Постанова

від 02.08.2024 по справі 440/780/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 р. Справа № 440/780/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного центру зайнятості на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 (суддя Слободянюк Н.І.; м. Полтава) по справі № 440/780/24

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського обласного центру зайнятості , Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 /надалі позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського обласного центру зайнятості /надалі відповідач-1/ та Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості /надалі відповідач-2/ в якому просила суд:

- визнати протиправними дій Полтавського обласного центру зайнятості та Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості щодо припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 23 жовтня 2023 року;

- зобов`язати Лубенську філію Полтавського обласного центру зайнятості поновити виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 23 жовтня 2023 року та здійснити виплату допомоги по безробіттю до досягнення пенсійного віку /а.с. 1-4/.

Позов обґрунтований тим, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17 серпня 2022 року звільнена з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штатів. На дату звільнення стаж роботи позивача становив понад 40 років. З 19 вересня 2022 року позивач перебуває на обліку в Лубенській філії Полтавського обласного центру зайнятості як безробітна та наказом Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості від 19 жовтня 2022 року №НТ221019 позивачу призначена допомога у зв`язку з безробіттям. Оскільки позивач на дату призначення допомоги у зв`язку з безробіттям відносилась до осіб передпенсійного віку, виплата допомоги на випадок безробіття їй мала проводитись до призначення пенсії за віком, тобто до червня 2024 року. Однак, наказом Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості від 27 жовтня 2023 року №НТ231027 позивачу припинено виплату допомоги по безробіттю з 23 жовтня 2023 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за яким виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку її виплати. Позивач вважає дії Полтавського обласного центру зайнятості та Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості щодо припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 23 жовтня 2023 року протиправними, оскільки положення Закону №2622-IX, якими внесено зміни до статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не поширюються на позивача у зв`язку з тим, що відповідний закон набрав чинності 29 жовтня 2022 року, тобто після виникнення у позивача права на отримання допомоги по безробіттю.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Полтавського обласного центру зайнятості та Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості щодо припинення ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю з 24 жовтня 2023 року.

Зобов`язано Полтавський обласний центр зайнятості та Лубенську філію Полтавського обласного центру зайнятості поновити виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 24 жовтня 2023 року та здійснити виплату допомоги по безробіттю до досягнення нею пенсійного віку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Полтавський обласний центр зайнятості не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач-1 посилається на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці» від 21 вересня 2022 року (далі - Закон №2622-IX, набрання чинності 29.10.2022) внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Зокрема, до Розділу VIII "Прикінцеві положення" пункту 3-3 та викладено в новій редакції, в якій передбачено, що для осіб передпенсійного віку (за рік до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів». Вказує, що законодавець на час воєнного стану визначив особливу тривалість виплати допомоги по безробіттю та вказав кінцевий термін виплати призначеної допомоги. При прийнятті рішення про припинення позивачу виплати допомоги по безробіттю Лубенська філія Полтавського обласного центру зайнятості керувалася виключно нормами Закону. Вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що стаття 58 Конституції України не вирішує питання про дію нормативно-правового акту у часі в тому випадку, якщо правовідносини розпочалися до набрання чинності акту, а закінчилися під час дії (набрання чинності) новоприйнятним нормативно-правовим актом, який по іншому регулює такі правовідносини, а також якщо такі правовідносини виникли під час дії нормативно-правового акту, але не закінчилися після того, як відповідний акт втратив чинність.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнена 17 серпня 2022 року з роботи в ТОВ «Полтаваавтотранс» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штатів на підставі наказу ТОВ «Полтаваавтотранс» №0000065 від 17 серпня 2022 року /а.с. 6-зворот/, про що в її трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 23 березня 1983 року зроблено відповідний запис під №21 /а.с. 7-зворот 8/.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №1600-0212-8/54406 від 12 жовтня 2022 року /а.с. 7/ ОСОБА_1 на її звернення щодо призначення пенсії повідомлено, що статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народилися після 01 квітня 1961 року після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 рік. В ході умовного розрахунку встановлено, що згідно копій документів, наданих до звернення, та даних Реєстру застрахованих осіб тривалість її страхового стажу складає 40 років 5 місяців 1 день. Таким чином, право на призначення пенсії за віком вона набуде після досягнення віку 60 років.

ОСОБА_1 звернулася до Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного від 19 вересня 2022 року /а.с. 38/, в якій просила надати їй статус безробітної відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

Також ОСОБА_1 звернулася до Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості із заявою про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю від 19 вересня 2022 року /а.с. 39/, в якій просила призначити їй виплату допомоги по безробіттю в розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з 8-го дня після реєстрації.

Відповідно до Витягу із наказів Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 від 15 лютого 2024 року «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та нормативними актами щодо їх застосування» /а.с. 40/:

- Наказом від 19 вересня 2022 року №НТ220919 надано статус безробітного з 19 вересня 2022 року;

- Наказом від 19 жовтня 2022 року №НТ221019 призначено допомогу по безробіттю з 19 вересня 2022 року по 09 червня 2024 року та розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 22 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 19 вересня 2022 року;

- Наказом від 30 жовтня 2023 року №НТ231030 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з тим, що на дату набуття чинності Законом № 2622 строк виплати допомоги по безробіттю перевищував 360 днів з 24 жовтня 2023 року.

Не погодившись з діями відповідачів щодо припинення виплати допомоги по безробіттю з 23 жовтня 2023 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі припинили виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за відсутності визначених законодавством для того підстав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначаються Законом України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VI /надалі Закон №5067-VI (в редакції станом на дату набуття позивачем статусу безробітної)/.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

За приписами пункту 2 частини першої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02 березня 2000 року /надалі Закон №1533-III (в редакції станом на дату набуття позивачем статусу безробітної) /.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1533-ІП видом забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Частинами першою та третьою статті 22 Закону № 1533-ІІІ передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Згідно з частиною четвертою статті 22 Закону № 1533-ІІІ загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Також пунктом 3.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 1533-ІІІ, який набрав чинності 07 травня 2022 року та діяв на дату набуття позивачем статусу безробітної, передбачалося, що під час дії воєнного стану:

Кабінет Міністрів України визначає перелік видів забезпечення, соціальних послуг, компенсацій та допомоги у сферах зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також особливості їх надання;

Кабінет Міністрів України визначає особливості реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а також особливості призначення, відкладення, скорочення тривалості, припинення виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку;

Кабінет Міністрів України затверджує бюджет Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та приймає інші рішення, передбачені цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", без погодження (схвалення) правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного;

виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним, який перебуває на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів;

призначення допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам або особам, які перебувають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, які не мають документів про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), здійснюється на підставі відомостей, наявних у: Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування; інформаційній системі Державної міграційної служби України та Міністерства внутрішніх справ України; Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб; податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річній звітності за 2021 рік;

до отримання відомостей стосовно осіб, зазначених в абзаці сьомому цього пункту, допомога по безробіттю призначається їм у мінімальному розмірі, а загальна тривалість виплати такої допомоги не може перевищувати 180 календарних днів; після надходження необхідних відомостей тривалість виплати допомоги по безробіттю та її розмір переглядаються відповідно до законодавства;

максимальний розмір допомоги по безробіттю не може перевищувати 150 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року;

виплата допомоги по безробіттю припиняється з підстав, визначених статтею 31 цього Закону, а також у разі перебування безробітного за кордоном понад 30 календарних днів.

Як слідує з листа Головного управляння Пенсійного фонду України в Полтавській області №1600-0212-8/54406 від 12 жовтня 2022 року, право на призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набуде після досягнення нею віку 60 років.

Таким чином, станом на дату звернення позивача із заявами про встановлення їй статусу безробітної та виплату допомоги по безробіттю від 19 вересня 2022 року та станом на дату початку їй виплати допомоги по безробіттю 19 вересня 2022 року ОСОБА_1 вважалася особою передпенсійного віку, що не заперечується відповідачем -2 та підтверджується витягом із наказу від 19 жовтня 2022 року №НТ221019, відповідно до якого їй призначено допомогу по безробіттю з 19 вересня 2022 року по 09 червня 2024 року, тобто відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 22 та пункту 3.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 1533-ІІІ з першого дня надання статусу безробітної та тривалістю не більше 720 календарних днів.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці» від 21 вересня 2022 року № 2622-IX /надалі Закон № 2622-IX/, який набрав чинності 29 жовтня 2022 року, частину четверту статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" викладено в новій редакції, а саме:

«Для осіб передпенсійного віку (за два роки до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Вік набуття права на пенсію визначається Пенсійним фондом України на дату реєстрації особи в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, залежно від наявного страхового стажу, обчисленого на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за період до запровадження реєстру - на підставі трудової книжки або інших документів, що підтверджують стаж.

Підтвердження наявного страхового стажу та віку виходу на пенсію для осіб передпенсійного віку (за два роки до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") здійснюється Пенсійним фондом України за зверненням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у порядку обміну інформацією, визначеному Пенсійним фондом України та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

У разі якщо страховий стаж, визначений за даними обміну інформацією, є недостатнім для призначення допомоги по безробіттю відповідно до цієї частини, зареєстрований безробітний може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України для підтвердження наявності страхового стажу».

Також Законом № 2622-IX, який діє з 29 жовтня 2022 року, пункт 3.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 1533-ІІІ викладено в новій редакції, а саме:

«Установити, що під час дії воєнного стану:

Кабінет Міністрів України визначає перелік видів забезпечення, соціальних послуг, компенсацій та допомоги у сферах зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також особливості їх надання;

Кабінет Міністрів України визначає особливості реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а також особливості призначення, припинення, відкладення, скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку;

Кабінет Міністрів України затверджує бюджет Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та приймає інші рішення, передбачені цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", без погодження (схвалення) правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів. Безробітним, строк виплати допомоги по безробіттю яких на дату набрання чинності цим Законом перевищує 90 днів, виплата допомоги по безробіттю припиняється через 30 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом;

для осіб передпенсійного віку (за рік до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів;

допомога по безробіттю призначається з першого дня після дня надання статусу безробітного;

виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним, який перебуває на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів;

призначення допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам або особам, які перебувають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, які не мають документів про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), здійснюється на підставі відомостей, наявних у: Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування; інформаційній системі Державної міграційної служби України та Міністерства внутрішніх справ України; Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб; податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річній звітності за 2021 рік;

до отримання відомостей стосовно осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, допомога по безробіттю призначається їм у мінімальному розмірі, а загальна тривалість виплати такої допомоги не може перевищувати 90 календарних днів; після надходження необхідних відомостей розмір допомоги по безробіттю переглядається відповідно до законодавства;

максимальний розмір допомоги по безробіттю не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року;

виплата допомоги по безробіттю припиняється з підстав, визначених статтею 31 цього Закону, а також з 31 календарного дня від дня перетину зареєстрованим безробітним державного кордону України у разі безперервного перебування ним за кордоном понад 30 календарних днів;

вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені частиною четвертою статті 31 цього Закону, не застосовуються".

Таким чином, з 29 жовтня 2022 року змінилося правове регулювання тривалості виплати допомоги по безробіттю, відповідно до якого тривалість виплати допомоги по безробіттю під час дії воєнного стану визначається з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 3.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 1533-ІІІ (в редакції Закону № 2622-IX).

При цьому такі особливості стосуються й безробітних, строк виплати допомоги по безробіттю яких на дату набрання чинності Законом № 2622-IX (тобто станом на 29 жовтня 2022 року) перевищує 90 днів.

Водночас будь-яких застережень та особливостей регулювання щодо строку виплати допомоги по безробіттю особам передпенсійного віку, які станом на дату набрання чинності Законом № 2622-IX отримують виплату допомоги по безробіттю, призначену відповідно до статті 22 Закону № 1533-ІП в редакції, чинній до внесення змін Законом № 2622-IX, пункт 3.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 1533-ІІІ (в редакції Закону № 2622-IX) не містить.

Тобто зміни в законодавстві, які набрали чинності з 29 жовтня 2022 року, не містять прямої вказівки про надання нормам Закону № 2622-IX (щодо осіб передпенсійного віку) зворотної дії в часі, а відтак дія норми пункту 3.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 1533-ІІІ (в редакції Закону № 2622-IX), яка встановлює для осіб передпенсійного віку (за рік до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не більше 360 календарних днів, не поширюється на осіб передпенсійного віку, яким допомога по безробіттю була призначена до набрання чинності змінами в законодавстві та тривалість виплати допомоги визначалася відповідно до норм, чинних на дату призначення такої допомоги по безробіттю.

В контексті спірних правовідносин суд звертає увагу також на положення статті 58 Конституції України, за змістом якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту, які виникли до набрання чинності відповідною нормою, застосовується та норма закону (іншого нормативно-правового акта), під час дії якої вони настали або мали місце.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, неодноразово висловленою Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 23 квітня 2014 року у справі №6-26цс14, від 3 травня 2018 року у справі №904/7981/17, від 19 червня 2018 року у справі №826/12868/17, від 16.10.2020 у справі № 813/2441/18.

Згідно з приписами частини першої статті 31 Закону № 1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: 1) закінчення строку її виплати; 2) припинення реєстрації безробітного відповідно до статті 45 Закону України "Про зайнятість населення".

Матеріали справи свідчать, що наказом від 19 жовтня 2022 року №НТ221019 позивачу призначено допомогу по безробіттю на період з 19 вересня 2022 року по 09 червня 2024 року.

Отже, строк, на який позивачу було призначено допомогу по безробіттю наказом від 19 жовтня 2022 року №НТ221019, на час прийняття наказу від 30 жовтня 2023 року №НТ231030 про припинення виплати допомоги по безробіттю позивачу, ще не закінчився.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача-2 були відсутні законні підстави для припинення виплати допомоги по безробіттю з посиланням на закінчення строку її виплати.

Доказів на підтвердження припинення реєстрації позивача як безробітної відповідно до статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" матеріали справи також не містять та відповідачами відповідні доводи не заявлялися.

Згідно зі ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачі не довели перед судом правомірність вчинення оскаржуваних позивачем дій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідачів щодо припинення позивачу виплати допомоги по безробіттю з 24 жовтня 2023 року та зобов`язання відповідачів поновити позивачу виплату допомоги по безробіттю з 24 жовтня 2023 року та здійснити її виплату до досягнення позивачем пенсійного віку.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 по справі № 440/780/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова