Рішення

від 15.07.2024 по справі 160/12094/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 рокуСправа №160/12094/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» в особі представника Сергєєвої Майї Шаукатівни до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

09.05.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява(до відділення поштового зв`язку таку подано 08.05.2024 року) товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» в особі представника Сергєєвої Майї Шаукатівни до Дніпровської митниці, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару № UA110150/2023/000065/2 від 08.11.2023 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

31.05.2024 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Дніпровської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 07.11.2023 №23UA110150016116U2 (№UA110150/2023/016116) заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (код 4104 в гр..44) від 13.07.2023 №13/07 з «JIANGSU HUATUO TEXTILE TECHNOLOGY CO.,LTD.», рахунком-інвойс від 01.09.2023 №MD20230901. Поставка товару здійснена на умовах FOB SHANGHAI, згідно Інкотермс 2010. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ. Посадовою особою Дніпропетровської митниці ДФС відповідно до п.4.1. ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме: 1. Відповідно до пункту 2.2 контракту від 13.07.2023 №13/07 ціна та умови оплати товару, що постачається, узгоджуються Сторонами у додаткових угодах (специфікаціях). Згідно пункту 2.3 сторони погоджуються, що форма оплати по цьому контракту для здійснення поставок товарів - передоплата шляхом банківського переказу на рахунок Продавця. У специфікації від 01.09.2023 №6 відсутні відомості щодо умов оплати товару. Додатковою угодою від 01.08.2023 №1 до контракту Сторони погодились, що умови оплати по інвойсу 100% оплата на розрахунковий рахунок Продавця впродовж 120 днів з дня заявлення товару до митного оформлення і відвантаження товару. Згідно пункту 2.1 дана Угода вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і є невід`ємною частини основного Контракту. До митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату оцінюваної партії. Відповідно до відомостей документів, наданих до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB SHANGHAI, згідно Інкотермс. Заявлені декларантом умови поставки "Free on Board / Вільно на борту" означає, що продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем, в пойменованому порту відвантаження, або забезпечує надання поставленого таким чином товару. Ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, і з цього моменту покупець несе всі витрати. Декларантом не було подано документів на підтвердження всіх складових митної вартості, в тому числі це стосується підтвердження витрат по транспортуванню. Згідно відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування 180 745,00 грн. Відповідно до відомостей рахунку від 02.11.2023 №564, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: Морське перевезення за маршрутом: Shanghai, КИТАЙ Gdansk, ПОЛЬЩА 51 045,00 грн; Транспортно-експедиційні послуги за межами державного кордону України 44 700,00 грн; експедиторська винагорода на митній території України 1 809,88 грн. Загальна сума витрат (з ПДВ) 97 916,86 грн. У рахунку від 02.11.2023 №564 відсутні відомості щодо території надання транспортно-експедиційних послуг у розмірі 44 700,00 грн, тобто невідомо на території Китаю чи Польщі були понесені такі витрати. Відповідно до відомостей рахунку від 06.11.2023 №568, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: міжнародне автоперевезення за маршрутом м. Гданськ (Польща) м/п Ягодин 85 000,00 грн; міжнародне автоперевезення за маршрутом м/п Ягодин м. Дніпро 51 749,00 грн; транспортно-експедиційне обслуговування на митній території України 3 000,00 грн. Загальна сума витрат (з ПДВ) 140 349,00 грн. Відповідно до відомостей графи 25 ЕМД вид транспорту на кордоні Автомобільний транспортний засіб. При цьому, згідно відомостей коносаменту від 05.09.2023 №HYSF2023081062С оцінювана партія товару переміщувалась у 40-футовому контейнері PONU7840805. В означених рахунках відсутні відомості щодо вартості витрат на розвантаження контейнеру та завантаження в автомобільний транспортний засіб. Вказані витрати не відображені у декларації митної вартості при здійсненні розрахунку числового значення митної вартості товарів. У рахунках від 02.11.2023 №564, від 06.11.2023 №568 визначена вартість експедиційних послуг як складова транспортних витрат лише на території України. Враховуючи визначений маршрут перевезення, відсутні відомості щодо вартості транспортно-експедиторського обслуговування на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, а саме за межами митної території України, що викликає обґрунтовані сумніви щодо включення експедиторської винагороди до витрат на транспортування оцінюваної партії товару, які є складовими митної вартості. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, п. 4, 10 статті 58 МКУ), Податкового кодексу України (п. 190.1 статті 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Враховуючи виявлені невідповідності, неможливо здійснити перевірку числового значення транспортної складової митної вартості товару. Документальне підтвердження транспортних витрат не надано. Отже, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно п.6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. 08.11.2023 декларантом додатково надіслано лист від 08.11.2023 № б/н, в якому було повідомлено, що додаткові документи надати немає можливості. Відповідно до п. 6.2 та 6.3 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у разі, якщо: -заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; -невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару; -неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ; -відсутності у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, а саме витрат на навантаження та експедиторської винагороди, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ. Митницею приймається рішення про коригування митної вартості. Митницею проведено контроль співставлення, відповідно до положень ст.337 МКУ. В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 5407510000 (товар №1 за ЕМД) «Тканини з синтетичних текстурованих ниток поліефіру, вибілені, саржевого переплетення, шириною 152 +/-1см.Склад: 100% поліестер», імпортованого за угодою з виробником, країна походження та відправлення Китай, комерційні умови поставки CIF CONSTANTA, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 12.05.2023 №23UA100340315879U8 (UA100340/2023/315879) за ціною 5,5980 дол.США/кг, що розраховується як 0,4816 дол.США/м2. В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 5407520000 (товар №2 за ЕМД) «Тканина дизайн SAVANNA NOVA являє собою двошаровий текстильний матеріал в якому шари поєднані склеюванням по всій поверхні», імпортованого за угодою з виробником, країна походження та відправлення Китай, комерційні умови поставки FOB Shanghai, митне оформлення якого здійснено за самостійно заявленим резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 21.06.2023 №23UA100110526691U6 (UA100110/2023/526691) за ціною 5,86 дол. США/кг, що розраховується як 0,4964 дол.США/м2. В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 5407540000 (товар №3 за ЕМД) «Тканина вибивна з 100% комплексних текстурованих поліефірних ниток, полотняного переплетення, без покриття та просочення», імпортованого за угодою з виробником, країна походження та відправлення Китай, комерційні умови поставки СРТ Semenivka, митне оформлення якого здійснено за самостійно заявленим резервним методом та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 18.07.2023 №23UA102020005618U4 (UA102020/2023/005618) за ціною 5,54 дол. США/кг, що розраховується як 0,4937 дол.США/м2. З урахуванням вищезазначеного митна вартість товарів №1,2,3 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, призначення, обсяги ввезення: Товару

---

№1 до рівня ЕМД від 12.05.2023 №23UA100340315879U8 (UA100340/2023/315879) 5,5980 дол.США/кг, що розраховується як 0,459 дол.США/м2. Товару №2 до рівня ЕМД від 21.06.2023 №23UA100110526691U6 (UA100110/2023/526691) 5,86 дол. США/кг, що розраховується як 0,4943 дол.США/м2. Товару №3 до рівня ЕМД від 18.07.2023 №23UA102020005618U4 (UA102020/2023/005618) 5,54 дол. США/кг, , що розраховується як 0,487 дол.США/м2. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства. Здійснено митне оформлення товару відповідно до вимог ч.7 ст.55 МК України, термін дії гарантійних зобов`язань спливає 06.02.2024, але декларант не скористався наданим йому правом надання додаткових документів. Митний орган не отримував зазначений лист з додатками, на підтвердження вказаного надається витяг з сайту компанії Pony Express про відсутність в їх базі даних накладної за таким номером. Відсутність детального опису робіт та послуг не дає можливості упевнитись у обґрунтованості та співмірності наданих послуг в розмірі 15 000,00 грн. Відтак, оцінюючи зміст даного позову, митний орган і суд позбавлені можливості перевірити обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та зазначенню справи. До того ж, дана справа є типовою справою в категорії «митні спори» та не передбачає великих затрат ні за об`ємом документів, на зі витраченим часом. Суд, призначаючи справу до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження дійшов висновку про те, що дана справа є справою незначної складності (малозначна справа), тобто такою, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного становлення її обставин. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Отже, рівень витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн за одну справу є значно завищеним, необґрунтованим та таким, що не підлягає відшкодуванню. Представником позивача не надано детального розрахунку наданих послуг. Відтак, оцінюючи зміст даного позову, митний орган і суд позбавлені можливості перевірити обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та зазначенню справи. Митниця вважає, що є завищеною сума гонорару, оскільки справа є незначної складності, спір з подібними позовними вимогами ТОВ «Аппарель Де Ферніче» до Дніпровської митниці є типовим, а тому не потребує витрат більшої кількості часу на підготовку документів по справі. Визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Митний орган зазначає, що у поданих документах не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість наданих правових послуг з урахуванням їх обсягу відповідно до умов Договору, відсутній навіть акт наданих послуг. З огляду на зазначене, вважає, що підстав для стягнення витрат на правову допомогу адвоката відсутні

06.06.2024 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до суду надійшла відповідь на відзив де позивачем зазначено, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2024 зазначена вище справа розподілена та 10.05.2024 року передана судді Пруднику С.В.

14.05.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» з метою митного оформлення товарів «Тканини полотняного переплетення, не ворсові, вибілені, невибивні, повністю (100%) виготовлені з комплексних текстурованих синтетичних (поліефірних) ниток. Тканина без покриття, просочення, дублювання, які сприймаються неозброєним оком. Поверхнева щільність 80(+/-1) гр./м.кв.: арт. WHITE/220CM/80GSM - 11034 м.п.; Див. доп.» (далі - товари) подало до Дніпровської митниці електронну митну декларацію: ЕМД від 07.11.2023 №23UA110150016116U2 (№U А110150/2023/016116).

Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема: Контракт №13/07 від 13.07.2023року; Додаткова угода №1 від 01.08.2023 року; Специфікація № 6 від 01.09.2023р.; Комерційну пропозицію б/н від 01.09.2023 року; Комерційний інвойс MD20230901 від 01.09.2023; Пакувальний лист б/н від 01.09.2023; Коносамент HYSF2023081062С від05.09.2023року; ЦМР №413104-3 від 02.11.2023року; Сертифікат про походження товару С23МА1WHUBY00013 від 26.10.2023року; Рахунок-фактура №564 від 02.11.2023; Рахунок-фактуру №568 від 06.11.2023р; Довідку про транспортні витрати 03/11/2023-02 від 03.11,2023р; Договір перевезення №.20/07/2023 від 20.07.2023 року; Договір перевезення №.20-06/2023 від 20.06.2023року; Договір № 299 від 26.06.2023, Договір перевезення № 377336 від 01.02.2021 року; Сертифікат якості б/н від 01.09.2023р., митна декларація 223120230003113662 від 01.09.2023 року.

Так, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.11.2023 №UA110150/2023/ 000065/2 та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2023/000414 від 08.1 1.2023р. (далі - картки відмови).

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів органом доходів і зборів зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування та полягають у наступному:

«ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 07.11.2023 №23UA110150016116U2 (№UA110150/2023/016116) заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (код 4104 в гр..44) від 13.07.2023 №13/07 з «JIANGSU HUATUO TEXTILE TECHNOLOGY CO.,LTD.», рахунком-інвойс від 01.09.2023 №MD20230901. 1. Відповідно до пункту 2.2 контракту від 13.07.2023 №13/07 ціна та умови оплати товару, що постачається, узгоджуються Сторонами у додаткових угодах (специфікаціях). Згідно пункту 2.3 сторони погоджуються, що форма оплати по цьому контракту для здійснення поставок товарів передоплата шляхом банківського переказу на рахунок Продавця. У специфікації від 01.09.2023 №6 відсутні відомості щодо умов оплати товару. Додатковою угодою від 01.08.2023 №1 до контракту Сторони погодились, що умови оплати по інвойсу -100% оплата на розрахунковий рахунок Продавця впродовж 120 днів з дня замитнення і відвантаження товару. Згідно пункту 2.1 дана Угода вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і є невід`ємною частини основного Контракту. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (частина 2 статті 53 МКУ). 2. Відповідно до відомостей документів, наданих до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB SHANGHAI, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів, за терміном FOB продавець повинен доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. Покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір на перевезення товару. Згідно відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування - 1 80 745,00 грн. Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», при заповненні графи 20 декларації митної вартості зазначено: для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно до відомостей рахунку від 02.11.2023 №564, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: Морське перевезення за маршрутом: Shanghai, КИТАЙ - Gdansk, ПОЛЬЩА - 51 045,00 грн.; Транспортно-експедиційні послуги за межами державного кордону України - 44 700,00 грн.; експедиторська винагорода на митній території України - 1 809,88 грн. Загальна сума витрат (з ПДВ) - 97 916,86 грн. У рахунку від 02.11.2023 №564 відсутні відомості щодо території надання транспортно-експедиційних послуг у розмірі 44 700,00 грн. Відповідно до відомостей рахунку від 06.11.2023№568, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: міжнародне автоперевезення за маршрутом м.Гданськ (Польща) - м/п Ягодин - 85 000,00 грн.; міжнародне автоперевезення за маршрутом - м/п Ягодин - м.Дніпро - 51 749,00 грн.; транспортно-експедиційне обслуговування на митній території України - 3 000,00 грн. Загальна сума витрат (з ПДВ) - 140 349,00 грн. Відповідно до відомостей графи 25 ЕМД вид транспорту на кордоні - Автомобільний транспортний засіб. При цьому, згідно відомостей коносаменту від 05.09.2023 №НУ8Г2023081062С оцінювана партія товару переміщувалась у 40-футовому контейнері РОМи7840805. У вищезазначених рахунках відсутні відомості щодо вартості витрат на розвантаження контейнеру та завантаження в автомобільний транспортний засіб. Вказані витрати не відображені у декларації митної вартості при здійсненні розрахунку числового значення митної вартості товарів. У рахунках від 02.11.2023 №564, від 06.11.2023 №568 визначена вартість експедиційних послуг як складова транспортних витрат лише на території України. Враховуючи визначений маршрут перевезення, відсутні відомості щодо вартості транспортно-експедиторського обслуговування на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, а саме за межами митної території України, що викликає обгрунтовані сумніви щодо включення експедиторської винагороди до витрат на транспортування оцінюваної партії товару, які є складовими митної вартості. Згідно пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-ІУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі - Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, п. 4, 10 статті 58 МКУ), Податкового кодексу України (п. 190.1 статті 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Враховуючи виявлені невідповідності, неможливо здійснити перевірку числового значення транспортної складової митної вартості товару. Документальне підтвердження транспортних витрат - не надано. 3. Відповідно до відомостей копії митної декларації країни відправлення від 01.09.2023 №223120230003113662 з Китаю експортовано товар у контейнері Р01Ми7840805, кількістю вага брутто - 22000 кг, вага нетто - 21500 кг, 1133 місць. У вказаній експортній відсутні реквізити контракту та/або рахунку-інвойсу, реквізити транспортного документу (273440138) не відповідають наданому коносаменту від 05.09.2023 №НУ8Г2023081062С. Загальна вартість товарів - 48 776,94 дол.США, що не відповідає задекларованій фактурній вартості - 54 846,90 дол.США. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (стаття 58 МКУ).».

З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією: UА23UА110150016200U0 від 08.11.2023 року зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Таким чином, фінансові гарантії склали 45 596,32 грн. з ПДВ та мита у розмірі 2257,24 грн.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2статті 19 Конституції Українизакріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно ж достатті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1статті 4 МК Українимитне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним судом в правовій позиції, сформованій та висловленій у постановах: по справі № 21-127а15 від 31.03.2015, по справі №815/4477/15 від 21 січня 2020 року, по справі №813/1350/14 від 14 січня 2020 року, по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року, по справі №804/2957/17 від 12 грудня 2019 року, по справі №814/2602/15 від 14 листопада 2019 року.

Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000065/2 від 08.11.2023р. не зазначені обгрунтовані підстави щодо неможливості визначення митної вартості товарів заявлених декларантом з огляду на наступне.

ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до митного контролю та оформлення за від 07.11.2023 №23UA110150016116U2 (№UA110150/2023/016116) заявлено партію товару, ввезену за угодою з виробником (код 4104 в гр.44) від 13.07.2023 №13/07 з «JIANGSU HUATUO TEXTILE TECHNOLOGY CO..LTD.» (далі-Контракт).

Пунктом 1.2. Контракту сторони погодили, що товар постачається в кількості (партіями) та на умовах узгоджених Сторонами в додаткових угодах (специфікаціях) до цього контракту, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до пункту 2.2 контракту від 13.07.2023 №13/07 ціна та умови оплати товару, що постачається, узгоджуються Сторонами у додаткових угодах (специфікаціях).

На виконання умов Контракту Продавцем було виставлено Специфікацію №6 від 01.09.2023 року та рахунок-інвойс від 01.09.2023 №MD20230901 на суму 54 846,90 доларів США.

Специфікацією №6 від 01.09.2023 року не погоджено умови оплати, однак, вони були погоджені у Додаткові угоді №1 від 01.08.2023 року до Контракту, відповідно до умов якої оплати по інвойсу -100% оплата на розрахунковий рахунок Продавця впродовж 120 днів з дня замитнення і відвантаження товару.

Відповідно до коносаменту № HYSF2023081062C товар відвантажено 05.09.2023 року, тобто на момент митного оформлення в України, а саме 07.11.2023 року термін оплати за товар ще не настав.

Відповідно до п.3.3. Контракту поставка товару здійснювалася на умовах FOB Shanghai, Китай (Інкотермс 2011).

Згідно відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування - 180745,00 грн.

Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», до документів, що підтверджують митну вартість можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, фрахт судна.

Отже, експедиторська винагорода по території України не входить до складової митної вартості товару. Відповідно до відомостей рахунку від 02.11.2023 № 563 та відповідно до відомостей рахунку від 06.11.2023 №568, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів:

- Морське перевезення за межами України надане нерезидентом за маршрутом: Shanghai, КИТАЙ - Gdansk, ПОЛЬЩА - 51045,00 грн;

- Транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України - 44700,00 грн.;

Відповідно до відомостей рахунку від 06.11.2023 № 567;

- Транспортні послуги по маршруту: м. Гдиня, ПОЛЬЩА - кордон України м/п Ягодин - 85000,00 грн.;

- транспортні послуги по маршруту: м/п Ягодин, Україна -м. Дніпро, Україна - 51749,00 грн.;

- експедиційні послуги по території України - 3000 грн.

Такі самі данні містяться і у довідці 03/11/2023-02 від 03.11.2023 року.

Отже, транспортні витрати до митного кордону України склали саме 180745,00 грн., що і було заявлено декларантом.

Таким чином, декларант, у відповідності до вимог cm. 5З МК України та Наказу №599 від 24.05.2012року надав документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Надані транспортні документи надають у повній мірі можливість визначити понесені декларантом транспортні витрати та перевірити їх числове значення.

Враховуючи висновок Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Виходячи з наведеного, подані декларантом митному органу документи є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товару.

Припущення митниці, про невключення до транспортних витрат якихось складових, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, відповідно до вимог діючого законодавства України.

Відповідно до відомостей копії митної декларації країни відправлення від 01.09.2023 №223120230003113662 з Китаю експортовано товар у контейнері PONU7840805, кількістю вага брутто - 22000 кг, вага нетто - 21500 кг, 1133 місць. Щодо висновку про неможливість відсутність в експортній декларації реквізитів контракту та/або рахунку-інвойсу, неспівпадіння реквізитів транспортного документу (273440138) наданому коносаменту від 05.09.2023 №HYSF2023081062C, то воно надумане, та спростовується тим, що для перевезення товару було залучено різних перевізників у мультимодальному сполученні (морем та сушею), інформація про товар співпадає на кожному з етапі перевезення.

Враховуючи висновки в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, суд вважає за необхідне зазначити, що митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Виходячи з вищенаведеного, слід дійти висновку, що подані митному органу документи містили достатню інформацію щодо митної вартості товару і не мали будь-яких розбіжностей, що давало митному органу можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.

Наведені відповідачем доводи не спростовують правильності визначення позивачем митної вартості отриманого ним товару за ціною договору, а також об`єктивної можливості застосування першого методу, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості товарів.

Щодо обґрунтованості застосування митним органом другорядного методу (резервного методу) визначення митної вартості придбаного позивачем товару відповідно до cm. 64 Митного кодексу України,- у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів не навів жодного пояснення щодо застосування цін згідно зазначених у рішенні митних декларації та зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (в даному випадку, тканини з синтетичних текстурованих ниток поліефіру, вибілені, саржевого переплетення, шириною 152 +/-1см, тканина дизайн SAVANNA NOVA являє собою двошаровий текстильний матеріал в якому шари поєднані склеюванням по всій поверхні, тканина вибивна з 100% комплексних текстурованих поліефірних ниток, полотняного переплетення, без покриття та просочення), орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Натомість, Дніпровською митницею не доведено об`єктивної неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (метод 1) та застосувати жоден із другорядних (попередніх) методів визначення митної вартості ТЗ позивача окрім шостого (резервного) методу.

Таким чином, Дніпровська митниця не навела жодного доводу з якого декларант не міг застосувати визначення митної вартості за ціною договору та безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості придбаного позивачем оминувши інші другорядні (попередні)методи, які один за одним повинні застосовуватися при визначенні ціни ввезеного товару на митну територію України, які передують резервному.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства: митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Таким чином орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Подані при митному оформленні товарів документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, в поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар чого не спростовано митним органом.

В свою чергу, відповідачем не надано належних доказів виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем відомостей про вартість товару, послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування інших ніж основний методів, причин неможливості застосування основного методу оцінки за ціною договору, для застосування якого позивачем було надано усі необхідні для цього документи.

З огляду на викладене^, позивач робить висновок, що реалізація суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів здійснена безпідставно.

В результаті прийняття протиправного рішення про коригування митної вартості товарів ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» сплатило за заявленою декларантом митною вартістю товарів фінансові гарантії відповідно до розділу X Митного кодексу України у загальному розмірі 507 116, 97 грн.

Прийняті суб`єктом владних повноважень оскаржувані рішення про коригування митної вартості, є підставою для зміни майнового стану позивача. Реалізація таких рішень може призвести до зменшення майна особи, що звернулась до суду, і. відповідно їх оскарження спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Згідно з ч.1ст.256 Митного кодексу Українивідмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару № UA110150/2023/000065/2 від 08.11.2023 року - є протиправним та належить до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2ст.6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеньст.9 Конституції Українита ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1ст.90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 3028 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 3028 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з положеннямистатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, щоКодекс адміністративного судочинства Україниу редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Відповідно до частини 3статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з підпунктом 1, 2, 6 частини 1 та частини 2статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

За правилами оцінки доказів, встановленихст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи уКАС, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду подано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.08.2014 року (Серія ДП №2834) відносно адвоката ОСОБА_1 ; копію договору про надання професійної правничої допомоги від 15.04.2024 року №18; копію додаткової угоди від 15.04.2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 15.04.2024 року №18; копію ордеру на надання правничої (правововї) допомоги від 15.04.2024 року (Серія АЕ №1284383); копію платіжної інтрукції №8685 від 08.05.2024 року на суму 7000 грн.; копію акту надання послуг №42 від 05.06.2024 року на суму 7000 грн.; копію рахунку на оплату №52 від 08.05.2024 року на суму 7000 грн.

Суд також вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 року (№ провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд зауважує, що з урахуванням предмету позову, зазначена справа є справою незначної складності. Також, суд зауважує, що по вказаній категорії справ є значна кількість усталеної судової практики, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

До того ж, розгляд даної справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятоюстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, внаслідок якого сталось порушення прав позивача, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача про розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. підлягають стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» в особі представника Сергєєвої Майї Шаукатівни до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару № UA110150/2023/000065/2 від 08.11.2023 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (код ЄДРПОУ 38524231) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 40173275) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (код ЄДРПОУ 38524231) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 40173275) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн. (одна тисяча гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник