Ухвала

від 24.07.2024 по справі 761/25192/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

справа № 761/25192/22

провадження № 61-8634ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та визнання відповіді нечинною,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 надіслала на офіційну електронну адресу Верховного Суду касаційну скаргу наухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року (вх. № 20383/0/220-24).

Також у червні 2024 року ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року (вх. № 20407/0/220-24).

Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 12 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову залишив без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою від 14 травня 2024 року Київський апеляційний суд ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року про залишення без розгляду заяви про зміну предмета позову залишив без змін.

У червні 2024 року ОСОБА_1 надіслала на офіційну електронну адресу Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року (вх. № 20383/0/220-24).

Також у червні 2024 року ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року (вх. № 20407/0/220-24).

Ухвалою від 24 червня 2024 року Верховний Суд залишив без руху касаційні скарги та надав строк для усунення недоліків.

У липні 2024 року до суду надійшли матеріали, якими недоліки усунуто.

Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що питання щодо зміни предмета позову вже вирішувалося в ухвалі від 12 грудня 2023 року, якою заяву суд залишив без розгляду аналогічну заяву.

Відповідно до вимог частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Право на касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку, визначене пунктом 16 частини першої статті 353 ЦПК України.

Так суди попередніх інстанцій встановили, що 19 березня 2023 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач просила суд: визнати причини пропуску позовної давності поважними та поновити строк на подачу позовної заяви до суду; визнати дії ОСОБА_2 перевищенням повноважень посадової особи - першого заступника директора Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України при оформленні особистої думки фізичної особи - науковця на гербовому бланку Інституту з використанням печатки Інституту та використанням підпису першого заступника директора Інституту в листі № 353 від 21 серпня 2019 року; визнати відповідь у листі № 353 від 21 серпня 2019 року Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України на запит старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського відділу ГУ НП у м. Києві від 19 серпня 2019 року особистою думкою ОСОБА_2 , а не офіційним тлумаченням в галузі права Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України щодо відмінності аукціону від біржових торгів.

Ухвалою від 11 квітня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва відмовив у прийнятті до розгляду та повернув заяву позивача ОСОБА_1 про зміну предмета позову.

Постановою від 29 червня 2023 року Київський апеляційний суд ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 залишив без змін.

18 травня 2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач просила суд:

· визнати причини пропуску позовної давності поважними та поновити строк на подачу позовної заяви до суду;

· визнати дії ОСОБА_2 перевищенням повноважень посадової особи - першого заступника директора Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України при оформленні особистої думки фізичної особи - науковця на гербовому бланку Інституту з використанням печатки Інституту та використанням підпису першого заступника директора Інституту в листі № 353 від 21 серпня 2019 року;

· визнати відповідь у листі №353 від 21 серпня 2019 року Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України на запит старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського відділу ГУ НП у м. Києві від 19 серпня 2019 року особистою думкою ОСОБА_2 , а не офіційним тлумаченням в галузі права Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України щодо відмінності аукціону від біржових торгів.

Основним принципом цивільного судочинства є принцип диспозитивності, який полягає у тому, що зацікавлена особа вільно розпоряджається своїми матеріальними та процесуальними правами, а відтак позивач на власний розсуд визначає особу, до якої пред`являє вимоги.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право особи на зміну предмета позову визначене в статті 49 ЦПК України. Зокрема, відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до приписів статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з положеннями частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

За змістом частини третьої статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Так суд першої інстанції , з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що питання щодо прийняття до розгляду заяви про зміну предмету позову вже було вирішене ухвалою від 11 квітня 2023 року, в зв`язку з чим повторне подання аналогічного змісту заяви ОСОБА_1 визнав зловживанням процесуальними правами з огляду на те, що таке процесуальне питання вже було вирішене.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, правильно застосувавши приписи статті 44 ЦПК України дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, на правильність результату розгляду судами попередніх інстанцій процедурного питання не впливають.

Мотиви для скасування оскаржуваних судових рішень зводяться до обґрунтування неправильності вирішення судом першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, питання щодо залишення заяви про зміну предмета позову без розгляду внаслідок повторної неявки позивача, водночас, ухвалою від 12 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, заява про зміну предмета позову була залишена без розгляду з інших підстав, а саме внаслідок визнання судом дій позивача зловживанням процесуальними правами. Проте, мотивів на спростування наявності у діях позивача ознак зловживання процесуальними правами касаційна скарга не містить.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що заявник не була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, оскільки касаційна скарга подана на ухвалу, прийняту судом в процесі розгляду справи, який станом на час вирішення питання про прийняття касаційної скарги до розгляду триває, рішення по суті позовних вимог не ухвалене, а отже відсутні підстави стверджувати про остаточне порушення права особи на доступ до правосуддя, права на судовий захист тощо.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи те, що касаційна скарга визнана необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та визнання відповіді нечинною.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров