Ухвала

від 02.08.2024 по справі 638/18926/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/18926/23

Провадження № 1-кп/638/1076/24

УХВАЛА

Іменем України

02 серпня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170020001753 від 29.08.2023, стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калинове Борівського району Харківської області, громадянина України, із середньою технічною освітою, неодруженого, який неповнолітніх дітей не має, не працює, не є особою з інвалідністю, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженніДзержинського районногосуду м.Харкова перебуваєкримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №62023170020001753від 29.08.2023,за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

В судовому засіданні прокурором у кримінальному провадженні заявлене клопотання про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, вчиненому за викладених в обвинувальному акті обставин. Під час досудового розслідування 18.07.2023 ОСОБА_4 слідчим суддею Ленінського районного суду м. Харкова обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15.09.2023, який в подальшому продовжувався. Вважає, що у кримінальному провадженні не зменшилися та продовжують існувати ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу, а саме: можливість ухилення обвинуваченого від суду; продовження злочинної діяльності, вчинення іншого злочину; ризик вчинення тиску на свідків з метою схиляння їх до надання показань на свою користь, вимагаючи їх повторного допиту згідно ч. 14 ст. 352 КПК України. На думку прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен запобігти процесуальним ризикам.

Прокурор у судовому засіданні підтримала дане клопотання, посилаючись на наведені в ньому доводи.

Захисники та обвинувачений заперечували проти клопотання прокурора, вказали, що заявлені прокурором ризики не доведені. Вважали необхідним змінити запобіжний захід на домашній арешт. У письмовому запереченні проти клопотання прокурора обвинувачений також вказує на відсутність доказів його вини, вважає, що прокурор є упередженою.

Суд, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та оцінивши обґрунтованість клопотання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заперечень на нього сторони захисту, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідноз правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені участині третійцієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 18.07.2023 обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави. Надалі вказаний запобіжний захід продовжувався.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, з урахуваннямвимог ст.177 КПК України, виходив з наявності підстав для застосування вказаного запобіжного заходу, а саменаявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний міг здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

На даний час у кримінальному провадженні проводиться судове слідство.

Так, на думку прокурора, на даній стадій розгляду кримінального провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на свідків, продовжити злочинну діяльність, вчинити інший злочин; переховуватись від суду.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків, потерпілих може бути визнано на початкових стадіях процесу. Суд з огляду на вказане, вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати показання в вигідному для нього аспекті є реальним.

При цьому, як слушно зазначила в клопотанні прокурор, згідно з ч. 14 ст. 352 КПК України, свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, зокрема, якщо під час судового розгляду з`ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких він не допитувався. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити запитання учасники судового провадження, експерт, а також суд.

У зв`язку з викладеними обставинами, суд дійшов висновку щодо продовження існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.

Також, суд вважає, що прокурором доведено продовження існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування обвинуваченим від суду, оскільки в Україні продовжується дія воєнного стану, частина території країни знаходиться під окупацією, частина державного кордону не контролюється, що об`єктивно може надати можливість обвинуваченому переховуватися від суду.

Крім того, як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Усвідомлення тяжкості покарання, що може бути призначено обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, може мати наслідком реальне настання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії», де Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину проти основ національної безпеки, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.

Разом з тим, суд вважає, що прокурором не доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки у клопотанні належно не обґрунтовано, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність. При цьому, за результатами дослідження даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, даних про кримінальну спрямованість обвинуваченого прокурором не надано.

Перевіряючи доводи сторони захисту, з яких вони заперечували проти задоволення клопотання прокурора, судом, відповідно дост. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставами його життя, сімейними зв`язками та зв`язками із суспільством.

В результаті, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду клопотання ризики у кримінальному провадженні мають перевагу над соціальними характеристиками обвинуваченого ОСОБА_4 .

Також, згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.

Отже, застосування до ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, в період дії воєнного стану іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, є необгрунтованим через викладені в даній ухвалі обставини.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 альтернативного, більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що застосування такого запобіжного заходу є неможливим.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений прокурором вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину протиоснов національноїбезпеки Українипід часдії воєнногостану,а саме:колабораційній діяльності,добровільному зайняттігромадянином Українипосади,пов`язаної звиконанням організаційно-розпорядчихфункцій,у незаконнихорганах влади,створених натимчасово окупованійтериторії, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого та обумовлює необхідність дотримання судом такої міри суворості, щоб вона була здатна забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів.

Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Враховуючи наведене, доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є непереконливими та не спростовують вищевказаних висновків суду.

Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні і стороною захисту суду не надані. А тому доводи захисту є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, посилання сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є непереконливими, доводи про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м`який необгрунтовані та не підтверджені жодними доказами, а тому не спростовують вищевказаних висновків суду.

Доводи обвинуваченого про недоведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину та неможливість у зв`язку з цим задоволення клопотання прокурора, враховуючи положення статей368,369,371,374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку, суд визнає необгрунтованими.

За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, обставини кримінального правопорушення, суд дійшов переконання, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, в тому числі були підставою для обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не можуть виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам, а тому вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442Кримінального кодексу України.

Крім того, після висловлення учасниками судового розгляду думки з приводу клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинуваченим заявлено відвід прокурору ОСОБА_3 . Підставами відводу зазначив упереджене ставлення прокурора до нього, а також відсутність доказів його вини у вчиненні злочину.

Захисники підтримали заяву обвинуваченого про відвід прокурора. Адвокат ОСОБА_5 додав, що прокурор ОСОБА_3 фактично була ініціатором кримінального переслідування ОСОБА_4 , виділивши щодо нього матеріали кримінального провадження з іншої справи. Також, на час виділення матеріалів ОСОБА_3 не мала процесуальних повноважень, отримавши їх тільки після зміни складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні заступником прокурора Харківської області, який в свою чергу не мав права змінювати постанову прокурора Харківської області про створення групи прокурорів. Вказані обставини, на думку захисника свідчать про зацікавленість прокурора ОСОБА_3 в результатах розгляду провадження.

Прокурор ОСОБА_3 заперечила проти заяви про відвід, вказала, що мала процесуальні повноваження на всіх стадіях провадження, упередженості, зацікавленості не має, сумлінно виконує свої функціональні обов`язки.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши доводи та обґрунтування заявленого відводу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2ст. 81 КПК України, усі відводи, окрім відводу судді, під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадженнясуд, який його здійснює.

Обставини, що виключають участь прокурора в кримінальному провадженні, визначеністаттею 77 КПК України, та їх перелік є вичерпним.

Згідно з ч. 1ст. 77 КПК Українипрокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Відповідно до ч. 5ст. 80 КПК Українивідвід повинен бути вмотивованим.

Надаючи оцінку заявленому обвинуваченим відводу прокурору ОСОБА_3 , необхідно зазначити таке.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цьогоКодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до п.п. 105, 9-11, 13-15, 21 ч. 2ст. 36 КПК Українипрокурор,здійснюючи наглядза додержаннямзаконів підчас проведеннядосудового розслідуванняу форміпроцесуального керівництвадосудовим розслідуванням,уповноважений:починати досудоверозслідування занаявності підстав,передбачених цимКодексом; матиповний доступдо матеріалів,документів таінших відомостей,що стосуютьсядосудового розслідування; доручатиоргану досудовогорозслідування проведеннядосудового розслідування; доручатислідчому,органу досудовогорозслідування проведенняу встановленийпрокурором строкслідчих (розшукових)дій,негласних слідчих(розшукових)дій,інших процесуальнихдій абодавати вказівкищодо їхпроведення чибрати участьу них,а внеобхідних випадках-особисто проводитислідчі (розшукові)та процесуальнідії впорядку,визначеному цимКодексом; доручатипроведення слідчих(розшукових)дій танегласних слідчих(розшукових)дій відповіднимоперативним підрозділам; прийматипроцесуальні рішенняу випадках,передбачених цимКодексом,у томучислі щодозакриття кримінальногопровадження тапродовження строківдосудового розслідуванняза наявностіпідстав,передбачених цимКодексом; погоджуватиабо відмовлятиу погодженніклопотань слідчогодо слідчогосудді пропроведення слідчих(розшукових)дій,негласних слідчих(розшукових)дій,інших процесуальнихдій увипадках,передбачених цимКодексом,чи самостійноподавати слідчомусудді такіклопотання; повідомлятиособі пропідозру; затверджуватичи відмовлятиу затвердженніобвинувального акта,клопотань прозастосування примусовихзаходів медичногоабо виховногохарактеру,вносити змінидо складеногослідчим обвинувальногоакта чизазначених клопотань,самостійно складатиобвинувальний актчи зазначеніклопотання; звертатисядо судуз обвинувальнимактом,клопотанням прозастосування примусовихзаходів медичногоабо виховногохарактеру,клопотанням прозвільнення особивід кримінальноївідповідальності; підтримуватидержавне обвинуваченняв суді,відмовлятися відпідтримання державногообвинувачення,змінювати йогоабо висуватидодаткове обвинуваченняу порядку,встановленому цимКодексом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

За змістом ч. ч. 1, 2ст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Доводи заявленого відводу зводиться до незгоди з процесуальними рішеннями та діями прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, що, на думку ОСОБА_4 , свідчать про заінтересованість в результатах кримінального провадження/

При цьому, доводи заяви про відвід грунтуються на припущеннях та не підтверджені будь-якими доказами, у зв`язку з чим не можуть бути підставою, що виключала б можливість участі прокурора в розгляді кримінального провадження. В судовому засіданні сторона захисту не заперечувала щодо наявності процесуальних повноважень у прокурора ОСОБА_3 під час розгляду провадження в суді.

Обставин, які б виключали участь прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, не встановлено.

Таким чином, заява про відвід прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 62023170020001753 від 29.08.2023, стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК україни, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 81, 177,178,183,372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжногозаходу у виді тримання під вартоюзадовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строкомнашістдесят днів, тобто до30 вересня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід прокурору у кримінальному провадженні ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали до 30 вересня 2024 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1