Рішення

від 25.07.2024 по справі 734/4585/23

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/70/24 Справа № 734/4585/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 липня 2024 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Іванюка Т.І.,

при секретарі Ієвлевій О.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідачів приватний нотаріус Рожець Оксана Петрівна про визнання договорів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію,-

в с т а н о в и в:

у суд із позовом про визнання договорів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію звернулася ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідачів приватний нотаріус Рожець Алла Петрівна, у якому просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 07.02.2018, серія та номер: 125, виданий 07.02.2018, видавник: приватний нотаріус Рожець А.П., Козелецький нотаріальний округ, Чернігівська область та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 39566101 від 07.02.2018 16,53.56, приватний нотаріус Рожець А.П., Козелецький нотаріальний округ, Чернігівська область; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.02.2018, серія та номер: 126 виданий 07,02.2018, видавник: приватний нотаріус Рожець А.П., Козелецький нотаріальний округ, Чернігівська область та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 39566242 від 07.02.2018 16:58.10, приватний нотаріус Рожець А.П., Козелецький нотаріальний округ, Чернігівська область. Свої вимоги Позивачка мотивує тим, що 02.08.2003 року придбала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 18.09.2006 році на підставі рішення VIII сесії IV скликання Козелецькоі селищної ради від 10.11,2004 року отримала у власність для обслуговування Житлового будинку земельну ділянку за кадастровим номером: 7422055100:01:001:0108, площею 0,1072 га. Певний період часу, а саме до 2014 року фактично проживала у Житловому будинку. У вказаному Житловому будинку також фактично проживала Відповідач 1 ОСОБА_5 (мати Позивачки). Бабуся Позивача - Відповідач 2 ( ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживала у сусідньому будинку.

Під час від`їзду за межі України у 2014 році Позивачка планувала здати Житловий будинок в оренду друзям - громадянам України з Донецької області, що стали вимушеними переселенцями після початку війни. Однак, Відповідач 1 перешкодила цьому та погрожувала змінити замки, щоб не допустити неї та інших людей в Житловий будинок. Таким чином, Позивач не змогла вільно розпорядитися свої правом володіння майном.

А вже наприкінці 2019 - початку 2020 pоку Позивачка дізналася, що її житловий будинок та земельна ділянка продані 07 лютого 2018 року на підставі договору купівлі- продажу № 125 та договору купівлі-продажу № 126, посвідчених приватним нотаріусом Рожець А.П. При цьому, державна реєстрація права власності на житловий будинок та земельну ділянку була здійснена на ОСОБА_5 - дочку бабусі Позивача та рідну матір Позивачки.

Підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на житловий будинок стало Рішення державного реєстратора за номером: 39566101 від 07.02.2018 16:53:56, приватний нотаріус Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Рожець Алла Петрівна; земельну ділянку стало Рішення державного реєстратора за номером: 39566242 від 07.02.2018 16:58:10, приватний нотаріус Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Рожець Алла Петрівна. ОСОБА_7 вважає, що продаж житлового будинку та земельної ділянки були здійснені всупереч її волі та інтересам.

Позивачка припускає, що оспорювані правочини були укладені на підставі довіреності, яку Позивач видала ОСОБА_6 15 вересня 2017 року для того, аби представник могла сплачувати комунальні та інші обов`язкові платежі по нерухомому майну, а також узгодити питання по іншому нерухомому майні, права на які були у Позивачки. Позивачка не мала намір продавати вказане спірне майно, а хотіла залишити ці об`єкти нерухомості собі. Дана довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияницею А.Ф. та була видана в основному на вчинення правочинів по обслуговуванню нерухомого майна, що належало Позивачу.

Скориставшись цією Довіреністю, неправомірно, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відібрали у Позивача Спірне майно. Позивачка вважає, що договори купівлі-продажу спірного майна були укладенні не з метою отримання грошових коштів за таке майно, а з метою вилучення вказаного Спірного майна із власності Зорг Ані. Дозволу на продаж Спірного майна Позивач не надавала. Жодної грошової винагороди від Куликовоі Ліліі за продаж спірного майна Позивачка також не отримала, як і не отримала свої речі, що лишилися в Житловому будинку. Зокрема, у будинку залишились всі її особисті речі, її творчі роботи, речі малолітньої дитини, прикраси та коштовні речі, речі особистої приватної власності Позивача. Станом на сьогоднішній день, Позивачка не має доступу до житлового будинку, що був неправомірно переданий у власність ОСОБА_10 .

Позивач вважає, що правочини щодо продажу спірного майна були вчинені всупереч нормам чинного законодавства України. Позивачка, підписуючи Довіреність на ім`я ОСОБА_6 була впевнена, що такий документ, як запевняла ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , видається лише на продаж Земельних ділянок, що знаходились в Автономній Республіці Крим, де Позивачка була членом садового товариства, а також на управління житловим будинком, але аж ніяк на його продаж.

В даному випадку Позивачка вважає, що ОСОБА_6 діяла свідомо всупереч інтересам довірителя та бажала настання негативних наслідків, оспорювані правочини були вчинені у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною - Відповідачем 1, що також діяв свідомо за домовленістю зі своєю матір`ю. Несплата коштів за продаж Спірного майна є підтвердженням того, що Відповідачі діяли всупереч волевиявленню Позивача, діяли спільно та мали на меті отримання несприятливих наслідків для Позивача, що в силу ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України є підставою для визнання таких правочинів недійними.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги подимав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідачіву судовомузасіданні висловивсящодо відсутностіпідстав длявизнання недійснимидоговорів купівлі-продажужитлового будинкута земельноїділянки.При цьомузазначив,що Позивачемдобровільно буловидано довіреність,якою вонауповноважила ОСОБА_6 в томучислі управлятита розпоряджатисяналежним їйна правіприватної власностінерухомим майном,а такожнадала їйправо укладатита підписуватидоговори купівлі-продажу.Видаючи данудовіреність,Позивачка малаусвідомлювати, що наділила ОСОБА_6 передбаченими довіреністю правами, зокрема, продажу нерухомого майна будь-якій особі на умовах, визначених повіреним на власний розсуд, тому доводи про те, що позивач не знала, що було вчинено правочин з продажу її будинку та земельної ділянки та що з нею не погоджувались умови продажу такого майна, вона не отримувала грошові кошти від продажу будинку та земельної ділянки є безпідставними. Станом на день укладення спірних договорів купівлі-продажу довіреність ОСОБА_4 була дійсною та не скасованою, не була припинена, не оспорювалася, у встановленому законом порядку судом недійсною не визнавалась, а отже, ОСОБА_6 мала право на вчинення оспорюваних правочинів, при цьому вона діяла не в особистих інтересах, а в інтересах позивача. Факт видачізазначеної довіреностіна розпорядженнянерухомим майномпозивачем неоспорюється,також не спростовується зміст довіреності від 15.09.2017 р. Твердження ОСОБА_4 , що довіреність була видана в основному на вчинення правочинів по обслуговуванню нерухомого майна, на продаж земельних ділянок в Криму, які не належать їй на праві власності, є її суб`єктивним судженням, бо зміст довіреності значно ширший, де чітко прописані повноваження на вчинення різного роду дій. Оспорювані договори були укладені з відома ОСОБА_4 і щодо того майна, про яке була домовленість з нею. Жодне інше майно не вибуло з її власності на підставі вказаної довіреності. Позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу про наявність зловмисної домовленості між ОСОБА_6 , яка від його імені на підставі довіреності відчужувала житловий будинок і земельну ділянку, та контрагентом ОСОБА_5 і недобросовісності дій останньої. Також позивач не надала доказів про те, що в даному випадку має місце умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, розходження волі довірителя та волевиявленням представника при укладенні оспорюваних договорів на час їх укладення. Укладення договорів купівлі-продажу в ситуації, коли від імені продавця діє її бабуся, а покупцем - мати позивача, саме по собі не свідчить, що мала місце зловмисна домовленість представника із іншою стороною - покупцем. Враховуючи вищенаведене, представник Відповідачів просив відмовити у позові.

Третя особа приватний нотаріус Рожець А.П. у судовому засіданні пояснила, що нею було вчинено нотаріальні дії щодо посвідчення спірних договорів з дотриманням всіх вимог та в межах чинного законодавства. На момент укладення договорів купівлі-продажу довіреність ОСОБА_4 на ОСОБА_6 була чинна. Всі правові наслідки були роз`яснені. Нотаріус не наділений повноваженнями визначати вартість відчужуваного майна.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася. При цьому від представника останньої надійшли письмові пояснення на позовну заяву, з яких вбачається, що ОСОБА_5 позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні виходячи з того, що 15.09.2017 року ОСОБА_12 (після зміни імені ОСОБА_4 ) підписала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияницею А.Ф та зареєстровану в реєстрі за № 1121, якою уповноважила ОСОБА_6 бути її представником у відповідних підприємствах, установах, організаціях з відповідними правами, зокрема з правом укладати та підписувати договори купівлі-продажу, міни, оренди належного їй нерухомого майна, самостійно визначаючи суми, терміни та інші умови договорів, одержувати належні їй гроші або майно (за договором міни). Саме в рамках цієї довіреності приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Рожець Аллою Петрівною був посвідчений оспорюваний договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 07.02.2018 року за реєстровим № 125 з дотриманням вимог чинного законодавства.

У вказаному договорі зазначено, що ОСОБА_6 , яка діє від імені продавця ОСОБА_12 , та покупець ОСОБА_5 розуміють природу цього правочину, свої права та обов`язки за договором, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема з вимогами щодо недійсності правочину). Договір підписаний у присутності нотаріуса. Особи громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також повноваження представника та належність ОСОБА_12 відчужуваного житлового будинку перевірено.

Те ж саме стосується і оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Рожець А.П. 07.02.2018 року за реєстровим № 126.

Вказані договори укладалися з відома та за згодою ОСОБА_4 , ніяких протиріч, претензій між нею, її матір`ю та бабусею не було. Гроші ОСОБА_4 отримала в загальній сумі 3000 євро

Твердження ОСОБА_4 у позовній заяві щодо обмежених повноважень ОСОБА_6 у довіреності, фактично суперечать змісту самої довіреності ОСОБА_12 , де чітко прописані повноваження, надані нею ОСОБА_6 .

Видаючи довіреність, ОСОБА_12 , як повнолітня та дієздатна особа, повинна була розуміти правові наслідки своїх дій та те, що вона наділила ОСОБА_6 , у тому числі, правом продажу належного їй майна на умовах, визначених повіреним.

Таким чином, позивач надав повноваження ОСОБА_6 визначати як ціну, так і покупця житлового будинку. У зазначеній довіреності відсутні обмеження щодо повноважень чи обов`язок представника погоджувати будь які дії з позивачем.

Нотаріально посвідчена довіреність від 15.09.2017 року позивачем видана ОСОБА_6 добровільно, на день укладення останньою договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки була чинною, ОСОБА_4 не оспорювалася, у встановленому законом порядку судом недійсною не визнавалась. А отже, ОСОБА_6 мала право на вчинення оспорюваних правочинів,

Щодо того, що довіреність видавалась для здійснення продажу земельних ділянок, що знаходяться в АР Крим, слід зазначити наступне. Дві земельні ділянки в АР Крим, власницею яких є ОСОБА_4 , купувала та оформлювала на онуку ОСОБА_6 . Дійсно, у сім`ї ОСОБА_13 з ОСОБА_14 була розмова про бажаний продаж земельних ділянок в Криму. Але з 2014 року АР Крим є окупованою територією, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Реалізувати на практиці такий продаж дуже складно й ОСОБА_6 в свої 77 років (на час видачі довіреності) не мала ні бажання, ні можливості їхати в АР Крим з метою продажу земельних ділянок. Крім того, Україна не визнає будь які правочини з нерухомістю, вчинені на тимчасово окупованих територіях.

В позові також зазначено, що «в спірному будинку залишились всі особисті речі позивача. її творчі роботи, речі малолітньої дитини, прикраси та коштовні речі... позивач не має доступу до житлового будинку, що був неправомірно переданий у власність ОСОБА_10 ».

Щодо речей позивача та іншого все як було так і на сьогоднішній день знаходиться у будинку АДРЕСА_1 , всі речі без виключення знаходяться та зберігаються, і це стосується не тільки спірного будинку, але й квартири в м. Києві, нежитлового приміщення. Зазначена відсутність доступу до будинку не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_4 має ключі від будинку, вхідні замки не змінювались.

ОСОБА_5 стверджує, що у неї з ОСОБА_6 при укладенні договорів купівлі- продажу не було зловмисної домовленості з метою отримання вигоди, оскільки право розпорядження нерухомим майном передбачено довіреністю, тобто дії представника здійснювалися в межах наданих йому повноважень.

Посилання у позові на обставини, які на думку позивача свідчать про зловмисну домовленість представника та іншої сторони оспорюваних договорів, повністю охоплюються правами представника, якими його наділив позивач, і не вважаються зловмисною домовленістю.

Жодних негативних наслідків для довірителя немає, оскільки її незгода полягає у тому, що у неї була відсутня воля на відчуження будинку, що не є підставою для визнання право чину недійсним згідно заявлених позовних вимог.

Станом на час вчинення приватним нотаріусом Чернігівського районного територіального округу Рожець А.П. оскаржуваних нотаріальних реєстраційних дій були всі необхідні підстави, за умови наявності яких такі дії можуть та мають бути вчинені. Станом на час внесення відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватний нотаріус діяв в рамках закону та наданих йому повноважень.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, подавши суду письмові пояснення, із змісту яких виходить, що вона не визнає позовні вимоги ОСОБА_4 , посилаючись на те, що 15.09.2017 остання видала на її ім`я нотаріально довіреність, якою у тому числі надала право укладати та підписувати договори купівлі- продажу, міни, оренди належного їй нерухомого майна, самостійно визначаючи суми, терміни та інші умови договорів, одержувати належні їй гроші або майно (за договором міни). 07.02.2018 року на підставі вказаної довіреності приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Рожець Аллою Петрівною були посвідчені оспорювані договір купівлі-продажу житлового будинку за реєстровим № 125 та договір купівлі-продажу земельної ділянки - за реєстровим № 126. Договори укладались з відома ОСОБА_12 (після зміни імені - ОСОБА_4 ). Грошові кошти були передані ОСОБА_4 в сумі 3000 евро. Заперечує, що, як стверджує позивач, довіреність нею видавалась на продаж земельних ділянок в АР Крим. Стверджує, що ніколи б не погодилась їхати на непідконтрольну територію та вчиняти правочини за законами країни-агресора, до того ж ні вік, ні стан здоров`я не дозволили б цього зробити. ОСОБА_4 було добровільно видано довіреність, якою вона уповноважила мене на розпорядження будь яким належним їй нерухомим майном. Вказана довіреність на момент укладання оспорюваних договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки була дійсною, не була припинена, скасована, не оспорювалася, у встановленому законом порядку судом недійсною не визнавалась. Факт видачі зазначеної довіреності ОСОБА_4 не оспорюється. Договори були укладені з її відома і щодо того майна, про яке була домовленість з нею. Жодне інше майно не вибуло з її власності на підставі вказаної довіреності. ОСОБА_6 стверджує, що при цьому діяла не в особистих інтересах, а в інтересах ОСОБА_4 . При цьому відсутні будь які негативні наслідки для ОСОБА_4 , оскільки її незгода полягає у тому, що у неї була відсутня воля на відчуження житлового будинку та земельної ділянки, що не є підставою для визнання правочинів недійсними згідно заявлених позовних вимог. Доводи позовної заяви про те, що ОСОБА_4 не знала, що було вчинено правочин з продажу її житлового будинку та земельної ділянки та що з нею не погоджувались умови продажу такого майна, вона не отримувала грошові кошти від продажу є безпідставними.

У судовому засіданні встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини.

Позивачка ОСОБА_7 є донькою Відповівдача 1 ОСОБА_5 та онукою Відповідача 2 ОСОБА_6 .

02.08.2003 року між ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (Продавці), з одної сторони та ОСОБА_17 (Покупець), що діє зі згоди матері ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

15.09.2017 року ОСОБА_12 (після зміни імені ОСОБА_7 ) видала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияницею А.Ф. та зареєстровану в реєстрі за № 1121, якою уповноважила ОСОБА_6 бути її представником у відповідних підприємствах, установах, організаціях з відповідними правами, бути її представником у відповідних підприємствах, установах, організаціях, в тому числі: органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Міністерстві юстиції України та його територіальних органах, органах нотаріату, банківських установах, страхових компаніях, податкових органах, органах державної міграційної служби, організаціях пожежної охорони та охорони майна, бюро технічної інвентаризації, житлово-експлуатаційних організаціях, організаціях зв`язку, тепло-, газо-, енерго-, водопостачання, в тому числі ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ», ПАТ «Київгаз», ПАТ «АК «Київводоканал», ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» з питань, пов`язаних з управлінням та розпорядженням (продажем, міною, передачею в оренду) належним їй на праві приватної власності нерухомим майном, а також з інших питань, що її стосуються як власника нерухомого майна.

Для цього Довіритель надала ОСОБА_6 право: подавати від її імені заяви (в тому числі заяви щодо належності майна та про сімейний стан) та інші документи, представляти інтереси з питань реєстрації права власності на нерухоме майно, одержувати необхідні довідки та документи, в тому числі витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідки про зареєстрованих осіб, висновки про оціночну вартість майна, технічну документацію, розписуватися за неї, укладати та підписувати з відповідними організаціями договори на обслуговування нерухомого майна, в тому числі договори на постачання та підключення газу, електроенергії, водопостачання, договори на надання послуг з охорони майна та пожежної охорони, договори страхування, укладати та підписувати договори купівлі- продажу, міни, оренди належного їй нерухомого майна, самостійно визначаючи суми, терміни та інші умови договорів, одержувати належні їй гроші або майно (за договором міни), в разі необхідності сплачувати платежі, мито, проводити необхідні розрахунки, відкривати рахунки в банківських установах на її ім`я для проведення розрахунків за вказаними договорами, розпоряджатися цими рахунками на умовах їй попередньо відомих, одержувати через каси банку чи через банкомати будь які суми з її рахунків у будь якій із валют, укладати та підписувати договори про відкриття та обслуговування банківських рахунків, в разі необхідності закрити рахунки, отримувати страхове відшкодування, подавати звіти, податкові декларації, сплачувати необхідні платежі, податки, здійснювати нагляд за належним їй нерухомим майном, мати вільний доступ до нього, наглядати за ремонтом, якщо такий необхідно буде проводити, вести її справи у всіх судових установах як власника нерухомого майна з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом пред`явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, укладання мирової угоди, оскарження рішення суду, подання виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей, а також виконувати всі необхідні дії, пов`язані з наданим повноваженням, в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством України.

07.02.2018 року на підставі вказаної довіреності приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Рожець Аллою Петрівною були посвідчені договір купівлі-продажу житлового будинку за реєстровим № 125 та договір купівлі-продажу земельної ділянки - за реєстровим № 126. Згідно цих Договорів продавець ОСОБА_12 , від імені якої діє ОСОБА_6 (представник продавця на підставі довіреності, посвідченої Каяницею А.Ф., приватним нотаріусом Київського нотаріального округу 15 вересня 2017 року за реєстровим №1121) та покупець ОСОБА_5 діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій розуміють природу цих правочинів, свої права та обов`язки за договором, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема з вимогами щодо недійсності правочину), уклали договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 Договір підписаний у присутності нотаріуса. Особи громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також повноваження представника та належність ОСОБА_12 відчужуваного житлового будинку та земельної ділянки нотаріусом перевірено.

Відповідно до договору купівлі-продажу за реєстровим № 125 продаж зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за домовленістю сторін вчиняється за 20000 гривень, які повністю отримані Представником продавця від Покупця до підписання цього договору.

Відповідно до договору купівлі-продажу за реєстровим № 126 за домовленістю сторін продаж земельної ділянки вчинено за 10000 гривень 00 коп., які одержав Представник Продавця від покупця до підписання цього договору. Зазначена ціна за твердженням сторін відповідає їх волевиявленню, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає. В останньому абзаці договору купівлі-продажу земельної ділянки зазначено, що представник продавця та покупець, стверджують, що правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі, а також стверджують, що договір не носить характеру фіктивного удаваного правочину, тобто не є таким, що передбачено статтями 234, 235 Цивільного кодексу України, про що свідчать підписи на цьому договорі.

Заслухавши представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,третя особана сторонівідповідачів приватнийнотаріус РожецьАлла Петрівнапро визнаннядоговорів недійсними,скасування рішеньпро державнуреєстрацію задоволеннюне підлягаєвиходячи знаступного.

Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 2 статті 77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Даючи оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам у їх сукупності суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 203ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третястатті 215 ЦК України), обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 390/1074/20, від 19 квітня 2023 року у справі № 754/6023/20 та від 26 квітня 2022 року у справі № 522/23819/15-ц.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_7 обґрунтувала свої вимоги тим, що договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 07 лютого 2018, за яким спірне майно вибуло з володіння позивачки, вчинений у результаті зловмисної домовленості її бабусі ОСОБА_6 з другою стороною покупцем її матір`ю ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 232ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 357/6663/16-ц про визнання договору купівлі-продажу недійсним зазначено, що відповідно до ч.1 ст.232ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

У постанові від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 Верховний Суд в частині застосування ст.232ЦК України зазначив, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Для визнання правочину недійсним на підставі ст.232ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/14138/18.

Отже, для задоволення позовних вимог за статтею 232ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Доведеність факту вчинення правочину внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, полягає у тому, що такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа контрагент за договором, діяв за домовленістю із представником сторони оспорюваного правочину.

Згідно ч.1 та 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Статтею 240 ЦК України визначено, що представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з частинами 1 та 3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Одним із доводів позивача у позові у підтвердження зловмисної домовленості між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є те, що укладаючи договір купівлі-продажу спірного майна Відповідач 2, всупереч волі Довірителя, орієнтуючись та маючи свій особистий інтерес, підмінила волю Позивача своїм власним інтересам. Довіреність, яка була видана ОСОБА_6 15.09.2017 року, уповноважувала останню сплачувати комунальні та інші обов`язкові платежі по нерухомому майну, а також узгодити питання по іншому нерухомому майну, права на які були у Позивача. Тобто, дана довіреність була видана в основному для вчинення правочинів по обслуговуванню нерухомого майна.

Проте судом встановлено, що ОСОБА_4 було добровільно видано довіреність, якою вона уповноважила ОСОБА_6 на розпорядження належним їй на праві приватної власності нерухомим майном. Дана довіреність на момент укладання оспорюваних договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки була дійсною, не була припинена та скасована у встановленому законом порядку судом недійсною не визнавалась. Дані обставини Позивачем не оспорювалися. Позивач, як повнолітня та дієздатна особа, повинна була розуміти правові наслідки своїх дій та те, що вона наділила ОСОБА_6 , у тому числі, правом продажу належного їй майна на умовах, визначених повіреним. Вказана довіреність відповідає вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р.

Відтак, суд вважає, що вищевказані доводи, які викладені у позовній заяві, суперечать змісту самої довіреності ОСОБА_12 , де чітко прописані повноваження, надані нею ОСОБА_6 , в тому числі і на розпорядження належним їй на праві приватної власності нерухомим майном без обмежень.

Належні, достатні, достовірні та допустимі докази недобросовісності дій відповідача ОСОБА_6 , як контрагента за оскаржуваними договорами купівлі-продажу від 07 лютого 2018 року, які мали місце на момент укладення цих Договорів, у матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено та матеріалами справи, зокрема оспорюваними договорами, підтверджується що ОСОБА_5 сплатила ОСОБА_6 за договорами купівлі-продажу від 07 лютого 2018 року кошти у розмірі 20000, 00 гривень за житловий будинок з надвірними будівлями та 10000, 00 гривень за земельну ділянку , що спростовує доводи позивача стосовно відсутності оплати по цьому договору.

Посилання позивача на те, що спірне майно ОСОБА_6 відчужене за ціною, яка є нижчою від ринкової, суд відхиляє, оскільки сам по собі факт продажу майна відповідачу ОСОБА_5 за заниженою, як вважає позивач, вартістю не доводить наявність зловмисної домовленості між вказаними особами, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 січня 2023 року у справі № 263/10121/19, від 22 травня 2019 року у справі № 554/9882/15-ц, від 20 квітня 2021 року у справі № 727/967/16-ц.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 910/18812/17, від 08 липня 2019 року у справі № 910/19776/17, згідно якого схвалення може відбутися також у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи-сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Інші обставини, на які посилається позивач та його представник, у тому числі і не отримання коштів після відчуження майна, суд до уваги не бере, оскільки ці обставини не доведені належними та допустимими доказами, а тому неспроможні підтвердити поза розумним сумнівом наявність зловмисної домовленості ОСОБА_6 та покупця ОСОБА_5 при вчиненні договорів купівлі-продажу від 07 лютого 2018 року. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Також, суд відхиляє також посилання на ту обставину, що спірні правочини вчинені між матір`ю та донькою, оскільки право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд є конституційним правом особи (частина перша стаття 41 Конституції України), а реалізація цього права не може трактуватися як протиправна поведінка особи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведене суд констатує, що позивачем не надано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження вчинення договорів купівлі-продажу спірного майна від 07 лютого 2018 року внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_6 із покупцем ОСОБА_5 , що виключає можливість визнання цього договору недійсним на підставі статті 232 ЦК України.

Суд вважає, що без встановлення недійсності цих договорів купівлі-продажу від 07 лютого 2018 року відсутні достатні правові підстави стверджувати, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_4 поза її волею і що воно підлягає витребуванню від відповідача ОСОБА_5 , згідно статей 189, 388 ЦК України.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на спірне нерухоме майно та їх обтяжень, то така є похідною вимогою, яка не можу бути задоволена окремо від вимог про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 07 лютого 2018 року.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини висловлену у п.29 Рішення від 09.12.1994р. у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) у якому суд зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому до задоволення не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог відповідно до ст.141ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 16, 203, 232, 238, 655, 656, 691 ЦК України, ст.ст.258, 259,263-265,268,352,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідачів приватний нотаріус Рожець Оксана Петрівна про визнання договорів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено до 02 серпня 2024 року.

Сторони по справі:

Позивач ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Представник позивача адвокат Желізняк Ксенія Олександрівна, адреса: 03058 м.Київ вул. Борщагівська, 206, оф. 184;

Відповідач ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Представник відповідачів адвокат Гуц Наталія Миколаївна, адреса: АДРЕСА_3 ;

Третя особа приватний нотаріус Рожець Алла Петрівна, адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя: