колією , що проходить по території Продавця;

- сторони Договору саме таким чином його умовами встановили порядок користування залізничною колією та земельною ділянкою;

- 03.07.2007 сторони склали Акт розмежування права власності залізничної колії і в ньому прямо зазначили, що Позивачу належить на праві власності частина залізничної колії від межі розподілу земельної ділянки і складає 151,5 м., а ТОВ "Магазин "Будівельник і К" належить залізнична колія довжиною 444 м. від точки розділу і до точки примикання до залізничної колії № 21;

- у Позивача немає доказів окремої реєстрації права власності на спірну залізничну колію як на нерухоме майно тому він не може цим майном володіти на праві власності.

В справу Відповідачем1 подано Акт від 03.04.2007 (а.с. 157 том 1) за умовами якого ТОВ "Магазин "Будівельник і К" та ТОВ "Сигнум" вирішили розмежувати право власності на залізничну колію між цими товариствами і суду пред`явлено його оригінал.

За Актом від 03.04.2007 його сторонами вирішено, що відповідно до п. 3 Договору від 19.30.2005 (дану описку сторонами не усунуто) частина під`їзної колії переходить у власність ТОВ "Сигнум" на тій земельній ділянці, яку передав КТВП "Магазин Строитель".

Загальна довжина залізничної колії від межі розділу земельної ділянки складає 151,5 м. і є власністю ТОВ "Сигнум".

Власністю ТОВ "Магазин будівельник" є залізнична колія довжиною 444 м. від точки розподілу межі до точки примикання до залізничної колії № 21.

Загальна довжина колії ТОВ м-н Будівельник і К та ТОВ "Сигнум" складає 595,5 м.

Позивач та Відповідач1 стверджують що ніякого іншого окремого Договору, додатком до якого міг би слугувати цей Акт від 03.04.2007 , не існує.

Суд вважає, що даний Акт не може вважатися належним оформленням змін умов нотаріального Договору від 19.04.2005 (а.с. 17 том 1) виходячи з наступного:

19.04.2005 року між Позивачем та Відповідачем1 було укладено нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу (а.с. 17 том 1).

У відповідності до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Акт від 03.04.2007 нотаріально не посвідчено, тому він ніяким чином не може вважатися належною зміною до нотаріального Договору що відповідає вимогам закону (навіть якщо він не має форми додаткової угоди).

Згідно п. 16 нотаріального Договору його сторонами вирішено, що лише умови про користування спільними інженерними мережами (що не переходять у власність Покупця) обумовлюються сторонами окремо в окремому Договорі.

Як доводить Позивач, нотаріальним Договором визначено перехід у його власність всієї залізничної колії і цієї позиції його представники притримуються в ході розгляду справи.

Якщо навіть передбачити, що за наслідками укладення нотаріального Договору спірна залізнична колія опинилася у спільній сумісній власності Позивача та Відповідача1 (як повинно випливати з доводів Відповідача1) і сторони домовилися про її спільне використання та визначення метражу їх частин, то слід вказати на такі обставини:

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Отже, право спільної власності це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За наслідками укладення нотаріального Договору ніякі частки у залізничній колії сторонами Договору не визначалися.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, у відповідності до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

При поділі майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності (ст. 372 ЦК України), майно може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу право спільної сумісної власності на майно припиняється. При цьому частки співвласників є рівними, але можуть бути змінені за домовленістю співвласників, за законом або на підставі рішення суду.

Всі Договори про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній, частковій власності, укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню.

Акт від 03.04.2007 (а.с. 157 том 1) про розподіл права власності на залізничну колію нотаріально не посвідчувався.

Згідно ст. 220 ЦК України - у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Суду не надано доказів, що ТОВ "Сигнум" та ТОВ "Магазин "Будівельник і К" намагалися врегулювати питання нотаріального посвідчення Акту від 03.04.2007 як окремого правочину чи як змін до нотаріального Договору про розподіл спільного майна - залізничної колії - та порядок користування ним.

Отже суд не вбачає підстав для прийняття Акту від 03.04.2007 як належного і допустимого доказу досягнення між Позивачем та Відповідачем1 угоди про розподіл права власності на залізничну колію, що б свідчило про визнання позивачем доводів відповідача про часткове право власності на колію у обох сторін.

Крім того, у тексті Акту вказано про розподіл залізничної колії, і частина 444 м. що є у власності ТОВ "Магазин "Будівельник", від точки розділу межі до точки примикання до залізничної колії № 21.

Тобто, мова в Акті йде про залізничне полотно, що примикає до залізничної колії № 21, а спір між сторонами існує щодо самої залізничної колії № 21.

За правилами ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи цю норму та оцінюючи істотні, спеціально погоджені обома сторонами, умови нотаріального Договору від 19.04.2005 (а.с. 17 том 1) суд приходить до таких висновків:

Об`єкт договору (його повна характеристика) визначається його сторонами за даними інвентаризаційної справи (п. 1).

Сторонами не заперечується, що на підставі відомостей з Інвентаризаційної справи на майно Відповідача1, його майно реєструвалося у реєстрі права власності на нерухоме майно та йому видавалися Свідоцтва, на які спирався нотаріус при посвідченні Договору від 19.04.2005, в яких є вказівка на літ. ІІ на плані земельної ділянки під якою значиться залізнична колія без додаткових характеристик.

Без обмеження метражем чи виокремлення за іншими ознаками "залізнична під`їзна колія" внесена до переліку складових частин Об`єкта продажу у п. 3 нотаріального Договору та передається Позивачу у власність.

В Акті приймання-передачі від 22.04.2005 (а.с. 20 том 1) також не вказано будь-яких обмежень щодо метражу залізничної колії, яка продається Позивачу за нотаріальним Договором.

Отже з нотаріального Договору не випливає обґрунтованих підстав вважати, що за результатами його укладення у власності Продавця залишається якась частина залізничної колії і про це сторонами Договору досягнуто спеціальної чіткої угоди.

Оскільки за умовами п. 10,11 нотаріального Договору право власності на Об`єкт переходить до Позивача не відразу після його підписання, а після сплати повної суми коштів за Об`єкт і Продавець має звільнити Об`єкт та передати ключі лише з моменту підписання акту приймання-передачі і весь цей період Продавець повністю несе відповідальність за схоронність Об`єкта (п. 3), то умови п. 4 Договору логічно слід трактувати так, що Позивачу до моменту переходу до нього права власності на об`єкт (в складі якого є залізнична колія), вже надається безперешкодне право користування залізничною колією.

Крім того цей пункт також окремо підтверджує і надання Відповідачем1 Позивачу права безперешкодного і безоплатного користування залізничною колією, що проходить по території Продавця. Тобто, сторони вирішили обійтися без сервітуту чи іншого врегулювання питання користування залізницею, що проходить по території Продавця.

Як з`ясовано судом з пояснень представників сторін, спірна під`їзна залізнична колія частково проходить через земельну ділянку, зайняту нерухомим майном ТОВ "Магазин Будівельник і К" і ділянка огороджена його парканом. У паркані наявні ворота, які надають Відповідачу1 можливість повністю перекрити ними рух по залізничній під`їзній колії. Отже і ця обставина, на думку суду, вказує на домовленість Відповідача1 із Позивачем не чинити йому перешкоди у користуванні залізничною колією.

Як з`ясовано судом, після укладення нотаріального Договору склалася ситуація, що частина приміщень бази стала належати Позивачу, а частина приміщень залишилася у власності Відповідача1 і ці приміщення розташовані на прилеглих одна до одної частинах земельної ділянки, які належать цим сторонам.

Сторонами не заперечується, що через обидві такі частини земельної ділянки проходить спірна залізнична колія.

Суд звертає увагу, що в п. 4 нотаріального Договору вказано саме про користування Позивачем залізничною колією, що проходить по території Продавця, а не про частину залізниці, що залишається у власності Продавця.

На думку суду, жоден пункт нотаріального Договору від 19.04.2005 прямо не свідчить на користь доводів Відповідача1 про те, що за результатами відчуження Об`єкта, у власності ТОВ "Магазин "Будівельник і К" залишилася хоч якась частина залізниці, яка проходить через обидві частини земельної ділянки, на яких знаходиться нерухоме майно обох сторін спору.

В нотаріальному Договорі дійсно не вказано номер залізничного полотна, однак позивач доводить, що предметом спору є під`їзна залізнична колія № 21, яка є продовженням колії № 16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

Суду не доведено належними і допустимими доказами достовірність доводів Відповідача1, що висловлені в ході розгляду справи, що на території бази ТОВ "Магазин "Будівельник і К" є декілька залізничних колій. Тому Позивачу за нотаріальним Договором ніби то було продано не залізничну колію № 21, а інші колії, які є до неї лише примикаючими і мають № 22 та 23, або це взагалі окремі куски залізничного полотна, які навіть не приєднані до гілок цих під`їзних колій і не можуть експлуатуватися за призначенням.

Умовами нотаріального Договору продаж Позивачу лише коротких колій, примикаючих до залізничного полотна № 21, прямо не передбачено, не визначено, та тому належними і допустимими доказами це не підтверджено.

Позивач доводить, що після укладення нотаріального Договору він користувався саме спірною залізничною колією № 21 і ніяких заперечень у Відповідача1 проти цього не виникало. Це говорить про те, що між сторонами спору насправді не було непорозумінь щодо дійсних умов нотаріального Договору та його виконання.

Як з`ясовано судом із пояснень представників обох сторін, лише залізнична колія № 21 є основною (бо з`єднана із загальною системою залізниць через примикання до колії № 16 станції Змагайлівка), діючою та такою, що постійно експлуатується за своїм призначенням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок про те, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору він є обов`язковим для сторін, всі визначені ним права та обов`язки повинні належно здійснюватися та виконуватися.

У пункті 22 нотаріального Договору його сторони окремо визначили, що він містить весь обсяг домовленостей між сторонами щодо предмету цього договору, відміняє і робить не дійсними всі інші усні та письмові зобов`язання, прийняті сторонами до підписання даного договору.

Додаткових угод на зміну його умов сторонами не укладалося.

Ст. 629 Цивільного кодексу України закріплює принцип обов`язковості договору без права на односторонню відмову від нього чи односторонню зміну його умов (за загальними правилом).

В період розгляду даної справи між Позивачем та Відповідачем1 було вирішено спір з приводу визнання за Відповідачем1 права власності на під`їзну залізничну колію № 21 довжиною 444м., яка є продовженням залізничної колії № 16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

Позивачем із клопотанням від 21.06.24 в справу надано копію позовної заяви Відповідача1, в якій самим Відповідачем1 вказано, що в експлуатацію КВТП "Магазин "Строитель" було введено саме залізничну колію 21 відповідно до Акту від 15.12.1993 року.

На цю обставину звертає увагу і ТОВ "Сигнум", що ніяка інша залізнична колія не вводилася Відповідачем1 у експлуатацію, тому і не могла продаватися Позивачу за нотаріальним Договором.

Суд вже зауважував, що за умовам нотаріального Договору повна технічна характеристика Об`єкта наводиться у інвентарній справі. В усіх документах, які надані сторонами суду, і які можуть бути віднесені до інвентарної справи чи реєстраційних документів, які складені на її підставі, значиться лише залізнична колія ІІ.

