Ухвала

від 02.08.2024 по справі 380/16457/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16457/24

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

02 серпня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним і скасування наказу, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків «Про скасування наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24 липня 2024 №166».

Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вх.№58427 від 31.07.2024), у якій просить суд:

- зупинити дію наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.07.2024 №167 «Про скасування наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24 липня 2024 №166» до набрання законної сили рішенням у справі;

- заборонити Західному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії на виконання наказу від 29.07.2024 №167 «Про скасування наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24 липня 2024 №166» до набрання законної сили рішенням у справі;

- заборонити Західному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо підготовки, складання матеріалів та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» до набрання законної сили рішенням у справі.

В обґрунтування поданої заяви позивач повідомляє що Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 18.07.2024 прийнято наказ №162 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132)». У зв`язку з надходженням до відповідача повідомлення позивача про втрату документів, посадовими особами контролюючого органу було встановлено неможливість початку перевірки у терміни, визначені у наказі від 18.07.2024 №162 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132)» та складено акт про неможливість проведення перевірки від 24.07.2024 №111/33-00-07-01/38203132. На підставі зазначеного акту, Західним МУ ДПС по роботі з ВПП у відповідності до п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України 24.07.2024 прийнято наказ №166, яким перенесено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період із 01.01.2019 по 30.06.2023, призначеної наказом від 18.07.2024№162 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132)» до дати відновлення та надання документів у межах строків визначених п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України. Однак, вже 29.07.2024 відповідачем було прийнято спірний у цій справі Наказ №167 «Про скасування наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24 липня 2024 №166».

Необхідність застосування заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує очевидною протиправністю оскаржуваного наказу. Крім цього, вказує, що оскарження в судовому порядку такого наказу не зупиняє його дію, при цьому реалізація оскаржуваного наказу позбавляє платника податків терміну відновлення втрачених документів та призводить до порушення прав та інтересів позивача, а саме: до передчасного проведення перевірки (без відновлення втрачених документів) та можливого протиправного донарахування податкових зобов`язань за наслідками перевірки. Для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (зокрема, незаконне проведення перевірки та нарахування податкових зобов`язань призведе до необхідності ініціювання судових процесів щодо оскарження актів, прийнятих за результатами перевірки, що, в свою чергу, потягне за собою матеріальні витрати у вигляді сплати судового збору, оплати правової допомоги, тощо).

Водночас, у разі якщо контролюючий орган розпочне проведення перевірки без перенесення терміну її проведення, то оскаржуваний наказ як акт індивідуальної дії буде реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не буде належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу в майбутньому не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Крім того, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки може потягнути за собою несприятливі наслідки у вигляді застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є співмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Вжиття заходів забезпечення позову про зупинення дії оскаржуваного наказу не скасовує чинність останнього, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим наказом заходів.

За наведених обставин просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

Від представника Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову. Повідомляє, що на підставі наказу ДПС України від 09.07.2024 №506 Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято наказ від 18.07.2024 №162 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132)», яким на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2019 по 30.06.2023. Дата початку перевірки: 25.07.2024 року, тривалість - 15 робочих днів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 у справі №320/34450/24 судом відмовлено позивачеві у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії вищевказаних наказів.

Крім цього, вказує, що Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду (справа №816/228/17) дійшла таких висновків: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі №640/7523/22 Верховний Суд дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення контролюючого органу до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду пред`явленого позову, не відповідає меті інституту забезпечення позову, оскільки фактично легалізує продовження ліцензійної діяльності позивача, щодо дії ліцензії якого виник спір у справі.

До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 виснувала, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Таким чином, заходи забезпечення можуть бути вжиті адміністративним судом лише в межах позовних вимог та відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, а також гарантувати збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Окрім цього, повідомляє, що працівниками Західного МУ ДПС по роботі з ВПП 31.07.2024 пред`явлено службові посвідчення та направлення на перевірку, а також вручено копію наказу від 18.07.2024 №162 про проведення позапланової перевірки директору ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ», про що свідчать підписи у направленнях на перевірку від 31.07.2024 №199/33-00-07-01 та №200/33-00-07-01.

Вказане свідчить про те, що зі сторони позивача відбувся допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Таким чином, враховуючи факт допуску до проведення перевірки, наказ Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.07.2024 року №167 «Про скасування наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.07.2024 №166», який оскаржується в межах даної справи, вважається також реалізованим, таким, що вичерпав свою дію, а тому взагалі не підлягає судовому оскарженню.

Враховуючи вищенаведене, просить відмовити в застосуванні заходів забезпечення позову.

Вирішуючи подану заяву суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 у справі №640/916 7/19, від 16.03.2020 у справі №640/4769/19.

Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №580/2403/19.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Відтак, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Щодо «очевидності» ознак протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав позивача Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81046468) зазначив, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Сама ж протиправність рішень державного органу може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів.

При цьому, суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для безумовного та обов`язкового застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Верховний Суд у постановах від 30.08.2022 у справі №640/16613/21, від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.03.2021 №420/4037/20, від 14.07.2021 у справі №300/2540/19, від 06.10.2021 у справі №640/424/21, від 20.07.2022 у справі № 640/16623/19 зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

При цьому, використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати діям органів влади.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 09.07.2024 Державною податковою службою України було прийнято наказ №506 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ», яким вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2019 по 30.06.2023.

На підставі наказу ДПС України від 09.07.2024 №506 Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято наказ від 18.07.2024 №162 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132)», яким на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2019 по 30.06.2023.

Дата початку перевірки: 25.07.2024 року, тривалість - 15 робочих днів.

У зв`язку з надходженням до відповідача повідомлення позивача про втрату документів, посадовими особами контролюючого органу було встановлено неможливість початку перевірки у терміни, визначені у наказі від 18.07.2024 №162 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132)» та складено акт про неможливість проведення перевірки від 24.07.2024 №111/33-00-07-01/38203132.

На підставі зазначеного вище акту, Західним МУ ДПС по роботі з ВПП у відповідності до п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України 24.07.2024 прийнято наказ №166, яким перенесено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період із 01.01.2019 по 30.06.2023, призначеної наказом від 18.07.2024 №162 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132)» до дати відновлення та надання документів у межах строків визначених п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України.

29.07.2024 відповідачем було прийнято спірний у цій справі Наказ №167 «Про скасування наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24 липня 2024 №166». Підставою прийняття такого наказу вказано доповідна записка управління податкового аудиту Західного МУ ДПС по роботі з ВПП від 26.07.2024 №207/33-07-01.

Дослідивши долучені документи, суд не встановив «очевидних» ознак протиправності спірного наказу, а сама його протиправність може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Отже, обґрунтування вимог заявника щодо невідповідності наказу №167 від 29.07.2024 вимогам чинного законодавства становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду даної справи по суті.

Відтак, оскільки очевидних ознак протиправності спірного наказу судом не встановлено, відсутня підстава для застосування заходів забезпечення позову, визначена пунктом 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також позивач, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, зазначив, що у разі реалізації спірного наказу шляхом проведення перевірки, його подальше оскарження у судовому порядку буде неможливим. При цьому позивач послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, згідно з яким у разі допуску контролюючого органу до проведення перевірки наказ про її проведення як акт індивідуальної дії вважається реалізованим його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Водночас, суд зауважує, що вказаний правовий висновок релевантний лише до тих обставин, в яких наявний факт допуску платника податків до перевірки. Тобто право платника податків на оскарження у судовому порядку наказу контролюючого органу про проведення перевірки може бути реалізовано, якщо перевірку не розпочато, оскільки у протилежному випадку наказ вичерпує свою дію.

Суд зауважує, що Верховний Суд ще в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №826/12612/17 вказав, що «саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе». У подальшому цей правовий висновок був підтриманий і в інших постановах.

Крім того, Верховний суд в постанові від 07.03.2024 у справі №320/5934/23, надаючи оцінку аргументам представника позивача про те, що Велика Палата Верховного Суду у справі №816/228/17 розглядала випадок, коли вже відбувся допуск посадових осіб відповідача до перевірки, у той час як у справі №320/5934/23 платник податку звернувся до суду ще до початку її проведення, вказав, що такі обставини не були ключовими при вирішенні Великою Палатою Верховного Суду виключної правової проблеми в межах розгляду справи №816/228/17 і зміна таких не зумовлює іншого тлумачення тих норм, правовий висновок щодо тлумачення яких був викладений у постанові ВП ВС.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, забезпечення позову у вигляді зупинення дії спірного наказу не є єдиним можливим способом запобігання втрати платником податків свого права на оскарження такого наказу. Так, платник податків, який вважає, що перевірку щодо цього призначено неправомірно, має право не допускати працівників контролюючого органу до такої перевірки, забезпечивши таким чином своє право на оскарження наказу у судовому порядку.

При цьому суд вважає непереконливими твердження позивача про те, що недопущення працівників контролюючого органу до перевірки призведе до незворотних наслідків у вигляді застосування адміністративного арешту майна платника податків, оскільки такий наслідок, по-перше, не є неминучим, та, по-друге, перевіряється судом на предмет його обґрунтованості.

Так, відповідно до п. 94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України).

Відповідно до п. 94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку (п.94.11 ст.94 ПК України).

Аналіз наведений норм дозволяє зробити висновок про те, що адміністративний арешт майна платника податків є можливим, а не обов`язковим наслідком недопущення працівників контролюючого органу до перевірки, про що свідчить конструкція «може бути», вжита в п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України.

Крім того, навіть у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення щодо арешту майна його обґрунтованість протягом 96 годин має бути перевірена судом. Також відповідне рішення може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 23.02.2023 у справі №640/17091/21 зауважив, що під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. … Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.

Отже, узагальнюючи вищевказане, слід зазначити, що захист прав платника податків від незаконної перевірки може здійснювати не лише та не виключно за допомогою інституту забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про перевірку. Вважаючи призначену перевірку неправомірною, платник податків має право не допускати працівників контролюючого органу до перевірки, по-перше, убезпечивши себе таким чином від незаконного (на думку платника податків) контрольно-перевірочного заходу, та, по-друге, забезпечивши своє право на оскарження у судовому порядку наказу на перевірку. Можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків не є доказом невідворотності негативних наслідків, оскільки обґрунтованість такого арешту має бути перевірена судом протягом 96 годин та саме в межах розгляду справи про обґрунтованість адміністративного арешту платник податків може довести неправомірність проведення перевірки.

Більше того, особливу увагу суд звертає на той факт, що працівниками Західного МУ ДПС по роботі з ВПП 31.07.2024 пред`явлено службові посвідчення та направлення на перевірку, а також вручено копію наказу від 18.07.2024 №162 про проведення позапланової перевірки директору ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ», що підтверджується підписами у направленнях на перевірку від 31.07.2024 №199/33-00-07-01 та №200/33-00-07-01.

Вказане свідчить про те, що зі сторони позивача відбувся допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Отже, враховуючи факт допуску до проведення перевірки, спірний наказ Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.07.2024 №167 «Про скасування наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.07.2024 №166», вичерпав свою дію.

Таким чином, судом встановлено відсутність і другої можливої передумови для вжиття заходів забезпечення позову, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України («невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду»).

У свою чергу, суд вважає за доцільне зауважити, що у разі протилежного (на користь доводів позивача) розуміння вищевикладених норм права недобросовісні платники податків мали б можливість використовувати інститут забезпечення позову шляхом зупинення проведення перевірки, виключно посилаючись на незгоду з правомірністю її призначення та проведення, блокуючи таким чином виконання контролюючими органами їхніх функцій.

Також суд вважає непереконливими твердження позивача про те, що проведення контролюючим органом перевірки матиме наслідки у вигляді протиправного донарахування податкових зобов`язань, що, в свою чергу, зумовить необхідність оскарження позивачем відповідних актів, прийнятих за результатами перевірки, та потягне за собою матеріальні витрати у вигляді сплати судового збору, оплати правової допомоги тощо, з огляду на таке.

Суд зазначає, що проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів, а сам факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі та не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.

Проведення перевірки платника податків не передбачає обов`язкове прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки їх прийняття можливе тільки у випадку виявлення порушень. Якщо ж такі порушення не виявлені, контролюючим органом складається довідка, що прямо передбачено положеннями п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України.

Більше того, суд наголошує, що у разі прийняття контролюючим органом за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, позивач не позбавлений можливості їх оскарження в адміністративному або судовому порядку, у тому числі з підстав порушення порядку проведення перевірки.

Таким чином, підсумовуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки заходи забезпечення позову, про які просить позивач є не співмірними із наслідками їх вжиття, позивач не навів належних доводів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 150-154, 156, 248 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним і скасування наказу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, та у строки визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна