Ухвала

від 02.08.2024 по справі 927/735/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"02" серпня 2024 р.м. Чернігів справа № 927/735/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши заяву №26-07/24-07 від 26.07.2024

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

в особі представника керуючого Адвокатським бюро «Юридична компанія «ЩЕРБАК та ПАРТНЕРИ» (код ЄДРПОУ 44919588) адвоката Щербака Івана Івановича

про забезпечення позову

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернігівської області 01.08.2024 року разом з позовною заявою надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Щербака І.І. про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи до забезпечення позову та заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЙЛ ЦЕНТР ПЛЮС» (ЄДРПОУ 40165882).

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її повернення, з таких підстав.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями статті 139 Господарського процесуального кодексу України визначені вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 5 статті 139 Господарського процесуального кодексу України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову передбачено справляння судового збору за ставкою 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання заяви про забезпечення позову заявник повинен був сплатити 1514,00 грн судового збору.

На підтвердження доказів сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у цій справі заявником надано копію платіжної інструкції №487 від 16.07.2024 на суму 1514,00 грн, яка вже була використана в іншій справі № 927/663/24 як доказ сплати судового збору за подання до Господарського суду Чернігівської області заяви про забезпечення позову з аналогічними вимогами. Ухвалою суду у справі № 927/663/24 від 22.07.2024 вказана заява повернута, що підтверджується інформацією, яка міститься у комп?ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Чернігівської області.

Водночас, пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

При цьому, законодавством не передбачена можливість використання доказів сплати судового збору (квитанції) в одній справі для підтвердження оплати судового збору в іншій справі при поверненні заяви або скарги.

Незвернення позивача на сьогоднішній день до суду із клопотанням про повернення судового збору у справі № 927/663/24 не є гарантією неподання ним такого клопотання у майбутньому.

У разі прийняття судом квитанції №487 від 16.07.2024 як належного доказу оплати судового збору за подання заяви у справі № 927/735/24 заявник після розгляду судом її по суті, не буде позбавлений можливості подання клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання заяви у справі № 927/663/24.

Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви також розглядалося Верховним Судом.

У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Тому, заявник / позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.

Окрім того, додані до позовної заяви, в яких міститься заява про забезпечення позову, квитанції про сплату судового збору не є належними та допустимими доказами, які підтверджують сплату судового збору за подання до Господарського суду Чернігівської області заяви про забезпечення позову у встановленому порядку та розмірі, з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до заяви, містили відомості про те, за яку саме заяву (скаргу, дію) сплачується судовий збір (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №9901/144/20).

Розрахунковий документ про перерахування судового збору додається до заяви (скарги) і має містити відомості про те, яка саме заява (скарга, дія) оплачується судовим збором.

На офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (https://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/gromadyanam/tax/) в розділі «судовий збір» зазначено платiжнi реквiзити для перерахування судового збору при зверненні до Господарського суду Чернігівської області та приклад заповнення графи «Призначення платежу» в платіжному документі.

Заявником додано дві платіжні інструкції від 16.07.2024 № 487 на суму 1514,00 грн. та від 22.07.2024 № 498 на суму 3028,00 грн. у розділі призначення платежу яких зазначено: судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Господарський суд Чернігівської області.

Зазначені квитанції за своїм змістом підтверджують сплату судового збору за подання до господарського суду позову ОСОБА_1 , а не за подання до Господарського суду Чернігівської області заяви про забезпечення позову.

За вказаних обставин, платіжні інструкції від 16.07.2024 № 487 на суму 1514,00 грн. та від 22.07.2024 № 498 на суму 3028,00 грн. про сплату судового збору за подання до господарського суду позову не можуть вважатися належним та допустимими доказами сплати судового збору за подання до Господарського суду Чернігівської області заяви про забезпечення позову.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що заявником не додано належних та допустимих доказів, які підтверджують сплату судового збору за подання до Господарського суду Чернігівської області заяви про забезпечення позову у встановленому порядку та розмірі або ж документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 7 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову має містити інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В цьому контексті суд звертає увагу заявника, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову заявник повинен належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Тобто, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Заявник у поданій заяві зазначив про те, що засновниками (учасниками) та кінцевими бенефіціарами ТОВ «Рітейл Центр Плюс» є ОСОБА_1 з часткою 51% та ОСОБА_2 з часткою 49%.

У заяві про забезпечення позову заявник в обгрунтування викладених обставин посилається на положення статуту ТОВ «Рітейл Центр Плюс».

Проте, як встановив суд, заявник надав копію титульної сторінки статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНСТВО НЕРУХОМОСТІ «БРОВАРИ», затвердженого загальними зборами учасників 06.11.2006, оскільки на першій сторінці наданого статуту зазначений безпосередньо текст з найменуванням юридичної особи ТОВ «АГЕНСТВО НЕРУХОМОСТІ «БРОВАРИ»; копія другої сторінки в розділі 1.Загальні положення містить відомості про суб`єкта господарювання «ФОРУМ-КОСМЕТІК», який створений і діє у формі товариства з обмеженою відповідальністю, учасниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з чого неможливо встановити, якої саме юридичної особи стосуються наступні сторінки доданої копії статуту.

Таким чином, заявник не додав суду доказів, на які посилався в заяві про забезпечення доказів на підтвердження зазначених ним обставин щодо засновників (учасників) та кінцевих бенефіціарів ТОВ «Рітейл Центр Плюс» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з частками 51% та 49% відповідно, а також щодо положень визначених статутом товариства.

Відповідно до частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд встановивши, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Вказана норма статті 140 Господарського процесуального кодексу України містить імперативні процесуальні приписи як для позивача щодо додержання вимог до форми та змісту заяви про забезпечення позову, так і для суду, який зобов`язаний повернути заяву у випадку недотримання позивачем вказаних вимог.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд відзначає, що заява про забезпечення позову подана без дотримання вимог статті 139 Господарського процесуального кодексу України та констатує наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову №26-07/24-07 від 26.07.2024, поданої представником адвокатом Щербаком Іваном Івановичем.

Водночас, суд роз`яснює, що заявник не позбавлений права повторного звернення до суду із заявою про забезпечення позову з дотриманням всіх вимог статті 139 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 139, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову №26-07/24-07 від 26.07.2024, повернути заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 02.08.2024.

З текстом даної ухвали можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т. О. Кузьменко