В листі Промінвестбанку, який отримувався Відповідачем1 для укладення нотаріального Договору, вказано про згоду на продаж по нотаріальному Договору частини залізничної колії, однак у тексті слово "частина" не розшифровано і Промінвест банк не визнав недійсним нотаріальний договір з підстав неправильного визначення складових Об`єкта продажу та дефекту власної згоди на відчуження іпотечного майна.

Лист-згода Промінвестбанку ніяким чином не може бути вирішальним доказом для визначення складових частин Об`єкта продажу, який, як істотна умова нотаріального договору, визначається виключно Продавцем і Покупцем.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2023 у справі № 925/222/23 відмовлено повністю у задоволенні позову ТОВ "Магазин "Будівельник і К" до ТОВ "Сигнум" (за участю третьої особи Черкаської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту") про визнання права власності на 444 метри під`їзної залізничної колії №21 по ст. Змагайлівка.

Суд у вказаній справі прийняв таке рішення на підставі, зокрема, встановлених обставин, що нотаріальний Договір від 19.04.2005 не було визнано недійсним; при його укладенні мало місце вільне волевиявлення продавця на передачу і набуття покупцем майнового комплексу у власність, а також цілісність під`їзної колії №21 по ст. Змагайлівка; право власності на під`їзну колію №21 Продавець передав за відплатним договором за згоди іпотекодержателя ще в 2005 році; суд встановив відсутність порушеного у ТОВ "Магазин "Будівельник і К" права власності на залізничну колію № 21, яку він повністю продав у складі цілісного майнового комплексу за Договором від 19.04.2005.

Постановою ПАГС від 01.05.2024 у справі № 925/222/23 суд апеляційної інстанції підтвердив висновки суду першої інстанції про те, що у власність покупця ТОВ "Сигнум" була, зокрема, передана вся залізнична під`їзна колія ІІ та інші елементи інфраструктури (зовнішні інженерні мережі). При цьому ТОВ "Магазин "Будівельник і К" не надав належних доказів наявності у нього станом на дату укладення нотаріального договору-купівлі продажу від 19.04.2005 у власності іншої під`їзної колії ніж колія № 21.

При вирішенні спору у справі № 925/1316/22 та на підставі оцінки наявних у справі доказів порізно та в їх сукупності, у суду немає підстав вважати, що залізнична колія № 21 та залізнична колія ІІ (по інвентаризаційних документах) це не один і той же об`єкт. Суд приходить до висновку, що при посиланні сторонами на ці назви мова йде про одну і ту саму спірну залізничну колію, що повністю входить до складових частин Об`єкта продажу за нотаріальним Договором .

Позивач також доводить, що після укладення нотаріального Договору ТОВ "Сигнум" постійно опікувався технічним станом всього залізничного полотна та його конструктивних елементів, проводив огляди їх технічного стану, враховував та усував виявлені недоліки при оглядах.

Позивач на своє ім`я також отримав правовстановлюючі документи на під`їзну залізничну колію № 21, а саме Технічний паспорт на під`їзну залізничну колію № 21, виготовлений Службою капітальних вкладень Одеської залізниці (а.с. 22 том 1), затверджену Інструкцію щодо її використання, та акт розмежування балансової належності (а.с. 42 том 1). Ці документи складалися за участі лише позивача, тому вони також доказують, що єдиним належним власником під`їзної залізничної колії № 21 на всю її довжину без виключень, є саме ТОВ "Сигнум".

В паспорті вказано, що у мережу залізниць загального користування під`їзна колія включена на станції Змагайлівка і під`їзна колія ТОВ "Сигнум" є продовженням станційної колії № 16. Межа під`їзної колії - ізостик сигнала М1. В паспорті також вказано на існування окремих колій (дільниці) № 22 та 23, які входять у загальну систему під`їзних колій, право власності на які за собою позивач не доказує.

Отже, з урахуванням рішення у справі № 925/222/23 Господарського суду Черкаської області, за яким ТОВу «Магазин «Будівельник і К» було відмовлено у визнанні за ним права власності на під`їзну залізничну колію № 21 і спростовано доводи цього товариства, що ним не було продано всю залізничну колію № 21 на користь ТОВ "Сигнум" за нотаріальним Договором, суд приходить до висновку, що єдиним законним власником цієї залізничної колії є саме ТОВ "Сигнум".

Право власності на всю залізничну колію № 21 (під`їзна залізнична колія ІІ) набуто позивачем за умовами нотаріального Договору від 19.04.2005 року.

Статтею 316 Цивільного кодексу України встановлюється, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Дана норма застосовується виключно у випадках, якщо право власності вже було набуто власником до часу виникнення спору із особою, що оспорює чи не визнає таке право і не може бути застосована для первинного набуття права власності на спірне майно.

Предметом доказування у справі також є загальна довжина під`їзної колії № 21, визнання права власності на яку просить вирішити позивач.

Як вже встановлено судом, за договором купівлі-продажу 3-2891 від 26.04.1994 (а.с. 52 том 1) Черкаське колективне торгово-виробниче підприємство "Будівельник" стало власником виробничого комплексу по вул. Першотравневій,74 в м.Черкаси (вулиця перейменована в Героїв Холодного Яру).

Згідно з передавальним актом Колективне торгово-виробниче підприємство "Магазин "Строитель" станом на 20.10.2005 (а.с. 63 том 1) при реорганізації в Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Будівельник і К" на баланс останнього передана під`їзна колія вартістю 183,7 тис грн. (без ідентифікаційних ознак).

Відповідач1 замовляв інвентаризацію приналежного йому майна, про що КП ЧООБТІ оформлено Довідки-характеристики у 2001 та 2002 роках (а.с. 58,59 том 1) в яких вказано на існування у складі комплексу будівель залізничної колії ІІ без визначення її протяжності.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №2957318 від 01.03.2004 Колективне торгово-виробниче підприємство "Магазин "Строитель" є власником об`єкта, в тому числі колії ІІ (а.с. 60 том 1). Довжина колії, її ідентифікаційні ознаки - не вказані.

Відповідачем1 суду не було подано до матеріалів справи доказів наявності у нього на праві власності станом на дату укладення нотаріального Договору іншої під`їзної колії ніж колія № 21 (ІІ) та з вказівкою якими літерами така інша колія позначається у документах.

Позивач просить суд визнати право власності на під`їзну залізничну колію № 21 довжиною 916,0 м., яка є продовженням колії № 16 станції Змагайлівка Черкаської філії "Київ-Дніпровське МППЗТ". Місце знаходження цієї колії (як примикання до вказаної колії № 16) сторонами не оспорюється.

Окрема реєстрація права власності на дану колію із вказівкою її метражу відсутня, також відсутні і рішення суду у спорах за участі сторін із встановленням довжини колії.

В Технічному паспорті (виготовлений ФОП Гугля С.В. у 2020 році) на комплекс будівель та споруд по вул. Героїв Холодного Яру, 74, який складено для ТОВ "Магазин "Будівельник і К" (а.с. 10 том 1) залізнична колія ІІ зазначена без вказівки її протяжності.

За даними Технічного паспорта під`їзної залізничної колії ТОВ "Сигнум", що виготовлений Службою капітальних вкладень Одеської залізниці у 2010 році (а.с. 22 том 1) у таблицях до нього вказано, що загальна довжина під`їзної колії № 21 становить 916 м.

Таку ж протяжність колії № 21 вказано і в Акті розмежування балансової належності між ТОВ "Сигнум" та Черкаською філією ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (а.с. 42 том 1).

Натомість у Акті від 03.04.2007 про розмежування права власності (а.с. 157 том 1) було вказано, що загальна довжина колії складає 595,5 м. - з яких 51,5 м. є власністю ТОВ "Сигнум", а решта 444 м. є власністю ТОВ "Магазин Будівельник і К" (а.с. 157 том 1).

Щодо даного Акту суд вже обґрунтував, що він не змінює собою умов нотаріального Договору, не є його додатком та не є самостійним, укладеним у належний спосіб, правочином, бо врегульовуючи питання розподілу нерухомого майна він не посвідчений нотаріально.

Крім того в цьому Акті зазначено, що власністю позивача є залізнична колія довжиною 444 м від точки розділу межі до точки примикання до залізничної колії № 21. Схему до Акту з позначенням, де знаходиться місце "від точки розділу межі", сторонами Акту складено не було. Вказівка на словосполучення "до залізничної колії № 21" говорить про регулювання Актом розподілу власності на якусь іншу колію, відмінну від колії № 21, яка до неї примикає. Це можуть бути колії № 22 та 23, які пролягають по території бази і дана обставина вбачається з наявних у справі доказів та не заперечується Відповідачем1.

Суд вважає, що якщо сторонами в справу подано власні письмові та усні суперечливі відомості щодо метражу спірної залізничної колії, то у визначенні протяжності спірного залізничного під`їзного полотна № 21 (ІІ) слід керуватися лише тими технічними документами, які складені компетентними органами залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. N 262 затверджено ПОЛОЖЕННЯ про Державну адміністрацію залізничного транспорту України. Визначено. що Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінінфраструктури.

До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об`єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту (далі - підприємства) за переліком, визначеним Мінінфраструктури.

Укрзалізниця здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу. Укрзалізниця у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінінфраструктури та цим Положенням.

Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457.

Чинними частиною 2 п. 67 Статуту залізниць України, а також Правилами обслуговування залізничних під`їзних колій (п. 1.5) встановлено, що власник залізничної колії повинен мати технічний паспорт на неї.

Позивач ТОВ "Сигнум" на виконання вказаних законодавчих норм, у 2010 році отримав на своє ім`я правовстановлюючі документи на під`їзну залізничну колію № 21, а саме технічний паспорт на під`їзну залізничну колію № 21, виготовлений Службою капітальних вкладень Одеської залізниці (яка підпорядковується Державній адміністрації залізничного транспорту України з Інструкцією щодо її використання (а.с. 15 том 1) та Актом розмежування балансової належності між позивачем та Черкаською філією ПрАТ "Київ-Діпровське МППЗТ" (а.с. 22-42 том 1).

В цих документах довжина колії № 21 вказана 916,0 м. і визнається власністю ТОВ "Сигнум".

Натомість ТОВ "Магазин Будівельник і К" такого паспорту на свою користь, як власник залізничного полотна - не замовляв та не виготовляв.

У Відповідача1 є лише Інструкція про порядок обслуговування та організації маневрової роботи на під`їзному шляху до під`їзного шляху № 21 (затверджена 1994 року - а.с. 204 том 4).

Статтею 21 ЗУ "Про залізничний транспорт" передбачено, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під`їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Власники залізничних під`їзних колій, споруд та устаткування, вантажно-розвантажувальних комплексів, які не належать до залізничного транспорту загального користування за своїми пропускними і вантажопереробними можливостями, повинні забезпечувати необхідні обсяги перевезень, навантаження і розвантаження транспортних засобів, їх зберігання та ефективне використання.

Власники залізничних під`їзних колій здійснюють їх утримання на рівні, що забезпечує безпеку виконання робіт, ефективне використання рухомого складу, збереження вагонного парку та вантажу, який перевозиться.

Розвиток існуючих і будівництво нових станцій залізниць у зв`язку з будівництвом або реконструкцією під`їзних колій проводяться власниками цих колій за свій рахунок.

Позивачем у справу подано пояснення третьої особи Черкаської філії ПрАТ "Київ-Діпровське МППЗТ" зі справи № 925/222/23 (а.с. 16 том 4) з якого вбачаються така позиція цього підприємства:

- в обох сторін спору ТОВ "Сигнум" та ТОВ "Магазин Будівельник і К" відсутні технічні обмеження в доступі до колії № 16 крім лише того, що у ТОВ "Сигнум" є технічна документація на колію № 21 (як у власника) і яка є підставою для експлуатації колії № 21;

- залізнична під`їзна колія № 21 від точки її примикання до колії № 16 від ізостику сигналу М1 до упору (ПК9+16 м) представляє собою цілісну лінійну інженерну транспортну споруду, з`єднану загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією (через колійний розвиток станції Змагайлівка через колію № 16). Вона існує як окремий технологічний комплекс з урахуванням конструктивно-технічної (будови колії) та експлуатаційної характеристики.

Також у листі Черкаської філії ПрАТ "Київ-Діпровське МППЗТ" на виконання вимог ухвали від 15.06.2023 зі справи № 925/222/23 (а.с. 17 оборот - 18 том 4) вказано, що 12.05.2010 ТОВ "Сигнум" звернулося за виготовленням технічного паспорта на під`їзну колію. Вказано, що при проведенні інженерно-вишукувальних робіт на місці зафіксовано довжину колії № 21 - 916,0 м.

Згідно розділу 12 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій (ст. 12.64-77 Статуту Укрзалізниці, п. 1.5. Власник повинен мати технічний паспорт під`їзної колії, де вказані всі характеристики верхньої будови колії , пристроїв вивантаження та розвантажування залізничних вагонів, які використовуються у поїздній та маневровій роботі та призначені для роботи з вагонами та локомотивами залізниці.

Технічний паспорт необхідний клієнту для заключення договору на подачу та забирання вагонів. Тому згідно п. 3.3. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій власник надає залізниці ( в даному випадку Черкаській філії МППЗТ) один примірник технічного паспорту під`їзної колії, копію Статуту підприємства, документи, що засвідчують право підприємницької діяльності, та які підтверджують право власності на залізничну під`їзну колію.

Черкаська філія МППЗТ не підтверджувала доказами існування між нею та ТОВ "Магазин Будівельник і К" договірних відноси на подачу-забирання вагонів чи інші види перевезення вантажів на користь даного товариства.

На думку суду, відсутність у ТОВ "Магазин Будівельник і К" технічної документації (технічного паспорта на колію № 21) підтверджує, що цим товариством після укладення нотаріального договору не здійснювалися та не могли належно здійснюватися повноваження власника під`їзної колії № 21.

Згідно пояснень ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", які надавалися на виконання вимог суду у справі № 925/222/23, позивач ТОВ "Сигнум" для оформлення технічного паспорта на під`їзну колію № 21, подавало докази права власності на вказану під`їзну колію у вигляді нотаріального Договору.

Оскільки ТОВу "Сигнум" не було відмовлено у прийнятті таких підтверджуючих документів, то слід вважати, що і для сторонньої особи (якою в даному випадку ситуативно став ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"), вказівка у нотаріальному Договорі про продаж "залізничної під`їзної колії" явно означала продаж цієї колії всією протяжністю, а не лише якоїсь її частини.

Отже суд приходить до висновку, що у складі Об`єкта продажу по нотаріальному Договору попередник ТОВ "Магазин Будівельник і К" продав ТОВу "Сигнум" всю під`їзну залізничну колію, фактичний метраж якої при оформленні технічного паспорта на неї склав 916 м.

Після укладення нотаріального Договору ні попередник, ні в подальшому правонаступник ТОВ "Магазин Будівельник і К", не здійснював правомочності власника цієї колії, оскільки навіть не оформив на себе технічний паспорт під`їзної залізничної колії. Такий документ згідно положень чинного законодавства, які процитував суд, власник залізничної колії оформляє обов`язково.

За відсутності такого документа у ТОВ "Магазин Будівельник і К" суд відхиляє всі доводи цього товариства про те, що ним також проводилися огляди та техобслуговування залізничного полотна № 21 (а.с. 187,188 том 4) і що це може бути свідченням реалізації права власності на під`їзну колію.

Складені обома сторонами окремо у різні роки після укладення нотаріального Договору Акти огляду під`їзної колії (а.с. 80-105 та а.с. 187,188, 237,238 том 4) суд не бере до уваги, оскільки вони складені сторонами одноособово і суд вже визначився, що для належного підтвердження та реалізації права власності на залізничну колію її власник повинен мати Технічний паспорт на колію, складений в установленому порядку компетентним органом Укрзалізниці.

Відповідач1 має лише Інструкцію про порядок обслуговування та організацію маневрової роботи на під`їзному шляху ТПП Магазин Строитель 1994 року (а.с. 235 том 4), яка складена до часу укладення нотаріального Договору.

При цьому суд також не бере до уваги в якості доказів визнання з боку ТОВ "Магазин Будівельник і К" у листах № 27/08 від 27.08.2021 та № 07/07 від 07.07.2022 (а.с. 182,183 том 1) права власності за ТОВ "Сигнум" на колію № 21, оскільки на вимогу суду по ухвалі від 05.04.2024 (а.с. 94 том 5) позивачем не подано оригінали цих листів для огляду, а Відповідач1 подав докази знищення власної печатки, яка на них проставлена (а.с. 21 том 5 - оригінал Акту знищення від 21.09.2021 Відповідачем1 надано суду для огляду).

Отже з урахуванням цих обставин, на підставі укладеного та не визнаного недійсним нотаріального Договору, суд приходить до висновку, що єдиним належним власником під`їзної залізничної колії № 21 протяжністю 916,0 м., усієї без виключень по її довжині, є ТОВ "Сигнум".

Оскільки на підставі укладеного нотаріального Договору структурні підрозділи Одеської залізниці у відповідності до вимог чинного законодавства оформили всю технічну документацію та Технічний паспорт під`їзної залізничної колії № 21 протяжністю 916,0 м. разом з Інструкцією по її експлуатації на ТОВ "Сигнум", з 2010 року і по даний час ця документація не зазнала змін, то слід вважати, що в Одеської залізниці не було законних підстав вважати, що у цієї залізничної колії можуть бути інші співвласники.

Інших осіб, які можуть бути власниками цього полотна після 2010 року компетентними органами залізничного транспорту не було виявлено і сторони на них не вказували.

Ніякі інші особи крім ТОВ "Магазин Будівельник і К" і ТОВ "Сигнум" не користувалися і не доказували свій стосунок до цієї під`їзної колії і протилежного суду не доведено.

Рішенням суду у справі № 925/222/23 додатково підтверджено відсутність у ТОВ "Магазин Будівельник і К" юридичних підстав бути власником якоїсь частини під`їзної залізничної колії № 21, яка вся ним (його правопопередником) була продана на користь ТОВ "Сигнум" за нотаріальним Договором.

Оскільки Відповідач1 не довів підставність виникнення (збереження) у нього права власності на якусь частину під`їзної залізничної колії № 21, то у нього немає підстав заперечувати проти встановленої компетентним органом Одеської залізниці загальної протяжності цієї під`їзної колії у 916 м.

Станом на даний час облік під`їзної колії № 21 за даними чинного Технічного паспорту на колію, який виготовлена підрозділом Одеської залізниці, обліковується за ТОВ "Сигнум", як за власником колії. Саме для цього ТОВ встановлено режим використання вказаної колії положеннями Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній залізничній колії ТОВ "Сигнум" станції Змагайлівка.

Суд при цьому відхиляє доводи Відповідача1 про відсутність належних доказів виникнення у ТОВ "Сигнум" права власності на під`їзну залізничну колію, якщо її не було зареєстровано у ДР речових прав (пояснення а.с. 50 том 4).

Суд враховує надану позивачем зі справи № 925/222/23 відповідь КП "ЧООБТІ" на звернення директора ЧФ ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (а.с. 23 том 4) про те, що інвентаризації підлягають об`єкти, які розташовані на земельних ділянках із окремими поштовими адресами. Тому виготовлення техпаспорта, як на об`єкт нерухомості, на під`їзну залізничну колію не можливе.

Відсутність такої поштової адреси у залізничної колії унеможливлює її реєстрацію у ДР речових прав як окремого об`єкта.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015р. №1127 (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 23 серпня 2016р. №553) зі змінами і доповненнями.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком.

Зокрема, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна, який має бути пов`язаним фундаментом із землею, подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

та інші документи згідно переліку.

У додаткових поясненнях від 01.09.2023 (а.с. 61 том 4) позивач виклав доводи про юридичну неможливість до часу укладення нотаріального Договору також і для Відповідача1 зареєструвати за собою на праві власності спірну під`їзну колію.

Отже виходячи із технічних особливостей під`їзної залізничної колії, як об`єкта нерухомого майна (що не має окремої поштової адреси та не пов`язана фундаментом із землею), об`єктивну неможливість її інвентаризації, виготовлення техпаспорта, сама по собі відсутність реєстрації у ДР речових прав залізничної колії № 21 як окремого об`єкта нерухомого майна, не є вирішальною обставиною для можливості встановлення наявності чи відсутності права власності на таку колію, права на яку набувалися позивачем у встановленому законом порядку за нотаріальним Договором.

Отже позов в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «СИГНУМ» права власності на під`їзну залізничну колію № 21 довжиною 916,0 м. слід задовольнити повністю.

В частині решти позовних вимог - про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом:

* скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,6654 га з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032 шляхом виключення з державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки;

* скасування запису у Поземельній книзі щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 0,6654 га з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032

судом встановлено наступне:

Стаття 181 ЦК України визначає правовий режим нерухомих та рухомих речей.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Виходячи з даного визначення, спірна під`їзна залізнична колія № 21, як цілісний об`єкт, безумовно є об`єктом нерухомого майна, бо не може бути вільно переміщена в просторі без її руйнування, знецінення та зміни призначення. Без земельної ділянки під нею під`їзна колія взагалі не може використовуватися за призначенням.

При цьому слід звернути увагу на те, що норми законодавства не встановлюють, як обов`язкову ознаку нерухомого майна, наявність фундаменту.

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічні положення містяться також у статті 377 Цивільного Кодексу України.

Вказане є підставою стверджувати, що в межах поділу речей на головні та приналежні, в даному випадку головною річчю залишається об`єкт нерухомості, що знаходиться на земельній ділянці, а приналежністю сама земельна ділянка, яка наслідує юридичну долю нерухомого майна, яке на ній розміщене.

Отже за загальним правилом земельна ділянка під об`єктом нерухомого майна наслідує долю цього об`єкта нерухомого майна, як головної речі і, зазвичай, право власності на земельну ділянку та на об`єкт нерухомого майна на ній виникають та припиняється у однієї особи, що упереджує конфлікт інтересів по використанню даного майна порізно різними особами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, під спорудами розуміються будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Вказаним Державним класифікатором окремо виокремлено інженерні споруди.

Так, до інженерних споруд належать об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т.ін.

Інженерні споруди класифікуються в основному за цільовим призначенням об`єкта.

До інженерних споруд відносяться, зокрема, транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т.ін.

Такий підхід до класифікації об`єктів нерухомого майна викладено у Методичних рекомендаціях стосовно об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації Державної реєстраційної служби України, які схвалені колегією Служби 11.12.2012, протокол № 3.

Метою проведення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є, зокрема, її індивідуалізація, визначення на місцевості, та внесення до єдиної державної геоінформаційної системи ДЗК відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ЗУ "Про державний земельний кадастр").

Проведення державної реєстрації прав на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав є офіційним визнанням і підтвердження виникнення, переходу або припинення речових прав та їх обтяжень на таку земельну ділянку (ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень") .

Отже на підставі наявних доказів у справі суд приходить до висновку, що позивачем, ТОВ "Сигнум", на підставі укладення нотаріального Договору доведено виникнення у нього права власності на під`їзну залізничну колію № 21 довжиною 916,0 м., що проходить по території бази за адресою вул. Героїв Холодного Яру, 74 у м. Черкаси. Об`єкти нерухомого майна бази належать в даний час Позивачу та Відповідачу1 окремо.

Згідно п. 5 нотаріального Договору Об`єкт, який було продано на користь позивача, розташований на земельнійділянці Черкаської міської ради площею 2,2 га, яка надана продавцю у тимчасове користування на підставі Державного акту Б № 015640 (а.с. 47 том 1).

За правилами ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Отже позивач має право за правилами ст. 127,128 ЗК України набути у власність чи у користування земельну ділянку під приналежною йому під`їзною залізничною колією по всій її довжині.

Натомість позивачем було виявлено, що Відповідач1 у 2020 році виготовив на своє ім`я Технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (а.с. 10 том 1). В паспорті серед переліку будівель та споруд вказано і залізничну колію ІІ без визначення її протяжності.

В подальшому, посилаючись на реєстрацію в ДР речових прав нерухомого майна під № 4917869 (а.с. 5 том 1), позивач звернувся до Черкаської міської ради за отриманням дозволу на розроблення документації із землеустрою по вул. Героїв Холодного Яру, 74 у м. Черкаси.

За даними ГУ Держгеокадастру у Черкаській області ( а.с. 44 том 1) у ДЗК містяться відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032 за адресою вул. Героїв Холодного Яру, 74 у м. Черкаси. Площа ділянки 0,6654 га, - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, форма власності - комунальна.

Також позивач вказує, що для розміщення та експлуатації приналежних ТОВ "Сигнум" будівель та споруд залізничного транспорту за адресою вул. Героїв Холодного Яру, 74 у м. Черкаси, позивачу рішенням Черкаської міської ради від 23.12.2021 № 16-76 (а.с. 36 том 1) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1800 га.. яка складається із ділянок:

- площею 0,0137 га (кадастровий номер *****************:03:001:0045);

- площею 0,0045 га ( (кадастровий номер * НОМЕР_1 *:03:001:0044);

- площею 0,1618 га ( (кадастровий номер НОМЕР_1 *:03:001:0043)

за вказаною адресою і надано ці ділянки в оренду на 49 років під залізничну колію (п. 2,3 рішення) .

Всі земельні ділянки внесено до ДЗК та до Публічної кадастрової карти (а.с. 38-41 том 1).

Земельна ділянка з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032 у Публічній кадастровій карті значиться як ділянка комунальної форми власності, доказів оформлення на неї речових прав будь-яких осіб суду не подано.

Позивач доводить, що зі створенням чотирьох вказаних земельних ділянок за однією адресою, за окремими зверненнями до міської ради ТОВ "Сигнум" та ТОВ "Магазин Будівельник і К", склалася ситуація, що частина приналежної ТОВ "Сигнум" під`їзної залізничної колії № 21 проходить по земельній ділянці з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032, яку намагається відвести на свою користь ТОВ "Магазин Будівельник і К" для подальшого отримання в оренду.

Позивач доводить, що виходячи з принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташовано, саме позивач має право на отримання в користування частини земельної ділянки, по якій проходить належна йому на праві власності під`їзна залізнична колія № 21 всією протяжністю.

За даними ГУ Держгеокадастру у Черкаській області ( а.с. 44 том 1) у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель Відділу № 4 відсутня документація із землеустрою на земельну ділянку із кадастровим № 7110136400:03:001:0032.

Однак з проекту рішення ЧМР (а.с. 8 том 1) № 2513-9-з та Техпаспорта на ТОВ "Магазин Будівельник і К" (а.с. 10 том 1) вбачається, що земельна ділянка із кадастровим № 7110136400:03:001:0032 запланована до виділення під комплекс будівель та споруд, серед яких значиться і залізнична колія ІІ.

За правилами ч. 5 ст. 120 ЗК України у разі якщо на земельній ділянці державної, комунальної власності, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право оперативного управління, господарського відання на який переходить від однієї особи до іншої, розміщений інший об`єкт нерухомого майна, набувач права оперативного управління, господарського відання має право вимагати від органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, а також попереднього землекористувача поділу земельної ділянки із виділенням частини земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт і яка необхідна для його обслуговування, в окрему земельну ділянку та передачі її йому у постійне користування (крім випадків, коли набувач права оперативного управління, господарського відання на такий об`єкт не може набувати земельну ділянку у постійне користування).

Отже позивач вправі претендувати на частину земельної ділянки з кадастровим № 7110136400:03:001:0032, що необхідна для обслуговування пролягаючого по ній залізничного полотна ТОВ "Сигнум", а Відповідач1 вправі отримати у своє користування решту цієї ділянки для обслуговування його власних будівель та споруд, що на ній теж знаходяться.

Тому кожен зі сторін спору вправі виділяти під окремий кадастровий номер дві частини ділянки з кадастровим № 7110136400:03:001:0032, які необхідні їм для обслуговування власного майна, що знаходиться на цій ділянці, порізно (для упередження конфліктів).

Це свідчить про неможливість збереження існування земельної ділянки з кадастровим № 7110136400:03:001:0032 у межах її цілісної площі 0,6654 га.

За правилами ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У відповідності до ст. 152 ЗК України Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів

У постанові від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 Велика Палата ВС зазначила, що захист має бути ефективним, тобто здійснюватися із використанням такого способу, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи та інтереси позивача.

З огляду на положення ст. 4 ГПК України і ст.ст. 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову про визнання правочину недійсним можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

Також Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/10956/16 зазначила, що, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

Оскільки на підставі наявних у справі доказів, право власності на під`їзну залізничну колію № 21 за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 74 всією її протяжністю 916,0 м. належить виключно позивачу ТОВ "Сигнум", а частина цієї колії проходить по земельній ділянці з кадастровим № 7110136400:03:001:0032, на якій розташовані будівлі та споруди ТОВ «Магазин «Будівельник і К», то обидва товариства мають право розробити окрему технічну документацію на відведення їм частин цієї ділянки для обслуговування приналежного їм майна.

Тому розроблення технічної документації на вказану земельну ділянку лише на користь ТОВ «Магазин «Будівельник і К» з урахуванням знаходження на ній належного ТОВ "Сигнум" на праві власності нерухомого майна - під`їзної залізничної колії, відбулося з порушенням чинного законодавства.

Суд погоджується із доводами позивача, що існування сформованої земельної ділянки із кадастровим № 7110136400:03:001:0032, яку внесено до ДЗК, унеможливить розробку документації та внесення до ДЗК двох нових ділянок для позивача та відповідача на її місці.

За правилами ч. 3-10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відомості про сформовану земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051 (п.п. 27,29 Порядку).

Відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч. 1 ст.24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За правилами ч. 10 ст. 24 ЗУ "Про державний земельний кадастр" Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно ч. 2-4 ст. 25 цього Закону - Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. N 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (ним визначається процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру) - далі по тексту Порядок.

Порядком встановлено (п. 114), що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру;

3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Пунктом 60 Порядку визначено, що Запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це за формою згідно з додатком 23 особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації:

набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора;

відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи;

зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Згідно п. 61 Порядку -- Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів/ініціала власного імені Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються:

в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора;

у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Згідно п. 62 Порядку Державний кадастровий реєстратор письмово повідомляє протягом трьох робочих днів особу, на яку зареєстрована земельна ділянка, про скасування (поновлення) запису за формою згідно з додатком 10.

За приписами ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Суд вважає, що подальше існування відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032 площею 0,6654 га у Державному земельному кадастрі, неправомірно сформованої під розміщення на ній майна, що належить двом окремим власникам, порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права позивача, ТОВ "Сигнум", який теж має право на оформлення частини цієї ділянки виключно на свою користь під залізничною колією.

Однак, оскільки згідно із положеннями Порядку та ЗУ "Про державний земельний кадастр" за результатами ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки державний кадастровий реєстратор повинен скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, за наслідками чого вся Поземельна книга закривається, то суд вважає безпідставними додаткові вимоги позивача про подальше окреме скасування запису у Поземельній книзі, яка вже не буде активною.

Також, на думку суду, безпідставними є вимоги в частині п. 3 Прохальної частини позову, про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032 площею 0,6654 га саме шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки з огляду на п.60 Порядку.

Даним пунктом прямо передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації:

набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора;

відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи;

зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Тобто Порядком прямо передбачено, що ВСІ відомості про колись зареєстровану земельну ділянку не виключаються з ДЗК безслідно, а зберігаються про неї у статусі архівних відомостей та у архівному шарі геоінформаційної системи.

На думку суду, таким чином також забезпечується прозорість ведення ДЗК та існування у ньому відомостей про всі коли-небудь сформовані земельні ділянки.

Це не перешкоджатиме формуванню та державній реєстрації нових земельних ділянок у ДЗК на місці таких попередніх ділянок, державну реєстрацію яких скасовано у ДЗК.

З підстав викладеного суд приходить до висновку, що позивач довів правомірність правових підстав своїх позовних вимог, які не були спростовані з боку відповідачів належними і допустимими доказами, однак позов підлягає лише до часткового задоволення: слід визнати право власності на під`їзну залізничну колію та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032 площею 0,6654 га. у Державному земельному кадастрі, що повністю захищає та відновлює порушені права позивача.

В решті вимог слід відмовити.

Відповідачі у справі за заявленими вимогами є належними.

За правилами п.2) ч. 1 ст. 129 ГПК України суд має право покласти судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, у відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю чи частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі цих норм та з урахуванням часткового задоволення позову і неправильних дій саме Відповідача1, які спричинили виникнення спору, суд покладає на ТОВ "Магазин "Будівельник і К" судові витрати в сумі 4962,00 грн. (2481,00 грн. х 2 задоволені вимоги), які примусово слід стягнути на користь позивача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «СИГНУМ» (код 32493114, м. Київ, 01042, Печерський район, вул. Глазунова, 3 кв. 11 (поштова 02002, м. Київ, вул. Андрія Шептицького, 4 (7 поверх) право власності на під`їзну залізничну колію № 21 довжиною 916,0 м., яка є продовженням колії № 16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" і знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 74.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,6654 га з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032.

В решті вимог у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Будівельник і К" (код 30476867, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 569/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СИГНУМ» (код 32493114, м. Київ, 01042, Печерський район, вул. Глазунова, 3 кв. 11 (поштова 02002, м. Київ, вул. Андрія Шептицького, 4 (7 поверх) - 4962,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Накази видати

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 31 липня 2024

Суддя Н.М. Спаських