Рішення

від 02.08.2024 по справі 160/13557/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 рокуСправа №160/13557/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 05.01.2024 №047050020252 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 13.09.1993 по 01.07.1994 та з 03.08.1999 по 11.10.2017 та по 30.11.2022 до страхового стажу, як такого, що дає право на призначення пенсії за вислугою років та призначити пенсію ОСОБА_1 з 14.12.2022 відповідно до Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з записами в трудовій книжці вона з 01.08.1992 по 14.08.1993, з 13.09.1993 по 01.07.1994, з 01.07.1994 по 02.08.1999 працювала на посадах медичної сестри, починаючи з 03.08.1999 по 30.11.2022 працювала на посаді медичної сестри на приватному підприємстві «Стома-Гарант». Позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугою до відповідача. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.12.2022 №047050020252 позивачу відомовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням віку 55 років, а також недостатністю відповідного стажу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 у справі №160/1730/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047050020252 від 20.12.2022: зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 13.09.1993 по 01.07.1994 та з 03.08.1999 по 11.10.2017 та по 30.11.2022 до страхового стажу; зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 14.12.2022 з урахуванням висновків суду На виконання вказаного рішення, рішенням від 05.01.2024 №047050020252 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки відсутня інформація про приналежність установ до закладів охорони здоров`я. Позивач вказує, що позивачу зараховано спеціального стажу тільки 6 років 1 місяць 15 днів. Втім, не зараховано до спеціального стажу період роботи з 13.09.1993 по 01.07.1994 в 9-му медоб`єднанні ДМК м. Дніпродзержинськ та з 03.08.1999 по 11.10.2017 в приватному підприємстві «Стома Гарант». Позивач зауважує, що відповідно до довідки КЗ «Кам`янська міська лікарня №9»Дніпропетровської міської ради» від 08.07.2019 №1-03/83 позивач дійсно працювала палатною медсестрою гінекологічного відділення, що є підставою для зарахування вказаного періоду роботи до спеціального стажу. Щодо періодів роботи з 03.08.1999 по 11.10.2017 та по 30.11.2022 на посаді медичної сестри на приватному підприємстві «Стома Гарант», повідомлено, що ПП «Стома-Гарант» здійснює свою діяльність у сфері охорони здоров`я. Отже, на думку позивача, на момент звернення до органів ПФУ, вона мала необхідний стаж за вислугу років, що є підставою для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 29.05.2024 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

03.07.2024 до суду від представника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках- інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55. Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я незалежно від віку, якщо на 01.04.2015 стаж складає не менше 25 років на зазначеній роботі, на 01.01.2016 не менше 25 років 6 місяців, на зазначеній роботі, на 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців на зазначеній роботі. До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909). За наданими документами до стажу за вислугу років не зараховано період роботи з 13.09.1993 по 01.07.1994 та з 03.08.1999 по 11.01.2017, оскільки інформацію про приналежність установи до закладів охорони здоров`я відповідно до Переліку № 909 до заяви на призначення пенсії не надано. З огляду на викладене до загальний страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення склав 32 роки 04 місяці 11 днів, стаж за вислугу років станом на 10.10.2017 6 років 01 місяць 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.12.2022 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

За принципом екстериторіальності заяву передано до розгляду до ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Рішенням від 20.12.2022 ГУ ПФУ в Хмельницькій області №047050020252 відмовлено у призначенні пенсії позивачу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 у справі №160/1730/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково:

-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047050020252 від 20.12.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 13.09.1993 по 01.07.1994 та з 03.08.1999 по 11.10.2017 та по 30.11.2022 до страхового стажу;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років від 14.12.2022 з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2023 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 у справі №160/1730/23 повернуто заявнику.

Означене рішення набрало законної сили 15.12.2023.

На виконання вказаного рішення, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 14.12.2022.

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.01.2024 №047050020252 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ. В рішенні зазначено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.01.2017 №2148-VIII (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону №1788-ХІІ. Тому, право на пенсію за вислугу років згідно зі статтею 55 Закону №1788-ХІІ визначається з урахуванням вимог щодо вислуги роки та стажу, які були передбачені законодавством станом на 11.10.2017, щодо віку - визначеного на дату призначення пенсії. Отже, право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів освіти незалежно від віку, за наявності вислуги років до 11.10.2017 -- не менше 26 років 6 місяців. За наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, на теперішній час, загальний стаж позивача складає 32 роки 4 місяця 11 днів, з них за вислугу років - 6 років 1 місяць 15 днів без врахування в стаж періодів: з 13 09 1993 по 01.07.1994 та 03.08.1999 по 11.10.2017, оскільки відсутня інформація про приналежність установ до закладів охорони здоров`я, що відносяться до Переліку №909, для зарахування необхідно надати інформацію про структуру (штатний розпис), згідно з якою можливо визначити приналежність вищезазначених установ до Переліку №909.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за вислугу років, звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-ІV) особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно зі статтею 7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній до 01.04.2015 року) було передбачено, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ), а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон №911-VIII) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Так, відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

В свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України вказав, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №911-VIII у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788-ХІІ, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3 частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Також Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років (14.12.2022), пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Суд зазначає, що статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться записи, зокрема, (мовою оригіналу):

9-е медобъединение ДМК г. Днепродзержинск

-№4: 13.09.1993 принята на должность палатной медсестры гинекологического отделения;

-№5: 01.07.1994 уволена по ст. 36 п. 5 КЗоТ Украины по переводу в 1ю городскую стоматологическую поликлинику;

І міська стоматологічна поліклініка

-№6: 01.07.1994 прийнята на посаду старшої медсестри відділення терапевтичної і хірургічної стоматології;

-№7: 08.08.1999 звільнена з займаної посади за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

Частное предприятие «Стома-Гарант»

-№8: 03.08.1999 принята на должность медсестры;

В связи с изменением штатного расписания должность переименована на «сестра медицинская»

-№9: 30.11.2022 звільнена із займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України, власне бажання.

Відповідно до довідки КЗ «КАМ`ЯНСЬКА СТОМАТОЛОГІЧНА ПОЛІКЛІНІКА» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» від 02.07.2019 №471 позивач з 01.07.1994 по 02.08.1999 працювала на посаді сестри медичної старшої відділення терапевтичної і хірургічної стоматології для дорослих в 1-й міській стоматологічній поліклініці м. Дніпродзержинська. На теперішній час 1-а міська стоматологічна поліклініка м. Дніпродзержинська - це структурний підрозділ КЗ «КАМ`ЯНСЬКА СТОМАТОЛОГІЧНА ПОЛІКЛІНІКА» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» (Підстава: рішення Дніпродзержинської міської ради №262-15/VI від 25.11.2011 «Про реорганізацію лікувально-профілактичних закладів міста шляхом приєднання»).

Підстава: наказ про зарахування на посаду №16-к від 14.06.1994; наказ про звільнення №51-к від 30.07.1999.

Згідно з довідкою КЗ «КАМ`ЯНСЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ №9» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» від 08.07.2019 №1-03/83 позивач працювала в 9-й міській лікарні м. Дніпродзержинська на посаді палатної медсестри гінекологічного відділення з 13.09.1993 (наказ №277 §3 від 15.09.1993), 01.07.1994 звільнена по переводу до 1-й міської стоматологічної поліклініки, п.5 ст.36 КЗиП України (наказ №181 § 2 від 17.06.1994).

3 1991 до 2000 9-та міська лікарня м. Дніпродзержинська називалась „9-е медичне об?єднання ДМК" (рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №337 від 27.12.2000).

З 01.03.2012 9-та міська лікарня м. Дніпродзержинська перейменовано на комунальний заклад «Дніпродзержинська міська лікарня №9» Дніпропетровської обласної ради» (витяг із рішення виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради №97-10/VI від 27.12.2011

З 10.11.2016 КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня №9» Дніпропетровської обласної ради» перейменовано на комунальний заклад «Кам?янська міська лікарня №9» Дніпропетровської обласної ради» (витяг із рішення виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради №106-6/VII від 28.10.2016).

Підстава: накази по лікарні, особова картка П-2, особові рахунки.

Згідно з довідкою ПП «Стома-Гарант» від 03.01.2023 №1 позивач працювала в ПП «Стома-Гарант» на посаді медичної сестри з 03.08.1999 (наказ №10К від 02.08.1999) по 29.02.2008.

У зв?язку зі змінами штатного розкладу посада змінена на сестра медична (наказ №1 від 01.03.2008).

З 01.03.2008 позивач працювала на посаді сестра медична по 30.11.2022.

Звільнена з посади згідно ст. 38 КЗпП України, власне бажання, 30.11.2022 (наказ №1-К від 30.11.2022).

ПП «СТОМА-ГАРАНТ» здійснює медичну практику на підставі ліцензії Міністерства охорони здоров?я України серії АГ №600870 від 24.07.2012.

Також, матеріали справи містять ліцензії Міністерства охорони здоров`я України від 02.09.1998 №23871-ЮР, від 28.02.2001 №010874, від 16.04.2004 №723495, від 04.06.2008 №477196, від 24.07.2012 №600870, видані ПП «СТОМА-ГАРАНТ», що підтверджують діяльність підприємства у сфері охорони здоров`я.

Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі Перелік №909).

У розділі 2 «Лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри» зазначено: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Враховуючи те, що позивач у період з 13.09.1993 по 01.07.1994 працювала на посаді палатної медсестри у медичному об`єднанні, вказаний період має бути зарахований до спеціального стажу позивача.

Щодо періоду роботи позивача у ПП «СТОМА-ГАРАНТ» з 03.08.1999 по 30.11.2022, суд зазначає таке.

Згідно з витягом з ЄДР, основним видом діяльності ПП «СТОМА-ГАРАНТ» (код ЄДРПОУ: 24248383) є стоматологічна практика, також в матеріалах справи містяться ліцензії, видані Міністерством охорони здоров`я України вказаному підприємству на право провадження медичної практики.

Крім того, у матеріалах справи містяться відповідні ліцензії, які видані Міністерством охорони здоров`я України - ПП «СТОМА-ГАРАНТ» на проведення медичної практики, та дають підстави для зарахування позивачу стажу роботи на цьому підприємстві до спеціального стажу, який необхідний для призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Статтею 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII визначено, що заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Відповідно до стаття 16 вказаного Закону заклади охорони здоров`я підлягають акредитації у випадках та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Невідповідність назви закладу охорони здоров`я приватної форми власності з назвою такого закладу згідно з Переліком №909 по суті не змінює визначення даного закладу охорони здоров`я з урахуванням його виду діяльності та специфіки стоматологічної допомоги та стоматологічних послуг, які надавалися населенню.

Суд зазначає, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 30.01.2019 у справі №876/5312/17, до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії має зараховуватись стаж роботи навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

З огляду на викладене, період роботи позивача з 03.08.1999 по 30.11.2022 в ПП «СТОМА-ГАРАНТ» має бути зарахований до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до спеціального стажу роботи позивача періоди роботи на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років з 13.09.1993 по 01.07.1994 та з 03.08.1999 по 30.11.2022.

За викладених обставин, спеціальний стаж роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, становить більше 30 років.

З огляду на встановлені обставини у справі та мотиви прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає, що відповідачем не враховано при вирішення питання щодо наявності у позивача права на пенсію за вислугу років норми пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019.

На підставі частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вказані критерії суд приходить до висновку, що рішення відповідача винесено необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.01.2024 №047050020252 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та правові норми, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав і свобод позивача, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання призначити пенсію.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Враховуючи те, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ 14.12.2022, пенсія позивачу має бути призначена з 14.12.2022.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 969,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №0165-6250-4750-5547 від 24.05.2024.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, в сумі 969,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.01.2024 №047050020252 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 13.09.1993 по 01.07.1994 та з 03.08.1999 по 11.10.2017 та по 30.11.2022 до спеціального стажу, як такого, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та призначити пенсію ОСОБА_1 з 14.12.2022.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар