Рішення

від 26.07.2024 по справі 243/3774/24

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

243/3774/24

2/243/1120/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сидоренко І.О.

за участю:

секретаря судового засідання Зубкова В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом. Свої вимоги обґрунтував тим, що він доводився сином ОСОБА_2 , дошлюбне прізвище якої - ОСОБА_3 , та яка доводилась дочкою ОСОБА_4 . ОСОБА_4 (бабуся позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої залишилась спадщина: житловий будинок А-1 загальною площею 75,3 кв.м, житловою площею 42,6 кв.м садибного типу з господарськими будівлями і спорудам: навіс Б, навіс В, вбиральня-літній душ Г, погріб Д, альтанка Е, огорожа № 1, колодязь № 2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса - АДРЕСА_2 ) Вищевказаний будинок з господарськими будівлями і спорудами належав ОСОБА_4 на підставі Рішення виконавчого комітету Слов`янської районної ради депутатів трудящихся № 443 від 20.08.1953 року, Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з числом кімнат від однієї до п`яти включно № 30 від 25.03.1956 року. Будинок був збудований до 05.08.1992 року, тому не підлягає введенню в експлуатацію. Господарські будівлі і споруди навіс Б, навіс В, вбиральня-літній душ Г, погріб Д, альтанка Е, огорожа № 1, колодязь № 2 - тимчасові споруди без влаштування фундаменту, які на підставі постанови КМУ № 406 від 07.06.2017 не підлягають прийняттю в експлуатацію. Спадкоємцем ОСОБА_4 була її дочка ОСОБА_2 , яка вступила в управління і користування будинком, оскільки проживала у цьому будинку, що підтверджується записами в домовій книзі. Проте свої спадкові права ОСОБА_2 після смерті її матері не оформила, свідоцтво про право на спадщину не отримувала. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач прийняв спадщину і звернувся до нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок. Однак позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ). Підставою для відмови стало те, що він не надав документ, який б підтверджував право власності на будинок ОСОБА_4 , спадщину після якої прийняла її дочка ОСОБА_2 , проте не оформила спадкові права і право власності на житловий будинок не настало. Таким чином, виникла ситуація, за якої ОСОБА_1 після смерті його матері успадкував житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, однак позбавлений можливості оформити спадщину на будинок шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи, які б підтверджували право власності на цей будинок у його матері у зв`язку з тим, що вона свого часу не оформила спадкові права. Без документів, які б посвідчували право власності на житловий будинок, право власності ОСОБА_1 не визнається.

Тому, просить визнати за позивачем право власності на житловий будинок А-1 загальною площею 75,3 кв.м, житловою площею 42,6 кв.м., садибного типу з господарськими будівлями і спорудам: навіс Б, навіс В, вбиральня-літній душ Г, погріб Д, альтанка Е, огорожа № 1, колодязь № 2, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ), в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, проте направили на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, в яких заявлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у зв`язку з чим суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всіфактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як видно зі Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25 серпня 1986 року Черкаською с/р Слов`янського району Донецької області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Черкаське Слов`янського району Донецької області, про що зроблено відповідний актовий запис № 80.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася до набуття чинності Цивільним Кодексом України, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 525 ЦК УРСР 1963 року, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Стаття 526 ЦК УРСР 1963 року говорить про те, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Отже, після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилася спадщина.

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 24 листопада 1948 року Слов`янським міським РАЦС, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Слов`янськ, її матір`ю є ОСОБА_4 .

Згідно зі Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 16 травня 1964 року Черкаським бюро РАЦС Слов`янського району, ОСОБА_5 16 травня 1964 року уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_7 .

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Таким чином, ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 , та відповідно ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом.

З метою оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Як видно з дослідженої в судовому засіданні спадкової справи № 294/1986, заведеної державним нотаріусом Другої Слов`янської державної нотаріальної контори Донецької області після смерті ОСОБА_4 , 29 жовтня 1986 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 . Заповіти спадкодавця відсутні. Окрім ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса ніхто більше не звертався, з чого суд робить висновок про те, що інші спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 відсутні.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою, або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Отже, суд доходить до висновку про те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , але не оформила своїх спадкових прав.

Як видно зі Свідоцтвапро смерть серії НОМЕР_4 , виданого 10 травня 2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Слов`янськ Донецької області, про що зроблено відповідний актовий запис № 36 у виконкомі Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області.

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 26 грудня 1964 року Черкаським бюро РАЦС Слов`янського району, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Черкаське Слов`янського району Донецької області, його матір`ю є ОСОБА_2 .

З метою оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Як видно з дослідженої в судовому засіданні спадкової справи № 293/1994, заведеної державним нотаріусом Другої Слов`янської державної нотаріальної контори Донецької області після смерті ОСОБА_2 , 22 вересня 1994 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 . Заповіти спадкодавця відсутні. Окрім ОСОБА_1 , із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса ніхто більше не звертався, з чого суд робить висновок про те, що інші спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 відсутні.

Однак, 24 квітня 2024 року, державним нотаріусом Другої Слов`янської державної нотаріальної контори Донецької області Грецькою Т.П. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки спадкоємцем ОСОБА_1 не надано нотаріусу правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця на вказане вище спадкове майно.

Відповідно до Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з числом кімнат від однієї до п`яти включно № 30 від 25.03.1956 року, на підставі Рішення виконавчого комітету Слов`янської районної ради депутатів трудящихся № 443 від 20.08.1953 року, ОСОБА_4 в безстрокове користування відведена земельна ділянка АДРЕСА_4 , для будівництва житлового будинку.

Відповідно до Виписки з рішення № 203 виконавчого комітету Слов`янської районної ради депутатів трудящих ся від 01 липня 1977 року, ОСОБА_4 дозволено будівництво житлового будинку у АДРЕСА_5 , на раніше закріпленій земельній ділянці зі зносом старого будинку після закінчення будівництва.

Як зазначено у Домовій книзі для прописки громадян, які мешкають у буд. АДРЕСА_6 , ОСОБА_4 проживала за зазначеною адресою з 17.09.1980 року по 24.08.1986 року, що підтверджується відповідними відмітками про прописку.

Рішенням Черкаської об`єднаної територіальної громади від 18.12.2015 № 7/1-27, в смт. Черкаське Слов`янського району Донецької області вулиця 1 Травня було перейменована на АДРЕСА_1 .

Постановою Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», у Донецькій області ліквідований Слов`янський район та створений Краматорський район.

Як зазначено у Довідці Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов`янська № 0424/403 від 08.05.2024 року, житловий будинок А-1, загальною площею 75,3 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами: навіс Б, навіс В, вбиральня-літній душ Г, погріб Д, альтанка Е, огорожа № 1, колодязь № 2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок А-1 побудований до 05.08.1992 року, не э самовільним та дозволу не потребує. Навіс Б, навіс В, вбиральня-літній душ Г, погріб Д, огорожа № 1, колодязь № 2 - тимчасові споруди без влаштування фундаменту, які згідно Постанови КМУ № 406 від 07.06.2017 року не підлягають прийняттю в експлуатацію.

Відповідно до технічного паспорту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого після смерті ОСОБА_4 , станом на 08.05.2024 року, житловий будинок А-1 побудований у 1990 році.

Отже, судом встановлено, що позивач є спадкоємцем житлового будинку АДРЕСА_1 після померлих бабусі та матері.

На теперішній час оригінал правовстановлюючого документу на житловий будинок у позивача відсутній, отримання та реєстрація правовстановлюючого документу, у даному випадку, не передбачена чинним законодавством.

Дана обставина унеможливлює отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину на вищевказане спадкове майно.

Іншого шляху, ніж визнання права власності на вказане спадкове майно в судовому порядку, у позивача немає.

На думку суду, вказаних документів достатньо для висновку про те, що ОСОБА_4 дійсно на час смерті належав житловий будинок АДРЕСА_1 , а отже права спадкоємця останньої, ОСОБА_1 , підлягають захисту шляхом визнання права власності на вказаний житловий будинок.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такоїреєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 3 цього Закону, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства яке діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Пунктом 1.3 Тимчасового Положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (втратило чинність 01 січня 2013 року) було передбачено, що Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах встановлених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 1.8 цього Положення реєстр прав власності на нерухоме майно є єдиною державної інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі об`єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлюючі документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Так, на час будівництва спірного будинку діяла постанова Ради Міністрів УРСР від 12 березня 1981 року № 125 «Про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (втратила чинність згідно з постановою КМУ від 15 жовтня 1992 року №587 у зв`язку з прийняттям постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення»).

Відповідно до п.п. «к» п. 2 Постанови передбачалось прийняття в експлуатацію державними приймальними комісіями (призначеними виконкомами районних, міських або районних у містах Рад народних депутатів) жилих будинків, гуртожитків, будинків дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, незалежно від їх відомчої належності, а також усіх інших об`єктів житлово-цивільного призначення, які збудовані на кошти міжгосподарських підприємств/організацій у сільському господарстві, а також колгоспів, інших кооперативних та інших організацій або замовниками/забудовниками яких є виконкоми районних, міських або районних у містах Рад народних депутатів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Зазначеною Постановою було встановлено, що порядок прийняття в експлуатацію об`єктів недержавного замовлення визначається Радою Міністрів АРК, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями та погодженням з Держбудом.

Крім того, суд зважає і на те, що відповідно до п. 3.1 роз`яснення ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України у п.9 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 року, право власності на житловий будинок, збудований громадянами на відведеній в установленому порядку на земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Листом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 року № 12/5-126 роз`яснюється, що по об`єктах, які збудовані до 05.08.1992 року, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку, що складається БТІ.

Тобто громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно на земельній ділянці яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

Беручи до уваги зазначені нормативно правові акти, ВССУ у вищезгаданому листі № 24-753/0/4-13 робить висновок, що за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності, в порядку спадкування, на спірні будинки, збудовані до 05.08.1992 року, на які спадкоємець не отримав правовстановлюючі документи.

Таким чином по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Крім того, згідно роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно частин першої та другої статті 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 319 ЦК України, встановлено, що здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті матері та бабусі. Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок позивач не може, оскільки ним не подано нотаріусу всіх документів, що необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Враховуючи вищезазначені норми Закону, беручи до уваги те, що спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побудований у 1990 році, за наявності на такий будинок відповідної технічної документації БТІ, суд вважає за можливе, за наявності відповідних доказів, визнати право власності, в порядку спадкування,на такий будинок, на який спадкодавець не отримав правовстановлюючі документи.

Іншого шляху, ніж визнання права власності на вказане спадкове майно в судовому порядку, у позивача немає.

Враховуючи вищенаведене, суд, на підставі наявних у справі доказів, прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та встановлених обставин справи, оцінивши представлені в силу положень ст. 81 ЦПК України докази, суд приходить до висновку, що вони повністю узгоджуються між собою, не містять внутрішніх протиріч, і у своїй сукупності є достатніми, для того щоб дійти висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач в судове засідання не з`явилася, не скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Керуючись статтями 328, 1216, 1218, 1225, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 10, 12, 13,76, 81, 89, 200, 263-265, 280, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності на житловий будинок А-1 загальною площею 75,3 кв.м, житловою площею 42,6 кв.м., садибного типу з господарськими будівлями і спорудам: навіс Б, навіс В, вбиральня-літній душ Г, погріб Д, альтанка Е, огорожа № 1, колодязь № 2, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ), в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повний текст рішення виготовлений 02 серпня 2024 року.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко