Рішення

від 02.08.2024 по справі 420/450/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/450/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Громадського формування «Прикордонна козацька охорона», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Служба безпеки України про заборону громадського об`єднання

В С Т А Н О В И В:

04.01.2024 до суду надійшов адміністративний позов Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до громадського формування "Прикордонна козацька охорона", третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Служба безпеки України про заборону (примусовий розпуск) громадського формування "Прикордонна козацька охорона".

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.01.2024 справа розподілена на суддю Корой С.М.

09.01.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до громадського формування "Прикордонна козацька охорона", третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Служба безпеки України про заборону (примусовий розпуск) громадського формування "Прикордонна козацька охорона". Зазначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

У зв`язку зі звільненням судді Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М. з посади, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024, за результатами визначено головуючою суддею Скупінську О.В.

Ухвалою судді від 01.07.2024 ухвалено прийняти до провадження справу №420/450/24 за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до громадського формування «Прикордонна козацька охорона», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Служба безпеки України про заборону (примусовий розпуск) громадського формування "Прикордонна козацька охорона"; розпочати розгляд справи №420/450/24 спочатку.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (5-8), громадське формування «Прикордонна козацька охорона», зареєстровано юридичною особою 21.07.2004 за місцезнаходженням: Україна, 87676, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, місто Алупка, вулиця Левітана, будинок 2, квартира 1.

Громадське формування «Прикордонна козацька охорона» здійснює такі види економічної діяльності: 91.33.0 діяльність громадських організації, н.в.і.г. (основний).

Керівником громадське формування «Прикордонна козацька охорона» є ОСОБА_1 , засновниками: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Служба безпеки України скерувала на адресу Міністерства юстиції України лист від 29.11.2023 №5/3/1-20322 «Щодо протиправної діяльності громадської організації» (9-11), у якому зазначено, що отримана Службою безпеки України інформація свідчить про створення загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України з боку окремих громадянських об`єднань, діяльність яких з 2014 року має ознаки антиукраїнської.

Дії громадського формування «Прикордонна козацька охорона» можуть розцінюватися як такі, що спрямовані на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, носять виключно деструктивний характер, підсилюють інформаційний простір, спрямований проти інтересів України, створюють підґрунтя для вчинення радикальних дій щодо порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки.

Враховуючи викладене та наявну інформацію щодо протиправної діяльності громадського формування «Прикордонна козацька охорона», Служба безпеки України просить Міністерство юстиції України ініціювати процедуру заборони діяльності громадського формування «Прикордонна козацька охорона» шляхом його примусового розпуску (ліквідації).

До зазначеного листа Служби безпеки України від 29.11.2023 №5/3/1-20322 доданий акт огляду від 28.11.2023 (а.с.12-21) сторінок соціальних мереж стосовно керівника громадського формування «Прикордонна козацька охорона» ОСОБА_11 .

Вказаний лист Служби безпеки України від 29.11.2023 №5/3/1-20322 Міністерство юстиції України 14.12.2023 скерувало на адресу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.22-23) для вжиття відповідних заходів.

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в свою чергу, звернулось до суду з позовною заявою про заборону громадського формування «Прикордонна козацька охорона».

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки вони пов`язані з обов`язками і відповідальністю, можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Положеннями ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 36 Конституції України, громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Статтею 37 Конституції України передбачено, що утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Заборона діяльності об`єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Приписами абзацу 1,2 пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 визначено, що Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції.

Відповідно до положень п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», суб`єктом державної реєстрації є територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об`єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об`єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об`єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання.

Законом України «Про громадські об`єднання» визначено правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 4 Закону України «Про громадські об`єднання», утворення і діяльність громадських об`єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються. Громадські об`єднання не можуть мати воєнізованих формувань. Інші обмеження права на свободу об`єднання, у тому числі на утворення і діяльність громадських об`єднань, можуть бути встановлені виключно законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Як встановлено судом, до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) скеровано лист Служби безпеки України «Щодо протиправної діяльності громадської організації») від 29.11.2023 №5/3/1-20322 «Щодо протиправної діяльності громадської організації» (9-11), у якому зазначено, що отримана Службою безпеки України інформація свідчить про створення загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України з боку окремих громадянських об`єднань, діяльність яких з 2014 року має ознаки антиукраїнської.

Дії громадського формування «Прикордонна козацька охорона» можуть розцінюватися як такі, що спрямовані на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, носять виключно деструктивний характер, підсилюють інформаційний простір, спрямований проти інтересів України, створюють підґрунтя для вчинення радикальних дій щодо порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки.

Враховуючи викладене та наявну інформацію щодо протиправної діяльності ГО громадське формування «Прикордонна козацька охорона», Служба безпеки України просить Міністерство юстиції України ініціювати процедуру заборони діяльності громадського формування «Прикордонна козацька охорона» шляхом його примусового розпуску (ліквідації).

До зазначеного листа Служби безпеки України від 29.11.2023 №5/3/1-20322 доданий акт огляду від 28.11.2023 (а.с.12-21) сторінок соціальних мереж стосовно керівника громадського формування «Прикордонна козацька охорона» ОСОБА_11 .

Відповідно до ст.2 Закону України «Про Службу безпеки України», на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Статтею 24 Закону України «Про Службу безпеки України» визначені обов`язки Служби безпеки України.

Так, Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана, окрім іншого, здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України; забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об`єднань; здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у сфері державної безпеки.

Статтею 25 Закону України «Про громадські об`єднання» визначені способи припинення діяльності громадського об`єднання. Припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється: 1) за рішенням громадського об`єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об`єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації; 2) за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про громадські об`єднання», громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації у разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону, а також у разі засудження його уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України. Заборона громадського об`єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Справа про заборону громадського об`єднання розглядається у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

У разі прийняття рішення про заборону громадського об`єднання майно, кошти та інші активи громадського об`єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету.

Інші підстави для заборони діяльності громадського об`єднання, крім зазначених у частині першій цієї статті, не допускаються.

Виходячи із основних позицій практики Європейського Суду з прав людини за результатами розгляду справ щодо обмеження свободи об`єднань, основними критеріями обґрунтованості таких обмежень є встановлення таких обмежень законом, зазначені обмеження повинні переслідувати законні цілі та бути необхідними у демократичному суспільстві.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 16.07.2019 № 9-р/2019 (щодо конституційності т.зв. «закону про декомунізацію»), з огляду на історію становлення української незалежної держави, історичний контекст та загрози, що постали перед нею у зв`язку з тимчасовою окупацією частини її території, Україна має право обстоювати конституційні принципи, у тому числі й шляхом заборони пропаганди тоталітарних режимів.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 5 Керівних принципів щодо заборони та розпуску політичних партій та подібних заходів, ухвалених Венеціанською Комісією на її 41 пленарній сесії (Венеція, 10-11 грудня 1999 року), заборона чи розпуск політичних партій як дуже далекосяжний захід повинен застосовуватися з крайньою стриманістю. Перш ніж звертатися до компетентного судового органу щодо заборони чи розпуску партії, уряд чи інший орган влади повинен оцінити, беручи до уваги ситуацію в конкретній країні, чи ця партія дійсно становить небезпеку вільному і демократичному політичному порядку або правам окремих осіб і чи таку небезпеку не можна усунути іншими, менш радикальними заходами.

Виходячи із основних позицій практики Європейського Суду з прав людини за результатами розгляду справ щодо обмеження свободи об`єднань, основними критеріями обґрунтованості таких обмежень є встановлення таких обмежень законом, зазначені обмеження повинні переслідувати законні цілі та бути необхідними у демократичному суспільстві.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд акцентує увагу на тому, що при вирішенні спірних відносин береться до уваги дія військового стану в Україні та пряма військова агресія з боку рф.

На переконання суду, заборона діяльності вказаного громадського формування є об`єктивно необхідною з метою захисту демократичного суспільства та прав і свобод громадян. Вказане обмеження наявних свобод, спрямоване на забезпечення стабільності держави в цілому, тому, на думку суду, застосований крайній захід впливу щодо відповідача є виправданим.

Зважаючи на викладене, в період запровадженого в Україні воєнного стану суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав для примусового припинення громадського формування з огляду на наявність ознак порушень ст.37 Конституції України у створенні та діяльності, що виявлені Службою безпеки України.

Враховуючи, що в діях громадської організації Службою безпеки України виявлено ознаки порушення статей 36, 37 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про громадські об`єднання», діяльність відповідача суперечить основним засадам діяльності громадської організації, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про заборону (примусовий розпуск) громадського формування підлягають задоволенню.

Суд вважає, що вимогу позивача спрямувати майно, кошти та інші активи громадського формування «Прикордонна козацька охорона» до державного бюджету, у відповідності до статті 28 Закону України «Про громадські об`єднання», слід задовольнити також.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до громадського формування «Прикордонна козацька охорона», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Служба безпеки України про заборону громадського об`єднання задовольнити.

Заборонити (примусово розпустити) громадське формування «Прикордонна козацька охорона».

Спрямувати майно, кошти та інші активи громадського формування «Прикордонна козацька охорона» до державного бюджету.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (49027, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 43315529);

Відповідач - Громадське формування «Прикордонна козацька охорона» (9500, АР Крим, м. Алупка, м. Ялта, вул. Левітана, буд. 2, кв. 1, код ЄДРПОУ 33385846);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, код ЄДРПОУ 00034047).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА