Рішення

від 23.07.2024 по справі 742/6108/23

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/118/24

Єдиний унікальний № 742/6108/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Ільченка О.І., секретаря судових засідань Голушко Н.А., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , представник позивача ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області, третя особа - Прилуцька районна рада Чернігівської області про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою у якій просить: визнати незаконним та скасувати п.1.1. наказу КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області №71 /ос від 12.10.2023 про її звільнення, як завідувача Лісовосорочинського фельдшерського пункту КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО, 16.10.2023 з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників та поновити ОСОБА_3 на роботі на даній посаді; стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату поновлення на роботі судом, у частині стягнення середнього заробітку за місяць допустити до негайного виконання; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 недоплачену заробітну плату з січня 2023 року до 16.10.2023 р., відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів №28 від 13.01.2023 р., та допустити до негайного виконання; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по справі, витрати на правову допомогу у розмірі 4020 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з 01.07.2016 працювала на посаді завідувача Лісовосорочинського фельдшерського пункту КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області. Проте, 16.10.2023 її було звільнено з роботи на підставі наказу №71/ос від 12.10.2023, по п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Підставою для такого Наказу про звільнення з роботи із скороченням штату став протокол Незалежної профспілки працівників охорони здоров`я КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО, що не містить обґрунтування заборони на звільнення. Такі дії відповідача вважає незаконними, звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства. Скорочення чисельності або штату працівників допускається виключно у разі наявності змін в організації виробництва і праці. Відповдачем було порушено вимоги ст.49-2 КЗпП, ОСОБА_3 персонально не було попереджено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, також не зазначення підстав для скорочення та прийнятих відповідних рішень позбавляє керівника звільняти її з роботи, не було реалізовано права на переважне залишення на роботі. Відповідно ст.47 та ст.116 КЗпП, під час звільнення роботодавець повинен повідомляти про нараховані та виплачені суми, проте цього зроблено не було.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.8 Закону України «Про оплату праці», п. «ж» ч.1 ст.77 Основ законодавства України про охорону здоров`я та з метою збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню Кабінет міністрів прийняв Постанову №28 від 13.01.2023. Відповідно до даної Постанови, мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці установлюється в межах фонду оплати праці на рівні не менше 13500 грн для осіб, які займають посади у закладах охорони здоров`я, віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців. Проте, перебуваючи на посаді завідуючої Лісовосорочинського фельдшерського пункту КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області роботодавцем виплачувалася їй заробітна плата не в повній мірі. Вказані обставини і стали приводом для звернення до суду з відповідними позовними вимогами. А також, позивачем було заявлено вимогу про витребування у відповідача КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області відповідних документів, які були перераховані у позові, оскільки на відповідні запити її представника такі надані не були.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 03.11.2023, прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, призначено підготовче засідання на 20.12.2023. Зобов`язано КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області надати відповідні документи, які можуть бути використані як докази по справі.

04.12.2023 від представника відповідача КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області адвоката Жобко Н.О. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні заявлених вимог просить відмовити. Оскільки звільнення працівників масове у зв`язку зі зміною законодавства. На виконання положень Бюджетного кодексу України на підставі рішення Прилуцької районної ради про передачу майна в комунальну власність № 14-6/УШ від 24.03.2021 була здійснена передача у комунальну власність Малодівицької, Яблунівської сільських та Линовицької, Ладанської селищних рад, структурних підрозділів КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (ФАПів), розташованих на території цих громад. Ліквідація частини структурних підрозділів відповідача зумовила зміни в організації виробництва та масове звільнення працівників. Ввідповідачем було повністю дотримано процедуру масового вивільнення працівників та процедуру звільнення ОСОБА_3 . Тобто звільнення працівника є законним та повністю відповідає вимогам чинного трудового законодавства. Якщо звільнення позивача є законним, то відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. В день звільнення з позивачем було проведено повний розрахунок по заробітній платі, в тому числі вихідна допомога та компенсація за невикористану відпустку. У січні 2023 року було виконано вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 28 від 13.01.2023 року, і заробітна плата нарахована виходячи з розміру 13500,00 грн. При нарахуванні заробітної плати працівникам КНП «Центр первинної медико- санітарної допомоги» за лютий та послідуючі місяці роботодавець керувався вимогами Постанови № 28 від 13.01.2023 року. Нарахування заробітної плати позивачу проводилося в межах наявного фонду оплати праці, але у розмірі не менше ніж мінімальна заробітна плата. Враховуючи вище викладене, у позивача відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати. Також представником відповідача заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу у розмірі 5360,00 грн.

06.12.2023 від представника позивача - адвоката Дуденок О.О. на адресу суду надійшла відповідь на відзив. У якому зазначено, що доводи відзиву не спростовують незаконності звільненя з роботи ОСОБА_3 . Підстав для скорочення не заявлено та вони відсутні у наказі про звільнення. Також про скорочення посади позивача персонально не повідомлялося, а тому позвні вимоги про незаконне звільнення та поновлення на посаді з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу є обгрунтованими. Витрати за надання правничої допомоги є завищеними, в зв`язку з наявністю 6-ти ідентичних справ у суді. Щодо направлення доказів документів, які б підтверджували перевищення 85 відсотків отриманих у поточних місяцях, починаючи з січня 2023 року по жовтень 2023 р., грошових коштів з урахуванням накопичених залишків, то надані довідки та копія акту, є обробкою інформації, а не документи, які запитував позивач, а тому прошу повторно направити до суду, дані про всі посади з зазначенням виплат заробітних плат по кожному працівнику та директора установи, для можливості з`ясувати виконання умов колективного договору та Постанови КАБ МІНУ №28 від 13.01.2023 року. Доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства, тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

18.12.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Посилаючись на те, що ФАПи були структурними підрозділами КНП «Центр первинної медико- санітарної допомоги».

Рішенням Прилуцької районної ради Чернігівської області від 24.03.2021 року було припинено право оперативного управління та вилучено у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» об`єкти нерухомості, в тому числі: фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Позивачка була працівником фельдшерського пункту. В зв`язку з передачею об`єктів нерухомості, в тому числі: фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктів, амбулаторій загальної практики сімейної медицини, у КНП «Первинний центр медико-санітарної допомоги» виникла необхідність у скороченні штату, зумовленому структурними змінами. У період з 01.01.2023 року по 16.10.23 року (день звільнення позивача) у Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради були відсутні будь-які вакантні посади. Позивач не звертався із заявою до підприємства про надання йому переважного права на залишення на роботі, і не надав будь-яких підтверджуючих документів, які підтверджують наявність такого права. Та і взагалі, розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати позивачу не пов`язаний із розміром заробітної плати керівника підприємства, бухгалтера, чи інших працівників. Розмір заробітної плати працівників ідентичних посад може суттєво відрізнятися, оскільки працівники можуть мати різні тарифні розряди, підвищення, доплати та надбавки в залежності від вислуги років, кваліфікаційної категорії, підвищення кваліфікації, звання тощо.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 20.12.2023 клопотання представника позивача ОСОБА_3 адвоката Дуденок О.О. задоволено. Залучено до участі у даній справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Прилуцьку районну раду Чернігівської області. У зв`язку з чим підготовче засідання відкладено на 29.01.2024, яке в подальшому було відкладено на 28.02.2024, 20.03.2024.

12.03.2024 від представника відповідача КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області адвоката Жобко Н.О. надійшли додаткові пояснення у справі в частині перевищення витрат на оплату праці 85% отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків. ОСОБА_3 вводить суд в оману щодо не отримання нею розрахункових відомостей про нараховані та виплачені суми. Згідно копії Відомості про отримання розрахункових листів по заробітній платі за ІV-квартал ОСОБА_3 розрахунковий лист отримала, що підтверджується її особистим підписом. Позовні вимоги Позивача зводяться до заперечення отримання будь-яких документів від Відповідача в процесі звільнення з роботи та нарахування і виплати заробітної плати, однак всі доводи Позивача спростовуються письмовими доказами, з відмітками про ознайомлення з ними ОСОБА_3 .

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 20.03.2024 клопотання представника позивача ОСОБА_3 адвоката Дуденок О.О. про витребування у відповідача повної інформації про здійснені виплати заробітної плати ОСОБА_3 з січня 2023 року по дату звільнення задоволено. У задоволенні іншого клопотання адвоката Дуденок О.О. відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2024. Яке в подальшому було відкладено до 25.06.2024, а потім до 23.07.2024.

21.06.2024 представник відповідача подала додаткові пояснення у справі, щодо відсутності вакантних посад на підприємстві у період з 29.06.2023 року, день ознайомлення з наказом про можливе вивільнення працівників, по 16.10.2023 - день звільнення ОСОБА_3 . А також, щодо відсутності у останньої переважного права на залишенні на роботі при вивільненні працівників. В день звільнення ОСОБА_3 16.10.2023 з нею було проведено повний розрахунок. Заробітна плата нараховувалася згідно чинного законодавства, порушення при нарахуванні заробітної плати Позивачці були відсутні.

У судове засідання сторони не з`явилися, проте представник позивача - адвокат Дуденок О.О. подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, а також просить долучити додаткові пояснення у справі. Оскільки з лютого 2023 року відповідач не доплатив позивачу заробітну плату відповідно до Постанови Кабінету міністрів №28 від 13 січня 2023 року, то відповідно до розрахунку позивача борг складає 50 471,80 грн.

У судове засідання представник відповідача не з`явилася також, проте надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони відповідача. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов, запереченнях, письмових поясненнях та на докази які було долучено до матеріалів справи. А також, просить долучити до матеріалів справи довідку про доходи позивача та договір про надання адвокатських послуг.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Зі Статуту Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області, затвердженого рішенням 39 сесії Прилуцької районної ради VII скликання №31-39/ VII, вбачається, що КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО (далі по тексту підприємство) є закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає первинну медичну допомогу та здійснює управління медичним обслуговуванням населення Прилуцького району, вживає заходи з профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я (п. 1.1. Статуту) (а.с. 68-74).

Відповідно до п. 1.4. Статуту засновником, власником та органом управління майном підприємства є територіальні громади Прилуцького району в особі Прилуцької районної ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику.

Управління підприємством здійснює Прилуцька районна рада (п. 7.1. Статуту).

Засновник (власник) приймає рішення про реорганізацію та ліквідацію підприємства, призначає ліквідаційну комісію, комісію з припинення, затверджує ліквідаційний баланс (п. 7.3.7. Статуту).

У справі встановлено, що наказом КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області № 6 від 29.06.2016 року Хитрову (в подальшому «Аландаренко», відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.03.2003 а.с.9-10) Олену Олександрівну прийнято на посаду завідувача Лісовосорочинського фельдшерського пункту КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО (а.с. 49-55). Що також підтверджується і картками-довідками за 2016-2023 роки (а.с.44-48).

Наказом № 77 від 30.10.2018 КНП «ЦПМСД» Прилуцького району реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (а.с. 10).

Рішенням 6 (позачергової) сесії 8 скликання Прилуцької районної ради Чернігівської області № 14-6/VІІІ від 24.03.2021 «Про безоплатну передачу у комунальну власність Сухополов`янської сільської ради установ, об`єктів нерухомості та транспортних засобів» за результатами розгляду рішення п`ятої (позачергової) сесії Сухополов`янської сільської ради восьмого скликання від 03.03.2021 «Про порушення клопотання щодо надання згоди на безоплатну передачу у комунальну власність Сухополов`янської сільської ради закладів охорони здоров`я та майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Прилуцького району», відповідно до Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», Закону України «Про добровільне об`єднання громад», Положення про порядок передачі об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, Положення про порядок закріплення майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ Прилуцького району, за підприємствами, установами, організаціями на правах господарського відання або оперативного управління, враховуючи рекомендацію постійної комісії районної ради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, природних ресурсів, благоустрою та управління комунальною власністю, керуючись частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», районна рада вирішила, зокрема: припинити право оперативного управління та вилучити у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцького району Чернігівської області майно фельдшерського-акушерського пунктів та фельдшерських пунктів та з 01.04.2021 передати його у комунальну власність Сухополов`янської сільської ради фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти зазначені у додатку (а.с.136-139).

Наказом КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області № 42/ос від 29.06.2023 «Про можливе вивільнення працівників комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області», з урахуванням рішення п`ятої (позачергової) сесії Сухополов`янської сільської ради восьмого скликання від 03.03.2021 року «Про порушення клопотання щодо надання згоди на безоплатну передачу у комунальну власність Сухополов`янської сільської ради закладів охорони здоров`я та майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Прилуцького району», рішення шостої (позачергової) сесії Прилуцької районної ради восьмого скликання від 24.03.2021 року «Про безоплатну передачу у комунальну власність Сухлополов`янської сільської ради установ, об`єктів нерухомості та транспортних засобів» та рішення тридцять третьої (позачергової) сесії Сухополов`янської сільської ради восьмого скликання від 07.06.2023 року «Про створення Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради» та виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо передачі у комунальну власність територіальних громад закладів охорони здоров`я, попереджено працівників підприємства про можливе вивільнення, у тому числі й ОСОБА_3 , яка ознайомилась з даним наказом 30.06.2023, про що свідчить її особистий підпис (а.с. 128-130).

29 червня 2023 року КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО подало до державної служби зайнятості Інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі щодо скорочення посади завідувача Лісовосорочинського фельдшерського пункту, 1,0 посади, яку обіймала ОСОБА_3 (а.с. 125-127).

Відповідачем надані копії штатних розписів КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО станом на 01.01.2023 (а.с. 166-168) по структурним підрозділам, з яких вбачається: по КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО затверджено штат у кількості 9,25 штатних одиниць, по медичному персоналу КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО Прилуцької амбулаторії загальної практики - сімейної медицини затверджено штат у кількості 11,5 штатних одиниць; по медичному персоналу КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО Дідівської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини затверджено штат у кількості 11,5 штатних одиниць, по медичному персоналу КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО Рудівської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини затверджено штат у кількості 5,5 штатних одиниць, по медичному персоналу КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО Сухополов`янської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини затверджено штат у кількості 6,75 штатних одиниць, по медичному персоналу КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО Радьківського фельдшерського пункту затверджено штат у кількості 1,0 штатних одиниць, по медичному персоналу фельдшерсько-акушерських пунктів та фельдшерських пунктів КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО затверджено штат у кількості всього 18,0 штатних одиниць, а саме у Білорічицькому ФП, Валківському ФП, Густинському ФП, Заїздському ФАП, Замостянському ФАП, Знамянському ФП, Канівщинському ФП, Колісниківському ФП, Лісовосорочинському ФП, Мазківському ФП, Малківському ФП, Нетяжинському ФП, Охіньківському ФП, Переволочнянському ФАП, Пологівському ФП, Погребівському ФП, Ряшківському ФП, Смоському ФП (а.с. 169).

01.04.2023 внесено зміни до штатного розпису КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО Прилуцької амбулаторії загальної практики сімейної медицини, затверджено штат у кількості 17,5 штатних одиниць, виведено Валківський ФАП: завідувача ФАП 0,25 штатних посад, акушерку 0,25 штатних посад (а.с. 170).

03.10.2023 внесено зміни до штатного розпису КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО Фельдшерсько-акушерських пунктів та фельдшерських пунктів, затверджно штат у кількості 5,5 штатних одиниць, виведено: Валківський ФАП: завідувача ФАП 0,75 штатних посад, акушерку 0,75 штатних посад; Заїздський ФАП: завідувача ФАП 1,0 штатних посад, акушерку 1,0 штатних посад; Замостянський ФАП: завідувача ФАП 1,0 штатних посад; Густинський ФП: завідувача ФП 0,5 штатних посад, Знам`янський ФП: завідувача ФП 0,5 штатних посад; Канівщинський ФП: завідувача ФП 0,5 штатних посад; Мазківський ФП: завідувача ФП 0,5 штатних посад; Малківський ФП: завідувача ФП 1,0 штатних посад; Нетяжинський ФП: завідувача ФП 0,5 штатних посад; Погребівський ФП: завідувача ФП 0,5 штатних посад; Ряшківський ФП: завідувача ФП 1,0 штатних посад; Смоський ФП: молодшу медичну сестру 0,5 штатних посад; Переволочнянський ФАП: акушерку 0,5 штатних посад, опалювача на період опалювального сезону 0,5 штатних посад; Білорічицький ФП: завідувача ФП 1,0 штатних посад (а.с. 170 зворот-171).

10.10.2023 внесено зміни до штатного розпису КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО Фельдшерсько-акушерських пунктів та фельдшерських пунктів, затверджено штат у кількості 5,0 штатних одиниць, виведено: Білорічицький ФП: молодшу медичну сестру 0,5 штатних посад (171 зворот).

17.10.2023 внесено зміни до штатного розпису КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО Фельдшерсько-акушерських пунктів та фельдшерських пунктів, затверджено штат у кількості 0,5 штатних одиниць, виведено: Переволочнянський ФАП: завідувача ФАП 1,0 штатних посад; Смоський ФАП: завідувача ФП 0,5 штатних посад; Пологівський ФП: завідувача ФП 0,5 штатних посад; Охіньківський ФП: завідувача ФП 1,0 штатних посад; Колісниківський ФП: завідувача ФП 0,5 штатних посад; Лісовосорочинський ФП: завідувача ФП 1,0 штатних посад (а.с. 172).

17.10.2023 внесено зміни до штатного розпису КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО Фельдшерсько-акушерських пунктів та фельдшерських пунктів виведено: Пологівський ФП: молодшу медичну сестру 0,5 штатних посад (а.с. 172 зворот).

Зі штатного розпису КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО станом на 17.10.2023 вбачається, що затверджено штат у кількості 45,5 штатних одиниць, ФАП та ФП ліквідовані, залишилися такі структурні підрозділи: Керівний та адміністративно-управлінський і допоміжний персонал; Фінансово-економічний відділ; Адміністративно-управлінський та допоміжний персонал; Інформаційно-аналітичний кабінет; Прилуцька амбулаторія ЗПСМ; Дідівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини; Сухополонянська амбулаторія загальної практики сімейної медицини; Рудівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини;- Радківський фельдшерський пункт (том 2, а.с. 23 та зворот).

Наказом КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО № 71/ос від 12.10.2023 звільнено ОСОБА_3 завідувача Лісовосорочинського фельдшерського пункту КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО, 16.10.2023 року з роботи по п. 1 ст. 40 КЗпП України, за скороченням штату працівників, позивачка з наказом ознайомлена 16.10.2023 під особистий підпис, зазначила, що зі звільненням не згодна (том 1, а.с. 116-117).

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 2 статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Згідно з пунктом четвертим статті 36 КЗпП України у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі №6-1264цс17 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».

У постанові у справі №761/23325/17 від 15.06.2021 Верховний Суд вказав: «…Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору. Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією...».

У постанові у справі № 761/25605/17 від 21.02.2020 Верховний Суд наголосив на факторах, які можуть бути передумовою для скорочення чисельності або штату працівників: «…Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи, для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства…».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, встановлено, що у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцького району Чернігівської області відбулася зміна в організації виробництва і праці, виходячи з наступного.

24.03.2021 засновник відповідача - Прилуцька районна рада Чернігівської області на 6 (позачерговій) сесії 8 скликання прийняла рішення № 14-6/VІІІ «Про безоплатну передачу у комунальну власність Сухополов`янської сільської ради установ, об`єктів нерухомості та транспортних засобів» яким вирішила, зокрема, припинити право оперативного управління та вилучити у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцького району Чернігівської області майно фельдшерсько-акушерських пунктів та фельдшерських пунктів та з 01.04.2021 передати його у комунальну власність Сухополов`янської сільської ради.

Зазначене потягло за собою ліквідацію структурних підрозділів - фельдшерсько-акушерських пунктів та фельдшерських пунктів, а також скорочення посад у вказаних структурних підрозділах, у тому числі посади завідувача Лісовосорочинського фельдшерського пункту, що обіймала ОСОБА_3 .

На підтвердження скорочення штату відповідачем надані копії штатних розписів КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО станом на 01.01.2023 та станом на 17.10.2023 по структурних підрозділах, з яких вбачається, що станом на 17.10.2023 всі фельдшерсько-акушерські пункти та фельдшерські пункти виведені зі штатного розкладу. Залишився лише Радківський фельдшерський пункт, оскільки постановою Чернігівського апеляційного суду від 27.05.2022 у справі №742/2709/21 поновлено на посаді завідувача Радьківського фельдшерського пункту в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області ОСОБА_4 у зв`язку із недотриманням при її звільненні спеціальних гарантій, визначених ст. 184 КЗпП України (т.2 а.с.40-39).

30 червня 2023 року ОСОБА_3 під підпис ознайомлено із наказом КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області № 42/ос від 29.06.2023 «Про можливе вивільнення працівників комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області».

Вакантні посади у КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО були відсутні.

Наказом № 71/ос від 12.10.2023 ОСОБА_3 звільнено з роботи з 16.10.2023 по п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату працівників.

Отже, мало місце скорочення штату працівників, що є підставою для розірвання (припинення) трудового договору з працівником за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином при звільненні ОСОБА_3 із займаної посади завідувача Лісовосорочинського фельдшерського пункту відповідачем додержано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивачку про наступне вивільнення.

Доводи позивачки та її представника про те, що ОСОБА_3 персонально не було попереджено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, не заслуговують на увагу, оскільки чинне законодавство України передбачає необхідність персонального повідомлення працівника, але не визначає форму та зміст персонального повідомлення, а також алгоритм доведення його змісту до працівника.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №303/798/17 зазначено, що законодавством про працю не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників. Метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці є надання працівникові можливості завчасно визначитися із майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу.

Про дотримання відповідачем приписів ст. 49-2 КЗпП України свідчить ознайомлення під підпис ОСОБА_3 30.06.2023 з наказом № 42/ос від 29.06.2023 «Про можливе вивільнення працівників комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області».

Посилання ОСОБА_3 на те, що не було реалізовано її право на переважне залишення на роботі, є безпідставним, так як право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування на іншу посаду, оскільки переважне право на залишення на роботі враховуються при скороченні декількох посад, тобто інші рівнозначні посади залишаються, і тоді роботодавець застосовує переважне право та надає право на залишення на роботі (постанова Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 646/2661/20).

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду (постанова Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 753/3889/17).

Всі посади завідуючих фельдшерсько-акушерських пунктів та фельдшерських пунктів були скорочені, а тому не було порушено переважне право позивачки на залишення на роботі при звільненні за скороченням штату.

Щодо твердження позивачки, про те звільнення її є незаконним через неотримання згоди профспілки, членом якої вона є, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Тому зважаючи на вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача недоплаченої заробітної плати ОСОБА_3 з січня 2023 року по 16 жовтня 2023 року ссуд приходить до наступного.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статті 94 КЗпП України, ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частинами першою та четвертою статті 8 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я визначається Кабінетом Міністрів України, у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до пункту «ж» ч. 1 ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я медичні і фармацевтичні працівники мають право на оплату праці у державних та комунальних закладах охорони здоров`я у розмірі, не нижчому, ніж визначено Кабінетом Міністрів України, у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати

На виконання частини першої та четвертої статті 8 Закону України «Про оплату праці», пункту «ж» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я Кабінет Міністрів України прийняв постанову №28 від 13.01.2023 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я» (далі по тексту постанова КМУ №28).

Пунктом 1 указаної постанови установлено, що:

1) в державних та комунальних закладах охорони здоров`я, які одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики:

мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці установлюється в межах фонду оплати праці на рівні не менше:

20000 гривень для осіб, які займають лікарські посади у закладах охорони здоров`я (крім лікарів-інтернів), посади фармацевтів у закладах охорони здоров`я (крім фармацевтів-інтернів), посади професіоналів у галузі охорони здоров`я у закладах охорони здоров`я та посади професіоналів з вищою немедичною освітою у сфері охорони здоров`я;

13500 гривень для осіб, які займають посади у закладах охорони здоров`я, віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців (крім лікарів-інтернів та фармацевтів-інтернів).

Під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру враховуються основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати;

граничний розмір надбавок, передбачених у підпункті а підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (Офіційний вісник України, 2002 р., № 36, ст. 1699), може бути збільшений медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я для досягнення розміру нарахованої заробітної плати, передбаченого абзацами третім і четвертим цього підпункту, та диференціації заробітної плати в межах наявного фонду оплати праці;

надбавки, установлені з урахуванням положень абзацу шостого цього підпункту, не враховуються під час установлення доплат та інших надбавок медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я;

диференціація заробітної плати медичним, фармацевтичним працівникам, фахівцям з реабілітації та молодшому медичному персоналу державних та комунальних закладів охорони здоров`я здійснюється у межах фонду оплати праці шляхом встановлення доплат та надбавок з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.

Пунктом 3 Постанови КМУ №28 визначено, що вимоги підпункту 1 цього пункту не поширюються на:

державні та комунальні заклади охорони здоров`я, які мають укладені з Національною службою здоров`я договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, якщо витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць, що розраховані відповідно до абзаців третього і четвертого підпункту 1 цього пункту, перевищують 85 відсотків отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків;

медичних працівників, які залучені виключно до надання первинної медичної допомоги (лікарів або інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких лікарів), у разі, коли лікаря обрали менше ніж 70 відсотків пацієнтів оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги.

Згідно з п. 4 Постанови КМУ №28 у випадках, визначених підпунктом 3 цього пункту, мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я установлюється в межах наявного фонду оплати праці, але у розмірі не менше ніж мінімальна заробітна плата, яка передбачена законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Частиною 4 статті 97 КЗпП України визначено, що роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частина перша ст. 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Установлено, що ОСОБА_3 працювала на 1,0 ставку завідувача Лісовосорочинського фельдшерського пункту КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО.

Згідно з довідкою про доходи №114 від 18.06.2024 та відомістю про нарахування заробітної плати за січень жовтень 2023 року ОСОБА_3 нараховано (т. 1 а.с 48 зворот, т. 2 а.с.6): січень 13500 грн; лютий 7237,90 грн; березень 7237,90 грн; квітень 10237,90 грн; травень 7237,90 грн; червень 7237,90 грн; липень 25764,03 грн (відпустка); серпень 0 грн (відпустка); вересень 7237,90 грн; жовтень 16810,96 грн.

Таким чином, за січень 2023 року заробітна плата нарахована ОСОБА_3 у розмірі 13500 грн (ставки), як передбачено Постановою КМУ №28.

Із наданого відповідачем розрахунку перевищення витрат на оплату праці 85% вбачається, що у січні-серпні 2023 року у КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО мало місце перевищення витрат на оплату праці 85% отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків коштів (т. 1 а.с. 197).

Відповідно до акту № Ц/ЧН/19003/137 від 15.08.2023 Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці, складеного за результатами проведення позапланового контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці, у КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО, дотримуючись вимог абз. 2 п.п. 3.1. постанови КМУ «Деякі питання оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я» від 13.01.2023 № 28 дирекцією КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО працівникам установи нараховано заробітну плату в 2023 році (лютий, березень, квітень, травень, червень, липень) згідно: посадового окладу та доплат обов`язкового характеру (завідування, дезінфікуючі засоби, вислуга, стаж) (том 1, а.с. 153-156).

Зважаючи на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої заробітної плати за січень серпень 2023 року, оскільки нарахування заробітної плати за вказаний період здійснено КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО відповідно до Постанови КМУ № 28.

Щодо нарахувань за вересень та жовтень 2023 року суд зважає на таке.

Із наданого відповідачем розрахунку перевищення витрат на оплату праці 85% вбачається, що у вересні, жовтні 2023 року у КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО було відсутнє перевищення витрат на оплату праці 85% отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків коштів, а саме за вересень 2023 року відсоток становив 72,63%; за жовтень 2023 року 71,48 % (том 1, а.с. 197). Про відсутність перевищення витрат на оплату праці 85% у вересні та жовтні 2023 року стверджував представник відповідача у письмових додаткових поясненнях у справі.

Таким чином, у зазначені місяці КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО зобов`язано було проводити ОСОБА_3 доплату у розмірі 6262,10 грн (13 500 грн -7237,90 грн), як передбачено Постановою КМУ №28.

Згідно з відомістю нарахування заробітної плати за вересень 2023 року відповідач нарахував позивачці 7237,90 грн за 21 фактично відпрацьований робочий день, за жовтень 2023 року 3618,95 грн за 11 фактично відпрацьованих робочих днів (том 1, а.с. 48 зворот та том 2 а.с.6).

Відтак, сума недоплати ОСОБА_3 за вересень 2023 року становить 6262,10 грн (13500 грн 7237,90 грн); за жовтень 2023 року 3131,09 грн (6750,04 грн (13500грн /22 робочих днів згідно графіка роботи х 11 фактично відпрацьованих робочих днів) 3618,95 грн).

Загальна сума заборгованості підприємства перед позивачкою за вересень та жовтень 2023 року складає 9393,19 грн (6262,10 грн за вересень 2023 року + 3131,09 грн за жовтень 2023 року) та підлягає стягненню з КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО на користь ОСОБА_3 .

Щодо витрат по сплаті судового збору

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Предметом спору у цій справі є поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення недоплаченої заробітної плати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, позивачка звільнена від сплати судового збору за звернення до суду в силу закону.

Зважаючи, що до суду вона звернулася з трьома позовними вимогами (дві немайнового характеру та одна майнового), позов задоволено частково (задоволено лише одну позовну вимогу), тому враховуючи ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а решта судових витрат компенсується за рахунок держави.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу та підстав для їх стягнення.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №757/29103/20-ц зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

У позовній заяві ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 4 020 грн.

Як убачається з матеріалів справи, представництво інтересів ОСОБА_3 здійснювала адвокат Дуденок О.О. згідно з ордером про надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1059290, виданим 18.10.2023 на підставі договору про надання правничої допомоги від 18.10.2023 (том 1, а.с. 18-19).

У позові зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу становить 4020,00 грн, що підтверджується відповідним розрахунком витрат робочого часу, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги (том і а.с.20). Тому, зважаючи на вище сказане, суд вважає що позивачем доведено належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі. Проте, беручи до уваги предмет даного спору та складність справи, наявність аналогічних позовів у суді та час витрачений адвокатом Дуденок О.О., тому приходить до висновку, про стягнення таких з відповідача відповідно до частини задоволення позовних вимог (1/3 частини) у розмірі 1340,00 грн.

Щодо витрат про стягнення правничої допомоги на користь відповідача.

У відзиві на позов представник КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської області - адвокат Жабко Н.О. просила стягнути з позивача ОСОБА_3 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 5360,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, представництво інтересів КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Прилуцької районної ради Чернігівської області в Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області здійснювала адвокат Жабко Н.О. згідно з ордером про надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1070150, виданим 17.11.2023 адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «Логос» на підставі договору про надання адвокатських послуг № 51/23 від 17.11.2023 (том 1, а.с. 30, том 2 а.с.72).

У відзиві на позовну заяву адвокат Жабко Н.О. зазначала, що сторонами попередньо визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу (адвокатські послуги) адвоката Адвокатського об`єднання «Адвокатська контора «Логос» у сумі 5 360 грн, у процесі розгляду справи розмір витрат буде збільшено в залежності від підготовки інших процесуальних документів та кількості судових засідань ( том 1 а.с.118-122). На підтвердження вказаного надано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу (адвокатські послуги) (том 1, а.с.150) та платіжну інструкцію №1621 від 21.11.2023 про оплату послуг на професійну (правничу) допомогу (адвокатські послуги) за договором № 50/23-17.11.2023 (том 1, а.с. 151).

Зважаючи на вище долучені докази по справі, суд вважає що відповідачем доведено належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі, а тому приходить до висновку, про стягнення таких з позивача ОСОБА_3 відповідно до частини задоволення позовних вимог (2/3 частини) у розмірі 3573,34 грн.

Керуючись ст.ст.12,81,258-259,263-265,273,354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) представник позивача ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (м.Прилуки, вул.Київська, 98, код ЄДРПОУ 40314763), третя особа - Прилуцька районна рада Чернігівської області (м.Прилуки, вул. Київська, 220) про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ 40314763, на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , недоплачену заробітну плату з вересня 2023 року до 16 жовтня 2023 року, відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів №28 від 13 січня 2023 року в розмірі 9393 ( дев`ять тисяч триста дев`яносто три) грн. 19 к. та допустити до негайного виконання.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ 40314763, на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на правову допомогу у розмірі 1340 (одна тисяча триста сорок) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ 40314763, витрати на правничу дорогу у розмірі 3573 (три тисячі п`ятсот сімдесят три ) грн. 34 к.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ 40314763, на користь держави судовий збір у розмірі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) грн. 00 к.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 01.08.2024.

Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО