Ухвала

від 19.07.2024 по справі 947/17539/24

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 947/17539/24

Провадження № 2/496/2400/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Пасечник М.Л., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Буревісник» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до СТ «Буревісник» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди, моральної шкоди, судових витрат.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2024 року вказану справу передано до Біляївського районного суду Одеської області за підсудністю.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судом встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона звільнена від сплати судового збору за подання позову на підставі ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позов пов`язаний з порушенням її прав.

Суд не погоджується з твердженнями позивача про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору з огляду на наступне.

Згідно ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі-Закон), крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.22 ч.1 ст. 1 Закону).

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином вказавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до п.17 ч. 1 ст. 1 Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосування Закон України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Позивачем судовий збір не сплачено, з посиланням на положення Закону України «Про захист прав споживачів», а в позовній заяві йдеться не про обставини, які передували укладенню договору, крім того позивач просить про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів.

Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг.

Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Однак в порушення даних вимог закону, позивач у своїй позовні заяві взагалі не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір сплачується в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлено 2 вимоги немайнового характеру (визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії) та 2 вимоги майнового характеру (стягнення матеріальної шкоди, стягнення моральної шкоди).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлено, що прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року становить 3028 грн.

Враховуючи зміст позовних вимог, положення Закону України «Про судовий збір» та ставки судового збору, позивачці необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2422, 40 грн. за дві вимоги немайнового характеру (по 1211, 20 грн. за кожну вимогу) , та за дві вимоги майнового характеру у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та надати до суду оригінали квитанцій.

Згідно ч.2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В порушення зазначених вимог позивачем надано до суду копії документів, які належним чином не завірені.

Вказуючи на належність засвідчення копії суд зазначає, що ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права). Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі № 810/719/18, копія документу є належним доказом лише у разі її належного засвідчення. Недотримання цього припису є правовою підставою для скасування рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що дану позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 353 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Буревісник» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди, моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч.3 ст. 185 ЦПК України.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в частині визначення розміру судових витрат до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя М.Л. Пасечник