Постанова

від 02.08.2024 по справі 440/2357/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 р. Справа № 440/2357/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп", Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 (головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк) по справі № 440/2357/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Полтавській області про відмову у видачі ліцензій на роздрібну торгівлю пальним від 17 січня 2024 року за №1041/6/16-31-09-01-21 в частині відмови у видачі ліцензії по об`єктам роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Київ Інвест Груп", розташованим за адресами: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська (автостоянка в районі буд. 96); Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, буд. 21-А; Полтавська область, м. Кременчук, тупик Степовий, буд.11;

- зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області видати ТОВ "Київ Інвест Груп" ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 01 липня 2024 року до 01 липня 2029 року за адресами: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська (автостоянка в районі буд. 96); Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, буд. 21-А; Полтавська область, м. Кременчук, тупик Степовий, буд.11.

В обґрунтування позову зазначило, що у зв`язку із закінченням строку дії ліцензій ТОВ "Київ Інвест Груп" надало ГУ ДПС у Полтавській області пакет документів для отримання нових ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за адресами: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська (автостоянка в районі буд. 96); Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, буд. 21-А; Полтавська область, м. Кременчук, тупик Степовий, буд.11.

Разом з тим, контролюючий орган відмовив у видачі ліцензій з підстави не надання заявником акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Водночас, на думку позивача, ГУ ДПС у Полтавській області не врахувало, що автозаправні пункти за вказаними підприємством адресами є пунктами контейнерного типу, що не є будівництвом, а тому останній не мав обов`язку надавати документ, що підтверджує прийняття їх в експлуатацію.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 17 січня 2024 року №1041/6/16-31-09-01-21 в частині відмови ТОВ "Київ Інвест Груп" у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за адресами: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська (автостоянка в районі буд. 96); Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 21-А; Полтавська область, м. Кременчук, тупик Степовий, 11.

Зобов`язано ГУ ДПС у Полтавській області повторно розглянути заяви ТОВ "Київ Інвест Груп" щодо видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним (вх.№ 33605/АП/16-31 від 29 грудня 2023 року, вх.№ 33606/АП/16-31 від 29 грудня 2023 року, вх.№ 33607/АП/16-31 від 29 грудня 2023 року), з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ТОВ "Київ Інвест Груп", не погодившись з судовим рішенням щодо обраного судом способу захисту прав позивача, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати в цій частині та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Звертає увагу, що єдиною підставою для відмови у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі було ненадання до пакету документів Товариством акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства, що визнано судом протиправним.

З урахуванням наведеного, вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача видати ТОВ "Київ Інвест Груп" ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним .

ГУ ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням в частині задоволення позову, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначено перелік документів, які має надати підприємство для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, серед якого є акт вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Враховуючи, що ТОВ "Київ Інвест Груп" не надало вищенаведених документів щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, податковий орган правомірно відмовив у видачі ліцензій.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення в частині задоволення позову без змін.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому, посилаючись на правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду в частині відмови в задоволенні позову - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційні скарги, відзиви на них, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ТОВ "Київ Інвест Груп" зареєстроване як юридична особа з травня 2013, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля пальним, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 7-8).

ГУ ДПС у Полтавській області видано ТОВ "Київ Інвест Груп" ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (переоформлення):

- №16030314201900115, дата реєстрації: 04 січня 2023 року, термін дії: з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року, адреса місця торгівлі: Україна, Полтавська область, м. Кременчук, тупи Генерала Карбишева, 11, газова АЗС (а.с. 9);

- №16030314201900096, дата реєстрації: 04 січня 2023 року, термін дії: з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року, адреса місця торгівлі: Україна, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 21-А, газова АЗС (а.с. 10);

- №16030314201900121, дата реєстрації: 04 січня 2023 року, термін дії: з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року, адреса місця торгівлі: Україна, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська (автостоянка в району буд. 96), газова АЗС (а.с. 11).

У зв`язку із закінченням терміну дії ліцензій, 29.12.2023 ТОВ "Київ Інвест Груп" звернулось до відповідача із наступними заявами про видачу ліцензію на місце роздрібної торгівлі пальним:

за адресою: Україна, Полтавська область, м. Кременчук, тупик Степовий (колишня назва Генерала Карбишева), буд. 11, до якої додало: платіжну інструкцію № 5242 від 19 грудня 2023 року; копії листа Мінрегіону розвитку, будівництва та ЖКГ від 28 листопада 2016 року за №8/17-1418-16; Концепції УкрНДІінжипроект на АГЗП по тупик Карбишева генерала, 11, м Кременчук; листа Мінрегіону розвитку, будівництва та ЖКГ від 17 січня 2017 року за №7/17-527 з витягом з Протоколу; листа інспекції ДБК Кременчуцької міської ради від 01 серпня 2017 року за №10; постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №816/1533/17; договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 листопада 2016 року з витягом та інформдовідкою; дозволу Держпраці №253.21.32, виданого 21 квітня 2021 року; дозволу Держпраці №522.21.32, виданого 03 червня 2021 року; договору господарського відання №ІТ-КПГ-18/12/17 від 18 грудня 2017 року з додатком №1; рішення Кременчуцької міської ради від 12 серпня 2022 року з додатком про перейменування вулиць (а.с. 15, 121-142);

за адресою: Україна, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 21-А, газова АЗС, до якої додало: платіжну інструкцію № 5241 від 19 грудня 2023 року; копії листа Мінрегіону розвитку, будівництва та ЖКГ від 28 листопада 2016 року за №8/17-1418-16; Концепції УкрНДІінжипроект на АГЗП по вул. Київська, 21-А, м Кременчук; листа Мінрегіону розвитку, будівництва та ЖКГ від 17 січня 2017 року за №7/17-512 з витягом з Протоколу; листа інспекції ДБК Кременчуцької міської ради від 01 серпня 2017 року за №10; постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №816/1533/17; договору оренди землі від 18 травня 2015 року; дозволу Держпраці №253.21.32, виданого 21 квітня 2021 року; дозволу Держпраці №522.21.32, виданого 03 червня 2021 року; договору господарського відання №ІТ-КПГ-18/12/17 від 18 грудня 2017 року з додатком №1; договори № 01012022/1 від 01 січня 2022 та №01012022/2 від 01 січня 2022 року (а.с.14, 143-168);

за адресою: Україна, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська, газова АЗС, до якої додало: платіжну інструкцію № 5240 від 19 грудня 2023 року; копії листа Мінрегіону розвитку, будівництва та ЖКГ від 28 листопада 2016 року за №8/17-1418-16; Концепції УкрНДІінжипрект на АГЗП по вул. Республіканська, м Кременчук; листа Мінрегіону розвитку, будівництва та ЖКГ від 17 січня 2017 року за №7/17-528 з витягом з Протоколу; листа Інспекції ДБК Кременчуцької міської ради від 01 серпня 2017 року за №10; постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №816/1533/17; договору оренди землі від 12 жовтня 2023 року; дозволу Держпраці №253.21.32, виданого 21 квітня 2021 року; дозволу Держпраці №522.21.32, виданого 03 червня 2021 року; копію договору №ІТ-КПГ-18/12/17 господарського відання від 18 грудня 2017 року з додатком №1; договори №01012022/2 від 01 січня 2022 року, №01012022/2 від 01 січня 2022 року; свідоцтво про присвоєння поштової адреси (а.с. 13, 104-120).

17.01.2024 розглянувши заяви позивача та додані до них документи відповідач листом повідомив ТОВ "Київ Інвест Груп" про відмову у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним з огляду на порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в частині не надання акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального на вищезазначені адреси (а.с. 17).

Не погодившись з відмовою у видачі ліцензій з підстав зазначених у листі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки встановлення газових автомобільних пунктів модульного типу не підпадають під визначення об`єктів завершеного будівництва, їх розміщення та установка здійснювалася без здійснення будівельних робіт, не потребує документів, що дають право на їх виконання та в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» такі АГЗП не відносяться до об`єктів, що підлягають прийняттю в експлуатацію, у позивача не виникло обов`язку щодо прийняття в експлуатацію таких об`єктів , а тому відмова податкового органу з підстав не надання акту вводу в експлуатацію об`єкта та акту готовності об`єкта до експлуатації та інших документів, що підтверджують такі обставини є протиправною.

Натомість, оскільки відповідач не реалізував своє повноваження щодо розгляду заяв позивача з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у судовому рішенні, а також не перевірив наявність у позивача інших документів, необхідних для видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за відповідними адресами, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ДПС у Полтавській області повторно розглянути заяви позивача з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №481/95-ВР).

Частиною 1 ст. 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до ч. 20 ст. 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля, зокрема, пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Частиною 30 ст. 15 цього ж Закону передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Згідно статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Частиною 49 ст. 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом.

Згідно із ч. 51 ст. 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Відповідно до п. 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року (далі Правила), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Відповідно до п. 3 цих Правил АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні.

Стаціонарні АЗС комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливо-, масло- та газороздавальними колонками.

На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг.

Пересувні АЗС комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів.

Контейнерні АЗС установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.

Стаціонарні АЗС розташовуються у населених пунктах, а також на автомобільних дорогах.

Використання пересувних АЗС дозволяється лише для реалізації населенню пічного палива, а також для реалізації палива на місці розташування стаціонарних АЗС у разі проведення їх ремонту або чистки резервуарів.

Використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах та сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС.

Рішенням Науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10 грудня 2015 року № 88 схвалено методичний посібник Деякі особливості визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва (далі методичні рекомендації).

У главі 2.6 Методичних рекомендацій зазначено, що контейнерні АЗС, виготовлені як цілісний заводський виріб відповідно до затверджених у встановленому порядку технічних умов з обов`язковим забезпеченням системами блискавкозахисту, очищення стоків тощо та розміщені на ділянці, забезпеченій інженерною інфраструктурою, що дає можливість підключення та функціонування АЗС без виконання будівельних робіт, не є об`єктом будівництва. Водночас контейнерні АЗС не можуть бути віднесені до тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, оскільки вони є об`єктами підвищеної небезпеки та екологічно небезпечними об`єктами.

Контейнерні АЗС установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.

Судом встановлено, що ТОВ "Київ Інвест Груп" звернулося до відповідача із заявами щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресами: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська (автостоянка в районі буд. 96); Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, буд. 21-А та Полтавська область, м. Кременчук, тупик Степовий, буд.11.

До заяв щодо здійснення роздрібної торгівлі пальним позивач додав платіжні інструкції, лист Мінрегіону розвитку, будівництва та ЖКГ від 28 листопада 2016 року за №8/17-1418-16; Концепції УкрНДІінжипроект; лист Мінрегіону розвитку, будівництва та ЖКГ від 17 січня 2017 року за №7/17-527 з витягом з Протоколу; лист інспекції ДБК Кременчуцької міської ради від 01 серпня 2017 року за №10; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04 листопада 2016 року з витягом та інформдовідкою; договір оренди землі від 18 травня 2015 року; дозволи Держпраці; договір господарського відання №ІТ-КПГ-18/12/17 від 18 грудня 2017 року з додатком №1; договори про передачу в платне користування частини автостоянок № 01012022/1 від 01 січня 2022 та №01012022/2 від 01 січня 2022 року.

Водночас, ГУ ДПС у Полтавській області відмовило позивачу у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним з підстав не надання заявником актів вводу в експлуатацію об`єкта або актів готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що за адресами: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська (автостоянка в районі буд. 96); Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, буд. 21-А; Полтавська область, м. Кременчук, тупик Степовий, буд.11 розташовані автомобільні газозаправні пункти модульного типу (АГЗП МТ), що призначені для реалізації скрапленого газу та продажу супутніх товарів; при цьому газові автомобільні пункти модульного типу є заводськими виробами і виготовлені відповідно до технічних умов та технічної документації, що погоджені і затверджені в установленому порядку, та розміщення, устрій та облаштування таких газових автомобільних пунктів модульного типу можна не відносити до об`єктів будівництва.

Концепціями щодо розміщення автозаправних газових пунктів модульного типу та відхилень від діючих державних будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами по спірним об`єктам визначено, що автомобільні газозаправні пункти модульного типу не передбачають отримання документа, що дає право на виконання будівельних робіт, оскільки є об`єктами не стаціонарними.

Верховний суд у постанові від 26.06.2018 у справі № 816/1533/17 зазначив, що Концепцією по об`єкту "Розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу на території автомобільного заправного пункту модульного типу на території асфальтного майданчику розташованого за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, тупик Карбишева генерала, 11» визначено, що розміщення АЗГП не є об`єктом будівництва, а отже ТОВ «ІТ Інвест» (тепер. ТОВ «Київ Інвест Груп») не потребує дозволу на виконання будівельних робіт та належним чином затвердженого проекту.

Враховуючи наведене, належними доказами у справі підтверджується, що спірні АГЗП МТ, в складі яких є паливороздавальна колонка, модульна споруда, технологічне обладнання є автозаправними станціями з наземним розташуванням, виконані як цілісний заводський виріб та їх встановлення не є будівництвом.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, АГЗП МТ за адресами: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська (автостоянка в районі буд. 96); Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, буд. 21-А; Полтавська область, м. Кременчук, тупик Степовий, буд.11 не підпадають під визначення об`єктів завершеного будівництва у зв`язку з тим, що будівельні роботи щодо їх розміщення не здійснювалися, а їх розміщення, установка та монтаж (зборка) проводились без здійснення будівельних робіт і без улаштування фундаменту, що не потребує документів, що дають право на їх виконання, а після закінчення робіт по їх установці та монтажу (зборці) не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20, правомірною є відмова у видачі ліцензії суб`єкту господарювання на роздрібну торгівлю пальним у разі неподання таким суб`єктом акта вводу в експлуатацію об`єкта, акта готовності об`єкта до експлуатації або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме: стаціонарного заправного комплексу.

Водночас, установлення на бетонний майданчик АЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщенні такої АЗС не виникає обов`язку щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21, від 23 лютого 2023 року у справі № 140/1784/22 та від 23 серпня 2023 року у справі № 640/27953/21.

Відповідачем в порушення ст.77 КАС України не надано доказів на спростування висновків суду першої інстанції .

Натомість, відповідач обмежився лише висновками щодо відсутності у переліку документів, наданих позивачем акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства без врахування інших наданих ТОВ "Київ Інвест Груп" документів, зокрема, концепцій УкрНДІінжипроект та дозволів Держпраці.

Ураховуючи особливості спірних правовідносин та досліджені судом докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне рішення ГУ ДПС у Полтавській області є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано документи, визначені статтею 15 Закону № 481/95-ВР.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача стосовно обраного судом способу захисту прав, колегія суддів зазначає.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем вимога про покладення на відповідача обов`язку видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, носить передчасний характер.

Відповідно до п. 10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Колегія суддів зазначає, що способи захисту права визначені як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Колегія суддів також звертає увагу, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях КАС України.

Зокрема, вимога ефективності міститься у таких нормах КАС України: частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); частині четвертій статті 245 (у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд).

Отже, аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні "Пантелеєнко проти України" (заява № 11901/02, п. 77) з посиланням на статтю 13 Конвенції зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Salah v. The Netherlands" (заява № 196/02, п. 50), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб не відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 Верховний Суд вказав, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Подібний підхід викладений Верховним Судом також і у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, де Суд вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді (Recommendation № R(80)2 of the Committee of Ministers concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів також вказує, що поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон №2073-IX), згідно з яким дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

дискреційне повноваження передбачено законом;

дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду (дискреції) є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 26 травня 2021 року у справі № 824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справі № 280/160/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 640/30483/21, від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21, від 1 травня 2023 року у справі № 540/913/21, від 1 травня 2023 року у справі № 540/913/21 та від 16 травня 2023 року у справі № 380/3195/22

Обираючи спосіб захисту прав позивача, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ТОВ «Київ Інвест Груп» щодо видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним разом із поданими документами та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідачем у оскаржуваному рішенні зазначено підставу відмови у їх видачі, яку судом визнано протиправними, також відповідачем не висловлено жодних зауважень до інших документів, наданих позивачем до заяви про видачу ліцензій.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі №816/303/16, від 6 березня 2019 року у справі №200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі №818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі №344/8720/16-а.

Також, у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 826/9727/16 (пункти 49-53), сформовано правову позицію, яка полягає у тому, що аналіз статті 245 у взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, адміністративний суд, за загальним правилом, не обмежений у виборі ефективного способу відновлення права особи, порушеного суб`єктом владних повноважень, і вправі обрати найоптимальніший або такий, що відповідає характеру такого порушення та враховує обставини конкретної справи; при цьому перебирання непритаманних суду повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень не відбувається лише за умови відсутності встановлених судом у спосіб, передбачений процесуальним законом, обставин для використання відповідним суб`єктом публічного права альтернативності у прийнятті рішення за зверненням суб`єкта приватного права.

Така позиція стосовно застосування статті 245 КАС України є сталою та застосована, зокрема, у постановах від 28 лютого 2019 року у справі № 826/2259/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 520/10769/18 та від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.

Відповідно до ч. 20 ст. 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» визначено органи ліцензування: - щодо діяльності з виробництва пального ДПС; - щодо оптової та роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального - територіальні органи ДПС.

Таким чином, в спірному випадку, органом, уповноваженим на видачу ліцензії для роздрібної торгівлі пальним є ГУ ДПС у Полтавській області.

Враховуючи вищезазначені положення Закону №481/95-ВР зі змісту якого не вбачається наявності декількох варіантів поведінки ГУ ДПС у Полтавській області під час видачі витягів з ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, колегія суддів доходить висновку, що правомірним для відповідача, за встановлених судами попередніх обставин справи, є лише один варіант поведінки і відповідач не наділений повноваженнями діяти не за законом, а на власний розсуд.

Суд враховує, що ТОВ «Київ Інвест Груп» раніше мало ліцензії на роздрібну торгівлю пальним за спірними адресами, після закінчення яких подало відповідачу повний пакет документів для отримання нових ліцензій, сплатило кошти за такі ліцензії, висновки податкового органу щодо невідповідності заяви ст. 15 Закону № № 481/95-ВР спростовані за наслідками судового розгляду, отже належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання ГУ ДПС у Полтавській області видати ТОВ "Київ Інвест Груп" ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 01 липня 2024 року до 01 липня 2029 року за адресами: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська (автостоянка в районі буд. 96); Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, буд. 21-А; Полтавська область, м. Кременчук, тупик Степовий, буд.11.

За таких обставин, оскільки судом апеляційної інстанції неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права не встановлено, при цьому з метою забезпечення ефективного та повного захисту прав позивача визначено, що належним способом захисту є зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії, колегія суддів, керуючись положеннями ст. 317 КАС України, доходить висновку про необхідність скасування судового рішення в частині обраного судом способу захисту прав позивача , а саме зобов`язання повторно розглянути заяву із прийняттям нового про зобов`язання видати ліценцію на право роздрібної торгівлі пальним.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивача про видачу ліцензій підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

В іншій частині судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Київ Інвест Груп» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6813,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Враховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6813,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 по справі № 440/2357/24 - скасувати в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" щодо видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним (вх.№ 33605/АП/16-31 від 29 грудня 2023 року, вх. № 33606/АП/16-31 від 29 грудня 2023 року, вх.№ 33607/АП/16-31 від 29 грудня 2023 року), з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 01 липня 2024 року до 01 липня 2029 року за адресами: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська (автостоянка в районі буд. 96); Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, буд. 21-А; Полтавська область, м. Кременчук, тупик Степовий, буд.11.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 440/2357/24 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ ВП 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" (ЄДРПОУ 38744775, вул. Велика Васильківська, буд. 72, офіс 147, м. Київ, 03150) витрати зі сплати судового збору, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 6813,00 грн (шість тисяч вісімсот тринадцять гривень 00 копійок)..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова