Рішення

від 29.07.2024 по справі 742/1347/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/614/24

Єдиний унікальний № 742/1347/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Ільченка О.І., секретарів судових засідань Голушко Н.А., Тандури К.С., представника позивача - адвоката Чередніченка О.М., представника третьої особи - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , представник позивача - ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: виконавчий комітет Сухополов`янської сільської ради як орган опіки та піклування, служба у справах дітей Сухополов`янської сільської ради, Прилуцький районний територіальний центр комплектації та соціальної підтримки, про визначення місця проживання дитини з батьком, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Чередніченко О.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, тобто позивачем.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 07.06.2011 сторони перебували в шлюбі, який рішенням суду від 21.07.2017 був розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син - ОСОБА_5 . За спільною згодою сторони вирішили, що син ОСОБА_6 буде проживати разом з матір`ю, а батько буде приймати участь у його вихованні. До січня 2024 року позивач вільно спілкувався з сином, проводив з ним всі вихідні, шкільні канікули. Проте, в січні 2024 року під час перебування на зимових канікулах, ОСОБА_6 виявив намір проживати разом з позивачем, однак з приводу цього заперечила відповідач і наразі між сторонами виник спір, щодо визначення місця проживання дитини. Позивач вважає, що оскільки син виявив бажання проживати разом з батьком, то це його законне право і інтереси дитини мають превалювати над інтересами батьків. Оскільки між сторонами виник спір, то позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та прав дитини, шляхом визначення місця проживання ОСОБА_6 разом з батьком.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 08.04.2024. Зобов`язано орган опіки та піклування Сухополов`янської сільської ради подати до суду висновок про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком, з обстеженням житлових умов як батька так і матері. Підготовче засідання було відкладено на 30.04.2024.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.04.2024 залучено до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ІНФОРМАЦІЯ_2 та відкладено підготовче засідання на 22.05.2024.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.05.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 03.07.2024, в подальшому судове засідання було відкладено на 29.07.2024. А також, витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби відомості про перетин Державного кордону України (на виїзд та в`їзд) у період з 01.12.2023 по день надання відповіді, громадянкою України, ОСОБА_4

02.07.2024 на електронну адресу суду надійшла заява ОСОБА_4 у якій вона повідомляє, що заперечує проти задоволення позову. У зв`язку з сімейними обставинами та необхідністю виїзду за межі України в кінці грудня вона запропонувала сину пожити разом з батьком, проти чого він не заперечував. Проте згодом, син виявив бажання проживати разом із батьком, проти чого вона заперечила. Повідомила, що після врегулювання своїх проблем та повернення в Україну відразу забере ОСОБА_6 . У зв`язку з чим вважає, що місце проживання дитини повинно бути визначене з матір`ю (а.с.58).

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові та пояснення самої дитини - ОСОБА_5 .

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Представник третьої особи - служба у справах дітей Сухополов`янської сільської ради, у судовому засіданні при вирішенні спору просила врахувати виключно інтереси дитини, який виявив бажання проживати разом із батьком.

Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явився, проте в адресованій до суду заяві просив проводити розгляд у відсутності їх представника. При вирішенні даного спору покладається на розсуд суду.

Згідно показів свідка ОСОБА_7 , яка є матір`ю позивача вбачається, що онук ОСОБА_6 майже весь час, проживав з ними та своїми батьками у АДРЕСА_1 . З початку війни онук також проживав разом із ними, але коли почалося офлайн навчання, проживав з мамою, проте з вечора п`ятниці та до ранку понеділка також був у них в с.Дідівці. У сина з онуком дуже теплі та добрі відносини. ОСОБА_6 сам особисто виявив бажання проживати з батьком.

З показів свідка ОСОБА_8 вбачається , що будучи сусідкою ОСОБА_7 , ОСОБА_6 з народження проживав по АДРЕСА_1 разом з батьками, дідом і бабою (за виключенням кількох років коли його батьки розлучилися). ОСОБА_6 з батьком як одне ціле та дитина всим забезпечена.

Згідно показів неповнолітнього ОСОБА_5 , вбачається, що останній виявив бажання проживати разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки там проживає з дитинства, має безліч друзів.

Суд, дослідивши всі матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову з наступних підстав.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1,2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Судом установлено, що з 07.06.2011 року позивач ОСОБА_2 перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 , який рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.07.2017 року був розірваний (а.с.13).

Від цього шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданої повторно 02.02.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області (а.с.19).

За спільною згодою сторони вирішили, що син ОСОБА_6 буде проживати разом з матір`ю, а батько буде приймати участь у його вихованні. До січня місяця 2024 року позивач вільно спілкувався з сином, проводив з ним всі вихідні, шкільні канікули. У січні місяці 2024 року під час перебування на зимових канікулах, ОСОБА_6 виявив намір проживати разом з позивачем. Дані обставини не заперечуються відповідачкою, що було викладено у її заяві від 02.07.2024.

Житловий будинок, де проживають позивач та син ОСОБА_6 , належить на праві власності батькам позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування від 29.06.2011 року, витягом про державну реєстрацію прав від 19.07.2011 року та свідоцтвом про право власності від 05.11.1996 року (7, 11, 15).

Згідно довідки Дідовецького старостинського округу №2 Сухополов`янської сільської ради №121 від 01.02.2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з січня місяця 2024 року (а.с.12).

Відповідно до довідки від 12.02.2024 за №159 Дідовецького старостинського округу №2 Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично не проживає з травня місяця 2019 року (а.с.8).

ОСОБА_6 навчається в 6-Б класі в Прилуцькому ліцеї №1 ім. Георгія Вороного. Згідно характеристики за місцем навчання, за період навчання зарекомендував себе як врівноважений, впевнений у собі учень. Володіє навчальним матеріалом на середньому достатньому та високому рівні. Навчається у повну міру своїх сил, але на уроках не завжди активний, домашні завдання виконує у повному обсязі. Учень систематично відвідує уроки, пропусків без поважних причин не має. Має добрий загальний розвиток. Тимуру притаманні такі риси характеру як охайність, порядність, врівноваженість, товариськість, самостійність, життєрадісність, справедливість, працелюбність. Має багато друзів. У спілкуванні зі старшими стриманий, вчасно реагує на зауваження, проявів до протиправної поведінки не має. До виконання доручень завжди ставиться сумлінно. Бере активну участь у позаурочній діяльності (а.с.14).

Згідно довідки-характеристики Дідовецького старостинського округу №2 Сухополов`янської сільської ради №31 від 12.02.2024 року, ОСОБА_2 проживає в будинку батьків разом з мамою ОСОБА_7 , батьком ОСОБА_9 та неповнолітнім сином ОСОБА_5 . За період проживання на підвідомчій території ОСОБА_2 зарекомендував себе з позитивної сторони. Спиртними напоями не зловживає. Користується повагою серед односельців. Має дружні відносини зі своїми сусідами. До Дідовецького старостинського округу №2 Сухополов`янської сільської ради на громадянина ОСОБА_2 скарг не надходило, компрометуючих матеріалів не має (а.с.17).

Згідно довідки про доходи №326 від 09.02.2024 року, позивач працює на посаді менеджера із надання кредитів у Повному товаристві «ЛОМБАРД ДОНКРЕДИТ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕР-РІЕЛТІ» І КОМПАНІЯ» та отримує заробітну плату. Загальна сума його доходу за період 01.08.2023 по 31.01.2024 становить 31620,00 грн (а.с.18).

Згідно характеристики за місцем роботи позивача, ОСОБА_2 обіймає посаду менеджера із надання кредитів з 25.06.2019 року, займається консультуванням та укладенням договорів з клієнтами, виконує поставлені плани та задачі. За складом характеру стриманий, урівноважений, ввічливий, спокійний. За час роботи зарекомендував себе, як відповідальний та дисциплінований працівник, який може прийняти правильні рішення в питаннях, що стосуються його професійної діяльності і знаходяться в межах його компетенції, до виконання посадових обов`язків відноситься відповідально, жодної скарги від клієнтів не надходило, тільки позитивні відгуки. Правила внутрішнього трудового розпорядку не порушував, взаємовідносини з колективом склалися доброзичливі, колектив до нього ставиться з повагою (а.с.16).

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 22.05.2024 вбачається, що у період з 01.12.2023 по 23.05.2024, громадянкою України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перетинався кордон: виїзд 07.01.2024, в`їзд 17.01.2024; виїзд 22.01.2024, в`їзд 03.03.2024; виїзд 26.03.2024, в`їзд 09.04.2024; виїзд 03.05.2024, в`їзд 15.05.2024 (а.с.55).

Відповідно до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 від 29.03.2024 вбачається, що громадяни України ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 … У довідці, наданої сімейним лікарем ОСОБА_10 від 19.03.2024 зазначено, що ОСОБА_2 постійно піклується про здоров`я сина, приводить його на профілактичні щеплення.

В акті обстеження умов проживання сім`ї від 18 березня 2024 року зазначено, що будинок, в якому проживає заявник має загальну площу 111,4м2, житлова площа становить 66.6 м2, Будинок складається з 5 житлових кімнат, вітальні, коридору, кухні. В будинку наявні всі комунальні зручності, є газове опалення, зроблений сучасний ремонт. Хлопець має окрему кімнату, яка відповідно вмебльована сучасними меблями. Удитини є достатня кількість одягу, взуття . ОСОБА_6 забезпечений шкільним приладдям, художньою літературою, сучасними гаджетами, засобами особистої гігієни Для проживання, навчання та виховання дитини батьком створені належні умови.

В довідці, наданій завідувачкою КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради ОСОБА_11 від 20.03.2024 №40 зазначено, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку у лікаря - нарколога, за наркологічною допомогою не звертався.

У своїй заяві від 25 березня 2024 року ОСОБА_5 зазначив, що хоче проживати разом зі своїм батьком, так як у них дружні та довірливі стосунки, батько піклується про нього, поважає його думку, забезпечує матеріально.

Враховуючи вищевикладене, діючи в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , керуючись статтею 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункюм 7 статті 7, статтею 19, пунктом 2 етапі 160 Сімейного кодексу України, статтею 8, частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до статей 3, 5, 12 Конвенції ООН про права дитини, рішення комісії з питань захисту прав дитини Сухополов`янської сільської ради (протокол № 5 від 29 березня 2024 року) вважаємо за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за місцем проживання його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканця АДРЕСА_1 (а.с.31-33).

Згідно ч.1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За ч.1, 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення ч.1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог ст.3 Конвенції про права дитини.

Враховуючи вимоги ст.51 Конституції України, ст.3, 9, 18 Конвенції про права дитини, ст.7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи, зокрема, про визначення місця проживання дитини встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення указаних обставин у відповідному рішенні є обов`язком суду.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом спору у даній справі є визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Висновок, який наданий суду першої інстанції відповідає вимогам, які повинна здійснювати зазначена установа.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Згідно ст.ст.8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував позитивні зобов`язання держави щодо забезпечення вказаних інтересів в аспекті дотримання статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вказував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови. По-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків з сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або неблагонадійною. По-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним («Neulinger and Shuruk v. Switzerland» від 8 січня 2009 року, заява № 41615/07, «Mamchur v. Ukraine» від 16 липня 2015 року, заява № 10383/09,«М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16, у якій розглядалося питання визначення місця проживання малолітньої дитини, зазначено, що у принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. При цьому суди в цій справі не встановили виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дітей разом з матір`ю.

Подібні висновки про обов`язковість судів брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини про те, що малолітня дитина не повинна бути розлучена зі своєю матір`ю, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, містяться й у постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17.

Таким чином, у зазначених постановах Верховний Суд України зробив висновок про те, що до правовідносин, що виникають з визначення місця проживання дитини, суди повинні обов`язково застосовувати норми принципу 6 Декларації прав дитини про недопустимість розлучення дитини з матір`ю, крім випадків, коли є виняткові обставини.

Під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Однак Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 року не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Крім того у вищевказаних справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини.

Тому при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У зв`язку з цим, відсутність виняткових обставин щодо необхідності розлучення малолітньої дитини з її матір`ю не можна тлумачити як наявність у матері переваги перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Батько дитини, у разі визначення місця проживання останньої з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно неї та участі у її вихованні й може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування, або за рішенням суду, а також і навпаки, такі самі твердження стосуються і у разі проживання дитини з батьком.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що обоє батьків не є байдужими до долі та виховання своєї неповнолітньої дитини, цікавляться про його життя, піклуються про здоров`я та виховання.

Згідно досліджених в судовому засіданні доказів, беззаперечно вбачається, що батько дитини проживає в будинку, який забезпечений усіма зручностями. ОСОБА_2 займається вихованням сина, контролює навчальний процес та лікувальні профілактичні огляди. Має стабільний дохід, оскільки працевлаштований. Дитина виявила бажання проживати виключно з батьком, оскільки між ними виникли дружні відносини. Орган опіки та піклування у своєму висновку зазначив, що місце проживання дитини з батьком буде відповідати інтересам неповнолітнього.

ОСОБА_4 у жодне судове засідання не з`явилася, жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про її матеріальне становище, доходи, що для вирішення спору в даній справі нею створені належні умови для проживання сина саме з нею останньою не надано, вона лише надіслала заяву, що заперечує проти визначення місця проживання дитини з батьком.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_4 не надано жодних достатніх доказів на підтвердження того, що проживання їх спільного сина разом з батьком не відповідає його інтересам, які є вирішальними при розгляді даного спору, оскільки саме позивачем ОСОБА_2 створені належні умови для проживання дитини.

Судом не встановлено виняткових обставин у розумінні положень ст.161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з батьком.

Таким чином, суд, враховуючи виключно інтереси дітей, зважаючи на його вік, оскільки через рік він матиме змогу самостійно вибирати місце свого проживання, факт що батьки дитини проживають окремо, місце проживання дитина за попередньою згодою сторін після розірвання шлюбу було визначено з відповідачкою, а з січня 2024 року ОСОБА_6 проживає з батьком, оскільки сам виявив таке бажання. Ставлення сторін до виконання своїх батьківських обов`язків, відсутність даних про незадовільний стан здоров`я батька та позитивну характеристику останнього, створення саме ним належних умов для проживання дитини за місцем проживання батька, його фінансову спроможність забезпечувати сина належним чином, оцінивши всі обставини, які у даному конкретному випадку мають істотне значення для визначення місця проживання дитини, подані докази в їх сукупності, висновок органу опіки та піклування, беручи до уваги всі можливості батьків забезпечити належні умови для виховання та розвитку дитини, їх духовний та фізичний розвиток, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, приходить до висновку про обґрунтованість позову про визначення місця проживання дитини саме з ним.

Суд зауважує, що визначення місця проживання дитини з батьком, не впливатиме на його взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Мати дітей, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан його розвитку, незалежно від того з ким останній буде проживати.

Суд, відповідно до ст.ст.160, 161 СК України визнає, що в інтересах дитини ОСОБА_5 , слід визначити місце проживання з батьком ОСОБА_2 , оскільки саме ним створені всі належні умови для проживання дитини, що беззаперечно було доведено у судовому засіданні.

У ч.4 ст.10 ЦПК і ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18.07.2006 №63566/00, §23).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Керуючись ст.ст.12, 81, 258-259, 263-265, 273,354 ЦПК України, ст.ст.4, 15, 16, Цивільного кодексу України,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), треті особи: виконавчий комітет Сухополов`янської сільської ради як орган опіки та піклування (вул.Чернігівська, 32, с.Сухополова Прилуцький р-н, Чернігівська обл., ЄДРПОУ 04415867), служба у справах дітей Сухополов`янської сільської ради (вул.Чернігівська, 32, с.Сухополова Прилуцький р-н, Чернігівська обл., ЄДРПОУ 44146233), Прилуцький районний територіальний центр комплектації та соціальної підтримки ( АДРЕСА_4 ) про визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.08.2024.

Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО