Рішення

від 02.08.2024 по справі 140/4762/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4762/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Луцької районної державної адміністрації Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом Управління соціальної та ветеранської політики Луцької районної державної адміністрації Волинської області (далі - Управління, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа) про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі посвідчення батьків багатодітної сім`ї на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; зобов`язання видати посвідчення батьків багатодітної сім`ї із занесенням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має зареєстрований шлюб з ОСОБА_2 та вони разом виховують двох дітей від попереднього шлюбу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також виховують спільну дитину - ОСОБА_5 .

Вказує, що 11.03.2024 ОСОБА_2 було видано посвідчення батьків багатодітної сім`ї.

20.03.2024 вона повторно подала заяву до відповідача, зокрема щодо видачі посвідчення батьків багатодітної сім`ї. Однак відповідач листом від 01.04.2024 повідомив про те, що позивачу відмовлено у статусі багатодітного батька у зв`язку з тим, що факт спільного проживання не є підставою для надання такого статусу багатодітного батька.

Непогоджуючись із відмовою Управління соціальної та ветеранської політики Луцької районної державної адміністрації Волинської області ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 03.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.30).

У відзиві на позовну заяву від 17.05.2024 представник відповідача проти позовних вимог заперечила з наступних підстав (а.с.35-41).

В обґрунтування своєї позиції вказує, що відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-ІІІ багатодітна сім`я - це сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує.

Разом з тим представник відповідача зазначає, що згідно з актом обстеження умов проживання №Б-20 від 12.03.2024 складеного службою у справах дітей Ківерцівської міської ради у будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Крім того в акті зазначено, що позивач в даний час перебуває на службі у Збройних Силах України.

Відповідно до вказаного акту зазначено, що ОСОБА_2 забезпечує виховання та утримання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене вважає відмову правомірною та просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив про те, що згідно з актом обстеження умов проживання №Б-20 від 12.03.2024 позивач забезпечує виховання та утримання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Зазначає, що дітей дружини від попереднього шлюбу не всиновлював, однак як підтверджується витягом з реєстру територіальної громади позивач разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_5 проживає однією сім`єю.

Таким чином вважає доводи відповідача безпідставними (а.с.50-57).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено шлюб 30.01.2024, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.16).

Позивач є батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 (а.с.17).

Крім того, у дружини ОСОБА_2 є діти від попереднього шлюбу, який розірвано рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.02.2021 (а.с.25-26), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.18) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.19).

Відповідно до витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №545 від 12.04.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , за зазначеною адресою зареєстровано ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.15).

27.02.2024 ОСОБА_2 було подано заяву до відповідача про видачу посвідчення батьків багатодітної сім`ї та посвідчення дитини з багатодітної сім`ї дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.21).

20.03.2024 ОСОБА_2 було повторно надано заяву про видачу посвідчення батьків багатодітної сім`ї з вимого вписати в графі «батько» ОСОБА_1 (а.с.22).

01.04.2024 Управлінням соціальної та ветеранської політики Луцької районної державної адміністрації Волинської області надано відповідь на заяву ОСОБА_2 з якої слідує відмовлено у видачі посвідчення батька багатодітної сім`ї у зв`язку з тим, що вона сама забезпечує утримання та виховання дітей. Факт спільної реєстрації з ОСОБА_1 не є підставою для надання йому статусу багатодітного батька, що встановлено на підставі акту обстеження умов проживання №Б-20 від 12.03.2024, складеного службою у справах дітей Ківерцівської міської ради (а.с.24).

Позивач не погоджуючись із вказаною обставиною звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Предметом цього позову є відмова Управління соціальної та ветеранської політики Луцької районної державної адміністрації Волинської області від надання позивачу посвідчення батька багатодітної сім`ї на утриманні якого перебувають троє дітей віком до 18 років.

Тобто, фактично спір між сторонами виник щодо вірного тлумачення поняття «утримання».

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною 1 статті 180 Сімейного кодексу України (далі- СК України) встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Обов`язок по утриманню зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (частина 2 статті 166 СК).

У випадку невиконання батьками обов`язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до статті 164 КК України.

Визнання батьків або одного із них недієздатними не припиняє їх обов`язку утримувати свою неповнолітню дитину. Водночас, смерть матері або батька чи оголошення їх померлими припиняє їх обов`язок по утриманню дитини. До спадкоємців померлих батьків обов`язок по утриманню дитини не переходить.

Отже, аналізуючи викладене, можна зробити висновок, що у батьків дитини зберігається обов`язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є вітчимом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , батьком дітей є ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 відповідно (а.с.18-19).

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов`язків щодо пасинка, падчерки.

Сімейне законодавство передбачає права та обов`язки щодо утримання вітчимом падчерки, пасинка (стаття 268 Сімейного кодексу України).

Так, відповідно до статті 268 СК, мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Тобто, вітчим має обов`язок утримувати своїх падчерку та пасинків, прямо передбачений законом, лише за сукупності таких обставин: такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, вітчим може надавати матеріальну допомогу.

Проте, СК України не містить застережень щодо неможливості вітчима приймати участь у вихованні та утриманні не своєї дитини з власної волі. Закон зазначене не забороняє.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 надавалась відповідачу витяг №545 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 12.04.2024, підтверджує факт спільного проживання позивача з дружиною та дітьми, що відповідачем не заперечується.

Охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини визначає Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III (далі Закон № 2402-III).

Відповідно до частини 1 статті 1 зазначеного Закону багатодітна сім`я - сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім`ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Відповідно до частини 7 статті 13 Закону №2402-ІІІ батькам і дітям з багатодітних сімей видаються відповідні посвідчення. Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї» від 02.03.2010 №209 затверджено Порядок виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї, який визначає механізм виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї багатодітної сім`ї (далі - посвідчення) (далі Порядок №209).

Так, відповідності до пункту 2 зазначеного Порядку посвідчення є документами, що підтверджують статус багатодітної сім`ї і дітей з такої сім`ї та їх право на отримання пільг згідно із Законом України "Про охорону дитинства" та іншими актами законодавства.

Згідно з п. 3 Порядку №209 посвідчення видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських (міст обласного значення), районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далі - структурний підрозділ/виконавчий орган) і центрами надання адміністративних послуг одному з батьків незалежно від місця проживання протягом десяти робочих днів з дати подання заяви.

Пунктом 3.1. Порядку 209 встановлено, що заява для оформлення посвідчення батьків багатодітної сім`ї та посвідчення дитини з багатодітної сім`ї подається одним із батьків структурному підрозділу/виконавчому органу, що видає посвідчення, або центру надання адміністративних послуг за формою, затвердженою Мінсоцполітики, одним із таких способів:

1) у паперовій формі - у разі особистого відвідування структурного підрозділу/виконавчого органу, центру надання адміністративних послуг (для посвідчення особи пред`являється паспорт громадянина України або документ, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус) або надсилання поштою (реєстрованим поштовим відправленням);

2) в електронній формі - через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування (ідентифікація особи при цьому здійснюється з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг);

3) в усній формі - у разі особистого відвідування структурного підрозділу/виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг (для посвідчення особи пред`являється паспорт громадянина України або документ, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус).

П. 3-2 Порядку №209 визначено, що у заяві зазначаються відомості про осіб, яким видаватимуться посвідчення:

прізвища, імена та по батькові батьків, місце і дата народження, серія та номер паспорта громадянина України, а також унікальні номери запису особи (за наявності) в Єдиному державному демографічному реєстрі, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають про це відмітку в паспорті або які не є громадянами України);

прізвища, імена, по батькові, місце і дата народження дітей, їх унікальні номери запису особи в Єдиному державному демографічному реєстрі та відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності).

До заяви додаються:

одна фотокартка (кольорова або чорно-біла) розміром 30 ? 40 міліметрів;

у разі народження дитини або навчання особи віком від 18 до 23 років за денною формою навчання за межами України - копія свідоцтва про народження дитини або довідки із закладу освіти. Такі документи подаються за умови їх легалізації, якщо інше не передбачено законом та міжнародним договором України, та з перекладом на українську мову. Вірність перекладу або справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально;

у разі реєстрації повторного шлюбу та проживання із дітьми від попереднього шлюбу - один із документів, що підтверджують факт виховання дитини одним із батьків (копія рішення суду із зазначенням місця проживання дитини з одним із батьків після розірвання шлюбу; витяг з реєстру територіальної громади, що підтверджує відомості про місце проживання заявника та дитини, у паперовій або електронній формі; копія судового наказу/рішення суду про стягнення аліментів, у якому зазначено місце проживання дитини; копія висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України; копія акта обстеження умов проживання, виданого службою у справах дітей; копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; копія рішення суду про позбавлення батька чи матері батьківських прав, визнання батька (матері) недієздатним (недієздатною), безвісти відсутнім (відсутньою); копія свідоцтва про смерть батька чи матері; копія свідоцтва про народження дитини - у разі внесення до актового запису цивільного стану змін у зв`язку з усиновленням такої дитини);

у разі продовження строку дії посвідчення, якщо дитина навчається за денною формою навчання у закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, - довідка про підтвердження зарахування до закладу освіти або про переведення на наступний курс навчання в межах відповідної програми підготовки (інформація підтверджується заявником кожного семестру, до закінчення закладу освіти, але не довше ніж до досягнення особою 23 років).

При цьому, приписами п. 3-2 Порядку 209 конкретизовано, що документами, що підтверджують факт виховання дитини одним із батьків у разі реєстрації повторного шлюбу та проживання із дітьми від попереднього шлюбу є:

копія рішення суду із зазначенням місця проживання дитини з одним із батьків після розірвання шлюбу;

витяг з реєстру територіальної громади, що підтверджує відомості про місце проживання заявника та дитини, у паперовій або електронній формі;

копія судового наказу/рішення суду про стягнення аліментів, у якому зазначено місце проживання дитини;

копія висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України;

копія акта обстеження умов проживання, виданого службою у справах дітей;

копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

копія рішення суду про позбавлення батька чи матері батьківських прав, визнання батька (матері) недієздатним (недієздатною), безвісти відсутнім (відсутньою);

копія свідоцтва про смерть батька чи матері;

копія свідоцтва про народження дитини - у разі внесення до актового запису цивільного стану змін у зв`язку з усиновленням такої дитини.

Наведене дає підстави для висновку, що позивач приймає безпосередню участь у вихованні дітей ОСОБА_2 від попереднього шлюбу, проте не підтверджує факту перебування їх на утриманні у позивача.

Матеріали справи не містять жодних даних щодо місця роботи або ж роду занять позивача, що виконувалась ним до його призову на військову службу, та щодо розміру отриманих ним доходів, що не дозволяє суду встановити, чи дійсно позивач мав фактичну можливість утримувати падчериць. Також у матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо відсутності у неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 рідних діда, баби, або ж неможливості належного утримання ними таких дітей.

Такі докази відповідачу також не надавались.

Таким чином, відмова відповідача у задоволенні заяви про надання позивачу посвідчення батька багатодітної сім`ї є правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 2 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до положення статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних дій підтверджено належними та допустимими доказами.

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Луцької районної державної адміністрації Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Управління соціальної та ветеранської політики Луцької районної державної адміністрації Волинської області (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, 53, код ЄДРПОУ 03192081).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Суддя А.Я. Ксензюк