Постанова

від 01.04.2024 по справі 908/309/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/309/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Пронін Олег Анатолійович (в режимі відеоконференції)

представник відповідача у судове засідання не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 (повний текст складено та підписано 03.07.2023 суддя Проскуряков К.В.) у справі №908/309/23

за позовом: Акціонерного товариства "Аграрний фонд", пров. Очаківський, буд. 5/6, м. Київ, 03151

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Пластоун-Україна, вул.Козача, буд. 7, м. Запоріжжя, 69095

про стягнення 1 073 110,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

02.02.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Аграрний фонд» № 74-04/1/121 від 27.01.2023 (вх. № 337/08-07/23 від 02.02.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю Пластоун-Україна про стягнення 1 073 110,20 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі №908/309/23 у задоволенні позову Акціонерного товариства Аграрний фонд до Товариства з обмеженою відповідальністю Пластоун-Україна про стягнення 1 073 110,20 грн. - відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов договору договіру №15-06/18 на переробку зерна пшениці на борошно на підприємстві переробника від 09.11.2018 року згідно зі складською довідкою від 15.12.2018 №1 на зберіганні ТОВ Пластоун-Україна знаходилось 40,490 тонн пшениці м`якої 3 класу 2018 року врожаю. На підставі виданого АТ Аграрний фонд дозволу на переробку зерна від 17.12.2018 № 06/260, вказане зерно пшениці м`якої 3 класу на виконання Договору на переробку зерна пшениці ТОВ Пластоун-Україна було перероблено 40,490 тонн зерна, що підтверджуються актом від 20.12.2018 №451. У результаті переробки пшениці м`якої 3 класу отримано борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 22,512 тонн та борошно пшеничне першого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 7,288 тонн, висівки пшеничні 2018 року виробництва в кількості 9,349 тонн, зернові відходи пшеничні 2018 року виробництва в кількості 1,425 тонн. Про факт переробки зерна в борошно свідчить акт від 20.12.2018 № 451, акт оприбуткування продуктів переробки від 20.12.2018 № 451 та виписка з банківського рахунку від 18.01.2019 про оплату послуг переробки зерна.

Також за складськими довідками від 17.12.2018 № 2 та від 18.12.2018 № 3 на зберіганні ТОВ Пластоун-Україна знаходилось 40,300 тонн та 39,260 тонн відповідно пшениці м`якої 3 класу 2018 року врожаю. На підставі виданого АТ Аграрний фонд дозволу від 21.12.2018 № 06/263 на переробку зерна, згідно з яким АТ Аграрний фонд дозволило ТОВ Пластоун-Україна переробити в борошно, яке було ним перероблено, що підтверджуються актом від 28.12.2018 № 461. В результаті переробки пшениці м`якої 3 класу отримано борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 44,076 тонн та борошно пшеничне першого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 14,321 тонн, висівки пшеничні 2018 року виробництва в кількості 18,529 тонн, зернові відходи пшеничні 2018 року виробництва в кількості 2,880 тонн. Про факт переробки зерна в борошно свідчить акт від 28.12.2018 № 461, акт оприбуткування продуктів переробки від 28.12.2018 № 461 та виписка з банківського рахунку від 18.01.2019 про оплату послуг переробки зерна.

Крім цього, за складською квитанцією від 25.01.2019 №1 (АЧ № 912502) на зберіганні ТОВ Пластоун-Україна знаходилось 120,000 тонн пшениці м`якої 3 класу. На підставі виданого АТ Аграрний фонд дозволу на переробку зерна від 25.01.2019 № 06/13, згідно з яким АТ Аграрний фонд дозволило ТОВ Пластоун-Україна переробити зерно в борошно у кількості 120,000 тонн, яке було ним перероблено 120,000 тонн зерна, що підтверджуються актом оприбуткування продуктів переробки від 31.01.2019 № 494. В результаті переробки пшениці м`якої 3 класу отримано борошно пшеничне вищого ґатунку 2019 року виробництва в кількості 66,480 тонн та борошно пшеничне першого ґатунку 2019 року виробництва в кількості 21,360 тонн, висівки пшеничні 2019 року виробництва в кількості 27,972 тонн, зернові відходи пшеничні 2019 року виробництва в кількості 4,440 тонн. Про факт переробки зерна в борошно свідчить акт від 31.01.2019 № 494 та акт оприбуткування продуктів переробки від 31.01.2019 № 494, виписка з банківського рахунку від 14.02.2019 про оплату послуг переробки зерна.

У подальшому АТ Аграрний фонд частково реалізувало борошно, висівки та зернові відходи за договорами купівлі продажу продуктів переробки.

Так, згідно з договором купівлі - продажу продуктів переробки від 28.12.2018 № 516-10/18 та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 28.12.2018 № 10/11723, № 10/11724, АТ Аграрний фонд реалізовано ТОВ Пластоун-Україна борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва у кількості 20,000 тонн, борошно пшеничного першого ґатунку 2018 року виробництва у кількості 3,000 тонн, зернові відходи 2018 року виробництва у кількості 1,425 тонн.

Згідно з договором купівлі - продажу продуктів переробки від 22.02.2019 № 72-10/2019 та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 22.02.2019 № 10/2408, № 10/2409 АТ Аграрний фонд реалізовано ТОВ Пластоун-Україна борошно пшеничне вищого ґатунку в кількості 3,000 тонн, борошно першого ґатунку в кількості 10,000 тонн, зернові відходи пшеничні в кількості 4,440 тонн.

Згідно з біржовим контрактом Аграрної біржі від 04.03.2019 № 200 АБ та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 05.03.2019 № 10/2899, АТ Аграрний фонд реалізовано ТОВ Ексім Глобал висівки пшеничні 2018 року виробництва у кількості 5,878 тонн та висівки пшеничні 2019 року виробництва у кількості 27,972 тонн.

Згідно з договором купівлі - продажу продуктів переробки від 15.01.2019 № 11-10/2019 та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 15.01.2019 № 10/326, № 10/327, АТ Аграрний фонд реалізовано ТОВ Пластоун-Україна борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва у кількості 19,000 тонн, борошно пшеничне першого ґатунку 2018 року виробництва у кількості 5,850 тонн, зернові відходи 2018 року виробництва у кількості 2,880 тонн.

Згідно з договором купівлі - продажу продуктів переробки від 08.01.2019 № 05-10/2019 та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 08.01.2019 № 10/219, АТ Аграрний фонд реалізовано ТОВ Пластоун-Україна висівки пшеничні 2018 року виробництва у кількості 22,000 тонн.

Таким чином, враховуючи часткову реалізацію продуктів переробки, за твердженнями Позивача на складі ТОВ Пластоун-Україна має зберігатися 24,588 тонн борошна пшеничного вищого ґатунку 2018 року виробництва, 2,759 тонн борошна пшеничного першого ґатунку 2018 року виробництва, 66,480 тонн борошна пшеничного вищого ґатунку 2019 року виробництва та 21,360 тонн борошна пшеничного першого ґатунку 2019 року виробництва.

Проти вказаних обставин Відповідач не заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач не здійснив вивезення продуктів переробки зерна пшениці не тільки в погоджені сторонами строки, оскільки доказів такого погодження сторонами суду не надано, але й і після завершення строку дії договору, на який він укладався - до 31 грудня 2019 року.

В подальшому, майже через два роки та дев`ять місяців після завершення строку дії Договору, у присутності представників АТ Аграрний фонд та ТОВ Пластоун-Україна 13 вересня 2022 року здійснено відбір проб борошна вищого та першого ґатунків для визначення якості та безпечності готової продукції. Відібрані зразки було передано до ДП Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції на відповідність вимогам ДСТУ 46.004-99 Борошно пшеничне. Технічні умови.

За результатами проведених випробувань державним підприємством Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції встановлено не властивий пшеничному борошну смак, не відповідність показників сирої клейковини, не відповідність показників білості, наявність зараженості шкідниками хлібних запасів, що підтверджується протоколами випробувань від 22 вересня 2022 року № 1582, 1583, 1584, 1585.

Зерно та продукти його переробки зберігались Відповідачем протягом строку дії Договору належним чином у відповідних умовах і зауважень у Позивача не було, що підтверджується актами про зачистку виробничого корпусу від 20.12.2018 року, від 28.12.2018 року, від 31.01.2019 року.

Позивач не спростував доводів позивача про те, що виконане Відповідачем на вимогу Позивача і згідно умов Договору фасування борошна в мішкотару по 50 кг унеможливлює проведення додаткових заходів з оздоровлення борошна (через перебіг гарантійних термінів його зберігання). Крім того позивач не пояснив суду причин, з яких ним не було узгоджено строки вивезення борошна та залишення продуктів переробки зерна на складі Відповідача після завершення строку дії договору.

Договір не передбачає його автоматичної пролонгації або прямо встановленого обов`язку Відповідача зберігати борошно після завершення строку дії договору, а визначений п. 2.2.7 Договору його обов`язок забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки, а також нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки, поширюється виключно на строк дії Договору, оскільки пунктом 7.2 Договору визначено, що передане зерно пшениці та продукти його переробки у власність Переробника не переходять, а обліковуються як цінності на зберіганні, за зберігання яких Замовник оплату не здійснює.

Доказів укладення додаткової угоди про зміну строку дії Договору, у відповідності до п. 7.1, сторонами суду не надано.

Фактично, на думку суду першої інстанції, Відповідач безоплатно зберігав належне Позивачу борошно понад строк дії Договору та ніс витрати як з оренди складських приміщень, так і для підтримки належних за даних обставин умов зберігання борошна.

При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що продукти переробки зерна, а саме спірне борошно пшеничне, є продуктом харчування який об`єктивно має обмежені строки зберігання без погіршення його споживчих властивостей.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що виявлене у вересні 2022 року погіршення якості борошна знаходиться у прямому та безпосередньому зв`язку із бездіяльністю самого Позивача, який не організував його вивезення зі складу Відповідача до завершення строку дії Договору №15-06/18 від 09.11.2018 на переробку зерна пшениці на борошно та в межах строків придатності борошна до споживання відповідно вимог стандарту ДСТУ 46.004-99, чим припустився порушення ст. 525 ЦК України щодо неприпустимості односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов.

При цьому судом встановлено, що належних та допустимих доказів порушення умов Договору з боку Відповідача в межах строку його дії - до 31.12.2019. Позивачем суду не надано, як і доказів на спростування вказаних вище обставин.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Аграрний фонд" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Відповідач, тобто особа, яка відповідає за повне збереження (схоронність) майна, повинен був знати, що в результаті невідповідності умов зберігання борошна, відзначається загальне погіршення якості, погіршення показників сирої клейковини та показників білості, та наявні шкідники у борошні.

Таким чином, ТОВ «Пластоун-Україна» усвідомлювало, що зберігаючи не вірно та порушуючи умови зберігання борошна, позивач позбавляється можливості використовувати борошно, що робить його непридатним для подальшого використання в господарській діяльності.

Виходячи із встановлених обставин справи, ТОВ «Пластоун-Україна» об`єктивно було зобов`язано передбачити наслідки, які фактично призвели до погіршення якісних показників борошна, а тому помилковими є висновки господарського суду Запорізької області про перекладання на позивача обов`язку дотримувати якісні характеристики борошна.

В силу вимог ст. ст. 936, 938, 950 та 951 ЦК України та з урахуванням того, що ТОВ «Пластоун-Україна» не зверталося до АТ «Аграрний фонд» з повідомленням про необхідність вжиття будь-яких заходів щодо поліпшення якості або повідомлення про погіршення якості борошна до або після 31 грудня 2019 року, а тому відповідальність за погіршення якісних показників борошна, покладається виключно на ТОВ «Пластоун-Україна».

ТОВ «Пластоун-Україна» взяло на себе обов`язок виробляти та зберігати якісне борошно та дотримуватись вимог ДСТУ 46.004-99, так як пунктом 3.2 Договору передбачено, що якість виробленого Переробником борошна повинна відповідати вимогам ДСТУ 46.004-99».

Враховуючи часткову реалізацію продуктів переробки, на складі ТОВ «Пластоун-Україна» має зберігатися 24,588 тонн борошна пшеничного вищого гатунку 2018 року виробництва, 2,759 тонн борошна пшеничного першого гатунку 2018 року виробництва, 66,480 тонн борошна пшеничного вищого гатунку 2019 року виробництва та 21,360 тонн борошна пшеничного першого гатунку 2019 року виробництва.

Проти вказаних обставин Відповідач не заперечує, про що зазначено в рішенні господарського суду Запорізької області від 22.06.2023.

Крім того, достовірно володіючи інформацією про властиві якості борошна відповідач не повідомляв про гарантійні строки або будь-яку іншу інформацію про стан борошна, яке у нього на зберіганні та не вчинив жодних дій спрямованих на дотримання якості борошна згідно з п. 3.2 Договору.

До того ж, акти наявності борошна та продуктів переробки зерна від 13.09.2022, 18.10.2022, 15.11.2022, 27.12.2022, 19.01.2023, 16.02.2023 (копії знаходяться в матеріалах справи), вкотре засвідчують про необхідність вжиття заходів щодо проведення робіт по оздоровленню борошна, яке не відповідає ДСТУ 46.004-99, та водночас вказують не бездіяльність відповідача, який не вчиняв жодних дій щодо їх усунення.

Щодо гарантійного строку зберігання борошна відповідач також знав, однак жодних дій або попереджень позивачу не направляв, в актах оприбуткування продуктів переробки або актах приймання-передачі борошна не зазначав, та дій по попередженню псуванню борошна протягом гарантійного строку або до кінця строку дії договору не вчиняв.

Таким чином, висновки суду щодо перекладання відповідальності на позивача, який не вивіз борошно є необгрунтованим та безпідставним, оскільки відповідальність за погіршення якісних показників борошна, покладається виключно на ТОВ «Пластоун-Україна» згідно умов Договору.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідачу відзиві на апеляційну скаргу вважає її безпідставною, необгрунтованою та такою що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Жодних зауважень та претензій щодо наявності та якості продуктів переробки зерна до вересня 2022 року Позивач не заявляв.

Позивач зловживачючи своїм правом безкоштовного зберігання товарів на складі переробника, невжив заходів для своєчасної реалізації товару та для запобігання збитків.

Відповідач не є спеціалізованим, сертифікованим та ліцензованим зберігачем даний вид послуг не передбачений статутом підприємства відповідача, а тому не міг надаватися Позивачу.

Відповідно до п. 2.1.3. Позивач зобов`язався вивезти продукти переробки зерна з території ТОВ «Пластоун-Україна», натомість ця умова не виконана Позивачем з невідомих причин і досі.

За кількістю, все вироблене борошно є в наявності. Але за якістю гарантійний термін споживання виробленого борошна сплив ще в 2020 році

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/309/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/309/23.

18.08.2023 року матеріали справи №904/2726/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Іванова О.Г., Чус О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №1784/23 від 28.08.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєва І.М., Березкіної О.В.

Ухвалою суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі №908/309/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.10.2023 о 11:30 годин.

Ухвалою суду від 23.10.2023 у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну суддів-членів колегії, а саме вихід з відпустки суддів Іванова О.Г., Чус О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №2613/23 від 23.10.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.

Ухвалою суду від 23.10.2023 справу №908/309/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Чус О.В., Іванов О.Г. Ухвалено проводити судові засідання у справі №908/309/23 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою суду від 24.10.2023 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі №908/309/23 відкладено на 09.01.2024 на 09:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі №908/309/23 відкладено на 29.01.2024 об 10:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 в судовому засіданні оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі №908/309/23 до 01.04.2024 на 10:00 год.

01.04.2024 в судовому засіданні оголошено вступну та резулятивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Переробник) 09.11.2018 року було укладено договір №15-06/18 (надалі - Договір) на переробку зерна пшениці на борошно на підприємстві переробника (п. 1.1).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що переробник приймає зерно, у разі потреби згідно з Правилами організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах, затверджених наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 20 березня 1998 року № 83 (зі змінами), доводить його до борошномельних кондицій, забезпечує збереження і переробку цього зерна на борошно, зберігає і видає з підприємства переробника продукти переробки зерна за дозволом-довіреністю на відвантаження замовнику або підприємству-покупцеві згідно дозволу-довіреності на переоформлення, які видаються замовником.

При цьому Замовник взяв на себе наступні зобов`язання:

2.1.1. Передати Переробнику партію зерна пшениці для. переробки на борошно, у кількості, що не перевищує зазначену у п. 2.2.2. цього Договору.

2.1.2. Оплатити послуги Переробнику згідно з умовами, наведеними у п. 4.4. Договору.

2.1.3.Вивезти продукти переробки зерна пшениці в погоджені Сторонами строки.

В свою чергу Переробник зобов`язувався:

2.2.1. Здійснити приймання зерна пшениці, що поставляється Замовником, за показниками фізичної ваги та фактичної якості.

2.2.2, Розмістити зерно пшениці в елеваторі або на складах, зберігати його до отримання дозволу на переробку від Замовника. Загальна кількість зерна пшениці що передається Замовником Переробнику для переробки за цим Договором, становить 1 000 (одна тисяча) тонн зерна пшениці, що виповідає ДСТУ 3765-2010 Пшениця. Технічні умови (ДСТУ 3768-2004, ДСТУ 3768-2009).

2.2.3. Переробити зерно пшениці на борошно при застосуванні базисного виходу Переробника з врахуванням розрахункових виходів продукції (згідно з Правилами організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах, затвердженими наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 20 березня 1998 року № 83 (зі змінами) за дозволом Замовника на переробку зерна, що друкується з на дозвільному бланку), відповідно до помольної партії. Перед отриманням дозволу на переробку Переробник виконує розрахунок виходів продукції (розрахункова форма № 117) відповідально до якісних показників помольної партії.

2.2.4. У разі необхідності здійснити заходи із зберігання, перевезення зерна, згідно з дозволом Замовника.

2.2.6. Постачати борошно та продукти його переробки насипом або розфасованими в мішкотару Переробника (за письмовою заявкою Замовника), Замовника або підприємства-покупця. Вартість мішкотарі Переробника погоджується Сторонами на момент поставки та оплачується Переробнику підприємством-покупцем борошна або продуктів його переробки, зазначеним у дозволі-довіреності Замовника.

2.2.7. Забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки. Нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки.

2.2.8. Письмово інформувати Замовника за 10 календарних днів про здійснення робіт щодо фумігації або газації. При проведенні зазначених заходів, що потребують термінового реагування, повідомляти Замовника письмово і в електронному вигляді на електронну адресу за 2 календарні дні.

2.2.9. Забезпечити доступ Замовника в період з 01 по 10 число кожного місяця для здійснення планової та у будь-який час - позапланової перевірки (опаду, фото-та/або відеофіксації. проведення) замірів) стану зберігання продуктів переробки, їх наявності та відповідності кількісним та якісним показникам, брати участь у складанні акта наявності та підписати його (Додаток №1 до Договору).

3.1. Якість зерна, що поставляється Замовником Переробнику, повинна відповідати вимогам, що зазначені у п. 2.2.2. цього Договору.

3.2. Якість виробленого Переробником борошна повинна відповідати вимогам ДСТУ 46.004-99.

3.3. Якість висівок повинна відповідати вимогам ДСТУ 3016-95 Висівки кормові, пшеничні і житні.

5.1. За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до юрм чинного законодавства України.

5.2. Сторони вживатимуть усіх можливих заходів для вирішення спорів, що можуть виникати у ході виконання цього Договору, шляхом проведення переговорів. Якщо не вдається досягти взаємоприйнятних рішень шляхом переговорів, спори між Сторонами вирішуються в судовому порядку.

5.3. У разі втрати (нестачі) прийнятого на переробку зерна пшениці та/або продуктів його переробки, Переробник зобов`язується відшкодувати Замовнику втрату (нестачу) шляхом оплати його/їх вартості в установлений Замовником термін за ціною, що дорівнює його/їх ринковій вартості на дату виявлення втрати (нестачі), але в будь-якому разі не менше закупівельної ціни такого зерна пшениці та/або продуктів його переробки, та сплатити штраф у розмірі 10 % від ринкової вартості зерна пшениці та/або продуктів його переробки на дату виявлення втрати (нестачі), але в будь-якому разі не менше закупівельної ціни такого зерна пшениці та/або продуктів його переробки.

7.1. Усі додатки та зміни до цього Договору здійснюються у письмовій формі.

7.2. Передане зерно пшениці та продукти його переробки у власність Переробника не переходять, а обліковуються як цінності на зберіганні, за зберігання яких Замовник оплату не здійснює.

7.3. Переробник не має права розпоряджатися та користуватися матеріальними цінностями, що належать Замовнику.

7.6. Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. Одностороння відмова від виконання умов цього Договору не допускається, крім випадків, передбачених законодавством. Закінчення строку Договору не звільняє від виконання зобов`язань по ньому та від відповідальності за його порушення.

На виконання умов договору згідно зі складською довідкою від 15.12.2018 №1 на зберіганні ТОВ Пластоун-Україна знаходилось 40,490 тонн пшениці м`якої 3 класу 2018 року врожаю. На підставі виданого АТ Аграрний фонд дозволу на переробку зерна від 17.12.2018 № 06/260, вказане зерно пшениці м`якої 3 класу на виконання Договору на переробку зерна пшениці ТОВ Пластоун-Україна було перероблено 40,490 тонн зерна, що підтверджуються актом від 20.12.2018 №451. У результаті переробки пшениці м`якої 3 класу отримано борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 22,512 тонн та борошно пшеничне першого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 7,288 тонн, висівки пшеничні 2018 року виробництва в кількості 9,349 тонн, зернові відходи пшеничні 2018 року виробництва в кількості 1,425 тонн. Про факт переробки зерна в борошно свідчить акт від 20.12.2018 № 451, акт оприбуткування продуктів переробки від 20.12.2018 № 451 та виписка з банківського рахунку від 18.01.2019 про оплату послуг переробки зерна.

Також за складськими довідками від 17.12.2018 № 2 та від 18.12.2018 № 3 на зберіганні ТОВ Пластоун-Україна знаходилось 40,300 тонн та 39,260 тонн відповідно пшениці м`якої 3 класу 2018 року врожаю. На підставі виданого АТ Аграрний фонд дозволу від 21.12.2018 № 06/263 на переробку зерна, згідно з яким АТ Аграрний фонд дозволило ТОВ Пластоун-Україна переробити в борошно, яке було ним перероблено, що підтверджуються актом від 28.12.2018 № 461. В результаті переробки пшениці м`якої 3 класу отримано борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 44,076 тонн та борошно пшеничне першого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 14,321 тонн, висівки пшеничні 2018 року виробництва в кількості 18,529 тонн, зернові відходи пшеничні 2018 року виробництва в кількості 2,880 тонн. Про факт переробки зерна в борошно свідчить акт від 28.12.2018 № 461, акт оприбуткування продуктів переробки від 28.12.2018 № 461 та виписка з банківського рахунку від 18.01.2019 про оплату послуг переробки зерна.

Крім цього, за складською квитанцією від 25.01.2019 №1 (АЧ № 912502) на зберіганні ТОВ Пластоун-Україна знаходилось 120,000 тонн пшениці м`якої 3 класу. На підставі виданого АТ Аграрний фонд дозволу на переробку зерна від 25.01.2019 № 06/13, згідно з яким АТ Аграрний фонд дозволило ТОВ Пластоун-Україна переробити зерно в борошно у кількості 120,000 тонн, яке було ним перероблено 120,000 тонн зерна, що підтверджуються актом оприбуткування продуктів переробки від 31.01.2019 № 494. В результаті переробки пшениці м`якої 3 класу отримано борошно пшеничне вищого ґатунку 2019 року виробництва в кількості 66,480 тонн та борошно пшеничне першого ґатунку 2019 року виробництва в кількості 21,360 тонн, висівки пшеничні 2019 року виробництва в кількості 27,972 тонн, зернові відходи пшеничні 2019 року виробництва в кількості 4,440 тонн. Про факт переробки зерна в борошно свідчить акт від 31.01.2019 № 494 та акт оприбуткування продуктів переробки від 31.01.2019 № 494, виписка з банківського рахунку від 14.02.2019 про оплату послуг переробки зерна.

У подальшому АТ Аграрний фонд частково реалізувало борошно, висівки та зернові відходи за договорами купівлі продажу продуктів переробки.

Так, згідно з договором купівлі - продажу продуктів переробки від 28.12.2018 № 516-10/18 та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 28.12.2018 № 10/11723, № 10/11724, АТ Аграрний фонд реалізовано ТОВ Пластоун-Україна борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва у кількості 20,000 тонн, борошно пшеничного першого ґатунку 2018 року виробництва у кількості 3,000 тонн, зернові відходи 2018 року виробництва у кількості 1,425 тонн.

Згідно з договором купівлі - продажу продуктів переробки від 22.02.2019 № 72-10/2019 та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 22.02.2019 № 10/2408, № 10/2409 АТ Аграрний фонд реалізовано ТОВ Пластоун-Україна борошно пшеничне вищого ґатунку в кількості 3,000 тонн, борошно першого ґатунку в кількості 10,000 тонн, зернові відходи пшеничні в кількості 4,440 тонн.

Згідно з біржовим контрактом Аграрної біржі від 04.03.2019 № 200 АБ та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 05.03.2019 № 10/2899, АТ Аграрний фонд реалізовано ТОВ Ексім Глобал висівки пшеничні 2018 року виробництва у кількості 5,878 тонн та висівки пшеничні 2019 року виробництва у кількості 27,972 тонн.

Згідно з договором купівлі - продажу продуктів переробки від 15.01.2019 № 11-10/2019 та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 15.01.2019 № 10/326, № 10/327, АТ Аграрний фонд реалізовано ТОВ Пластоун-Україна борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва у кількості 19,000 тонн, борошно пшеничне першого ґатунку 2018 року виробництва у кількості 5,850 тонн, зернові відходи 2018 року виробництва у кількості 2,880 тонн.

Згідно з договором купівлі - продажу продуктів переробки від 08.01.2019 № 05-10/2019 та дозволом-довіреністю на переоформлення продуктів переробки від 08.01.2019 № 10/219, АТ Аграрний фонд реалізовано ТОВ Пластоун-Україна висівки пшеничні 2018 року виробництва у кількості 22,000 тонн.

Таким чином, враховуючи часткову реалізацію продуктів переробки, за твердженнями Позивача на складі ТОВ Пластоун-Україна має зберігатися 24,588 тонн борошна пшеничного вищого ґатунку 2018 року виробництва, 2,759 тонн борошна пшеничного першого ґатунку 2018 року виробництва, 66,480 тонн борошна пшеничного вищого ґатунку 2019 року виробництва та 21,360 тонн борошна пшеничного першого ґатунку 2019 року виробництва.

Проти вказаних обставин Відповідач не заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач не здійснив вивезення продуктів переробки зерна пшениці не тільки в погоджені сторонами строки, оскільки доказів такого погодження сторонами суду не надано, але й і після завершення строку дії договору, на який він укладався - до 31 грудня 2019 року.

В подальшому, майже через два роки та дев`ять місяців після завершення строку дії Договору, у присутності представників АТ Аграрний фонд та ТОВ Пластоун-Україна 13 вересня 2022 року здійснено відбір проб борошна вищого та першого ґатунків для визначення якості та безпечності готової продукції. Відібрані зразки було передано до ДП Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції на відповідність вимогам ДСТУ 46.004-99 Борошно пшеничне. Технічні умови.

За результатами проведених випробувань державним підприємством Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції встановлено не властивий пшеничному борошну смак, не відповідність показників сирої клейковини, не відповідність показників білості, наявність зараженості шкідниками хлібних запасів, що підтверджується протоколами випробувань від 22 вересня 2022 року № 1582, 1583, 1584, 1585.

Зокрема, в борошні пшеничному вищого ґатунку відчувається хрускіт (вміст мінеральної домішки), показники білості коливаються від 47 до 49 одиниць при нормі в 54, показники сирої клейковини становлять від 22 % до 23 %, при нормі 24 %, зольність у перерахунку на суху речовину від 0,64 % -0,66 %, при нормі не більше 0,55 %, виявлена зараженість та забрудненість шкідниками хлібних запасів, яка взагалі не допускається.

У борошні пшеничному першого ґатунку спостерігається не властивий смак, відчувається хрускіт (вміст мінеральної домішки), показник сирої клейковини становить 20 %, при нормі не меншу 25 %, виявлена зараженість та забрудненість шкідниками хлібних запасів, що взагалі не допускається.

Крім того, згідно з актом наявності борошна та продуктів переробки зерна, що належить АТ Аграрний фонд від 18.10.2022, який складено як за участі представників АТ Аграрний фонд, так і ТОВ Пластоун-Україна, зафіксовано погіршення якості 24,588 тонн борошна вищого ґатунку 2018 року виробництва, 2,759 тонн борошна першого ґатунку 2018 року виробництва, 66,480 тонн борошна вищого ґатунку 2019 року виробництва та 21,360 тонн борошна першого ґатунку 2019 року виробництва.

З огляду на вказане Позивач стверджує, що ТОВ Пластоун-Україна в порушення умов п.п. 2.2.7 та 3.2 Договору на переробку зерна пшениці від 09.11.2018 № 15-06/18 допустило погіршення якісних показників борошна пшеничного 2018-2019 року виробництва у загальній кількості 115,187 тонн, яке належить на праві власності АТ Аграрний фонд.

На підставі довідки Аграрної біржі про ринкові ціни на зернові культури та продукти їх переробки, якою визначено вартість борошна по Запорізькій області, а саме: борошно пшеничне вищого ґатунку - 9400,00 грн./тонну, борошно пшеничне першого ґатунку - 9000,00 грн./тонну, АТ Аграрний фонд здійснено розрахунок завданих йому збитків на загальну суму 1 073 110,20 гривень, яку і просить стягнути з Відповідача як заборгованість за умовами Договору.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи щодо того, що між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Переробник) 09.11.2018 року було укладено договір №15-06/18 (надалі - Договір) на переробку зерна пшениці на борошно на підприємстві переробника (п. 1.1), який вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року але в будь якому разі до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (п.7.6.), на виконання умов якого на зберіганні ТОВ Пластоун-Україна знаходилось:

- згідно складської довідки від 15.12.2018 №1 40,490 тонн пшениці м`якої 3 класу 2018 року врожаю, яке на підставі виданого АТ Аграрний фонд дозволу на переробку зерна від 17.12.2018 № 06/260 було перероблено в борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 22,512 тонн та борошно пшеничне першого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 7,288 тонн, висівки пшеничні 2018 року виробництва в кількості 9,349 тонн, зернові відходи пшеничні 2018 року виробництва в кількості 1,425 тонн. Про факт переробки зерна в борошно свідчить акт від 20.12.2018 № 451, акт оприбуткування продуктів переробки від 20.12.2018 № 451 та виписка з банківського рахунку від 18.01.2019 про оплату послуг переробки зерна;

- згідно складських довідок від 17.12.2018 № 2 та від 18.12.2018 № 3, відповідно, 40,300 тонн та 39,260 тонн пшениці м`якої 3 класу 2018 року врожаю, яке на підставі виданого АТ Аграрний фонд дозволу від 21.12.2018 № 06/263 було переробленов борошно пшеничне вищого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 44,076 тонн та борошно пшеничне першого ґатунку 2018 року виробництва в кількості 14,321 тонн, висівки пшеничні 2018 року виробництва в кількості 18,529 тонн, зернові відходи пшеничні 2018 року виробництва в кількості 2,880 тонн. Про факт переробки зерна в борошно свідчить акт від 28.12.2018 № 461, акт оприбуткування продуктів переробки від 28.12.2018 № 461 та виписка з банківського рахунку від 18.01.2019 про оплату послуг переробки зерна;

- згідно складської квитанції від 25.01.2019 №1 (АЧ № 912502) 120,000 тонн пшениці м`якої 3 класу, яке на підставі виданого АТ Аграрний фонд дозволу на переробку зерна від 25.01.2019 № 06/13 було перероблено в зерно в борошно у кількості 120,000 тонн, яке було ним перероблено і отримано борошно пшеничне вищого ґатунку 2019 року виробництва в кількості 66,480 тонн та борошно пшеничне першого ґатунку 2019 року виробництва в кількості 21,360 тонн, висівки пшеничні 2019 року виробництва в кількості 27,972 тонн, зернові відходи пшеничні 2019 року виробництва в кількості 4,440 тонн. Про факт переробки зерна в борошно свідчить акт від 31.01.2019 № 494 та акт оприбуткування продуктів переробки від 31.01.2019 № 494, виписка з банківського рахунку від 14.02.2019 про оплату послуг переробки зерна. У подальшому АТ Аграрний фонд частково реалізувало борошно, висівки та зернові відходи за договорами купівлі продажу продуктів переробки. Враховуючи часткову реалізацію продуктів переробки, за твердженнями Позивача на складі ТОВ Пластоун-Україна має зберігатися 24,588 тонн борошна пшеничного вищого ґатунку 2018 року виробництва, 2,759 тонн борошна пшеничного першого ґатунку 2018 року виробництва, 66,480 тонн борошна пшеничного вищого ґатунку 2019 року виробництва та 21,360 тонн борошна пшеничного першого ґатунку 2019 року виробництва.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.За визначенням ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вдповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідач згідно умов Договору прийняв від Позивача зерно та переробив його на замовлення Позивача у борошно, частина якого була реалізована самому Відповідачу та іншим підприємствам.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо кількості переданого на переробку зерна пшениці та кількості виготовленої з нього продукції - борошна.

Втім, після переробки частина виготовленого борошна, що залишилася, не була вивезена Позивачем зі складу Відповідача і зберігається там до цього часу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами в порушення умови п. 2.1.3 Договору не було погоджено строк, у який Позивач зобов`язався би вивезти продукти переробки зерна пшениці.

Проте, з огляду на строк дії Договору, це мало відбутися до закінчення його дії, тобто до 31 грудня 2019 року.

Вказівка у п. 7.6. Договору на те, що він вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року але в будь якому разі до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань, а закінчення строку Договору не звільняє від виконання зобов`язань по ньому та від відповідальності за його порушення, очевидно мала діяти у взаємозв`язку з вимогою п. 2.1.3 Договору щодо узгодження між сторонами строку вивезення борошна Позивачем зі складу Відповідача.

Оскільки узгодження строку вивезення борошна Позивачем зі складу Відповідача не відбулося, це борошно продовжувало знаходитися орендованому складі.

Колегія суддів констатує, що Договір не передбачає його автоматичної пролонгації або прямо встановленого обов`язку Відповідача зберігати борошно після завершення строку дії договору. Визначений п. 2.2.7 Договору його обов`язок забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки, а також нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки, поширюється виключно на строк дії Договору, оскільки пунктом 7.2 Договору визначено, що передане зерно пшениці та продукти його переробки у власність Переробника не переходять, а обліковуються як цінності на зберіганні, за зберігання яких Замовник оплату не здійснює.

Доказів укладення додаткової угоди про зміну строку дії Договору, у відповідності до п. 7.1, сторонами суду не надано.

Фактично Відповідач безоплатно зберігав належне Позивачу борошно понад строк дії Договору та ніс витрати як з оренди складських приміщень, так і для підтримки належних за даних обставин умов зберігання борошна.

Продукти переробки зерна, а саме спірне борошно пшеничне, є продуктом харчування який об`єктивно має обмежені строки зберігання без погіршення його споживчих властивостей.

Доводи скаржника в частині того, що «…ТОВ «Пластоун-Україна» взяло на себе обов`язок виробляти та зберігати якісне борошно та дотримуватись вимог ДСТУ 46.004-99, так як пунктом 3.2 Договору передбачено, що якість виробленого Переробником борошна повинна відповідати вимогам ДСТУ 46.004-99».

Враховуючи часткову реалізацію продуктів переробки, на складі ТОВ «Пластоун-Україна» має зберігатися 24,588 тонн борошна пшеничного вищого гатунку 2018 року виробництва, 2,759 тонн борошна пшеничного першого гатунку 2018 року виробництва, 66,480 тонн борошна пшеничного вищого гатунку 2019 року виробництва та 21,360 тонн борошна пшеничного першого гатунку 2019 року виробництва.

Проти вказаних обставин Відповідач не заперечує, про що зазначено в рішенні господарського суду Запорізької області від 22.06.2023.

Крім того, достовірно володіючи інформацією про властиві якості борошна відповідач не повідомляв про гарантійні строки або будь-яку іншу інформацію про стан борошна, яке у нього на зберіганні та не вчинив жодних дій спрямованих на дотримання якості борошна згідно з п. 3.2 Договору.

До того ж, акти наявності борошна та продуктів переробки зерна від 13.09.2022, 18.10.2022, 15.11.2022, 27.12.2022, 19.01.2023, 16.02.2023 (копії знаходяться в матеріалах справи), вкотре засвідчують про необхідність вжиття заходів щодо проведення робіт по оздоровленню борошна, яке не відповідає ДСТУ 46.004-99, та водночас вказують не бездіяльність відповідача, який не вчиняв жодних дій щодо їх усунення.

Щодо гарантійного строку зберігання борошна відповідач також знав, однак жодних дій або попереджень позивачу не направляв, в актах оприбуткування продуктів переробки або актах приймання-передачі борошна не зазначав, та дій по попередженню псуванню борошна протягом гарантійного строку або до кінця строку дії договору не вчиняв.

Таким чином, висновки суду щодо перекладання відповідальності на позивача, який не вивіз борошно є необгрунтованим та безпідставним, оскільки відповідальність за погіршення якісних показників борошна, покладається виключно на ТОВ «Пластоун-Україна» згідно умов Договору…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 3.2 Договору сторони домовилися, що якість виробленого Переробником борошна повинна відповідати вимогам ДСТУ 46.004-99.

Стандарт ДСТУ 46.004-99 "Борошно пшеничне" поширюється на борошно пшеничне, що виробляють із зерна м`якої пшениці, м`якої з домішкою твердої пшениці для виготовлення хліба, хлібобулочної та іншої продукції. Для реалізації борошна у вітчизняній торгівельній мережі і для експортування, а також на борошно із твердої чи м`якої пшениці для макаронних виробів.

Розділом 11 визначено гарантії постачальника в ДСТУ 46.004-99 Борошно пшеничне:

11.1. Підприємство-постачальник гарантує відповідність борошна пшеничного вимогам цього стандарту у разі дотримання правил транспортування та зберігання.

11.2. Строк придатності до споживання не більше шести місяців з дати виготовлення при зберіганні в сухому прохолодному місці.

11.3. Після закінчення гарантійного терміну зберігання якість борошна перевіряють на відповідність вимогам стандарту, а також проводять оцінювання його безпечності та якості в акредитованих лабораторіях згідно зі статтею 9 Закону України Про безпечність та якість харчових продуктів [22]. У разі позитивних результатів аналізування термін зберігання продукції продовжують на шість місяців.

Тобто відповідно до ДСТУ 46.004-99 загальний гарантійний термін придатності борошна до споживання становить 12 місяців з дати виробництва.

Як вірно вказав суд першої інстанції, з чим також погоджується колегія суддів, гарантійний строк відповідності борошна пшеничного вимогам стандарту ДСТУ 46.004-99, яке виготовлене Відповідачем у грудні 2018р. - січні 2019 р., закінчився відповідно у грудні 2019р. - січні 2020р., що також узгоджується зі строком дії Договору - до 31.12.2019р.

Саме в межах цього строку Відповідач гарантував якість борошна відповідно до умов вказаного ДСТУ та ніс відповідальність за зниження якості зерна та продуктів його переробки (п. 2.2.7).

Крім того, як зазначає відповідач: «…Відповідач не є спеціалізованим, сертифікованим та ліцензованим зберігачем даний вид послуг (КВЕД 01.63, 25.10) не передбачений статутом підприємства відповідача, а тому не міг надаватися Позивачу. Умовами укладеного договору № 1-06/18 від 09.11.2018 року передбачалося виключено надання послуг з переробки зерна Позивача (КВЕД 10.61) оскільки зерно Позивача перероблялося власними виробничими потужностями Відповідача то логічно що після завершення переробки вироблена продукція повинна була бути вивезена Позивачем. І зберігалася на складі переробника (Відповідача) до дати ї вивезення….

…ТОВ «Пластоун-Україна» є пілприємством переробником- млиномю ТОВ «Пластун-Україна» не є сертифікованим складом елеватором та не має (і не мало) потужностей для довготривалого зберігання зерна та продуктів його переробки.

Окрім того, ТОВ «Пластоун-Україна» не має постійного та сталого обігу зерна та продуктів його переробки від інших Замовників, що дозволило б зберігати борошно на умовах «товарів в обігу» із систематичною ротацією зерна та борошна….».

Зерно та продукти його переробки зберігались Відповідачем протягом строку дії Договору належним чином у відповідних умовах і зауважень у Позивача не було, що підтверджується актами про зачистку виробничого корпусу від 20.12.2018 року, від 28.12.2018 року, від 31.01.2019 року.

Факт наявності та зберігання переробленого борошна також підтверджується балансовою довідкою ТОВ Пластоун-Україна від 29.03.2023 року та спільно складеними Позивачем та Відповідачем Актами наявності борошна та продуктів переробки зерна, що належить АТ Аграрний фонд від 13.09.2022 року, від 18.10.2022 року, від 15.11.2022 року, від 27.12.2022 року, від 19.01.2023 року, від 16.02.2023 року. В зазначених актах Позивач підтверджує наявність кількості борошна у мішках, але по якості зазначає про його псування.

З матеріалів справи вбачається, що після 31.12.2019 та завершення гарантійного строку споживання борошна Позивач протягом більше 2,5 років не вживав жодних заходів щодо вивезення належного йому борошна зі складу Відповідача і лише 13 вересня 2022 року ним було здійснено відбір проб борошна вищого та першого ґатунків для визначення якості та безпечності готової продукції, які було передано до ДП Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції на відповідність вимогам ДСТУ 46.004-99 Борошно пшеничне. Технічні умови.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виявлене у вересні 2022р. погіршення якості борошна знаходиться у прямому та безпосередньому зв`язку із бездіяльністю самого Позивача, який не організував його вивезення зі складу Відповідача до завершення строку дії Договору №15-06/18 від 09.11.2018 на переробку зерна пшениці на борошно та в межах строків придатності борошна до споживання відповідно вимог стандарту ДСТУ 46.004-99

Доводи скаржника: «…Щодо незастосування судом 1-ї інстанції до відповідача статті 614 ЦК України.

У ч. 1 ст. 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією статтю 614 ЦК України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди («поведінкова концепція вини»).

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільний кодекс України не містить визначення поняття «вина». Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Суд першої інстанції, не проаналізував достеменно умови Договору, який по своїй сутті є змішаним договором та зробив помилкові висновки про відсутність вини відповідача та повністю звільнив його від відповідальності.

Водночас, відповідач, тобто особа, яка відповідає за повне збереження (схоронність) майна, повинен був знати, що в результаті невідповідності умов зберігання борошна, відзначається загальне погіршення якості, погіршення показників сирої клейковини та показників білості, та наявні шкідники у борошні.

Таким чином, ТОВ «Пластоун-Україна» усвідомлювало, що зберігаючи не вірно та порушуючи умови зберігання борошна, позивач позбавляється можливості використовувати борошно, що робить його непридатним для подальшого використання в господарській діяльності.

Виходячи із встановлених обставин справи, ТОВ «Пластоун-Україна» об`єктивно було зобов`язано передбачити наслідки, які фактично призвели до погіршення якісних показників борошна, а тому помилковими є висновки господарського суду Запорізької області про перекладання на позивача обов`язку дотримувати якісні характеристики борошна.

Враховуючи вищенаведені обставини справи (характер дії, обставини завдання шкоди позивачу) та наявність у відповідача вини у погіршенні якісних показників борошна в загальній кількості 115,187 тонн, суд має визначити її форму. Вирішення питання про форму вини, є різновидом правової оцінки (кваліфікації), і здійснюється судом. Подібний висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №904/982/19.

Більше того, в силу статтей 614 та 1166 ЦК України у спірних правовідносинах саме на ТОВ «Пластоун-Україна» покладено тягар доказування того, що в діях відповідача відсутня вина у заподіянні шкоди. Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі №904/982/19.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було проігноровано вищезазначені факти та обставини, а також не надано їм належної правової оцінки з відповідним обґрунтуванням нормами матеріального права…» відхиляються колегією суддів враховуючи наступне:

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Колегія суддів констатує, що належних та допустимих доказів порушення умов Договору з боку Відповідача в межах строку його дії - до 31.12.2019р. Позивачем суду не надано. Обставини справи встановлені судом першої інстанції та неспростовані при апеляціному перегляді справи свідчать проте, що збільшенню збитків кредитора - Позивача у цій справі - а саме погіршенню якості виготовленого Відповідачем борошна, у повній мірі сприяла поведінка самого кредитора, який не вжив заходів щодо їх зменшення шляхом своєчасного вивезення борошна зі складу Відповідача (умисно або з необережності).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі №908/309/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі №908/309/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі №908/309/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 24144,98 грн покласти на Акціонерне товариство "Аграрний фонд".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.08.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяО.Г. Іванов

СуддяО.В. Чус