Постанова

від 20.10.2010 по справі 2а-3309/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"20" жовтня 2010 р.                                                                  Справа № 2a-3309/10/0970

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі :

Судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Семанюк М.П.

представника позивача : Державної податкової інспекції в Рогатинському районі Івано-Франківської області –Скорбача Р.М.

представника відповідача : Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи за позовом Державної податкової інспекції в Рогатинському районі Івано-Франківської області до Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку та орендної плати за землю в розмірі 5 766,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2010 року Державна податкова інспекція в Рогатинському районі Івано-Франківської області (надалі –позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку та орендної плати за землю в розмірі 5 766,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно в порушені статі 9 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’, статей 3, 5 ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’, статті 5 Закону України ‘‘Про фіксований сільськогосподарський податок’’, статті 2 Закону України ‘‘Про плату за землю’’, статей 1, 14, 17 Закону України ‘‘Про оренду землі’’допустив заборгованість самостійно задекларованих сум з фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 132,32 грн. та орендної плати за землю в розмірі 5 633,88 грн. з січня по липень 2010 року. Загальна сума податкового боргу відповідача становить 5 766,20 грн., яка ним не сплачена.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив, що заборгованість відповідача по податкових зобов’язаннях є узгодженою та підлягає стягненню в дохід бюджету.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які міститься в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. Письмове заперечення проти позову не подав. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 09.02.1999 року Рогатинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_2, та який 19.02.1999 року Державною податковою інспекцією в Рогатинському районі Івано-Франківської області зареєстрований як платник податків і зборів (а.с. 7, 8).

Закон України ‘‘Про систему оподаткування’’визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Стаття 4 цього ж Закону визначає, що платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).

Згідно частини 1 статті 9 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Частиною 1 статті 14 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’фіксований сільськогосподарський податок та плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Судом встановлено, що відповідач у відповідності до статті 2, 5 Закону України ‘‘Про фіксований сільськогосподарський податок’’являється платником фіксованого сільськогосподарського податку, яким 17.02.2010 року подано відповідачу податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку за 2010 рік, де ним самостійно обчислена сума податкових зобов'язань в розмірі 12,03 грн. на місяць в період з січня по червень 2010 року та в розмірі 60,14 грн. за липень 2010 року (а.с. 12, 13). На момент звернення до суду сума несплачених самостійно задекларованих податкових зобов'язань за січень –липень 2010 року становить 132,32 грн. (а.с. 14).

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач використовує землі комунальної власності на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного із Лучинецькою сільською радою Рогатинського району Івано-Франківської області, та відповідно до статті 5 Закону України ‘‘Про плату за землю’’є платником орендної плати за землю (а.с. 12).

15.02.2010 року відповідачем у відповідності до статті 14 Закону України ‘‘Про оренду землі’’подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік, де ним розраховано суми вказаних зобов’язань в розмірі 804,84 грн. на місяць в період з січня по липень 2010 року (а.с. 10, 11). Дані самостійно задекларовані суми зобов’язань відповідач не сплатив, і на момент розгляду справи невиконані податкові зобов’язання за січень –липень 2010 року із вказаного виду податку становлять 5 633,88 грн. (а.с. 14).

Закон України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’платники податків –юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

У відповідності до підпунктів 4.1.1, 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, крім передбачених законом випадків.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях, та які ним в повному обсязі не сплачені, з фіксованого сільськогосподарського податку та орендної плати за землю за січень –липень 2010 року в розмірі 5 766,20 грн., є узгодженими з дня подання таких декларацій та розрахунків.

Частиною 2 статті 5 Закону України ‘‘Про фіксований сільськогосподарський податок’’ визначено, що сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми  податку, у таких розмірах: у I кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про плату за землю” податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 зазначеного Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’надіслано відповідачу першу податкову вимогу за               № 1/156 від 05.06.2009 року та другу податкову вимогу за № 2/206 від 13.07.2009 року               (а.с. 9).

Згідно підпункту 5.4.1 пункту 5.4 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 5 766,20 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’встановлює, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 160, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, с. Лучинці, Рогатинський район, Івано-Франківська область) в дохід бюджету податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку та орендної плати за землю в розмірі 5 766 (п’ять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя :                                                            Чуприна О.В.

Постанова складена в повному обсязі 25.10.2010 року.