Рішення

від 02.08.2024 по справі 460/6173/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 серпня 2024 року м. Рівне№460/6173/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави доОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Рівненської окружної прокуратури (далі позивач, прокурор) в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неукладення з Управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації охоронного договору на об`єкт культурної спадщини з охоронним номером №4-Рв - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язання відповідача протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення з охоронним номером №4 -Рв - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001.

Ухвалою від 11.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

За змістом позовної заяви, заявлені вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами вивчення питання щодо додержання законодавства у сфері державної та комунальної власності на території міста Рівне Рівненської області встановлено неналежне здійснення збереження та охорони об`єкта культурної спадщини з охоронним номером №4-Рв - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що полягає у відсутності укладеного охоронного договору на вказану пам`ятку архітектури. Прокурор зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, права власності на приміщення першого поверху будинку АДРЕСА_1 , що є частиною пам`ятки архітектури місцевого значення з охоронним № 4-Рв, належить ОСОБА_1 . При цьому, як вказує позивач, всупереч вимогам чинного законодавства відповідач протягом місяця з моменту прийняття у власність пам`ятки архітектури (її частини) не звернувся до уповноваженого органу, яким в даному випадку є Управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації, з приводу укладення охоронного договору, позаяк, саме на власника об`єкта культурної спадщини покладається такий обов`язок. Прокурор вказує, що оскільки Управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації неналежно здійснюється захист інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що порушує як інтерес держави, так і суспільний інтерес, який полягає в охороні та збережені культурних пам`яток для нинішнього і майбутніх поколінь, тому вважає, що це є достатнім обґрунтуванням для застосування прокурором представницьких повноважень інтересів держави в суді на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини п`ятої статті Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). З наведених вище мотивів, просить задовольнити позовну заяву повністю.

Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи стверджується, що на території Рівненської міської територіальної громади міститься об`єкт культурної спадщини, а саме житловий будинок (первісне функціональне призначення), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Рівненського облвиконкому від 28.07.1990 № 140 вказаний вище об`єкт взято на державний облік та визначено категорію пам`ятки. Так, згідно з Паспортом об`єкта культурної спадщини: вид пам`ятка архітектури; тип споруда; категорія пам`ятки місцевого значення; дата утворення кінець ХІХ - початок ХХ ст.; охоронний № пам`ятки 4-Рв.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 22.04.2024 за № 375331635, на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні речові права:

1) нежиле приміщення першого поверху; реєстраційний номер майна: 8367415; власник: ОСОБА_1 ; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 16.03.2005;

2) будівлі гаражів; реєстраційний номер майна: 25920155; власник: Територіальні громади Рівненської області в особі Рівненської обласної ради; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 24.12.2008;

3) нежитлові приміщення; реєстраційний номер майна: 21332327; власник: Територіальна громада м. Рівного в особі Рівненської міської ради; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 07.12.2007.

Як зазначає прокурор, за наслідками вивчення стану дотримання вимог законодавства щодо охорони об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Рівненської міської територіальної громади було встановлено, що ОСОБА_1 , як власником нежилих приміщень першого поверху будинку АДРЕСА_1 , охоронний договір на вказаний вище об`єкт культурної спадщини з органом охорони культурної спадщини - Управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації, не укладався.

З огляду на вказане, позивач листом від 22.11.2023 за № 50-56-9672ВИХ-23 повідомив Управлінню культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації про наявність підстав для здійснення ним представництва інтересів держави шляхом пред`явлення позову до суду про зобов`язання власника спірного об`єкта культурної спадщини укласти охоронний договір. Також, у листі позивач просив надати інформацію про вжиття Управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації заходів реагування із вказаного питання.

Листом від 28.11.2023 за № 1511/0/01-13/23 Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації повідомило позивачу, що претензійно-позовна робота стосовно спірної пам`ятки культурної спадщини не здійснювалася та не заперечує щодо вжиття прокуратурою заходів реагування.

Враховуючи зазначені обставини, керівник Рівненської окружної прокуратури, реалізуючи надані законом повноваження щодо захисту державних інтересів, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі Закон № 1805).

За приписами статті 1 Закону № 1805, культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Відповідно до статті 14 Закону № 1805, занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Згідно з частинами першою, другою статті 24 Закону № 1805, власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону №1805, передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Таким чином, законом передбачено обов`язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам`ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини після переходу права власності.

Отже, охоронний договір, укладений на підставі ст.23 Закону №1805, є адміністративним договором. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18.

Частиною третьою статті 23 Закону № 1805 передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1768 (далі - Порядок № 1768), власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже, відповідач як власник пам`ятки архітектури протягом одного місяця з моменту набуття права власності на пам`ятку культурної спадщини місцевого значення зобов`язаний був укласти з позивачем охоронний договір.

Обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, та саме від нього повинна виходити ініціатива щодо укладення охоронного договору.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16.

Відповідно до пунктів 5 та 6 Порядку №1768, в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини. До охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, як слідує з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані документи за переліком визначеним у 6 Порядку №1768.

Матеріалами справи стверджується, що охоронний договір на частину об`єкта культурної спадщини, а саме нежилі приміщення першого поверху будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не укладався. Доказів на підтвердження протилежного учасниками справи не надано та судом в ході судового розгляду не здобуто.

Отже, виходячи з вищевикладеного суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 , як власник частини об`єкта культурної спадщини, зобов`язаний був укласти охоронний договір з спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини.

Проте, як свідчать матеріали справи, всупереч вищезазначеним положенням діючого законодавства, відповідач не виконує свого обов`язку з укладення охоронного договору на частину об`єкт культурної спадщини нежилі приміщення першого поверху будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з Управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації.

В свою чергу, жодних належних доказів на спростування заявлених прокурором вимог щодо наявності обов`язку на укладення охоронного договору відповідачем в процесі розгляду цієї справи надано не було, як і не вказано про існування інших об`єктивних перешкод для укладення відповідного охоронного договору.

Разом з тим, суд зауважує, що за відповідачем зареєстровані речові права лише на частину будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - нежиле приміщення першого поверху. Вказане стверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 22.04.2024 за № 375331635.

Отже, відповідач є власником лише частини будівлі, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З даного приводу суд зауважує, що приписи Закону №1805 та Порядку №1768 покладають на власника обов`язок з укладення охоронного договору навіть у разі перебування у власності лише частини об`єкта культурної спадщини.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належить зобов`язати укласти з Управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації охоронний договір на належну йому частину об`єкта культурної спадщини нежиле приміщення першого поверху будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах і в порядку, визначених Порядком №1768.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість заявлених позовних вимог, оцінивши надані учасниками справи докази суд приходить до висновку, що позовну заяву належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не залучались свідки та не проводились експертизи, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 щодо неукладення з Управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації охоронного договору на належну йому частину об`єкта культурної спадщини з охоронним номером №4-Рв нежиле приміщення першого поверху будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 укласти з Управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації охоронний договір на належну йому частину об`єкта культурної спадщини (пам`ятку архітектури місцевого значення з охоронним номером №4-Рв) нежиле приміщення першого поверху будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 серпня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Н.В. Друзенко