Рішення

від 23.07.2024 по справі 160/12632/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 рокуСправа №160/12632/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Дніпровського апеляційного суду у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2022 року, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року - 2481 грн., станом на 1 січня 2023 року, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року - 2684 грн. та станом на 1 січня 2024 року, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - 3028 грн.;

- зобов`язати Дніпровський апеляційний суд (код ЄДРПОУ 42270629, вул. Харківська, 13, м. Дніпро, 49000) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ):

- довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2022 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-УІІІ застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року - 2481 грн.;

- довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2023 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року - 2684 грн.;

- довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2024 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - 3028 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він є суддею у відставці з 13.09.2017 року. На даний час отримує довічне грошове утримання у розмірі 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді Дніпровського апеляційного суду. 29.04.2024 року позивач звернувся до Дніпровського апеляційного суду про отримання відповідної довідки із зазначенням нового розміру окладів та нових розмірів доплат. Проте листом № 04.2-33/177/2024 позивачу було відмовлено. Відповідач, посилаючись на Закон України «Про Державний бюджет України» на 2022, 2023 та 2024 роки зазначив, що визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2022, 2023 та 2024 роках передбачено виходячи із розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102 грн. і був незмінним.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 25 травня 2024 відкрито провадження у справі №160/12632/24 за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

23.05.2024 року представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 135 № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді (ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII).

Статтею 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що фінансування усіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Дніпровський апеляційний суд є неприбутковою установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст. 149 Закону №1402-VIII).

Для визначення базового розміру посадового окладу працюючого судді Дніпровський апеляційний суд у 2022 2024 роках застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. відповідно до абзацу 5 статті 7 Законів України «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік», «Про Державний бюджет на 2024 рік». Таким чином, суддівська винагорода працюючого на відповідній посаді судді Дніпровського апеляційного суду відповідно до діючого законодавства обраховувалась, виходячи з розмірі посадового окладу судді, який складає 126120 грн. (2102Х50х1,2(регіональний коефіцієнт), а доплати обчислювались від цього розміру посадового окладу.

Оскільки ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік», «Про Державний бюджет на 2024 рік» містять спеціальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн., то відсутні підстави для застосування іншої (загальної) норми ст. 7 вказаних Законів, якими установлено, що у 2022 2024 роках розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 2481 грн., 2684 грн., 3028 грн., відповідно.

Також, 23.05.2024 року представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи доказів направлення відзиву на позовну заяву позивачу.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.12.1992 був призначений на посаду судді та працював з 22.05.1977 по 07.03.202 суддею Ясинуватого міського суду Донецької області, а з 11.03.2002 по 11.06.2015 суддею апеляційного суду Донецької області, з 12.06.2015 по 13.09.2017 апеляційного суду Дніпропетровської області.

З 13.09.2017 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 70% суддівської винагороди.

29.04.2024 року позивач звернувся до Дніпровського апеляційного суду про отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2022 2024 роки, обчисливши розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді: з 01 січня 2022 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, з 01 січня 2023 року- виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, та з 01 січня 2024 року- виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Листом від 01.05.2024 року за вих. № 04.2-33/177/2024 відповідач відмовив у видачі оновлених довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2022 2024 роки та зазначив наступне.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, вказана норма є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду (50), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік», «Про Державний бюджет на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 грн. Враховуючи викладене, кошторисами Дніпровського апеляційного суду на 2022, 2023, та 2024 роки, затвердженими ДСА України, видатки на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, передбачені виходячи з розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні оновлених довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2022 2024 роки, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Конституцією України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64 Конституції України).

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII).

Статтею 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.

Відповідно до частин 4-5 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року - 2481 гривня, на 01 січня 2023 року - 2684 гривні, станом на 01 січня 2024 року 3028 гривен.

Водночас, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Відповідно, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня складає- 2102,00 гривні. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня складає - 2102 гривні. Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня складає - 2102 гривні.

Позивач наполягає, що суддівську винагороду у 2022-2024 роках має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто 2 481,00 грн., 2 684,00 грн., та 3028 грн.

Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що набрали чинності 30.09.2016 року.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: «Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Таким чином, Конституція України, у редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється Законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є Закон про судоустрій.

Закріплення в статтях 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в той час законодавцем не внесено змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон України «Про судоустрій і статус суддів», гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до Закону про судоустрій.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №240/44080/21 сформулював такі правові висновки:

- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;

- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має право на отримання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного адміністративного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2022 року складає 2 481,00 грн., на 01 січня 2023 року - 2 684,00 грн., на 01 січня 2024 року 3 028,00 грн., а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.

Фактично спір між сторонами зводиться до того, чи є у позивача право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина 4 статті 142 Закону України № 1402-VIII) відповідно до базового розміру посадового окладу судді Дніпровського апеляційного суду та щодо наявності у суду повноважень щодо розгляду і вирішення вимоги про зобов`язання видати позивачу таку довідку.

Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 (справа № 640/1064/21) сформулював наступний правовий висновок:

«…позивач обіймав посаду судді вищого спеціалізованого суду, звільнився у відставку та має статус судді у відставці, а тому він має право на відповідні гарантії, встановлені Законом № 1402-VIII для судді вищого спеціалізованого суду, зокрема на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII) відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами (частини третя - п`ята статті 135 Закону № 1402-VIII), а не касаційного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, позивач звернувся до суду із позовом, оскільки вважав, що відповідачем у зв`язку з відмовою видати довідку про належний розмір суддівської винагороди порушене його право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі, співмірному із суддівською винагородою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Водночас Верховний Суд вважає за належне захистити порушене право позивача шляхом зобов`язання Вищого адміністративного суду України видати йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, яке виплачується з розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII), відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами».

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII має право на отримання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2022 року складає- 2 481,00 грн, на 01 січня 2023 року - 2 684,00 грн, на 01 січня 2024 року 3028 грн., а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на те, що відповідачем в ході розгляду справи не було доведено правомірність своїх дій та прийняття відповідних рішень, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Дніпровського апеляційного суду (вул. Харківська, 13, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42270629) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Дніпровського апеляційного суду у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2022 року, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року - 2481 грн., станом на 1 січня 2023 року, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року - 2684 грн. та станом на 1 січня 2024 року, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - 3028 грн.

Зобов`язати Дніпровський апеляційний суд (код ЄДРПОУ 42270629, вул. Харківська, 13, м. Дніпро, 49000) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ):

- довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2022 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-УІІІ застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року - 2481 грн.;

- довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2023 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року - 2684 грн.;

- довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2024 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - 3028 грн.

Стягнути з Дніпровського апеляційного суду (код ЄДРПОУ 42270629, вул. Харківська, 13, м. Дніпро, 49000) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева