Рішення

від 22.07.2024 по справі 916/243/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/243/24Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Курко Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Матвієнко І.О.;

від відповідача: Лакотош Д.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КТА" (08306, Київська обл., місто Бориспіль, вул. Сергія Оврашка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31477924);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ" (73009, Херсонська обл., місто Херсон, вул.49 Гвардійської Херсонської дивізії, буд. 24, офіс 19, код ЄДРПОУ 41481333);

про стягнення 331 822,83 грн, -

1.Суть спору.

22.01.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№255/24 від 22.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "КТА" до відповідача - ТОВ "СТРОЙ ОПТ", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 331 822,83 грн, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №68 від 20.09.2017 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Розглянувши матеріали вказаної позовної заяви, судом було встановлено, що вказана позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з чим, ухвалою суду від 29.01.2024, відповідну позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

09.02.2024 позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків (вх. №5361/24), згідно якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 було відкрито провадження у справі №916/243/24 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 11.03.2024.

14.02.2024 до суду від ТОВ "КТА" надійшло клопотання про залучення відповіді щодо наявності електронних кабінетів сторін (вх. № 6090/24).

22.02.2024 від ТОВ "КТА" до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 7250/24).

08.03.2024 до суду від ТОВ "СТРОЙ ОПТ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№10008/24).

Судове засідання 11.03.2024, не відбулось у зв`язку оголошенням повітряної тривоги у м. Одесі та Одеській області, про що секретарем судового засідання було створено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 11.03.2024 було призначено розгляд справи на 08.04.2024.

04.04.2024 від ТОВ "КТА" до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 13951/24).

У судовому засіданні 08.04.2024 суд оголосив протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі №916/243/24 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 13.05.2024.

10.06.2024 до суду від ТОВ "СТРОЙ ОПТ" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№22726/24).

У судовому засіданні 10.06.2024, суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи до 22.07.2024.

В судове засідання, призначене на 22.07.2024, з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, а також з`явився представник відповідача, який просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 22.07.2024, судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "КТА".

Як зазначає позивач, 20 вересня 2017 року між ТОВ «КТА» та ТОВ «СТРОЙ ОПТ» було укладено договір поставки №68 («Договір»), відповідно до якого позивач передає товар у власність відповідача, а останній зобов`язаний прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до п. 4.1. Договору, обов`язок постачальника по передачі Товару вважається виконаним у момент передачі Товару Покупцю, який визначений датою накладної.

Позивач поставив та передав у власність Відповідача товар, відповідно до накладних:

- від 04.12.2020 №4118 на суму 160203,60 грн.;

- від 07.06.2021 №1655 на суму 412,86 грн., №1656 на суму 678,18 грн., №1657 на суму 731,34 грн., №1658 на суму 1274,64 грн., №1675 на суму 1599,78 грн., №1676 на суму 711,72 грн., №1677 на суму 907,86 грн., №1678 на суму 1405,50 грн., №1679 на суму 701,94 грн., №1680 на суму 3018,84 грн., №1683 на суму 1671,48 грн., №1685 на суму 1114, 26 грн., №1687 на суму 1676,10 грн., №1689 на суму 2620,62 грн., №1690 на суму 1188,12 грн., №1691 на суму 675,84 грн., №1692 на суму 707,70 грн., №1693 на суму 748,56 грн., №1694 на суму 1621,74 грн.;

-від 13.04.2021 №1098 на суму 3831,36 грн, №1099 на суму 3 197,82 грн., №1 100 на суму 3251,64 грн., №1102 на суму 2819,46 грн., №1103 на суму 3222,54 грн., №1104 на суму 4166,82 грн., №1105 на суму 4154,40 грн., №1106 на суму 3224,58 грн., №1107 на суму 2998,08 грн., №1108 на суму 3229,56 грн., №1109 на суму 4407,24 грн., №1110 на суму 2966,82 грн., №1111

- на суму 3595,62 грн., №1112 на суму 3325,68 грн., №1113 на суму 3601,08 грн., №1114 на суму 2997,00 грн., №1115 на суму 3497,16 грн., №1116 на суму 3789,96 грн., №1117 на суму 3312,20 грн., №1118 на суму 3617,16 грн., №1119 на суму 2975,64 грн., №1120 на суму 3110,64 грн.;

- від 15.12.2020 №4255 на суму 1095,00 грн., №4256 на суму 1125,60 грн., №4237 на суму 1204,08 грн., №4258 на суму 920,70 грн., №4259 на суму 840,30 грн., №4260 на суму 880,20 грн., №4261 на суму 1032,00 грн.;

- від 29.10.2020 №3552 на суму 398,79 грн., №3553 на суму 543,00 грн., №3554 на суму 689,70 грн., №3555 на суму 592,20 грн., №3556 на суму 513,60 грн., №3557 на суму 1430,10 грн., №3558 на суму 872,70 грн., №3559 на суму 519,90 грн., №3560 на суму 1140,00 грн., №3561 на суму 372,60 грн., №3562 на суму 538,80 грн., №3563 на суму 343,80 грн., №3564 на суму 503.10 грн.;

- від 01.10.2020 №3079 на суму 628,68 грн., №3080 на суму 393,12 грн., №3081 на суму 923,28 грн., №3082 на суму 1185,78 грн., №3083 на суму 1123,68 грн., №3084 на суму 127,44 грн., №3085 на суму 624,48 грн., №3086 на суму 1437,66 грн., №3087 на суму 1030,20 грн., №3088 на суму 720,12 грн., №3089 на суму 575,40 грн., №3090 на суму 627,30 грн., №3091 на суму 651,48 грн., №3092 на суму 427,88 грн., №3093 на суму 1138,44 грн., №3094 на суму 620,10 грн.;

- від 26.08.2020 №2656 на суму 7953,30 грн., №2657 на суму 10356,60 грн., №2658 на суму 9909,54 грн., №2659 на суму 7243,32 грн., №2660 на суму 6398,16 грн., №2661 на суму 6126,90 грн.;

- 29.09.2020 №3132 на суму 1717,74 грн.

Позивач стверджує, що ним поставлено товару всього на загальну суму 336 518,82 грн. Однак як зазначає позивач, відповідач здійснив останній платіж на користь позивача 09.02.2022, однак, на день подання цього позову відповідно до бухгалтерської ня довідки позивача, заборгованість відповідача становить 331 822,83 грн.

У відповіді на відзив позивач звертає увагу, що відповідно до п. 4.1. договору поставки №68 від 20.09.2017 (Договір) та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на які посилається і сам відповідач, первинним документом, що підтверджує передачу товару позивачем відповідачу, є накладна. Згідно з п. 2 цієї ж статті цього ж Закону, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

На думку позивача, з наданих до суду ТТН чітко вбачається, що отримувачем товару є саме відповідач. Більше того, наданий відповідачем позивачу акт звірки взаємних розрахунків підтверджує прийняття товару Відповідачем саме по тим ТТН, що надані позивачем, і зараз ним самим у відзиві ставляться під сумнів. Тобто усі господарські операції щодо поставки товарів позивачем відповідачу на суму позову вказані самим відповідачем у його редакції акту звірки взаємних розрахунків. А тому не зовсім зрозуміло, що саме ним не приймається та/або ставиться під сумнів.

Окрім того, позивач зауважує, що відповідач вказує на відсутність заборгованості за поставлений товар, хоча у відзиві ставив під сумнів поставку. Відсутність заборгованості за поставлений товар відповідач пояснює тим, що відповідно до п. 7.3. Договору, не наступило зобов`язання його оплачувати, так як товар не реалізовано. Однак, Відповідач товар не реалізовує та в той же час і не повертає.

А також позивач заперечує щодо передчасності позову.

3.2 Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ".

Відповідач зазначає, що за його даними обліку, який на сьогоднішній день відновлено жодної заборгованості ТОВ «СТРОЙ ОПТ» перед позивачем не має.

Крім того, відповідач повідомляє, що позивачем надано в обґрунтування виникнення заборгованості ТТН які в свою чергу не можуть вважатися належним доказом отримання товару, окрім того більшість наданих ТТН не мають підпису с боку ТОВ «СТРОЙ ОПТ».

Відповідач також звертає увагу, що жодна надана ТТН не містить печатки ТОВ «СТРОЙ ОПТ», не містить П.І.Б особи яка нібито отримала товар. На наведених накладних присутній лише штамп, який не має відношення до підприємства відповідача.

Відповідач, зауважує, згідно положень ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також умов укладеного між сторонами договору, наведені ТТН не можуть вважатися належними доказами отримання товару з боку ТОВ «СТРОЙ ОПТ», так як вони не підписані з боку ТОВ «СТРОЙ ОПТ», не містять печатки ТОВ «СТРОЙ ОПТ» - не є первинним документом.

Відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах позивач має право вимагати виконання зобов`язання у будь-який час за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Однак, ТОВ «КТА» жодного разу не звертався до ТОВ «СТРОЙ ОПТ» з будь-якими вимогами або претензіями або листами, щодо оплати товару та/або повернення товару тощо. Позивач навіть не звертався з проханням надати звіт по реалізації відповідно до п. 7.7 укладеного Договору.

На думку відповідача, звернення до суду позивача є передчасним, так як, будь-які права позивача не були порушені. Будь яка заборгованість з оплати товару відсутня.

4. Обставини справи встановлені судом.

20.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КТА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ" (покупець) було укладено Договір поставки №68 (Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і сплатити «Товар». на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору, найменування (асортимент) Товару, його кількість, ціна та загальна вартість Товару. строки поставки узгоджуються Сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.

У п. 2.1. сторони погодили, що поставка Товару здійснюється на підставі заявки покупця (в рамках Специфікації), в якій повинно бути вказано: асортимент замовленого Покупцем Товару, його кількість та необхідний термін поставки.

Базис поставки за цим Договором визначається Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору поставки. Поставка здійснюється на умовах DDP склад Покупця, за рахунок т транспортом Постачальника (п. 2.5. Договору).

За умовами п. 3.1. Договору, прийняття Товару за асортиментом, кількістю і якістю відбувається покупцем згідно з супроводжувальними документами (видаткові накладні, а також документи, що засвідчують якість товару) на момент одержання Товару від Постачальника. Оригінали супроводжувальних документів Постачальник передає Покупцю разом із Товаром.

У випадку виявлення невідповідності отриманого Товару за кількістю, асортиментом, комплексністю, якістю, тарою та упаковкою за умовами даного Договору, а також у випадку виявлення при прийомці Товару від Постачальника пошкодження упакування (явних недоліків) Товару, Постачальник зобов`язаний замінити пошкоджений товар протягом семи робочих днів або відкоригувати видаткові накладні протягом п`яти робочих днів згідно з кількістю прийнятого товару Покупцем. Товар, який не замовлявся Покупцем не приймається і не підлягає оплаті. Повернення товару, що не замовлявся Покупцем здійснюється за рахунок Постачальника (п. 3.2. Договору).

За умовами п. 3.6. Договору, повернення нереалізованого товару та товару невідповідної якості відбувається силами та за рахунок Постачальника.

У п. 3.7. Договору сторони погодили, що у випадку. коли частина Товару не була реалізованою протягом 90 днів з моменту отримання Товару. Покупець має право повернути його. Постачальник зобов`язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред`явлення Покупцем письмової вимоги. прийняти ней товар та/або замінити його. Постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.

Відповідно до п. 4.1. Договору, обов`язок Постачальника по передачі Товару вважається виконаним в момент передачі Товару Покупцю, який визначається датою накладної.

Згідно п. 4.2. Договору, право власності на Товар. а також ризик випадкової загибелі або пошкодження Товару переходить до Покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній.

За умовами п. 7.1. Договору, ціна Товару визначається згідно Специфікації (видаткової накладної) Постачальника. Загальна вартість кожної партії Товару вказується в видаткових накладних Постачальником.

Положеннями п. 7.3. Договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня.

Оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у розділі 12 даного Договору (п. 7.4 Договору).

У п. 7.7. Договору сторони погодили, що Покупець за необхідністю надає Постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту. Такий звіт надається Покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та у інший спосіб.

Відповідно до п. 8.1. Договору, у випадку невиконання або невідповідного виконання Покупцем зобов`язань по оплаті поставленого товару Постачальник має право стягнути з покупця штрафну неустойку у розмірі 2% від вартості не оплаченого Товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

У п. 9.2. Договору сторони погодили, що всі суперечливі правовідносини, які з`являються в процесі виконання Договору, сторони вирішують шляхом переговорів. Якщо сторонам не вдалося урегулювати суперечку мирним шляхом, суперечка вирішується у судовому порядку, передбаченим законодавством України.

Згідно п. 10.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по даному Договору, якщо це невиконання виявилось наслідком обставин непереборної сили, які Сторона не може передбачити або запобігти (пожежа, затоплення, бастування, терористичний акт та інші обставини. які знаходяться поза контролем Сторін що перешкоджають виконанню зобов`язань по даному Договору), які з`явились після укладення даного Договору.

За умовами п.10.2. Договору, у випадку настання обставин, передбачених п. 10.1., строк виконання Стороною своїх зобов`язань по даному Договору переноситься відповідно часу, на протязі якого діють ці обставини та їх наслідки. У випадку якщо форс-мажорні обставини настали і діють більш ніж 6 місяців. будь-яка зі сторін має право у односторонньому порядку розірвати даний Договір.

Відповідно до п. 11.5. Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018. Договір підлягає автоматичній пролонгації на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із Сторін не відмовиться письмово від пролонгації не менше ніж за 14 (чотирнадцять) днів до дати закінчення Договору.

Даний Договір укладено з протоколом розбіжностей.

20.09.2019 між ТОВ "КТА" (постачальник) та ТОВ "СТРОЙ ОПТ" (покупець) було укладено Додаткову угоду до Договору поставки №68 від 20.09.2017, якою сторони погодили викласти п. 11.5. Договору у новій редакції, згідно якої даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року. Договір підлягає автоматичній пролонгації на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із Сторін не відмовиться письмово від пролонгації не менше ніж за 14 (чотирнадцять) днів до дати закінчення Договору

Матеріали справи також містять Товарно-транспортні накладні, а саме: №4118 на суму 160203,60 грн від 04.12.2020; №1655 від 07.06.2021 на суму 412,86 грн, №1656 від 07.06.2021 на суму 678,18 грн, №1657 від 07.06.2021 на суму 731,34 грн, №1658 від 07.06.2021 на суму 1274,64 грн, №1675 від 07.06.2021 на суму 1599,78 грн, №1676 від 07.06.2021 на суму 711,72 грн, №1677 від 07.06.2021 на суму 907,86 грн, №1678 від 07.06.2021 на суму 1405,50 грн, №1679 від 07.06.2021 на суму 701,94 грн, №1680 від 07.06.2021 на суму 3018,84 грн, №1683 від 07.06.2021 на суму 1671,48 грн, №1685 від 07.06.2021 на суму 1114, 26 грн, №1687 від 07.06.2021 на суму 1676,10 грн, №1689 від 07.06.2021 на суму 2620,62 грн, №1690 від 07.06.2021 на суму 1188,12 грн, №1691 від 07.06.2021 на суму 675,84 грн, №1692 від 07.06.2021 на суму 707,70 грн, №1693 від 07.06.2021 на суму 748,56 грн, №1694 від 07.06.2021 на суму 1621,74 грн; №1098 від 13.04.2021 на суму 3831,36 грн, №1099 від 13.04.2021 на суму 3 197,82 грн, №1100 від 13.04.2021 на суму 3251,64 грн, №1102 від 13.04.2021 на суму 2819,46 грн, №1103 від 13.04.2021 на суму 3222,54 грн, №1104 від 13.04.2021 на суму 4166,82 грн, №1105 від 13.04.2021 на суму 4154,40 грн, №1106 від 13.04.2021 на суму 3224,58 грн, №1107 від 13.04.2021 на суму 2998,08 грн, №1108 від 13.04.2021 на суму 3229,56 грн, №1109 від 13.04.2021 на суму 4407,24 грн, №1110 від 13.04.2021 на суму 2966,82 грн, №1111 від 13.04.2021 на суму 3595,62 грн, №1112 від 13.04.2021 на суму 3325,68 грн, №1113 від 13.04.2021 на суму 3601,08 грн, №1114 від 13.04.2021 на суму 2997,00 грн, №1115 від 13.04.2021 на суму 3497,16 грн, №1116 від 13.04.2021 на суму 3789,96 грн., №1117 від 13.04.2021 на суму 3312,20 грн, №1118 від 13.04.2021 на суму 3617,16 грн, №1119 від 13.04.2021 на суму 2975,64 грн, №1120 від 13.04.2021 на суму 3110,64 грн; №4255 від 15.12.2020 на суму 1095,00 грн, №4256 від 15.12.2020 на суму 1125,60 грн, №4237 від 15.12.2020 на суму 1204,08 грн, №4258 від 15.12.2020 на суму 920,70 грн, №4259 від 15.12.2020 на суму 840,30 грн, №4260 від 15.12.2020 на суму 880,20 грн, №4261 від 15.12.2020 на суму 1032,00 грн; №3552 від 29.10.2020 на суму 398,79 грн, №3553 від 29.10.2020 на суму 543,00 грн, №3554 від 29.10.2020 на суму 689,70 грн, №3555 від 29.10.2020 на суму 592,20 грн, №3556 від 29.10.2020 на суму 513,60 грн, №3557 від 29.10.2020 на суму 1430,10 грн, №3558 від 29.10.2020 на суму 872,70 грн, №3559 від 29.10.2020 на суму 519,90 грн, №3560 від 29.10.2020 на суму 1140,00 грн, №3561 від 29.10.2020 на суму 372,60 грн, №3562 від 29.10.2020 на суму 538,80 грн, №3563 від 29.10.2020 на суму 343,80 грн, №3564 від 29.10.2020 на суму 503.10 грн; №3079 від 01.10.2020 на суму 628,68 грн, №3080 від 01.10.2020 на суму 393,12 грн, №3081 від 01.10.2020 на суму 923,28 грн, №3082 від 01.10.2020 на суму 1185,78 грн, №3083 від 01.10.2020 на суму 1123,68 грн, №3084 від 01.10.2020 на суму 127,44 грн, №3085 від 01.10.2020 на суму 624,48 грн, №3086 від 01.10.2020 на суму 1437,66 грн, №3087 від 01.10.2020 на суму 1030,20 грн, №3088 від 01.10.2020 на суму 720,12 грн, №3089 від 01.10.2020 на суму 575,40 грн, №3090 від 01.10.2020 на суму 627,30 грн, №3091 від 01.10.2020 на суму 651,48 грн, №3092 від 01.10.2020 на суму 427,88 грн, №3093 від 01.10.2020 на суму 1138,44 грн, №3094 від 01.10.2020 на суму 620,10 грн; №2656 від 26.08.2020 на суму 7953,30 грн, №2657 від 26.08.2020 на суму 10356,60 грн, №2658 від 26.08.2020 на суму 9909,54 грн, №2659 від 26.08.2020 на суму 7243,32 грн, №2660 від 26.08.2020 на суму 6398,16 грн, №2661 від 26.08.2020 на суму 6126,90 грн; №3132 від 29.09.2020 на суму 1717,74 грн.

5. Висновок суду.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом, відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю АРОМАТИКА (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ" (покупець) виникли на підставі Договору поставки №68 від 20.09.2017. Зазначений договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний на час звернення до суду не був. Сторони факт укладання договору поставки №68 від 20.09.2017 не заперечують.

З огляду на зазначене, суд, з урахуванням положень ст. 204 ЦК України, приймає до уваги договір №68 від 20.09.2017 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Згідно частини 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст. 712 ЦК України).

Враховуючи, що предметом позову є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений та неоплачений товар та з урахуванням заперечень відповідача, суд зазначає, що першочерговим в даному випадку є встановлення факту наявності або відсутності поставки товару.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст. 236 ГПК України враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Надаючи оцінку наданим позивачем на підтвердження поставки товару доказів, суд вказує наступне:

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, надання позивачем послуг з поставки, в розумінні положень Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", є господарською операцією, підставою для бухгалтерського обліку якої є первинні документи, які повинні мати певні реквізити.

В той же час норми Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами.

Так на підтвердження поставки товару позивачем надано суду товарно-транспортні накладні.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній станом на дату спірних поставок товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з абз. 1 пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в редакції, чинній станом на дату спірних поставок товару, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

А тому здійснення позивачем поставки в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є господарською операцією, підставою для бухгалтерського обліку якої є первинні документи, які повинні мати певні реквізити.

Якщо видаткові накладні оформлені з урахуванням вищевказаних вимог, вони є первинними документами, які фіксують факт отримання/передачі товарів.

Згідно п. 1.2. Договору, найменування (асортимент) Товару, його кількість, ціна та загальна вартість Товару. строки поставки узгоджуються Сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.

Між тим суд зауважує, що до матеріалів справи позивачем не надано жодної видаткової накладної на підтвердження здійснення господарських операцій.

Дослідивши наявні в матеріалах справи товарно транспортні накладні, суд встановив, що вони не можуть бути визнані судом первинними документами, з огляду на їх істотні недоліки та невідповідність положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме відсутність посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції зі сторони отримувача товару, особистий підпис (на більшості товарно-транспортних накладних), а також через відсутність будь-яких інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому усі додані до матеріалів справи товарно транспортні накладні скріплені штампом «Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ОПТ" місто Херсон, вул. Шенгелія, 3-А».

Однак, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує належність даного штампу підприємству відповідача.

Відповідно до частини першої статті 58-1 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18).

У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Зважаючи на той факт, що відтиснений на товарно транспортних накладних штамп не містить коду ЄДРПОУ відповідача, враховуючи заперечення відповідачем належності штампу підприємству, а також з огляду на наявність в матеріалах справи документів, скріплених іншою печаткою відповідача, суд доходить висновку про те, що відтиск штампу на товарно-транспортних накладних не є свідченням участі особи відповідача у здійсненні господарської операції.

Згідно висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Отже, визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тому судам у розгляді справи належить дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Суд касаційної інстанції, у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, звертав увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства.

Між тим, позивачем до матеріалів справи не додано жодних доказів, які підтверджують постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару, а також не додано жодних доказів на спростування тверджень відповідача щодо неналежності штампу підприємству.

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецеденту практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КТА" щодо стягнення з ТОВ "СТРОЙ ОПТ" заборгованості у розмірі 331 822,83 грн

Приймаючи до уваги відмову судом у позові, судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 01 серпня 2024 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська