Рішення

від 16.07.2024 по справі 160/34336/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року Справа № 160/34336/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. за участі секретаря судового засіданняВасильченко Є.А. за участі: представника позивача: представника позивача: представника відповідача: представника відповідача: Голіков О.Ю. Пінчук Б.В. Цвєткова О.О. Логачов В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТВИК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» про визнання правочину недійсним про визнання правочину недійсним

УСТАНОВИВ:

27.12.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТВИК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» про визнання правочину недійсним, в якій просить:

- визнати договір поставки від 17.03.2023 року №ЗП-17/03-23, укладений між ТОВ «РТВИК» та ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» недійсним;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦКУ України та стягнути з ТОВ «АРТВИК» на користь ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» 4803141,5 грн;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦКУ України та стягнути з ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» на користь держави 4803141,5 грн.

В обгрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що відсутнє підтвердження факту проведення господарських операцій між ТОВ «АРТВИК та ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» за договором поставки №ЗП-17/03-23 від 17.03.2023 року, встановлено документування операцій та відображення в податковому обліку без отримання результатів таких операцій у дійсності. Також представником позивача зазначено, що встановлено надання завідомо неправдивих відомостей для здійснення і підтвердження реальності господарських операцій та не доведено фактичне здійснення господарської операції, що позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди з ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ». Обставини, встановлені позивачем, свідчать про відсутність реальних правовідносин між ТОВ «АРТВИК та ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ». Зокрема, на вимогу податкового органу ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» надало відповідь 20.11.2023 року, в якій зазначено, що ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» не мало господарських взаємовідносин з ТОВ «АРТВИК» за період з 01.02.2023 року по серпень 2023 року, не виступало автомобільним перевізником для ТОВ «АРТВИК», не складало і не підписувало жодних первинних документів.

Зважаючи на вказане, представник позивача вказує про з`ясування формального укладення договору поставки, який не мав реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації товару від ТОВ «АРТВИК» на адресу ТОВ «АРТВИК та ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», що свідчить про те, що правочин між зазначеними контрагентами здійснений без мети настання реальних наслідків. Зважаючи на викладене, податковий орган обгрунтовано вважає, що Договір поставки від 17.03.2023 року №ЗП-17/03/33 укладено виключно з метою ухилення від сплати податків, легалізації ТМЦ та безпідставного формування податкового кредиту.

Ухвалою від 02.01.2024 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №160/34336/23. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

29.01.2024 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву від представника ТОВ «АРТВИК», яким заперечується проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зважаючи на їх необгрунтованість. У відзиві на позовну заяву представник ТОВ «АРТВИК» вказує, що ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» не є стороною спірного правочину. ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» здійснювало перевезення товару за другою і третьою поставками, проте в інших випадках перевезення здійснювали інші перевізники, тож податковий орган ставить під сумнів лише частину поставок за договором, які здійснювались за участі перевізника ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП». Всі перевезення за участі ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» здійснювались за укладеним договором перевезення №23/05-01 від 23.05.2023 року і підтверджені документально товарно-транспортними накладними з підписами посадових осіб і печаткою ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП». На даний момент послуги за договором перевезення не оплачено, оскільки перевізником не зареєстровано податкові накладні за першою подією (наданням послуги) та відповідно ТОВ «АРТВИК» не має можливості сформувати податковий кредит. Пунктом 4.4 Договору ;23/05-01 від 23.05.2023 року передбачено, що оплата послуг з перевезення здійснюється протягом 60 днів з моменту підписання Акту при умові надання перевізником податкової накладної. Оскільки податкової накладної не було надано, то і оплата не здійснювалась. Водночас незрозумілі мотиви, за яких посадові особи ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» повідомили ГУ ДПС про відсутність договірних відносин з ТОВ «АРТВИК». Навантажувально-розвантажувальні роботи товару було здійснено ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» згідно з договором №07/02-1 від 07.02.2023 року, про що було складено акт здачі-прийняття робіт №ОУ 00000031 на суму 14700,00 грн та акт здачі-прийняття робіт №ОУ 00000048 на суму 11870,00 грн. Оплата зазначених робіт не здійснювалась з тих самих причин, що і за договором перевезення.

Окрім іншого, представник ТОВ «АРТВИК» зазначив, що останнє не зверталось до господарського суду з позовом про визнання договорів перевезення і навантажувально-розвантажувальних робіт недійсними, а ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» не зверталось до правоохоронних органів з заявою про підробку будь-яких документів від імені ТОВ «АРТВИК». Тож, обставини, на які посилається податковий орган є непідтвердженими, факт підробки документів є невстановленим і недоведеним судовим рішенням.

Одночасно, у відзиві зауважено, що сума в розмірі 4803141,5 грн сформована ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» як податковий кредит за податковими накладними, сформованими ТОВ «АРТВИК» №1 від 26.05.2023 року на загальну суму 3006211,20 грн з ПДВ та №1 від 11.07.2023 року на загальну суму 1796930,30 грн з ПДВ. Однак, зазначені податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН, тож податковий кредит не зареєстрований. Питання щодо реєстрації цих податкових накладних розглядається судом апеляційної інстанції у межах справи №160/25969/23.

30.01.2024 року представник ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» подано відзив на позовну заяву. Так, представником відповідача зазначено, що між ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» та Представництвом «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» було укладено договір поставки №ЗП-01/07 від 01.07.2020 року, відповідно до якого, Товар, перелічений у видаткових накладних №РН-0000077 від 12.04.2023 року, №РН-0000078 від 26.05.2023 року, №РН-0000079 від 11.07.2023 року, №РН-0000080 від 10.11.2023 року, ТОВ поставило Представництву. Вказане підтверджується видатковими накладними №256 від 18.04.2023 року, №288 від 19.04.2023 року, №389 від 29.05.2023 року, №390 від 29.08.2023 року, №491 від 14.07.2023 року, №771 від 16.11.2023 року, №772 від 15.11.2023 року, №773 від 15.11.2023 року, №774 від 15.11.2023 року, №815 від 21.11.2023 року, №829 від 27.11.2023 року.

05.02.2024 року через систему «Електронний суд» від ГУ ДПС у Запорізькій області надійшла відповідь на відзив ТОВ «АРТВИК». У відповіді звертається увага на тому, що ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» анульовано свідоцтво платника ПДВ за бажанням платника 22.06.2023 року. Відповідно до даних ЄРПН ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» протягом 2021-2023 років жодного разу не реєструвало податкові накладні та не подавало податкових декларацій з ПДВ. Таким чином, ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» не мало ані обов`язку реєструвати ПН відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.07.2023 року №ОУ-000047 (транспортні послуги) та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.07.2023 року №ОУ-000048 (навантаження вантажу), ані такої фактичної можливості, оскільки з 11.07.2023 року вже не було платником ПДВ. Крім того, аналізом податкової звітності ТОВ «АРТВИК» встановлено, що у рядку 10.4 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість» декларації з ПДВ за період липень 2023 року не встановлено жодної операції з придбанням, здійснені з неплатниками ПДВ. Надані контролюючим органом документи на підтвердження своїх позовних вимог свідчать про наявність у діях ТОВ «АРТВИК» та ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» права на податковий кредит і, як наслідок, для зменшення податкових зобов`язань з ПДВ.

12.02.2024 року, 13.02.2024 року представником позивача подано клопотання про витребування та уточнене клопотання про витребування доказів, які були задоволено головуючим протокольною ухвалою у судовому засіданні 13.02.2024 року.

12.02.2024 року представник позивача через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення по справі, а саме: заяву про збільшення позовних вимог, якою позовні вимоги збільшені наступним чином:

- визнати договір поставки від 17.03.2023 року №ЗП-17/03-23, укладений між ТОВ «АРТВИК» (код ЄДРПОУ 44484333) та ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» (код ЄДРПОУ 32851616), недійсним;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, та стягнути з ТОВ «АРТВИК» (код ЄДРПОУ 44484333) на користь та ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» (код ЄДРПОУ 32851616) 9950702,56 гривен.

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, та стягнути з ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» (код ЄДРПОУ 32851616) на користь держави 9950702,56 гривен.

27.02.2024 року представником позивача надано пояснення по справі, зміст яких зводиться до права учасників справи надавати заяви, клопотання, пояснення, та до яких долучена додаткові докази.

05.03.2024 року від представника ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог по справі. У відзиві зазначено, що контролюючим органом ставиться під сумнів правомірність джерел надходження ТМЦ до ТОВ «АРТВИК», які у подальшому були поставлені ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ». Проте на ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» ні умовами спірного Договору, ні чинним законодавством не покладено обов`язків перевіряти походження ТМЦ перед їх придбанням. Разом з тим, ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» вважає, що усі зобов`язання, покладені на нього умовами Договору, виконало у повному обсязі, а твердження позивача щодо нереальності операцій з придбання, транспортування та оплати товару за договором, є безпідставними.

05.03.2024 року на електронну адресу суду надійшов відзив ТОВ «АРТВИК» на заяву ГУ ДПС в Запорізькій області про збільшення позовних вимог. Відповідач наголошує, що стягненню в дохід держави підлягає все отримане за угодою, а не те, що задекларовано у ЄРПН. При цьому податковий орган зазначає, що під інтересом держави розуміє сформований ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» кредит з ПДВ, що можливо прийняти як інтерес держави, проте податковий орган не конкретизує в чому тут полягає порушення публічного порядку.

Ухвалою від 05.03.2024 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 05.03.2024 року клопотання представника позивача про витребування доказів у справі №160/34336/23 - задоволено. Витребувано в АТ «КБ «ГЛОБУС» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059) належним чином засвідчені копії наступних документів:

- документальні відомості, які підтверджують або спростовують факт відрахування коштів з рахунку НОМЕР_1 клієнта АТ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» на адресу ТОВ «АРТВИК» відповідно до платіжних інструкцій №18270 від 11.07.2023 року, №17576 від 26.05.2023 року, №17583 від 26.05.2023 року, №20894 від 09.11.2023 року;

- документальні відомості, які підтверджують автентичність платіжних інструкцій №18270 від 11.07.2023 року, №17576 від 26.05.2023 року, №17583 від 26.05.2023 року, №20894 від 09.11.2023 року.

12.03.2024 року позивачем подано відповіді на відзиви відповідачів.

25.03.2024 року представником ТОВ «АРТВИК» подано клопотання про долучення документів по справі: копія постанови ТААС від 18.03.2024 року по справі №160/25969/23 на 9 арк., довідки №04/03-01 від 04.03.2024 року, наказу №2 від 17.02.2023 року. Відповідачем зауважено, що позивачем податкова перевірка ТОВ «АРТВИК» не проводилась ні під час відмови у реєстрації ПН за спірним договором, ні у наступному.

26.03.2024 року «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» подало заперечення на відповідь.

03.04.2024 року представник позивача подав додаткові пояснення, у яких зазначив про неможливість здійснення перевезення та подальшого відвантаження за адресою м. Запоріжжя, вул. Доблесна, 2 значного обсягу товару, так як згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником житлового будинку за вказаною адресою є ОСОБА_1 .

10.04.2024 року від АТ «Глобус Банк» надійшли витребувані судом документи.

10.04.2024 року долучило до матеріалів справи Рішення учасника №4 ТОВ «АРТВИК», яким збільшено капітал ТОВ за рахунок додаткового вкладу учасника у негрошовій формі.

16.04.2024 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, а саме:

- визнати договір поставки від 17.03.2023 року №ЗП-17/03-23, укладений між ТОВ «АРТВИК» (код ЄДРПОУ 44484333) та ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» (код ЄДРПОУ 32851616), недійсним.

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ «АРТВИК» (код ЄДРПОУ 44484333) на користь держави 9950702 ,56 гривень.

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ «АРТВИК» (код ЄДРПОУ 44484333) на користь ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» (код ЄДРПОУ 32851616) 9950702 ,56 гривень.

08.05.2024 року ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» подало відзив на заяву про зміну позовних вимог. Наголошено, що на кожну поставку товару за Договором складено та належим чином оформлено відповідні ТТН, які містяться у матеріалах справи. Відповідачем зазначено, що твердження Головного управлінням ДПС у Запорізькій області, що за цією адресою знаходиться начебто житловий будинок, не відповідає дійсності, так як, згідно Інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно…, наданої позивачем, житловий будинок знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доблесна, будинок 2/15, а не 2.

09.05.2024 року на електронну адресу суду найшов відзив ТОВ «АРТВИК» на заяву про зміну позовних вимог, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки, окрім іншого, позивачем не вказано чи був наявний умисел у обох сторін правочину чи лише у однієї та якої саме.

14.05.2024 року ГУ ДПС у Запорізькій області подало відповідь на відзиви. Звертається увага на тому, що згідно відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних у період з 01.07.2020 (дата укладенні договору поставки №ЗП-01/07 від 01.07.2020 з Представництвом «ОНУР ТААХХУТ») по 06.03.2024, платником ПДВ ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» жодного разу не реєструвались податкові накладні про реалізацію покупцю Представництву «ОНУР ТААХХУТ» номенклатури товарів з 11 видаткових накладних.

У судовому засіданні 21.05.2024 року закрито підготовче провадження.

Ухвалою від 06.06.2024 року клопотання представника позивача про виклик у судове засідання свідка - задоволено. Викликано у судове засідання 20.06.2024 року в якості свідка ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

20.06.2024 року ТОВ «АРТВИК» подано пояснення до справи, до яких долучено пояснення ОСОБА_2

28.06.2024 року позивач подав додаткові пояснення по справі щодо пояснень ТОВ «АРТВИК» від 20.06.2024 року.

У судовому засіданні 16.07.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 12.07.2024 року про витребування додаткових доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши доводи та аргументи представників сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

17.03.2023 року між ТОВ «АРТВИК» (постачальник) та ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» (покупець) укладено Договір поставки №ЗП-17/03/23.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти Товар і здійснити його оплату на умовах цього Договору.

За положеннями п. 2.2 Договору кількість, асортимент та номенклатура Товару, що передається за цим Договором, зазначається у Рахунках-фактурах Постачальника, які мають силу Специфікації і є невід`ємними частинами договору, та визначаються у видаткових накладних.

Загальна ціна цього договору складає загальну вартість переданого Товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних (п. 3.1 Договору).

Вважаючи безпідставним документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ «АРТВИК» та ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» з підстав відсутності реальних правових наслідків здійснених господарських операцій та те, що вказані договори поставки суперечать інтересам держави і суспільства, ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України) зазначений Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За положеннями п.п.20.1.30 п.20.1 ч.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У постанові від 14.02.2020 року по справі №640/18643/18 Верховний Суд вказав, що за буквальним змістом цієї норми право контролюючого органу подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб про визнання правочинів недійсними пов`язане із застосуванням встановлених законом наслідків недійсності правочину, визначення позовних вимог, необхідних і достатніх для виконання функцій, покладених на контролюючий орган, є правом цього органу. Обрання способу захисту інтересів держави у сфері оподаткування в межах виконання встановлених законом завдань та функцій є дискреційними повноваженнями контролюючого органу. В усіх випадках, однак, звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним повинно відповідати його завданням.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас ст.215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним.

Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, ч.1 ст.204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Стаття 228 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини й громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави й суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, то при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

У постанові від 29.11.2022 року по справі №911/1245/21 Верховний Суд вказав, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною 3 ст.13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Виходячи з наведених вище норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 25.06.2019 року по справі №922/1500/18, від 28.11.2019 року по справі №918/150/19, від 04.12.2019 року по справі №910/15262/18, від 03.03.2020 року по справі №910/6091/19).

Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі №761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави й суспільства, його моральним засадам, ч.3 ст.208 ЦК України, так само як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди (наприклад, у вигляді податкового кредиту). Обов`язок довести перед судом, що правочин вчинено з такою метою, в силу норми ч.1 ст.77 КАС України лежить на позивачеві.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.02.2020 року по справі №640/18643/18, від 18.11.2020 року по справі №810/2287/17.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2019 року у справі №807/3996/13-а виснував, що саме суд, який розглядає справу щодо стягнення отриманого за зобов`язанням, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, має встановити факт наявності умислу сторін на вчинення саме такого зобов`язання (правочину).

Зміст наведених вище норм свідчить про те, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Досліджуючи аргументи позивача стосовно взаємовідносин ТОВ «АРТВИК» з ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП», вказаними ТОВ з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 , а саме щодо непідтвердження останніми наявності господарських операцій з ТОВ «АРТВИК», суд зазначає таке.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

З наданих відповідачами ТТН, позивач встановив, що перевізником зазначено ТОВ «РОСТ ЛАЙФ ГРУП» та встановив транспортні засоби. Лист Управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області №8314/08-01-04-01 від 06.11.2023 року містить перелік власників транспортних засобів (а.с. 36, Т.1).

У матеріалах справи містяться договори про надання послуг з навантаження, розвантаження товару, №07/02-1 від 07.02.2023 року, №23/05-1 від 23.05.2023 року, укладені між ТОВ «АРТВИК» (замовник) та ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» (виконавець), відповідно до яких виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги по навантаженні-розвантаженні вантажу, в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 19-23, Т.1).

Листом №46045/6/08-01-05-09-10 від 14.11.2023 року ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось до директора ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» щодо наявності / відсутності взаємовідносин з ТОВ «АРТВИК» та документального підтвердження такого (а.с. 37, Т.1).

У відповідь на запит контролюючого органу №46045/6/08-01-05-09-10 від 14.11.2023 року ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» листом від 20.11.2023 року зазначило, що ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» та ТОВ «АРТВИК» у період з 01.02.2023 року по серпень 2023 року не виступало автомобільним перевізником для ТОВ «АРТВИК», та не складало і не підписувало жодних первинних документів (договори, товарно-транспортні накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо). Лист підписаний директором ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» Тетяною Токар (а.с. 38, Т.1).

У подальшому контролюючий орган звертався до ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 зі зверненнями щодо операцій з ТОВ «АРТВИК» та ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» (а.с. 39-40, Т.1).

ФОП ОСОБА_3 повідомив позивача листом №1-27-11 від 27.11.2023 року про таке. ТЗ, які є його власністю: тягач DAF держ.номер НОМЕР_3 , тягач DAF держ.номер НОМЕР_4 , причеп самоскид держ.номер НОМЕР_5 , причеп самоскид держ.номер НОМЕР_6 , причеп самоскид держ.номер НОМЕР_7 . ФОП ОСОБА_3 ніколи не мав Договорів на перевезення вантажів ані з ТОВ «АРТВИК», ані з ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП». З початку повномасштабного вторгнення ФОП не надає транспортні послуги за видом економічної діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. На теперішній час немає ні одного укладеного Трудового договору з працівниками (а.с. 41, Т.1).

ФОП ОСОБА_4 повідомила позивача листом №27-11/1 від 27.11.2023 року, що тягач DAF держ.номер НОМЕР_8 є її власністю, який нікому не надавався в оренду за період з травня по серпень 2023 року. ФОП ОСОБА_4 ніколи не мала Договорів на перевезення вантажів ані з ТОВ «АРТВИК», ані з ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП». У ФОП ОСОБА_4 ніколи не було найманих працівників з прізвищами водіїв, зазначеними в ТТН, наданих до Листа.

ФОП ОСОБА_5 листом від 05.02.2024 року повідомив позивача, що у 2023 році рейсів з перевезення у м. Запоріжжя або в іншому напрямі на замовлення, вказані у запиті, не здійснював. Транспортний засіб МАН Т32 д/н НОМЕР_9 , який вказаний у ТТН, не орендувався (а.с. 206, Т.1).

Суд критично оцінює пояснення ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП», що жодних господарських правовідносин з ТОВ «АРТВИК» не проводив, оскільки у матеріалах справи наявні докази, які спростовують наведене, зокрема Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000048, №ОУ-0000047 від 11.07.2023 року та ТТН, автомобільним перевізником у яких вказаний ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» (а.с. 24-35, Т.1).

Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» оскаржувало договори перевезення і навантажувально-розвантажувальних робіт.

Позивач зазначає, що на підтвердження виконання спірного договору поставки від 17.03.2023 року №ЗП-17/03-23 надані документи (договори, акти, ТТН), які завідомо містять недостовірні да та очевидні ознаки підробки. На противагу цьому, у матеріалах справи не містять підтвердження таких аргументів позивача.

ТОВ «АРТВИК» зазначає, що послуги з перевезення та навантажувально-розвантажувальні роботи не оплачені, оскільки перевізником не зареєстровано податкові накладні за договором перевезення та відповідно ТОВ «АРТВИК» не може сформувати податковий кредит з посиланням на п. 4.4 договору №23/05-01 від 23.05.2023 року. Однак, податковий орган, посилаючись на зазначений пункт, наголосив, що податкові накладні надаються у разі, якщо перевізник платник ПДВ, а ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» анульовано свідоцтво платника ПДВ за бажанням платника 22.06.2023 року.

Водночас суд звертає увагу на те, що предметом даного спору є правомірність укладення договору поставки №ЗП-17/03/23 між ТОВ «АРТВИК» та ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», тому посилання податкового органу на відсутність договірних відносин з третіми особами (непідтвердження третіми особами таких відносин) не є свідченням про наявність умислу сторін на укладення договору з метою, яка суперечить інтересам держави.

З урахуванням зазначеного не підлягають врахуванню і аргументи контролюючого органу щодо наявності/відсутності відкритих банківських рахунків ТОВ «РОСТ ЛАЙФ ГРУП» в аспекті здійснення розрахунків за надані послуги з перевезення та навантаження ватажу.

При цьому судом враховано твердження ТОВ «АРТВИК», наведене у відзиві на позовну заяву від 29.01.2024 року, що ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» не було єдиним перевізником, а під сумнів ставиться частина поставок, здійснена саме цим перевізником. 26.05.2023 року, крім ТОВ «ЛАЙФ РОСТ ГРУП», перевезення товару здійснювалось автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_6 , що податковий орган не спростовує.

Одночасно судом встановлено, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року по справі №160/25969/23 визнано протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних Головного управління ДПС у Запорізькій області №9158064/44484333 від 11.07.2023 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТВИК» податкової накладної №1 від 26.05.2023 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТВИК» №1 від 26.05.2023 року датою її фактичного подання.

Визнано протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних Головного управління ДПС у Запорізькій області №9472581/44484333 від 06.09.2023 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТВИК» податкової накладної №1 від 11.07.2023 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТВИК» №1 від 11.07.2023 року датою її фактичного подання.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року в адміністративній справі №160/25969/23 залишено без змін.

Відповідно реєстрації зазначених податкових накладних в реєстрі станом на дату звернення (27.12.2023 року) ГУ ДПС у Запорізькій області до суду з цим позовом не відбулося, що виключає можливість настання протиправних наслідків цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу.

Щодо наявності помилок у товарно-транспортних накладних, суд зауважує, що формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг (робіт), що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Наведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 26.12.2023 року по справі №820/6523/17.

Доказів, які б підтверджували факт того, що дії відповідачів призвели до будь-яких втрат бюджету, позивачем не надано.

Заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним договору поставки та застосування наслідків недійсності правочинів, контролюючий орган посилається на вимоги ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Тому, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Згідно статей 61 та 62 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом, в тому числі, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Так, Главою 8 Податкового кодексу України визначені види та порядок проведення контролюючими органами перевірок платників податків.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

А відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку про те, що в разі отримання інформації про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такі органи зобов`язані здійснити заходи податкового контролю за таким платником податків шляхом, по-перше, направлення на його адресу обов`язкового письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, а по-друге, здійснення перевірки такого платника податків в разі ненадання ним таких пояснень та документів.

Крім цього, суд зауважує, що контролюючий орган, в силу покладених на нього повноважень, може проводити контрольно-перевірочну роботу щодо господарської діяльності суб`єктів господарювання, в межах якої може встановлювати зміну в економічному стані, за результатами виконання угод та не позбавлений права взаємозвірки та зустрічної звірки із тими суб`єктами господарювання, які беруть участь у виконанні таких угод, в тому числі і транспортних перевізників.

Між тим, позивачем не надано суду жодних доказів здійснення такого податкового контролю за діяльністю відповідачів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду спору не знайшли свого підтвердження посилання податкового органу про нереальність та про спрямованість укладеного ТОВ «АРТВИК» з ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» договору поставки для забезпечення податкової вигоди ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» шляхом формального оформлення первинних документів, а також не зайшли свого підтвердження посилання щодо наявності умислу в діях вказаних підприємств на укладення договору поставки з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому суд не вбачає підстав для визнання договорів недійними та застосування наслідків недійсності правочинів.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що позивач як суб`єкт владних повноважень не спростував презумпцію правомірності спірного правочину, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші доводи та аргументи сторін, не є такими, що впливають на висновки суду, оскільки контролюючим органом не було проведено податковий контроль, а аргументи позивача опираються на припущення, які не підтверджені ним належним чином.

Щодо позовних вимог про застосування наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ «АРТВИК» на користь держави 9950702 ,56 гривень та стягнути з ТОВ «АРТВИК» на користь ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» 9950702 ,56 гривень

Поряд із цим, суд зазначає, що оскільки при розгляді даної справи дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність умислу у відповідачів на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також не доведено недійсності таких правочинів, то як наслідок, відсутні правові підстави для застосування наслідків недійсності правочинів, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, при їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТВИК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФ РОСТ ГРУП» про визнання правочину недійсним залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 липня 2024 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко