Постанова

від 01.08.2024 по справі 420/2286/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2286/24

Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В.,

повний текст судового рішення

складено 25.03.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,при секретарі Марченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРНАКС АГРО Україна» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРНАКС АГРО Україна» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРНАКС АГРО Україна» (далі позивач, Товариство) звернулось з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач, Управління) про визнання протиправними та скасування наступних податкових повідомлень-рішень від 05.01.2024 року:

- №631/15-32-07-03, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2023 року на 243351,00 грн.;

- №647/15-32-07-03, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 3400,00 грн.;

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає, що спірні повідомлення-рішення винесені на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість від 15.12.2023 року №36256/15-32-07-03-09/41005225, в якому відповідач дійшов помилкових висновків про завищення позивачем суми від`ємного значення з ПДВ за вересень 2023 року на 243351,00 грн. внаслідок заниження податкових зобов`язань з ПДВ на цю ж суму у зв`язку із придбання послуг, які використовувались в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за вересень 2023 року, за результатами якої оформлено акт від 15.12.2023 року №36256/15-32-07-03-09/41005225 (надалі акт перевірки).

За висновками акту перевірки перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року у Декларації від 19.10.2023 року №9276896131, від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду встановлено порушення: п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України не нараховано ПДВ та не зареєстровано податкові накладні за товарами/ послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, що не є господарською діяльністю платника податку на суму 243531,00 грн., що привело до завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Як слідує зі змісту акту перевірки, в обґрунтування виявленого порушення податковий орган зазначив наступне.

Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту заявленого до бюджетного відшкодування є придбання в 2019 році товару (продовольчої, фуражної пшениці) на території України у платників ПДВ з подальшим здійсненням експортних операцій з їх продажу, які згідно чинного законодавства оподатковуються податком за ставкою "0" та відсутність оподаткованих операцій по ПДВ (податкових зобов`язань) та господарської діяльності з 18.03.2020 року по 30.06.2023 року та з 01.08.2023 року по 30.09.2023 року. На формування показника рядка 17 за вересень 2023 року вплинуло від`ємне значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах. Поточною перевіркою охоплюються періоди в розрізі операцій із контрагентами, зазначеними в Декларації за вересень 2023 року. В охоплених перевіркою звітному періоді на від`ємне значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування у вересні 2023 року, вплинули операції із ризиковим контрагентом, відображеним в декларації за вересень 2023 року, зокрема у додатку 3 до Декларації, а саме: ТОВ «ПРИВАТМАШСТРОЙ», номенклатура операцій: пшениця 3 класу та пшениця фуражна. Придбання пшениці у ТОВ «ПРИВАТМАШСТРОЙ» відбулось в липні 2019 року. Правомірність формування податкового кредиту за операціями з даним постачальником підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили .

Перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації (ряд.9 (кол.Б) Декларації) за вересень 2023 року у загальній сумі 0 грн. встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 243531,00 грн.. На порушення п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «ФОРНАКС АГРО Україна» не нарахував податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та не склав не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. З метою застосування пункту 198.5 податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання.

Відповідно ЄРПН, декларацій по ПДВ та даних бухгалтерського обліку, починаючи з 18.03.2020 року по 30.06.2023 року та з 01.08.2023 року по 30.09.2023 року у підприємства відсутні будь-які доходи від реалізації товарів, послуг, відповідно відсутні будь-які оподатковані операції з постачання товарів, послуг, що є об`єктом для нарахування ПДВ.

Разом с цим, ТОВ «ФОРНАКС АГРО Україна» з 18.03.2020 року по 30.06.2023 року та з 01.08.2023 року по 30.09.2023 року віднесено до податкового кредиту суми ПДВ сплачені (нараховані) по телекомунікаційним послугам мобільного зв`язку, електронним комунікаційним послугам, послуг перевезення експрес-відправлень, суборенді, послугам щодо забезпеченню комфортного мікроклімату в приміщенні, відшкодуванню експлуатаційних витрат, забезпеченню електроенергією виробленою дизельним генератором, придбанню мобільного телефону, паливо-мастильних матеріалів, запасних частин та комплектуючих для автомобіля, послугам ремонту та обслуговуванню автомобіля, проживанню в готелях м. Київ та інше, всього на загальну суму ПДВ 243531,00 грн.. У зв`язку з чим ТОВ «Форнакс Агро Україна» занижено податкові зобов`язання по ПДВ на загальну суму 243531,00 грн..

Перелік господарських операцій, по яким позивач занизив податкові зобов`язання по ПДВ на загальну суму 243531,00 грн. наведену у додатку №3 до акту перевірки.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області винесені оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення від 05.01.2024 року: - №631/15-32-07-03, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2023 року на 243531,00 грн., №647/15-32-07-03 , яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 3400,00 грн. за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних (п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України).

Не погоджуючись з правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому виклав свої заперечення відносно висновків акту перевірки.

Викладена в позовній заяві позиція позивача полягає в тому, що він є експортером агропродукції, але внаслідок запровадження в Україні карантину через епідемію коронавірусу, а в подальшому введення військового стану Товариство не мало можливості за об`єктивних обставин експортувати сільгосппродукцію, але Товариство продовжує господарську діяльність, що підтверджується працевлаштуванням в 2020 році 5 осіб, в 2021-2022 - 3 осіб, з 2022 року - 2 особи, які займаються пошуком потенційних постачальників та покупців товару. Зазначає, що Товариство немає власного нерухомого майна, тому орендує приміщення під офіс площею 66,2 кв.м. в Бізнес-центрі за адресою: м.Одеса вул. Генуезька, 24Б, а витрати по сплаті орендної плати та інших комунальних платежів підтверджені документально. ТОВ «ФОРНАКС АГРО Україна» має у власності автомобіль , який використовується для службових відряджень, несе витрати на його обслуговування, що також підтверджено належними первинними документами. Діяльність товариства з пошуку потенційних постачальників та покупців потребує також наявність стабільного зв`язку (мобільного, інтернет, поштового). Тому податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних товариством послуг зв`язку, позивач цілком обґрунтовано відніс до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних. Всі послуги та товари були придбані з метою відновлення роботи підприємства з експорту агропродукції, економічний ефект може мати довгострокову перспективу. Позивач вважає, шо висновки податкової органу в акті перевірки щодо порушення ТОВ «ФОРНАКС АГРО Україна» вимог чинного законодавства в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Позивач є добросовісним платником податку, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступних узагальнених доводів та висновків:

- позивачем з 18.03.2020 року по 30.06.2023 року та з 01.08.2023 року по 30.09.2023 року віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені (нараховані) по телекомунікаційним послугам мобільного зв`язку, електронним комунікаційнійним послугам, суборендні, забезпеченню комфортного мікроклімату в приміщенні, відшкодуванню експлуатаційних витрат, забезпеченню електроенергією виробленою дизельним генератором, придбанню мобільного телефону, паливо-мастильних матеріалів, запасних частин та комплектуючих для автомобіля, послугам ремонту та обслуговуванню автомобіля, проживанню в готелях та інше; всі ці господарські операції підтверджені документально;

- разом з тим позивач у періоді березень 2020 року - вересень 2023 року не постачав, не реалізовував ніяких товарів та послуг, і відповідно не нараховував податкових зобов`язань та не складав і не реєстрував податкових накладних за товарами/послугами в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- позивач не надав суду будь-яких доказів того, що протягом спірного періоду здійснював діяльність щодо продажу товарів, послуг як суб`єкт господарської діяльності, не надано ані договорів, ані проектів договорів (угод), що саме передавалось та кому послугами зв`язку не пояснено, чим саме займались штатні працівники протягом трьох років, знаходячись в офісі товариства, неясно, для чого виїжджали працівники товариства у м. Київ також невідомо, службових відряджень не надано, для яких цілей використовувався автомобіль товариства не пояснено. Позивач ніяким чином не обґрунтував, яку діяльність здійснювало товариство з березня 2020 року при його твердженні про неможливість здійснення оптових закупівель агропродукції та вивезення її за кордон;

- посилання позивача на карантинні обмеження або обмеження господарської діяльності введенням воєнного стану в країні відхиляються, оскільки для цілей оподаткування за п.198.5 ст.198 ПК України не має значення причини, за яких платник податків, маючи витрати по утриманню офісного приміщення, автомобіля, штатних працівників, при цьому не використовував їх у власній господарській діяльності, не реалізовував ані товарів ані продукції, не виконував ніяких робіт, не надавав ніяких послуг, тобто не займався діяльністю, яка була б спрямована на покриття витрат та отримання доходу. Бездіяльність працівників товариства не може мати розумну економічну мету, намір товариства одержати економічний ефект лише у спосіб систематичного протягом трьох років придбавання товарів, послуг, без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету;

- суд погоджується з доводами товариства, що при здійсненні платником господарської діяльності можливі збиткові операції, натомість з матеріалів справи не вбачається саме факт використання в господарської діяльності позивача придбаних послуг суборенди, зв`язку, використання транспорт, оскільки жодного первинного документа не було надано ні при перевірці, ні при судовому розгляді.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного обсягу нормативно-правового регулювання, що підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Згідно з п.44.1 статті ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу г) пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що використання платником податку товарів, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього обов`язку визначити податкові зобов`язання з податку на додану вартість за основною ставкою згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, виходячи з бази оподаткування, обчисленої відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України. У свою чергу, у разі використання таких активів безпосередньо в господарській діяльності платника податку такий обов`язок в останнього не виникає.

При наданні відповіді на питання, чи можуть бути віднесені до господарської діяльності Товариства операції з придбання позивачем товарів та послуг, які вказані в додатку №3 до акту перевірки, суд першої інстанції вірно виходив з наступних нормативно-правових положень.

Господарською діяльністю відповідно до пп.14.1.36 ПКУ є діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з правильністю застосування судом першої інстанції такої податково-правової доктрини, як доктрина ділової мети, яка застосовується для оцінки досягнення економічного ефекту від здійсненої господарської діяльності, і для підтвердження якої встановлюється:

- зв`язок витрат платника податків на придбання активів (товарів, послуг) із його господарською діяльністю (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України);

- мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності при здійсненні кожної окремої операції.

Витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають права на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

Про відсутність ділової мети може свідчити, зокрема, збільшення задекларованих витрат та зменшення об`єкта оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Отже, для підтвердження наявності ділової мети в господарських операціях з придбання позивачем товарів та послуг, які вказані в додатку №3 до акту перевірки, перш за все треба встановити сам факт здійснення господарської діяльності, для якої таки витрати здійснюються.

Однак згідно матеріалів справи протягом перевіреного періоду з березень 2020 року по вересень 2023 року відсутні факти постачання та реалізації позивачем будь-яких товарів та послуг, Товариство не нараховувало податкових зобов`язань, не складало та не реєструвало податкових накладних за товарами/послугами в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи оцінку господарським операція позивача, які вказані в додатку №3 до акту перевірки та стосуються придбання телекомунікаційних послуг мобільного зв`язку, електронних комунікаційнійних послуг, послуг суборенди, послуг по забезпеченню комфортного мікроклімату в приміщенні, відшкодування експлуатаційних витрат, забезпечення електроенергією, виробленою дизельним генератором, придбання мобільного телефону, паливо-мастильних матеріалів, запасних частин та комплектуючих для автомобіля, послуг ремонту та обслуговуванню автомобіля, проживанню в готелях, суд першої інстанції вірно виходив з того, що в ході розгляду даної справи позивачем не надано належних обґрунтувань та доказів того, що витрати на придбання вказаних товарів та послуг безпосередньої пов`язані із господарською діяльністю позивача та направлені саме на отримання прибутку.

Зокрема, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не надав суду належних доказів того, що протягом перевіреного періоду він здійснював свою господарську діяльність з продажу товарів (робі/послуг), не довів використання у господарській діяльності придбаних ним послуг зв`язку, не обґрунтував, яку конкретну роботу виконували штатні працівники протягом трьох років при відсутності будь-яких господарських операцій, направлених на отримання прибутку, яка ціль була в службових відрядження до м.Київ та для яких цілей використовувався автомобіль Товариства.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив неправильне застосування норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, колегія вважає, що підстави задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРНАКС АГРО Україна» залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складно та підписано 02 серпня 2024 року.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька