Рішення

від 02.08.2024 по справі 160/14363/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року Справа № 160/14363/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/14363/24 за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради, третя особа 1: Селянське (фермерське) господарство «Гавриленко», третя особа 2: ОСОБА_2 про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

03.06.2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати противоправним та скасувати рішення Магдалинівської селищної ради від 10 травня 2024 року № 3903-38/VІІІ, яким ОСОБА_1 відмовлені у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 8,6000га., кадастровий номер 1222386100:05:001:0306 розташованої за межами с. Січкарівка Новомосковського району Дніпропетровської області, за рахунок земель (кадастровий номер 1222386100:05:001:0223) селянського (фермерського) господарства «Гавриленко»;

- зобов`язати Магдалинівську селищну раду затвердити проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 РОНКПП НОМЕР_1 та передати у приватну власність ОСОБА_1 РОНКПП НОМЕР_1 земельну ділянку загальною площею 8,6000 га., кадастровий номер 1222386100:05:001:0306 розташовану на території Магдалинівської селищної ради.

Ухвалою суду від 05.06.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 05.06.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:

- рішення Магдалинівської селищної ради від 10 травня 2024 року № 3903-38/VІІІ, яким ОСОБА_1 відмовлені у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 8,6000га., кадастровий номер 1222386100:05:001:0306 розташованої за межами с. Січкарівка Новомосковського району Дніпропетровської області, за рахунок земель (кадастровий номер 1222386100:05:001:0223) селянського (фермерського) господарства «Гавриленко»;

- інформацію/відомості, що послугували для прийняття спірного рішення;

- всі наявні докази щодо суті спору.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 02.08.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваного рішення, зазначає, що рішення не містить посилання на конкретну норму, яка передбачає підставу для відмови, суперечить принципам справедливої процедури і належному урядуванню.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Ухвалою суду від 05.06.2024 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ухвалою суду від 05.06.2024 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/14363/24.

Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

ІV. ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ 1

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також, цією ухвалою суду від 05.06.2024 року, третій особі 1 було запропоновано надати пояснення по справі.

Станом на 02.08.2024 року від третьої особи 1 письмові пояснення по справі не надали, хоча третя особа повідомлялася судом належним чином згідно з положень КАС України, що також підтверджується матеріалами справи.

V. ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ 2

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також, цією ухвалою суду від 05.06.2024 року, третій особі 2 було запропоновано надати пояснення по справі.

Станом на 02.08.2024 року від третьої особи 2 письмові пояснення по справі не надали, хоча третя особа повідомлялася судом належним чином згідно з положень КАС України, що також підтверджується матеріалами справи.

VІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , є членом Селянськоп (фермерського) господарства «Гавриленко» (код ЄДРПОУ 20240982), що підтверджується п.1.4 Статуту СФГ «Гавриленко» (нова редакція), затвердженим рішенням засновників № 2 від 28.07.2021 року.

Селянське (фермерське) господарство «Гавриленко» код ЄДРПОУ 20240982, зареєстровані як юридична особа 14.08.1992 року, про що внесений відповідний запис до ЄДР номер 12061200000000248, що підтверджується даними свідоцтва про державну реєстрацію юридично особи Серія А00 № 622142.

Згідно пункту 1.2. Статуту СФГ «Гавриленко» (нова редакція), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є засновником Селянського (фермерського) господарства «Гавриленко».

Головою господарства є член господарства, рідний син засновника - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) (п.1.3).

15.01.2010 року між ОСОБА_2 та Магдалинівською районою державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки б/н, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 1222386100:05:001:0223 загальною площею 51,6 га, строком дії на 49 років з дати його державної реєстрації в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Магдалинівському відділі Дніпропетровської філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

Договір оренди земельної ділянки б/н від 15.01.2010р. зареєстровано у Магдалинівському відділі Дніпропетровської філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 11.02.2010 року за номером 041012300111.

Орендована земельна ділянка кадастровий номер 1222386100:05:001:0223 використовується за призначенням для ведення фермерського господарства для потреб СФГ «Гавриленко», про що зазначено в п. 1.5. Статуту від 28.07.2021р.

30.12.2010 року Розпорядженням голови Магдалинівської державної адміністрації № 487-р-10 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам, згідно із списком, для ведення фермерського господарства у власність за рахунок земель СФГ «Гавриленко» загальною площею 51,6 га. на території Почино-Софіївської сільської ради.

Згідно додатку до зазначеного Розпорядження № 487-р-10 від 30.12.2010 року до списку громадян, яким надається дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на землях селянського (фермерського) господарства «Гавриленко» в розмірі земельної частки (паю) по Почино-Софіївській сільській раді віднесено ОСОБА_1 - 6,45 ум. кад. га.

Розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації № 202-Р-12 від 17.04.2012 року внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації №487-р-10 від 30.12.2010 року та виключено із списку громадян, яким надавався дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на землях СФГ «Гавриленко» в розмірі земельної частки (паю) по Почино-Софіївській сільській раді: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

06.04.2021 року ОСОБА_2 , діючи як засновник СФГ «Гавриленко», зокрема й позивачці, надала нотаріальну згоду, щодо розподілу земельної ділянки кадастровий номер 1222386100:05:001:0223 на земельних ділянок рівними площами та отримання відповідних правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

ОСОБА_1 , звернувшись до відповідної землевпорядної організації, забезпечила розробку проекту землеустрою та отримала витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1222386100:05:001:0306 площею 8,6000 га. (Витяг № НВ-1216157072021 від 17.06.2021р.) утворену за рахунок розпаювання земельної ділянки СФГ «Гавриленко» з кадастровим номером 1222386100:05:001:0223.

Для затвердження, проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки позивач направила до Магдалинівської селищної ради.

06.05.2024 року позивачка на адресу Магдалинівської селищної ради направила клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8.6 га, кадастровий номер 1222386100:05:001:0306 для ведення фермерського господарства код цільового призначення - 01.02 та передачі земельної ділянки у власність.

Рішенням тридцять восьмої сесії восьмого скликання Магдалинівської селищної ради від 10.05.2024 року № 3903-38/VІІІ «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою що де відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства» відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 8,6000 га., кадастровий номер 1222386100:05:001:0306, розташованої за межами с. Січкарівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, «у зв`язку з невідповідністю його положень вимогам статтей 32, 116, 118 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Другим пунктом вирішено - відмовити ОСОБА_1 у передачі у приватну власність земельної ділянки «на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України».

Позивач не погоджується з вказаним Рішенням сесії Магдалинівської селищної ради від 10.05.2024 року № 3903-38/VІІІ, вважає незаконним та таким, що суперечить її інтересам, тому звернулась до суду із цим позовом, за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами частин1-4 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції від 07.10.2021 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Абзацом 3 ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

За приписами ч.9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Порядок погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на час розроблення позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки був наведений у ст. 186 - 1 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 5, 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк (ч. 7 ст. 186-1 Кодексу).

Пунктом 8. ст. 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Зважаючи на зміст вищенаведених норм, наданий позивачем відповідачу на затвердження проект землеустрою був погоджений, а отже і розглянутий на невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Тобто, законодавством на час погодження проекту землеустрою позивача було визначено, що перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

Вказане узгоджується і з правовими висновками Верховного Суду, який у постановах від 24.01.2020 у справі №316/979/18 і від 30.08.2018 у справі №817/586/17 вказав, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

VІІІ. ОЦІНКА СУДУ

Встановлено, що позивачем до клопотання про затвердження проекту землеустрою було додано копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка була зареєстрована Відділом Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 17.06.2021 року.

Відповідно до підп. 7 п. 75 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.0.2012 р. № 1051 витяг з Державного земельного кадастру, який надається для підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відповідних відомостей, є підставою для передачі відповідної документації на затвердження органу державної влади або органу місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню даним органом).

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад (п. а); передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (п. б).

Згідно п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Частинами 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

В цьому випадку, як зазначено вище оскільки позивачем для затвердження був наданий вже погоджений у встановленому порядку проект землеустрою, відповідач як суб`єкт владних повноважень мав прийняти рішення про його затвердження.

До того ж спірне рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства не містить обґрунтованих підстав відмови. Посилаючись на невідповідності положень проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою, відповідач не наводить конкретних причин відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність у відповідності до чинних на той момент норм Земельного кодексу України був погоджений, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.06.2021року за номером НВ-1216157072021, з кадастровим номером 1222386100:05:001:0306,

утворену за рахунок розпаювання земельної ділянки з кадастровим номером

1222386100:05:001:0223 між членами СФГ «Гавриленко».

Таким чином, оскільки позивач отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовив проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку, то у відповідача були відсутні підстави для повторної перевірки проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, а відтак і для відмови у затвердженні такого проекту землеустрою.

Суд при вирішенні цього спору також враховує, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дотримання принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09.02.1999 №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 року №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Суд звертає увагу на те, що правовідносини з приводу отримання земельної ділянки у власність та подальшого розроблення/погодження проекту землеустрою виникли з 30.12.2010, коли позивач отримав дозвіл від відповідача на розроблення проекту землеустрою та продовжились станом на день погодження такого проекту.

Таким чином, затвердження проекту землеустрою є частиною процедури отримання позивачем земельної ділянки у власність.

Враховуючи вищевказані фактичні обставини, суд вважає, що у цьому випадку до правовідносин щодо затвердження проекту землеустрою необхідно застосовувати положення Земельного кодексу України, що були чинні на момент виникнення таких правовідносин, відтак безпідставним є проведення повторної перевірки проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації з урахуванням принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Оскільки на затвердження до Магдалинівської селищної ради позивачем подано погоджений у встановленому законом порядку, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому висунення відповідачем зауважень до такого проекту землеустрою не відповідає положенням ч.9 ст. 118 Земельного кодексу України.

У постанові від 28.05.2020 року у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

За висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №705/552/15-а ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Таким чином, враховуючи наведене вище, слід дійти до висновку про визнання противоправним та скасування рішення Магдалинівської селищної ради від 10 травня 2024 року № 3903-38/VІІІ, яким ОСОБА_1 відмовлені у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 8,6000га., кадастровий номер 1222386100:05:001:0306 розташованої за межами с. Січкарівка Новомосковського району Дніпропетровської області, за рахунок земель (кадастровий номер 1222386100:05:001:0223) селянського (фермерського) господарства «Гавриленко».

Щодо обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, цим рішенням, суд визнав противоправним та скасував рішення Магдалинівської селищної ради від 10 травня 2024 року № 3903-38/VІІІ, яким ОСОБА_1 відмовлені у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 8,6000га., кадастровий номер 1222386100:05:001:0306 розташованої за межами с. Січкарівка Новомосковського району Дніпропетровської області, за рахунок земель (кадастровий номер 1222386100:05:001:0223) селянського (фермерського) господарства «Гавриленко».

Отже, фактично надані позивачем разом з заявою документи щодо затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки позивачеві та відповідно передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 8,6000га., кадастровий номер 1222386100:05:001:0306 розташовану на території Магдалинівської селищної ради, не розглянуто.

З огляду на викладене, вимога позивача про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою є передчасною.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Наведений висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі № 640/7310/19.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З огляду на викладене, на думку суду позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а порушене право захисту шляхом зобов`язання Магдалинівської селищної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2024 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення фермерського господарства загальною площею 8,6000 га, кадастровий номер 1222386100:05:001:0306, яка розташована на території Магдалинівської селищної ради.

Враховуючи, вищенаведене позовні вимоги частковому підлягають задоволенню.

ІХ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради, третя особа 1: Селянське (фермерське) господарство «Гавриленко», третя особа 2: ОСОБА_2 про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2119,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради, третя особа 1: Селянське (фермерське) господарство «Гавриленко», третя особа 2: ОСОБА_2 про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати противоправним та скасувати рішення Магдалинівської селищної ради від 10 травня 2024 року № 3903-38/VІІІ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 8,6000га., кадастровий номер 1222386100:05:001:0306 розташованої за межами с. Січкарівка Новомосковського району Дніпропетровської області, за рахунок земель (кадастровий номер 1222386100:05:001:0223) селянського (фермерського) господарства «Гавриленко».

Зобов`язати Магдалинівську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2024 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення фермерського господарства загальною площею 8,6000 га, кадастровий номер 1222386100:05:001:0306, яка розташована на території Магдалинівської селищної ради.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Магдалинівської селищної ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 2119,60 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,рнокпп НОМЕР_1 ).

Відповідач: Магдалинівська селищна рада (вул.Центральна, 46, смт.Магдалинівка, Дніпропетровська область, 51100, код ЄДРПОУ 04338405).

Третя особа 1: Селянське (фермерське) господарство «Гавриленко» (вул.Миру, буд.5, смт. Магдалинівка, Дніпропетровська область, 51100, код ЄДРПОУ 20240982).

Третя особа 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 02.08.2024 року.

Суддя В.В. Ільков