Рішення

від 01.08.2024 по справі 200/3275/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2024 року Справа№200/3275/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «ДРУЖКІВКА АВТОЕЛЕКТРОТРАНС» Дружківської міської ради про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені за 2023 рік, -

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю через систему «Електронний суд» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства «ДРУЖКІВКА АВТОЕЛЕКТРОТРАНС» Дружківської міської ради, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

- стягнути з Комунального підприємства «ДРУЖКІВКА АВТОЕЛЕКТРОТРАНС» Дружківської міської ради (код ЄДРПОУ 39556222) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 137 586,92 грн та пеню у розмірі 935,51 грн на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/ Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до інформації з Пенсійного фонду України про створення відповідачем кількості робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2023 році становила 47 осіб. Таким чином, згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у відповідача у 2023 році повинно бути працевлаштовано 2 особи з інвалідністю, проте фактично ж середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність 1 особа. Зазначає, що відповідачем не виконано нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2023 року, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву не скористався. Ухвала про відкриття провадження від 29 травня 2024 року доставлена до електронного кабінету відповідача 29 травня 2024 року о 12 год 48 хв.

Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, суд розцінює неподання відповідачем - суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання даного позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року заяву Донецького обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про уточнення позовних вимог шляхом їх збільшення повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року прийнято до розгляду заяву Донецького обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про уточнення позовних вимог шляхом їх збільшення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Позивач Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю (код ЄДРПОУ13492430), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідач Комунальне підприємство «ДРУЖКІВКА АВТОЕЛЕКТРОТРАНС» Дружківської міської ради, зареєстроване як юридична особа та має ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ39556222), є платником страхових внесків, юридична адреса: Україна, 84207, Донецька область, м. Дружківка, вул. Дружби, буд. 82.

З відомостей з Централізованої бази даних з проблем інвалідності встановлено, що:

станом на січень 2023 року облікова кількість штатних працівників становила 0 осіб, середньооблікова кількість працівників - 49 осіб, кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді - 1 особа;

станом на лютий 2023 року облікова кількість штатних працівників становила 0 осіб, середньооблікова кількість працівників - 44 особи, кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді - 1 особа;

станом на березень 2023 року облікова кількість штатних працівників становила 0 осіб, середньооблікова кількість працівників - 45 осіб, кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді - 1 особа;

станом на квітень 2023 року облікова кількість штатних працівників становила 0 осіб, середньооблікова кількість працівників - 47 осіб, кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді - 1 особа;

станом на травень 2023 року облікова кількість штатних працівників становила 0 осіб, середньооблікова кількість працівників - 47 осіб, кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді - 1 особа;

станом на червень 2023 року облікова кількість штатних працівників становила 0 осіб, середньооблікова кількість працівників - 48 осіб, кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді - 1 особа;

станом на липень 2023 року облікова кількість штатних працівників становила 0 осіб, середньооблікова кількість працівників - 47 осіб, кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді - 1 особа;

станом на серпень 2023 року облікова кількість штатних працівників становила 0 осіб, середньооблікова кількість працівників - 49 осіб, кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді - 1 особа;

станом на вересень 2023 року облікова кількість штатних працівників становила 0 осіб, середньооблікова кількість працівників - 46 осіб, кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді - 1 особа;

станом на жовтень 2023 року облікова кількість штатних працівників становила 0 осіб, середньооблікова кількість працівників - 47 осіб, кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді - 1 особа;

станом на листопад 2023 року облікова кількість штатних працівників становила 0 осіб, середньооблікова кількість працівників - 46 осіб, кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді - 1 особа;

станом на грудень 2023 року облікова кількість штатних працівників становила 0 осіб, середньооблікова кількість працівників - 46 осіб, кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді - 1 особа.

Отже, середньооблікова кількість штатних працівників за 2023 рік становила 47 працівників, кількість осіб з інвалідністю, які мали бути працевлаштовані у звітному періоді 2 особи.

Листом від 06 травня 2024 року № 04.03/1221/01-39-24, який був надісланий на запит позивача, Донецький обласний центр зайнятості повідомив, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості відповідачем звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2023 році не надавались.

Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, відповідачу нараховано суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 137 586,92 грн та пеню у розмірі 935,51 грн.

Вказаний розрахунок розміщений в електронному кабінеті відповідача та на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, що підтверджується квитанцією від 07.03.2024.

Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XІI) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону № 875-XІI встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно зі статтею 20 Закону № 875-XІI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині першій статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки коли суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 розділу V Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Суд, зауважує, відповідач повинен створити робочі місця для осіб з інвалідністю та повідомити про їх наявність, та працевлаштовувати таких осіб.

Водночас, в 2022 році наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 р. за № 565/37901, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до п. 1.6 вказаного Порядку, роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна.

Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця (п. 1.7 Порядку).

Водночас, п. 1.8 Порядку передбачає, що роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.

З наведених норм чинного раніше та чинного на даний час законодавства убачається, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Водночас, актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць та перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця. Роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й).

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, та в подальшому фахівцями центру зайнятості за результатами проведеної актуалізації не встановлено змін по актуальних вакансіях, зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН, і роботодавець не повідомляв центр зайнятості про закриття вакансії(й), суд вважає, що він з урахуванням висновку Верховного Суду від 15.06.2022 по справі № 520/2875/2020 вважається таким, що вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Водночас, відповідачем в порушення наведеного, жодного доказу щодо подання звітності форми № 3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, суду не надано.

Крім того, листом від 06 травня 2024 року, який був надісланий на запит позивача, представник Донецького обласного центру зайнятості повідомив, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості відповідачем звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2023 році не надавались.

З матеріалів справи убачається, що у 2023 році середньооблікова кількість штатних працівників Комунального підприємства «ДРУЖКІВКА АВТОЕЛЕКТРОТРАНС» Дружківської міської ради становила 47 осіб. Отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХІІ нормативу, становить 2 особи. Проте фактично у відповідача було працевлаштовано 1 особу з інвалідністю.

Таким чином, у 2023 році відповідачем не було створено 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та не подано до відповідного центру зайнятості звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Вказані обставини дають підстави суду для висновку про невиконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у повному обсязі, відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону № 875-XІI та неінформування центру зайнятості про наявність робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості особи з інвалідністю для працевлаштування.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем допущено правопорушення у сфері господарювання (невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю у кількості 1 робочого місця), за яке мають бути застосовані адміністративно-господарські санкцій у розмірі 137 586,92 грн.

Також відповідно до розрахунку суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році підлягає стягненню з відповідача нарахована пеня в розмірі 935,51 грн.

За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв`язку з наведеним, судові витрати суб`єкта владних повноважень по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями9,14,73,74,75,76,77,78,90,143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Донецького обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: 87528, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Серова, буд. 1А, код ЄДРПОУ 13492430) до Комунального підприємства «ДРУЖКІВКА АВТОЕЛЕКТРОТРАНС» Дружківської міської ради (місцезнаходження: 84207, Донецька область, м. Дружківка, вул. Дружби, буд. 82, код ЄДРПОУ 39556222) про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені за 2023 рік задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «ДРУЖКІВКА АВТОЕЛЕКТРОТРАНС» Дружківської міської ради (код ЄДРПОУ 39556222) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 137 586,92 грн та пеню у розмірі 935,51 грн на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/ Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 01 серпня 2024 року.

Суддя Т.О. Шувалова