Рішення

від 24.07.2024 по справі 465/1533/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/1533/24

2/465/1910/24

РІШЕННЯ

Іменем України

24.07.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі

головуючої-судді Марків Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Курочки Ю.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Позовні вимоги мотивує тим, що 09.11.2003 між нею та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстрований міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції, актовий запис №3498. У період проживання з відповідачем у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що в період їх спільного проживання у шлюбі зі сторони відповідача щодо неї на очах у їхнього сина постійно мало місце психологічне, фізичне та економічне насильство, яке вона змушена була терпіти заради збереження сім`ї, але після нанесення відповідачем 28.12.2023 тілесних ушкоджень, вона наступного дня звернулась з цього приводу до органів поліції з заявою. Спільне життя у них не склалось у зв`язку з різними поглядами на сімейне життя та обов`язки, а відтак з відповідачем стали зовсім чужими людьми. З 12.01.2024 вони припинили спільне проживання та вона разом із їх сином стали проживати у квартирі її мами ОСОБА_5 . Вважає, що подальше формальне збереження шлюбу з відповідачем поза її згодою суперечитиме її інтересам та інтересам їхнього сина, примирення між нею та відповідачем є неможливим.

Окрім цього, вказує, що їхній з відповідачем син ОСОБА_6 01.09.2023 зарахований студентом 2 курсу начально-наукового інституту міжнародних відносин, сталого розвитку та інноваційної освіти Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» за спеціальністю «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» на денну форму навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», де стипендії не отримує, а вартість навчання платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 164700,00 грн., а також до ПрАТ «Львівський інститут менеджменту» за заочною формою навчання, напрямку підготовки «Менеджмент», галузі знань «Управління та адміністрування» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», де вартість навчання платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 52980,00 грн.

Вказує, що відповідач є єдиним власником та директором ПП «Комлекс Фуд», а відтак відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання їх повнолітнього сина ОСОБА_7 , на період його навчання, але не довше досягнення 23 років. В той же час, зазначає, що вона не має можливості утримувати їхнього сина за станом здоров`я, про що надала відповідні підтверджуючі документи. Спільний син ОСОБА_6 , навчаючись у двох навчальних закладах, в одному на стаціонарі, в іншому на заочній формі навчання, фактично не має реального часу та можливості заробляти кошти для власного утримання.

Враховуючи вищевикладене, просить шлюб, зареєстрований 09.11.2003 міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції між нею та відповідачем, розірвати; стягувати з відповідача на її користь аліменти у твердій сумі у розмірі 10000,00 грн. на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період його навчання, але не довше досягнення 23 років та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача надійшов до суду відзив на позовну заявну, в якому просить розірвати шлюб між сторонами та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання, в розмірі 4000,00 грн., щомісячно, до завершення навчання, а саме по 30.06.2023.

Відзив мотивує тим, що твердження позивачки є надуманими, неправдимими та такими, які розповсюджуються з метою дискредитації ОСОБА_3 , а тому таке твердження позивачки не ґрунтується на об`єктивних доказах і не відповідає дійсності, а відтак відсутні підстави для включення до мотивувальної частини рішення суду вищезазначеної мотивації розірвання шлюбу. Погодились, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам відповідача і такий слід розірвати. Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 на період навчання, але не довше досягнення 23 років, в сумі 10 000 грн, щомісячно, то така позовна вимога підлягає до задоволенню частково, оскільки обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей не є безумовним, визначальним є саме матеріальна можливість батьків утримувати свою повнолітню дитину, що продовжує навчання. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі 10000 грн., однак саме на позивачку в даному випадку покладається обов`язок доведення того, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину саме в такому розмірі. Відповідач не заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання в розмірі 4 000 грн. щомісячно.

В подальшому, позивачка подала до суду відповідь на відзив, в якому вказує, що сторона позивача не погоджується з відповідним запереченням, викладеним стороною відповідача у Відзиві від 12.04.2024 в частині зменшення щомісячного розміру суми аліментів з 10 тис. грн до 4 тис. грн. та визначення календарної дати, по яку з відповідача підлягають стягненню аліменти 30 червня 2026 року, а не однією з подій, яка має неминуче настати: завершення їх з відповідачем спільним сином навчання, або досягнення ним 23 років. Вказує, що представницею відповідача у відзиві від 12.04.2024, при запереченні щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, не зазначено посилання на докази та норми права, які б такі обставини спростовували, а самі докази разом з відзивом не подано. Також покликається на відсутність доказів щодо спроможності відповідача сплачувати аліменти у розмірі 10 тис. грн. Окрім цього, зазначає, що з Витягу № 359651834157, вбачається, що відносно ПП «Комлекс Фуд» у період з 31.01.2008 по 27.11.2023 неодноразово змінювались види економічної діяльності, що вказує на здійснення підприємством господарської діяльності, відтак отримання доходів, а подання довідки з нульовими доходами підприємства за період понад 18 років є нічим іншим, на думку сторони позивача, як намаганням представниці відповідача створити в суду хибне уявлення про низький рівень забезпеченості відповідача і неспроможність його сплачувати щомісячно аліменти в розмірі 10 тис. грн. З приводу Виписки №IB7GEHMRE8EGI5IG, за якою надходження мали місце лише у травні та червні 2023 року в сумі по 23 749,92 грн і серпні 2023 року в сумі 885,50 грн, та Виписки №RMDK5NUMO4JV5U33, за якою надходження мали місце лише у січні 2024 року в сумі 1 503,59 грн і березні 2024 року в сумі 1 200,00 грн, зазначається, що такі сформовані лише в АТ КБ «Приватбанк», а відомості про наявність рахунків в інших банках відсутня, а інформація у Виписці №IB7GEHMRE8EGI5IG відповідачем сформована за певними критеріями, з огляду на які є не повною щодо відображення всіх банківських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив такий задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні частово підтримала, просила задоволити частково, розірвавши шлюб між сторонами та ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього сина що продовжує навчання, в розмірі 4000,00 грн., щомісячно, до завершення навчання, а саме по 30.06.2023.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно дост. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1ст. 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п.11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 09.11.2003 у Міському відділі реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис №3498, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 09.11.2003.

З приводу позовної вимоги про розірвання шлюбу між сторонами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2ст. 140 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно дост. 112 Сімейного кодексу України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно достатті 51 Конституції Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Згідностатті 24 Сімейного Кодексу Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до частин 3 та 4статті 56 Сімейного кодексу Україникожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до частини 2статті 104 Сімейного кодексу Українишлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з приписами частини 3статті 105 Сімейного кодексу Українивстановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно достатті 110 Сімейного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання відповідачем позовної вимоги про розірвання шлюбу, суд приходить до переконання, що позов в цій частині слід задоволити, розірвати шлюб, оскільки він існує лише формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливе.

Суд не бере до уваги підстави розірвання шлюбу, викладені позивачкою у позовній заяві, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.12.2023 ОСОБА_3 звернулась у ГУНП у Львівській області з заявою, в якій просила притягнути ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності згідно ст.173-2 КУпАП та кримінальної відповідальності згідно ст.126-1 КК України. Заяву мотивувала тим, що її чоловік ОСОБА_3 вчиняє відносно неї домашнє насильство. Зокрема, вказала, що 28.12.2023 ОСОБА_3 вчинив відносно неї домашнє насильство та завдав їй тілесних ушкоджень.

Ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.03.2024 відмовлено у задоволенні скарги представника потерпілої ОСОБА_8 на постанову дізнавача СД ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області Горудько Т.Б. від 26.01.2024 про закриття кримінального провадження №12024142430000010 від 10.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.04.2024 ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.03.2024 скасовано; скаргу захисника ОСОБА_8 задоволено, а постанову дізнавача СД ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області Горудько Т.Б. від 26.01.2024 про закриття кримінального провадження №12024142430000010 від 10.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України скасовано, а матеріали справи скеровано до СД ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області для проведення дізнання.

Ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.03.2024 відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3 на постанову дізнавача про відмову у задоволенні клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено; ухвалу слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.03.2024 про відмову у відкритті провадження скасовано; призначено в Пустомитівському районному суді Львівської області розгляд слідчим суддею скарги Гнідець О.М. в інтересах ОСОБА_3 в порядку глави 26 КПК України.

Рішенням Сихівського районного суду мЛьвова від 08.05.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_3 , за участі заінтересованої особи ОСОБА_4 , про видачу обмежувального припису відмовлено.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.03.2024 провадження у справі №450/960/24 про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21.05.2024 постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.03.2024 щодо ОСОБА_4 за ч.1 ст.173-2 КУпАП залишено без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_3 адвоката Гнідець О.М. без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідача не визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, а також оскільки кінцевого рішення по кримінальному провадженні у зв`язку з вчиненням відносно позивачки кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 КК України, немає, суд не покладає в основу рішення про розірвання шлюбу між сторонами мотиви та підстави, викладені позивачкою у позовній заяві.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Львівським міським управлінням юстиції 04.03.2005.

Згідно Акту фактичного проживання №2 від 12.02.2024, складеного головою правління ОСББ «Леви міста» Дзяма В.В. та сусідами власниками квартир АДРЕСА_1 ОСОБА_9 , №157 ОСОБА_10 та №198 ОСОБА_11 , ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з сином ОСОБА_4 .

Факт спільного проживання ОСОБА_4 разом з матір`ю за вищевказаною адресою підтверджується також Актом фактичного проживання №11 від 07.05.2024.

З Довідки №1376 від 06.02.2024, виданої т.в.о. ректора Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» Семчук Ж.В. вбачається, що ОСОБА_4 був зарахований у 2023 році згідно наказу №43-ОСС від 01.09.2023 студентом 2 курсу навчально-наукового інституту міжнародних відносин, сталого розвитку та інноваційної освіти, спеціальність 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» денної форми навчання, стипендії не отримує; загальна вартість за навчання платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 164700,00 грн.; термін закінчення навчання 30.06.2026.

Окрім цього, відповідно до Довідки №11-02 від 05.02.2024, виданої в.о. ректора «Львівського інституту менеджменту» Миронюком В.М., ОСОБА_4 навчається на другому курсі у ВНЗ «ПрАТ «Львівський інститут менеджменту» за заочною формою навчання, напряму підготовки 073 «Менеджмент», галузі знань 07 «Управління та адміністрування», за ступенем підготовки бакалавр (зарахований з 01 вересня 2023 згідно з наказом №110 від 24.08.2023); строк закінчення закладу освіти червень 2026; загальна вартість за надання платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 52980,00 грн.

Як вбачається з листа в.о. ректора «Львівського інституту менеджменту» Миронюка В.М. №155-2 від 08.05.2024 наказом в.о. ректора Інституту від 03.05.2024 №54 проведено індексацію вартості навчання студентів у ВНЗ «ПрАТ «Львівський інститут менеджменту» на 2024-2025 навчальний рік з урахуванням рівня інфляції за 2023 рік у розмірі 105,1%. Вартість навчання для 3 курсу заочної форми навчання за спеціальністю «Менеджмент» становитиме 18560,00 грн. на рік, за семестр 9280,00 грн.

Відповідно до Квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №7 від 02.08.2023 відповідачем ОСОБА_3 сплачено ВНЗ "Львівський університет бізнесу та права" 54900,00 грн. за навчання ОСОБА_4 .

Факт оплати відповідачем за навчання ОСОБА_3 не заперечується й стороною позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох роківза умов, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст.200СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч.1ст.182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №359651834157 від 02.03.2024 кінцевим бенефіціарним власником Приватного підприємства "Комплекс Фуд" (код ЄДРПОУ - 32970286) є ОСОБА_4 .

Разом з тим, стороною відповідача надано виписки по рахунку Приватного підприємства "Комплекс Буд" (код ЄДРПОУ - 32970286) № НОМЕР_3 , відкритого у АТ КБ "Приватбанк" за періоди з 01.01.2023 по 31.12.2023, а також з 01.01.2024 по 02.04.2024, з яких вбачається, що ОСОБА_4 заробітну плату на вказаному підприємстві не отримує.

Також, ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 24.04.2024 витребувано у Головного управління ДПС у Львівській області відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), за період з 01 січня 2021 року по 17 квітня 2024 року та витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку форми ОК-5 "Реєстр зарахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, індивідуальні відомості про застраховану особу" відносно ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), за період з 01 січня 2021 року по 17 квітня 2024 року.

14.05.2024 до суду з ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області надійшла витребувана інформація, згідно якої сума заробітку для нарахування пенсії ОСОБА_4 за звітний 2023 рік становить 60106,00 грн. (страхувальник - Благодійна організація "Благодійний фонд "Карітас Краматорськ". Відомості за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 17.04.2024 відсутні.

Вказані нарахування підтверджуються і наданими на вимогу суду ГУ ДПС у Львівській області відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору ОСОБА_4 (код та назва доходу - дохід за цивільно-правовим договором).

Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.

Так, пунктом 20Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 рокуроз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей не є безумовним, визначальним є саме матеріальна можливість батьків утримувати свою повнолітню дитину, що продовжує навчання.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, суд виходить з того, що спільний син сторін навчається, в тому числі і на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, ураховує обов`язок обох батьків у наданні матеріальної допомоги дитині на час її навчання.

Відповідно до вимог ст.13ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відтак, саме на позивача в даному випадку покладається обов`язок доведення того, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину.

У відповідності до ч.6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, в даній справі суд виходить з того, що позивачем доведено досягнення сином віку, який перевищує 18 і є меншим 23 років; продовження ним навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі, а також можливість відповідачем надавати таку допомогу. Разом з тим, враховуючи обов`язок рівної участі в утриманні повнолітньої дитини обома батьками, позивачкою не доведено необхідності для такого утримання їх спільного сина розмірі 20000,00 грн. щомісячно (10000,00 грн. - матір та 10000,00 грн. - батько).

Разом з тим, враховуючи надані сторонами доказами, зважаючи на те, що відповідач визнав необхідність утримання їх повнолітнього сина, який продовжує навчання, частково в частині розміру аліментів, а також на те, що обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання наявний в обох батьків, суд приходить до висновку, що позов в цій частині слід задоволити частково та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання їх повнолітнього сина, який продовжує навчання в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст.7Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2024рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень.

Визначаючи саме такий розмір аліментів та беручи до уваги обов`язок обидвох батьків надавати їх спільному сину матеріальну допомогу (по 5000,00 грн. кожен), суд бере до уваги, що сума грошових коштів в розмірі 10000,00 грн. становить більш, ніж три розміри прожиткових мінімумів на одну особу, в розрахунку на місяць.

Надані сторонами медичні документи, зокрема, позивачкою Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №805450 від 08.02.2018, Пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 , відповідно до яких у ОСОБА_3 наявна третя група інвалідності та відповідачем Виписний епікриз історії хвороби №68 д/с хворого ОСОБА_4 , який перебував на лікуванні в ДСП Філії Центр ендокринологічного здоров`я КНП ЛОР ЛОКДЦ з 29.01.2024 по 07.02.2024, не спростовує висновків суду щодо задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів наутримання повнолітньоїдитини,яка продовжуєнавчання, в розмірі 5000,00 грн., оскільки саме такий розмір, враховуючи обов`язок обидвох батьків надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині, яка продовжує навчання, є достатнім для забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд зазначає, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону (ч. 2 ст. 184 СК України).

Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позивачка звернулася до суду з даним позовом, скерувавши такий засобами поштового зв`язку 21.02.2024, тому суд присуджує стягнення аліментів з відповідача починаючи з вказаної дати і до завершення сином навчання або до досягнення ним 23-річного віку.

Також, суд не бере до уваги покликання сторони відповідача на закінчення терміну стягнення аліментів - 30.06.2026, оскільки ч.1, 2 ст.199 СК України передбачено два випадки закінчення стягнення аліментів - досягнення повнолітньою дитиною, яка продовжує навчання двадцяти трьох років або припинення такою дитиною навчання.

Окрім того, відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду із відповідним позовом в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням всіх обставин справи, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з підстав та мотивів, викладених вище.

Судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача на підставіст 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави за позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Окрім цього, відповідно до ч. 1ст. 142 ЦПК Україниу зв`язку із визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 50% сплаченого судового збору при поданні до суду позовної заяви, що становить 605,60 грн., а інших 50% слід повернути позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 280, 352 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 пророзірвання шлюбута стягненняаліментів наутримання повнолітньоїдитини,яка продовжуєнавчання задоволити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який зареєстрований 09.11.2003 року у Міському відділі реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції, актовий запис №3498.

Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з дня звернення позивача до суду, тобто з 21.02.2024 року і до завершення ОСОБА_4 навчання або до досягнення ним 23-річного віку.

В задоволенні решти позовоних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Повернути позивачу ОСОБА_3 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. згідно платіжної інструкції №0.0.3451753930.1 від 05.02.2024.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах одномісячного сукупного платежу аліментів на дитину.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлено 29.07.2024.

Суддя Марків Ю.С.