Рішення

від 02.08.2024 по справі 308/1179/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1179/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 серпня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Бенца К.К.,

при секретарі Майор Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4-33201 в сумі 9895,79 грн.

Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що 07.06.2021 року між ТОВ «Інтеркеш Україна» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №4-33201, за умовами якого якого відповідач отримала від позивача суму грошових коштів у розмірі 25000,00 грн., зі сплатою 127,75% відсотків річних з кінцевим терміном повернення 07.06.2022 року. Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується його підписом на кредитному договорі та видатковому касовому ордері від 07 червня 2021 року.

Позивач зазначає, що ТОВ «Інтеркеш Україна» виконало свої зобов`язання за кредитним договором №4-33201 від 07.06.2021 року. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо погашення суми отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором не виконує, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 18.01.2022 року перед позивачем по кредитному договору становить9895,79 грн., яка складається з наступного: 5000,00 грн.заборгованість за тілом кредиту ; 3920,00 грн. відсотки за користування кредитом ; 700,00 грн. нараховані штрафні санкції (пеня); 182,50 грн. нараховане інфляційне збільшення заборгованості; 93,29 грн. 3% річних згідно ст.625 ЦК, яку позивач ТОВ «Інтеркеш Україна» просить суд стягнути з відповідача на користь позивача.

Позиція сторін справи

Представник позивачав судовезасідання повторно нез`явився прочас тамісце розглядусправи бувповідомлений увстановленому закономпорядку. Подав до суду заяву згідно якої просив розглянути справу без їх участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7ст. 128 ЦПК України, що стверджується рекомендованим повідомленням яке повернулося на адресу суду із відміткою «вручено особисто» №0600244491909, про причини неявки суд не повідомляла, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями які повернулися на адресу суду із відміткою «вручено особисто» № 0600244491909 та «адресат відсутній за вказаною адресою» за №8800021296126.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Судвважаєзанеобхіднезвернутиувагунатому,щозастосовуючивідповіднодоч.4ст.10 Цивільно-процесуальногокодексуУкраїни, ст.17ЗаконуУкраїни "Про виконання рішень та застосуванняпрактикиЄвропейського судузправ людини"прирозгляді справи ч.1ст.6 Конвенції прозахистправ людиниі основоположних свобод,право особи на справедливийі публічний розглядйогосправи упродовж розумного строку кореспондуєтьсязобов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватисьвід дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживатинадані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судовогопровадження (п.35рішеннявід 07.07.1989р. Європейського судуз правлюдиниу справі "Юніон Еліментарія Сандерспроти Іспанії" (Alimentaria SandersS.A. v.Spain).Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається,в першучергу, навідповідні державні судовіоргани. Розумність тривалості судового провадження оцінюєтьсяв залежності відобставинсправи таз огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність судуефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для рухусправи є порушенням ч.1ст.6 даної Конвенції (§66-69рішення Європейського суду зправ людини від 08.11.2005р. усправі "СмірновапротиУкраїни").

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду безповідомленняпричин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2ст.247 ЦПК Україниу зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви, клопотання

11.04.2022 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії

10.03.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов до наступного.

Згідно ст. ст.13,81 ЦПК України,суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідноч.ч.1-4ст.12ЦПКУкраїницивільне судочинство здійснюється назасадах змагальності сторін.Учасникисправимаютьрівніправащодоздійсненнявсіхпроцесуальнихправ таобов`язків, передбаченихзаконом. Кожнасторонаповиннадовести обставини, які мають значення для справи іна які вонапосилаєтьсяякнапідставу своїх вимогабо ,крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожнасторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних ізвчиненнямчиневчиненням нею процесуальних дій.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено,що07.06.2021року міжпозивачем ТОВ«Інтеркеш Україна»та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір№4-33201,за умовамиякого позивачнадав ОСОБА_1 , а остання отримала суму кредиту у розмірі 5000,00 грн., зі сплатою процентів у розмірі 127,75% відсотків річних, строком на 12 місяців, з кінцевим терміном повернення до 07.06.2022 року, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни, відповідно до графіка повернення кредиту і сплати відсотків, що стверджується кредитним договором №4-33201 від 07.06.2021 року, копія якого приєднана до матеріалів справи. ( а.с. 4-6)

Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримала суму кредиту у розмірі5000,00 грн., що стверджується видатковим касовим ордером. ( а.с. 10)

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, кінцевий строк повернення кредиту до 07.06.2022 року.

Відповідно до п.2.2.2 кредитного договору №4-33201 від 07.06.2021 року позичальник зобов`язується погашати отриманий кредит, сплатити відсотки в терміни встановлені даним договором.

Окрім того, пунктом 6.7. Кредитного договору передбачено, що у кожному випадку невиконання (або неналежного виконання) позичальником своїх зобов`язань за даним договором позичальник сплачує пеню в розмірі один відсоток за календарний день від суми виданих коштів та у разі порушення графіку погашення кредиту зазначеного в додатку № 1, позичальник сплачує пеню в розмірі сто гривень.

Як вбачається з кредитного договору ОСОБА_1 отримала кошти від ТОВ «Інтеркеш Україна» на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності. Сторони погодили всі істотні умови кредитного договору.

Отже, встановлено,щоміжсторонами діютьцивільніправовідносини, заснованіна договорі.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн., що стверджується видатковим касовим ордером, копія якої наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений кредитний договір повністю відповідає вимогам ст. ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач був ознайомлений із орієнтовною сукупною вартістю кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту. Підпис позивача під вказаними документами свідчить про те, що позичальник, як споживач фінансових послуг, був належним чином проінформований про всі детальні умови кредитного договору та його сукупну вартість із указівкою усіх обов`язкових умов, а відтак позивачем під час укладення із відповідачем кредитного договору були дотримані всі нормиЗакону України «Про захист прав споживачів».

Однак, як стверджуєпозивач , у порушення умов договору ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та відсотків. Внаслідок цього, станом на 18.01.2022 року за нею обліковується заборгованість за Кредитним договором №4-33201 від 07.06.2021 року у сумі 9895,79 грн, а саме: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3920,00 грн. відсотки за користування кредитом; 700,00 грн. нараховані штрафні санкції (пеня); 182,50 грн. нараховане інфляційне збільшення заборгованості; 93,29 грн. 3% річних згідно ст.625 ЦК.

Відповідач не спростував вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповіднодостатті204ЦивільногокодексуУкраїни(далі-ЦКУкраїни) правочин є правомірним, якщойогонедійсністьпрямоневстановленазакономабоякщовінне визнаний судом недійсним.

Згіднозчастиноютретьоюстатті215ЦКУкраїни,якщонедійсністьправочинупрямоневстановленазаконом,алеоднаізсторінабоіншазаінтересованаособазаперечуєйого дійсністьна підставах, встановленихзаконом,такийправочинможебутивизнанийсудомнедійсним(оспорюванийправочин).

Отже,вчиненийправочинвважаєтьсяправомірним,докицяпрезумпціяне буде спростована напідставісудовогорішення,якенабралозаконноїсили.

Уразінеспростування презумпції правомірностідоговору всіправа,набуті сторонами правочину,повинніздійснюватися,аобов`язкипідлягаютьвиконанню.

В силу приписівст. 204 ЦК Українидіє презумпція дійсності правочину.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.527ЦКУкраїни Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.530ЦКУкраїни якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст.610,611,612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже,дляналежноговиконаннязобов`язаннянеобхіднодотримувативизначені у договорі строки (терміни),зокремащодосплати процентів,апрострочення виконання зобов`язанняєйогопорушенням.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав зобов`язання, передбачені вищезазначеним кредитним договором №4-33201 від 07.06.2021 року у строк, встановлений цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст.612, ст.610 ЦК Українийого слід вважати таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Непогашеннявідповідачемзаборгованостіпередбанкомзакредитним договором свідчить про порушенняним йогоумов,атакож вимогст.525ЦКУкраїни,які встановлюють неприпустимість односторонньоївідмовивідвиконаннязобов`язань.

Відповідно дост. 1050 ЦК України,якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч.1ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Докази,щонебулипредметомдослідженнявсудовомузасіданні,неможутьбутипокладені судом восновуухваленогосудовогорішення (стаття229ЦПКУкраїни).

Судрозглядаєсправудотримуючисьпринципівзмагальностіідиспозитивностіцивільного судочинства,оцінюючидоказиусправіуїхсукупності засвоїмвнутрішнім переконанням згідно ст.229 ЦПКУкраїни,захищаючипорушені, невизнаніабо оспорюванні права,свободи чи інтереcи фізичних осіб,праватаінтереси юридичних осіб згідност.2ЦПКУкраїни.

Так, яксвоїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно невиконує належним чином, але як боржник вона не звільняється від відповідальностіза неможливість виконання нею грошового зобов`язання, то у позивача виникло право вимагативід боржника сплати заборгованості за кредитом та сплати процентів.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом, яка складається з наступного: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3920,00 грн. відсотки за користування кредитом підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості попені, суд виходить з наступного.

Підставою,якапороджуєобов`язоксплатитинеустойку,єпорушенняборжникомзобов`язання(стаття610,пункт3частинипершоїстатті611ЦКУкраїни).

Відповіднодост.611ЦивільногокодексуУкраїниуразіпорушеннязобов`язання настають правові наслідки,встановленідоговором абозаконом,зокремасплата неустойки.

Заправиламистатті549ЦКУкраїнинеустойкою(штрафом,пенею)єгрошовасумаабоіншемайно,якіборжникповиненпередати кредиторовіуразіпорушенняборжником зобов`язання. Пенеює неустойка, щообчислюєтьсяувідсоткахвідсуми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за коженденьпростроченнявиконання.

Тобтопеня-цесанкція,яканараховується зпершого дняпрострочення й до тихпір покизобов`язаннянебудевиконано.Їїрозмірзбільшуєтьсязалежновідпродовженняправопорушення.

Зазмістомприписівпараграфу2глави49ЦКУкраїниособливістьпеніутому,щовонанараховуєтьсязпершогодняпростроченнятадоти,покизобов`язаннянебудевиконане.Період,заякийнараховуєтьсяпенязапорушеннязобов`язання,необмежується.Їїрозмірзбільшуєтьсязалежновідтривалостіпорушеннязобов`язання.Тобто,вонаможенараховуватисьнасумуневиконаногоабоненалежновиконаногогрошовогозобов`язання(зокрема,щодоповерненнякредитучисплатипроцентівзакредитом)протягомусьогоперіоду прострочення, якщоіншеневказаноузаконічив договорі. Алевідповіднодо пункту 1частини другоїстатті258ЦКУкраїнидо вимогпростягнення неустойки(якштрафу, такіпені) застосовується позовнадавністьводинрік.Відтак,стягнутинеустойку(зокремаіпенюнезалежновідперіодуїїнарахування)можналишеумежахспеціальноїпозовноїдавності.

Окрім того, пунктом 6.7. Кредитного договору передбачено, що у кожному випадку невиконання (або неналежного виконання) позичальником своїх зобов`язань за даним договором позичальник сплачує пеню в розмірі один відсоток за календарний день від суми виданих коштів та у разі порушення графіку погашення кредиту зазначеного в додатку № 1, позичальник сплачує пеню в розмірі сто гривень.

Зважаючи на викладене , суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 700,00 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на підставічастини 2статті 625ЦК України інфляційних втратта три процента річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, суд виходить з наступного.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконала зобов`язання, не повернула суму кредиту і відсотки.

Оскільки боржник не виконав грошове зобов`язання перед позивачем у встановлений договором строк, а саме сума кредиту не повернута, відтак боржником були порушенні умови кредитного договору і позивач вправі вимагати від відповідача сплату інфляційних втрат та 3% річних.

Передбаченезакономправо кредиторавимагатисплатиборгу зурахуванняміндексу інфляції та3% річнихвпорядкустатті625ЦКУкраїниє способамизахистуйого майнового права таінтересу, сутьяких полягаєувідшкодуванніматеріальнихвтрат відзнеціненнягрошових коштів внаслідок інфляційних процесів таотриманнікомпенсації (плати) відборжника за користування утримуваними нимгрошовими коштами, належнимидосплатикредиторові.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань.

Враховуючи викладене, cуд, перевіривширозрахунок трьох процентів урозмірі 93,29грн. та розрахунок щодо інфляційних втрат у розмірі 182,50 грн. визнає їх арифметично вірнимитаобґрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 182,50 грн. інфляційних втрат та в частині стягнення 93,29грн. трьох процентів річних підлягають повному задоволенню.

Відповідач не спростував вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення на підставічастини 2статті 625ЦК Українисуму інфляційних втрат та три процента річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання.

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтується навсебічному,повному, об`єктивномутабезпосередньому дослідженні наявних усправі доказів.Жодендоказ немає длясудунапередвстановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожногодоказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів вїхсукупності.

Європейськийсудзправ людинивказав,щоп.1статті6Конвенціїзобов`язуєсудидавати обґрунтування своїхрішень,алеценеможе сприйматисьяквимоганадавати детальну відповідь на кожен аргумент.Межіцьогообов`язку можутьбутирізнимив залежності відхарактеру рішення. Крімтого,необхідно братидоуваги,міжіншим, різноманітність аргументів,які сторона може представитивсуд,тавідмінності,якііснуютьудержавах-учасницях, зоглядуна положення законодавства, традиції, юридичнівисновки, викладення таформулювання рішень. Такимчином, питання, чивиконавсудсвій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції,можебути визначенотількиу світліконкретних обставин справи (ПронінапротиУкраїни,№63566/00,§23,ЄСПЛ,від18липня2006року).

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомлений з умовами кредитування, уклавши договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту та сплати процентів за користування ним, хоча взяв на себе зобов`язання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Інтеркеш Україна» заборгованість за кредитним договором №4-33201 від 07.06.2021 врозмірі 9895,79 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) гривень 79 копійок підлягають до задоволення зпідстав та мотивів викладених вище.

Щодо розподілу судових витрат:

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновки Суду щодо позовної заяви та задоволення позовних вимог , у порядку частин першої статті 141 ЦПК України, з відповідача за позовом на користь позивача підлягає стягненню фактично сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2481,00 грн.

Відповідно доположеньчастин4,5статті268ЦПКУкраїниу разінеявкивсіхучасників справиусудовезасідання,я ким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Дата судового розгляду справи 30.07.2024 року, дата складання повного судового рішення 02.08.2024 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи є 02.08.2024 року.

На підставівикладеноготакеруючись ст.ст.525,526,530,610,612,623,624,1049,1050,1054ЦКУкраїни, ст.ст.12,76,81,89, 141,259263-265,268,280-284,354,355ЦПКУкраїни , суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцереєстрації: АДРЕСА_1 )на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Інтеркеш Україна» (місцезнаходження:88000,м.Ужгород,вул.Швабська,17,код ЄДРПОУ39000364)заборгованість задоговором №4-33201від 07.06.2021,яка станомна 18.01.2022р.становить 9895,79(дев`ятьтисяч вісімсотдев`яносто п`ять)гривень 79копійок зяких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3920,00 грн. відсотки за користування кредитом; 700,00 грн. нараховані штрафні санкції (пеня); 182,50 грн. нараховане інфляційне збільшення заборгованості; 93,29 грн. 3% річних згідно ст.625 ЦК.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» (місце знаходження: 88000, м. Ужгород, вул.Швабська, 17, код ЄДРПОУ 39000364) суму сплаченого судового збору в розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд,якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» (місце знаходження: 88000, м. Ужгород, вул.Швабська, 17, код ЄДРПОУ 39000364);

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

Дата складення повного тексту рішення 02.08.2024

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца