ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/481/24
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:
від позивача: Полив`яна Ю.М.- адвокат,
відповідача: Сербін Д.А. за довіреністю (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем-2002
до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроефект-птиця
про стягнення 627 631,71 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Тандем-2002 (вул. Кондратенка, 6А, м. Полтава, 36009, код ЄДРПОУ 32081777) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроефект-птиця (вул. Степана Бандери, 24, м. Золотоноша, Черкаська область, 19702, код ЄДРПОУ 43344853) про стягнення боргу у розмірі 627631,71 грн, який виник у зв`язку з несплатою відповідачем отриманого товару згідно з договором поставки № 2912/01 від 29.12.2020.
Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Наведено орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат, що складає 9414,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання з оплати поставленого йому товару за укладеним між сторонами договором. Правовими підставами визначив статті 526, 530, 536, 610, 625, Цивільного кодексу України (ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (ГК України), посилаючись, зокрема, на умови та обов`язковість умов укладеного між сторонами договору.
Ухвалою від 17 квітня 2024 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
24 квітня 2024 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
03 травня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передачі товару за видатковими накладними № Т21072800000005 від 28 липня 2021 року, № Т21081600000012 та відповідно наявність заборгованості; зазначає, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за договором поставки з пропуском строків позовної давності.
06 травня 2024 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів судом. Позивач просив витребувати у ДПС України та ГУ ДПС у Черкаській області інформацію про те, чи відображена відповідачем у складі податкового кредиту сума податку на додану вартість за податковими накладними № 781 від 28.07.2021, № 399 від 16.08.2021, № 139 від 04.06.2021, № 75 від 03.08.2021, які складені позивачем та надати документальне підтвердження цього відповідну податкову декларацію з податку на додану вартість відповідача з додатками Реєстром виданих та отриманих податкових накладних і Додатком 5 Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
У судовому засіданні, яке відбулось 07 травня 2024 року представник відповідача відмовився від клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Суд без виходу до нарадчої кімнати задовольнив заяву представника відповідача та залишив без розгляду клопотання останнього про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в порядку статті 226 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).
Ухвалою від 07 травня 2024 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відклав розгляд справи по суті на 12 червня 2024 року.
09 травня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній відхиляє заперечення відповідача, оскільки вони спростовуються сукупністю поданих позивачем доказів. Також зазначено, що належним доказом підтвердження поставки товару відповідно до видаткової накладної № Т21081600000012 від 16.08.2021 на суму 233 100,00 грн є підпис відповідальної особи відповідача та печатка останнього на ТТН № Т21081600000012 від 16.08.2021.
14 травня 2024 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що до суду разом із позовною заявою позивачем було надано, серед іншого, видаткову накладну № Т21072800000005 від 28 липня 2021 року на суму з ПДВ 145 404,00 грн. та видаткову накладну № Т21081600000012 від 16 серпня 2021 року на суму з ПДВ 233 100,00 грн. Відповідач стверджує, що за своїм змістом видаткова накладна № Т21072800000005 та видаткова накладна № Т21081600000012 не відповідають обов`язковим реквізитам визначених в Законі N 996-XIV та Положенні N 88, зокрема, обидві видаткові накладні не містять: посади і прізвища особи представника відповідача, відповідального за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також не містять особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу представника відповідача, яка брала участь у здійсненні господарської операції за вказаними видатковими накладними. Водночас разом із відповіддю на відзив позивачем було подано до суду копію товарно-транспортної накладної № Т21081600000012 від 16.08.2021, на думку відповідача вона підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів та може бути одним із додаткових доказів здійснення господарської операції з поставки товарів, тому не є належним та допустимим доказом здійснення позивачем поставки товару.
Ухвалою від 25 червня 2024 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання позивача про витребування доказі; відклав розгляд справи по суті на 23 липня 2024 року.
19 липня 2024 року ГУ ДПС у Черкаській області на виконання ухвали суду від 25 червня 2024 року подало до суду копії податкових декларацій по ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю Агроефект-птиця за червень-серпень 2021 року та відомості з ЄРПН, які судом долучені до матеріалів справи.
Судом також неодноразово постановлялися ухвали про задоволення клопотань представників сторін про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні, яке відбулось 23 липня 2024 року представник позивача надав пояснення щодо заявлених вимог, які просив задовольнити в повному обсязі; представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати 24.07.2024 представники сторін не з`явилися, вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, заслухавши позицію представника позивача, заперечення представника відповідача суд встановив таке.
29 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Тандем-2002 (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроефект-птиця (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 2912/01 від 29.12.2020 (надалі за текстом - Договір), відповідно до якого постачальник за Договором зобов`язалося передати у власність покупцю за Договором білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар (надалі за текстом - товар), а покупець зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах, передбачених Договором поставки (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії Договору поставки.
Відповідно п. 3.3. Договору право власності на товар переходить до покупця в момент відвантаження товару на склад покупця, що підтверджується підписанням покупцем видаткової накладної.
Відповідно до п. 5.1. Договору, оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної Постачальника.
Відповідно до п. 5.2. Договору Постачальник має право, без додаткового погодження з Покупцем, грошові кошти, які сплачує Покупець відповідно до умов цього договору, зараховувати в наступному порядку, незалежно від призначення платежу:
-в першу чергу - прострочені платежі (основного боргу)
-в другу чергу - поточні платежі.
Відповідно до п. 6.2. Договору, постачальник надає покупцеві (його представникові) на товар, що поставляється відповідно до Договору, наступні документи (супровідні документи):
- рахунки-фактури на товар;
- посвідчення про якість товару;
- товарно-транспортні накладні.
Відповідно до п. 6.3. Договору, оригінали і/або копії документів, згаданих в п. 6.2. Договору, передаються покупцеві або вказаному ним представникові з рук в руки. Якщо покупець виявить відсутність будь якого з супровідних документів, він зобов`язаний негайно письмово повідомити про це постачальника. Інакше покупець не має права надалі посилатися на відсутність у нього вищезгаданих документів як на підставу звільнення від зобов`язань, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 11.2 Договору поставки, договір набуває чинності з 01 січня 2021 року і діє по 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.
Договір скріплений підписами та печатками його сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Як зазначає позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Тандем-2002 на підставі договору поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю Агроефект-птиця прийняло продукцію на суму 2 641 779,98 грн згідно з видатковими накладними № Т21010600000033 від 06.01.2021 на суму з ПДВ 11439,36 грн, № Т21011100000018 від 11.01.2021 на суму з ПДВ 115425,01 грн, № Т21011900000034 від 19.01.2021 на суму з ПДВ 257238,02 грн, № Т21012600000023 від 26.01.2021 на суму з ПДВ 150075,00 грн,
№ Т21021900000028 від 19.02.2021 на суму з ПДВ 262657,50 грн,
№ Т21030900000023 від 09.03.2021 на суму з ПДВ 220050,00 грн,
№ Т21042800000035 від 28.04.2021 на суму з ПДВ 239546,70 грн,
№ Т21050700000024 від 07.05.2021 на суму з ПДВ 403769,69 грн,
№ Т21052000000023 від 20.05.2021 на суму з ПДВ 39499,20 грн,
№ Т21052000000022 від 20.05.2021 на суму з ПДВ 50040,00 грн,
№ Т21052000000022 від 21.05.2021 на суму з ПДВ 159516,00 грн,
№ Т21060400000035 від 04.06.2021 на суму з ПДВ 158 877,00 грн,
№ Т21072800000005 від 28.07.2021 на суму з ПДВ 145 404,00 грн,
№ Т21080300000012 від 03.08.2021 на суму з ПДВ 195 142,50 грн,
№ Т21081600000012 від 16.08.2021 на суму з ПДВ 233 100,00 грн.
Будь-які зауваження з боку відповідача щодо невідповідності товару стандартам, якості, кількості позивачу не надходили.
Товариство з обмеженою відповідальністю Агроефект-птиця за отриману продукцію перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю Тандем-2002 грошові кошти на загальну суму 2 014 148, 27 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви банківськими виписками по рахунку.
Отже, заборгованість відповідача складає 627631,71 грн.
У позовній заяві позивач зазначив, що ним було виписано та передано відповідачу разом з товаром видаткові накладні № Т21072800000005 від 28.07.2021 на суму 145 404,00 грн, № Т21081600000012 від 16.08.2021 на суму 233 100,00 грн, проте, відповідач в порушення усних домовленостей сторін, не повернув позивачу оригінали зазначених видаткових накладних.
На виконання умов Договору поставки, позивачем було виписано на ім`я відповідача рахунок на оплату № 24031100000008 від 16.08.2021 та № 24031100000007 від 28.07.2021.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні № 781 від 28.07.2021 та № 399 від 16.08.2021.
З метою досудового врегулювання спору 19 лютого 2024 року позивачем на адресу відповідача направлено Вимогу за вих. № 62 від 08.02.2024 про сплату заборгованості за Договором. Направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.02.2024, фіскальним чеком від 19.02.2024 № 3600701946667, поштовою накладною 19.02.2024 № 3600701946667.
Відповідач борг не сплатив, що стало підставою для звернення позивачем до суду з позовною заявою.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (далі по тексту ЦК України).
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частинами 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що:
1. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
2. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд доходить до наступних висновків.
Із матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Тандем-2002 (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроефект-птиця (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 2912/01. Позивач відповідно до умов Договору поставив, а відповідач прийняв продукцію на суму 2 641 779,98 грн згідно з видатковими накладними № Т21010600000033 від 06.01.2021 на суму з ПДВ 11439,36 грн, № Т21011100000018 від 11.01.2021 на суму з ПДВ 115425,01 грн, № Т21011900000034 від 19.01.2021 на суму з ПДВ 257238,02 грн, № Т21012600000023 від 26.01.2021 на суму з ПДВ 150075,00 грн, № Т21021900000028 від 19.02.2021 на суму з ПДВ 262657,50 грн,
№ Т21030900000023 від 09.03.2021 на суму з ПДВ 220050,00 грн,
№ Т21042800000035 від 28.04.2021 на суму з ПДВ 239546,70 грн,
№ Т21050700000024 від 07.05.2021 на суму з ПДВ 403769,69 грн,
№ Т21052000000023 від 20.05.2021 на суму з ПДВ 39499,20 грн,
№ Т21052000000022 від 20.05.2021 на суму з ПДВ 50040,00 грн,
№ Т21052000000022 від 21.05.2021 на суму з ПДВ 159516,00 грн,
№ Т21060400000035 від 04.06.2021 на суму з ПДВ 158 877,00 грн,
№ Т21072800000005 від 28.07.2021 на суму з ПДВ 145 404,00 грн,
№ Т21080300000012 від 03.08.2021 на суму з ПДВ 195 142,50 грн,
№ Т21081600000012 від 16.08.2021 на суму з ПДВ 233 100,00 грн.
Будь-які зауваження з боку відповідача щодо невідповідності товару стандартам, якості, кількості позивачу не надходили.
Товариство з обмеженою відповідальністю Агроефект-птиця за отриману продукцію перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю Тандем-2002 грошові кошти на загальну суму 2014148,27 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви банківськими виписками по рахунку, таким чином, заборгованість відповідача складає 627631,71 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує поставку товару відповідно до видаткових накладних № Т21072800000005 від 28.07.2021 на суму 145 404,00 грн, № Т21081600000012 від 16.08.2021 на суму 233 100,00 грн, оскільки зазначені видаткові накладні містять істотні недоліки, що виражаються у порушенні обов`язкових реквізитів первинних документів та перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони покупця.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки товару по видаткових накладних № Т21072800000005 від 28.07.2021 на суму 145 404,00 грн, № Т21081600000012 від 16.08.2021 на суму 233 100,00 грн, позивачем було виписано на ім`я відповідача рахунки на оплату № 24031100000008 від 16.08.2021 та № 24031100000007 від 28.07.2021, також складено та зареєстровано податкові накладні № 781 від 28.07.2021 та № 399 від 16.08.202, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість відповідача.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем відображено у складі податкового кредиту суму ПДВ за податковими накладними № 781 від 28.07.2021 та № 399 від 16.08.202, які складені позивачем відповідно до здійснених поставок товару по видаткових накладних № Т21072800000005 від 28.07.2021, № Т21081600000012 від 16.08.2021.
Також судом взято до уваги, що відповідно до п. 3.3. Договору № 2912/01 від 29.12.2020 поставка товару здійснюється відповідно до офіційних правил тлумачення термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2020 на умовах DDP(«DELIVEREDDUTYPAID» - адресна програма доставки на склад покупця. При цьому сторони погодили, що місцем призначення товару (місцем, до якого має бути доставленим товар та переходу ризиків та права власності) є Україна, Чернігівська область, Менський район, смт. Березна, склад покупця або вказаної ним особи.
Підтвердженням поставки товару відповідно до видаткової накладної № Т21081600000012 від 16.08.2021 на суму 233 100,00 грн є підпис відповідальної особи відповідача та печатка останнього на ТТН № Т21081600000012 від 16.08.2021 (а.с. 110).
Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Верховний Суд при здійсненні перегляду у касаційному порядку судових рішень у подібних правовідносинах неодноразово наголошував, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та, які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Крім цього, фактичне здійснення господарської операції повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.
Дослідивши ТТН № Т21081600000012 від 16.08.2021, на яку позивач посилається як на доказ отримання товару відповідачем відповідно до видаткової накладної № Т21081600000012 від 16.08.2021, суд встановив, що вона містить підпис представника відповідача в графі отримання та вказаний підпис скріплено печаткою відповідача.
Таким чином, судом встановлено, що позивач здійснив поставку товару на суму 2 641 779,98 грн, що підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату товару, податковими накладнми, товарно транспортною накладною.
Сторони узгодили порядок та строк сплати за отриманий товар.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що ним здійснено оплату на користь позивача на загальну суму 2 104 109,44 грн, а не 2 014 148,27 грн як про це вказано позивачем.
19.02.2021 відповідачем здійснено оплату на суму 200 000,00 грн. В призначенні платежу вказано «Оплата за премікс згідно рахунку № 21011500000004 від 15.01.2021 та по Договору № 2608/20 від 26.08.2020». У відповіді на відзив позивачем повідомлено, що між позивачем та відповідачем укладено два договори поставки, а саме: № 2608/20 від 26.08.2020 та № 2912/01 від 29.12.2020. Згідно призначення платежу, оплата здійснюється відповідачем по двох договорах одночасно. Рахунок № 21011500000004 від 15.01.2021 відноситься саме до договору поставки № 2608/20 від 26.08.2020. Позивачем зараховано грошові кошти в розмірі 89 961,17 грн. в рахунок оплати по Договору поставки № 2608/20 від 26.08.2020, оскільки саме ця сума повністю погашала заборгованість відповідача по даному Договору поставки станом на 19.02.2021. Інша частина грошових коштів, а саме 110 038,83 грн. зараховано в якості оплати по Договору № 2912/01 від 29.12.2020
Таким чином, відповідач свої зобов`язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав. Строк оплати за отриманий товар для відповідача вже настав.
Отже, позивач в порядку захисту своїх порушених прав на своєчасне одержання боргу в сумі 627631,71 грн вправі вимагати від відповідача примусового виконання своїх зобов`язань шляхом стягнення з нього на свою користь вказаної суми коштів.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Відповідач доказів, які підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем за отриманий товар не надав, доводів позивача не належним чином не спростував, обставин які б виключили можливість задовольнити позовні вимоги суду не надав.
Не містять матеріали справи й належних та допустимих доказів спростування правомірності правочину.
Відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Щодо заявленого відповідачем застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Проте, Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2023 року Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу було доповнено п. 19, у відповідності до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності.
Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування «вірогідності доказів» встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("І.К. А№ ОТНЕК.8 V. 83УЕОЕМ") звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("ВЕППЕК.8КІУ V. ГІкгаіпе"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи положення договору щодо порядку оплати поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Позивач у позовній заяві заявляв вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору 9414,48 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України позивачу підлягає відшкодуванню сплачена ним за подання позову сума судового збору за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агроефект-птиця (вул. Степана Бандери, 24, м. Золотоноша, Черкаська область, 19702, код ЄДРПОУ 43344853) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Тандем-2002 (вул. Кондратенка, 6А, м. Полтава, 36009, код ЄДРПОУ 32081777) - 627 631,71 грн заборгованості, 9414,48 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 01 серпня 2024 року.
Суддя О.В. Чевгуз
Суд | Господарський суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 24.07.2024 |
Оприлюднено | 05.08.2024 |
Номер документу | 120770405 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Черкаської області
Чевгуз О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні